Постанова

від 17.05.2016 по справі 808/917/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 808/917/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю"Гірничодобувна компанія "Мінерал"

до: Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2016,

за участі представників сторін:

від позивача - Верещага Т.В. (довіреність б/н 04.04.2016),

Садова А.В. (довіреність б/н від 01.03.2016)

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" до Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2016

- №000016220, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 551 761,25 гривень, у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування усього та відшкодована на дату складання податкового повідомлення-рішення - 441 409 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 110 352,25 гривень;

- № 0000132201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 274 768 гривень;

- № 0000152201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств 7 067 680,50 гривень, у тому числі за податковими зобов'язаннями 4 711 787 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 355 893,50 гривень;

- № 0000112201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість 2 736 732,00 гривень, у тому числі за податковими зобов'язаннями 1 824 488 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 912 244 гривень.

Ухвалою суду від 18.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/917/16, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.04.2016. Провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 17.05.2016.

Представники позивача підтримали позовні вимоги і просили задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що обставини та висновки викладені в Акті перевірки, на підставі яких донараховані податкові зобов'язання, не відповідають дійсності та первинними документам. Правочини, укладені позивачем із підприємствами ТОВ "ТК "Докспецпідряд", ТОВ "Карбон-Інвест" та ТОВ "Ремгормашстрой" не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

А, відтак, прийняті податкові повідомлення-рішення вважали такими, що суперечать чинному законодавству, прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України та просили їх скасувати.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду до суду не прибув. Проти позову не заперечив.

Надіслав на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів, яке суд визнав необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

Відповідно до ст.160 КАС України, 17.05.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані позивачем додатково, заслухавши представників позивача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" (код ЄДРПОУ 00191253) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки було складено акт №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 року (далі по тексту - акт перевірки №2) про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" (код ЄДРПОУ 00191253), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Плановою перевіркою було встановлено порушення податкового законодавства ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал", зазначені у висновках акту перевірки №2.

Згідно висновку контролюючого органу, викладеного на сторінці 85 Акту перевірки №2, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал":

- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.138.2, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції до 31.12.2014 року) ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" занижено податок на прибуток всього на суму 4 711 787 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 2 448 807 грн., за 2014 рік на суму 2 262 980 грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" встановлено:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1886248 грн., в т.ч. за

Січень 2013 року - 100 000 грн.,

Травень 2013 року - 16 668 грн.,

Грудень 2013 року - 92 302 грн.,

Січень 2014 року - 97 977 грн.,

Лютий 2014 року - 77 356 грн.,

Березень 2014 року - 44 379 грн.,

Квітень 2014 року - 79 745 грн.,

Травень 2014 року - 62 304 грн.,

Червень 2014 року - 268 555 грн.,

Липень 2014 року - 132 319 грн.,

Серпень 2014 року - 318 518 грн.,

Вересень 2014 року - 395 928 грн.,

Жовтень 2014 року - 200 197 грн.

- завищення від'ємного значення податку на додану вартість, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 274768 грн., у т.ч. за грудень 2014 року - 274 768 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 441 409 грн., у т.ч. за

Травень 2013 року - 97 552 грн.,

Червень 2013 року - 99 403 грн.,

Липень 2013 року - 8 333 грн.,

Серпень 2013 року - 77 541 грн.,

Вересень 2013 року - 62 355 грн.,

Жовтень 2013 року - 96 225 грн.

ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, подало Заперечення на Акт перевірки №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 року та попросило провести документальну позапланову перевірку ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" в рамках розгляду заперечень.

З метою перевірки питань, що не були досліджені під час проведення планової виїзної перевірки та зазначені у зауваженнях, керівником Пологівської ОДПІ було прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" в рамках розгляду заперечень, про що було зазначено в листі від 15.01.2016 року № 109/10/08-15-22.

Пологівською ОДПІ на підставі наказу №25 від 16.01.2016 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" (код ЄДРПОУ 00191253), з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд" (код ЄДРПОУ 37042124), ТОВ "Карбон-Інвест" (код ЄДРПОУ 37134168), ТОВ "Ремгормашстрой" (код ЄДРПОУ 38255620) та з питань включення до складу витрат, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, списання з кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Позапланова виїзна перевірка проводилась з 16.01.2016 року по 28.01.2016 року.

