Постанова

від 07.07.2016 по справі 805/1165/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р. Справа №805/1165/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Колбаєва О.В.

відповідача - Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Парк готель» до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Парк готель» звернулось до суду з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08 червня 2016 року, яка була прийнята судом, просить зобов'язати Волноваську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області подати для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області висновок про повернення надмірно сплаченої плати за землю за серпень 2014 року у сумі 19 917, 71 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367, 25 грн., штрафної санкції та пені в сумі 6 975, 95 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що у 2014 році позивачем було подано податкові розрахунки плату за змелю № 9003477301 від 31.01.2014 року, № 9003477329 від 31.01.2014 року, № 9003477323 від 31.01.2014 року, № 9003477309 від 31.01.2014 року № 9003477335 від 31.01.2014 року. Починаючи з серпня 2014 року у встановлені законом строки узгоджені зобов'язання ТОВ «Форест Парк Готель» сплачені були у 2015 році, у зв'язку з несвоєчасністю сплати узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю в 2014 - 2015 роках ТОВ «Форест Парк Готель» самостійно була сплачена нарахована пеня.

Також відповідач зазначає, що станом на 01.01.2016 року у ТОВ «Форест Парк Готель» був податковий борг з акцизного податку на суму 1 020, 00 грн. Таким чином, податковий орган не має законних підстав щодо здійснення повернення надміру сплаченої плати за землю за вересень 2014 року у сумі 20 343, 20 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367, 25 грн., та фінансових санкцій та пені в сумі 6 975, 95 грн. відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив такі обставини.

У лютому 2014 року позивачем, було подано відповідачу податкові декларації з земельного податку та орендної плати за землю за 2014 рік, якими було визначено загальну річну суму плати за землю в розмірі 260 397, 98 грн.

Позивач звернувся до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з листом № 18 від 18.03.2016 року, у якому просив повернути надмірно сплачену плату за землю за серпень 2014 року в сумі 20 343, 20 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367, 25 грн. та фінансові санкції, пеня в сумі 6 975, 95 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок підприємства у строки передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

21 квітня 2016 року Волноваська ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області листом повідомила позивача, що не має законних підстав щодо здійснення повернення надміру сплаченої плати за землю за серпень 2014 року у сумі 20 343, 20 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367, 25 грн., фінансових санкцій та пені в сумі 6 975, 95 грн., відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.9.1. ст.9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У пункті 288.7 ст. 288 ПК України зазначено про те, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем були подані відповідачу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки або комунальної власності) № 9003477301 від 31.01.2014 року, № 9003477329 від 31.01.2014 року, № 9003477323 від 31.01.2014 року, № 9003477309 від 31.01.2014 року № 9003477335 від 31.01.2014 року з додатками, відповідно до яких позивач, зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, розташовану за адресою: 85727, смт. Комсомольський, вул. Сонячна, буд. 20.

Судом встановлено, що сума, яку просить повернути позивач, у зв'язку із надмірно сплатою плати за землю за серпень 2014 року у податковій звітності складає 19 917, 71 грн.

За змістом ст. 200 ПК України, сума на яку податковий орган направляє відповідний висновок, визначається з податкової звітності платника податку.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Стаття 6 Закону № 1669 встановлює - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить смт. Комсомольський, Волноваського району, Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669 розповсюджується на спірні правовідносини.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Так, наприклад, встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм, оскільки підставою такого звільнення є, наприклад, сама ст. 7 Закону № 1669, якою відповідна орендна плата скасована на час дії цього закону.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, у спірному періоді (серпень 2014 року) був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, отже сплатив вказану суму надмірно, що дає йому право на повернення цієї суми.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 43.1, 43.3 - 43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Щодо посилання відповідача на наявність у позивача податкового боргу станом на 01.01.16 р., судом встановлено, що з відповідною заявою про повернення суми позивач звернувся до відповідача 23.05.2016 року

Станом на 18.03.206 року податкова заборгованість позивача була відсутньою, що підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача з відповідного податку.

Враховуючи викладене позовні вимоги щодо зобов'язання Волноваської об'єднаної державної податкову інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області подати для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області висновок про повернення надмірно сплаченої плати за землю за серпень 2014 року у сумі 19 917, 71 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367, 25 грн., штрафної санкції та пені в сумі 6 550, 46 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем у сумі 1 378,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Парк готель" до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Волноваську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області, висновок про повернення надміру сплаченої плати за землю за серпень 2014 року в сумі 19 917 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 71 (сімдесят одна) копійка, у тому числі 13 367 (тринадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок основного платежу, 3 877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень) 01 одну копійку пені та 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) гривні 45 (сорок п'ять) копійок штрафних санкцій, шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок р/р № 26003001361305 Банк ПАТ "ОТП БАНК" м. Київ, МФО 300528, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Парк готель" (код ЄДРПОУ 32745794).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Парк готель" (код ЄДРПОУ 32745794) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 07 липня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 12 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.