Незважаючи на це, Пологівською ОДПІ винесені стосовно ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" податкові повідомлення-рішення:

- за формою "В1" від 19.02.2016 року №0000162201 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 551 761,25 гривень, у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування усього та відшкодована на дату складання податкового повідомлення-рішення - 441 409 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 110 352,25 гривень;

- за формою "В4" від 19.02.2016 року № 0000132201 на зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 274 768 гривень;

- за формою "Р" від 19.02.2016 року № 0000152201 на загальну суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств 7 067 680,50 гривень, у тому числі за податковими зобов'язаннями 4 711 787 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 355 893,50 гривень;

- за формою "Р" від 19.02.2016 року № 0000112201 на загальну суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість 2 736 732,00 гривень, у тому числі за податковими зобов'язаннями 1 824 488 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 912 244 гривень.

Як встановлено судом, підставою донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є порушення ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал":

- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.138.2, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції до 31.12.2014 року) ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" занижено податок на прибуток всього на суму 4 711 787 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 2 448 807 грн., за 2014 рік на суму 2 262 980 грн., в зв'язку з включенням до складу витрат сум з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд" (код ЄДРПОУ 37042124), ТОВ "Карбон-Інвест" (код ЄДРПОУ 37134168), ТОВ "Ремгормашстрой" (код ЄДРПОУ 38255620) та з питань включення до складу витрат сум, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, списання з кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" встановлено:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1886248 грн.,

- завищення від'ємного значення податку на додану вартість, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 274768 грн., у т.ч. за грудень 2014 року - 274 768 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 441 409 грн.,

в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд" (код ЄДРПОУ 37042124), ТОВ "Карбон-Інвест" (код ЄДРПОУ 37134168), ТОВ "Ремгормашстрой" (код ЄДРПОУ 38255620).

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, в ході перевірки встановлено, що до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) було включено витрати з рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відповідно бухгалтерської проводки Дебет 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" - Кредит 39 "Витрати майбутніх періодів".

Також, перевіркою встановлено, що до складу адміністративних витрат було включено витрати з рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відповідно бухгалтерської проводки Дебет 92 "Адміністративні витрати" - Кредит 39 "Витрати майбутніх періодів".

Як на підставу завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 25 460 570 грн., відповідач посилався на не надання до перевірки первинних документів, які підтверджують списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" у відповідних сумах.

Однак, матеріали справи свідчать, що оригінали первинних документів, які підтверджують списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати": - акти на списання сировини і матеріалів, палива і енергії, - подорожні листи автомобільного транспорту, - акти виконаних підрядниками робіт та наданих послуг, - відомості нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску, амортизації - інші документи, були надані ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" до перевірки у повному обсязі.

За приписами пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. за платником податків закріплено право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.

У відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

На підставі ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні", до основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні, відноситься принцип нарахування та відповідність доходів і витрат, а саме: для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

У відповідності до п. 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Облік витрат, пов'язаних із виконанням розкривних робіт, так само, як і облік витрат на видобувні роботи, організований підприємством за дебетом рах. 23 "Основне виробництво". До таких витрат відносяться, зокрема, але не виключно: вартість використаних для проведення зазначених гірничих робіт сировини та матеріалів, палива та енергії, виконаних підрядниками робіт та наданих послуг, суми нарахованих заробітної плати та єдиного соціального внеску, амортизації та витрат на обслуговування основних засобів, інші витрати. Накопичені протягом звітного періоду витрати відображаються з кредиту рах. 23 "Основне виробництво" в дебет рах. 39 "Витрати майбутніх періодів".

Як вбачається з тексту Акту перевірки №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 порушень щодо формування дебету рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" не встановлено.

ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" правомірно на підставі належним чином оформлених документів включено в дебет рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" витрати, пов'язані з підготовчими для видобутку продукції гірничорозкривними роботами, полегшення доступу до покладів корисних копалин, ці витрати не були включені в рядок 05.1 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у періодах їх виникнення (бухгалтерська проводка Дебет 39 "Витрати майбутніх періодів" Кредит 23 "Виробництво").

Крім того, питання правильності оподаткування списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" у відповідних сумах було досліджено при проведенні попередньої планової перевірки, та жодних порушень з цього питання не було встановлено, що підтверджується актом перевірки №307/08-15-22-021/00191253 від 06.03.2014р.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Тобто, з викладеного слідує, що висновки перевіряючих, щодо порушення позивачем приписів п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.131.1.1 п.131.1 ст.131, п.138.2, п.138.8, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції до 31.12.2014 року) та заниження податку на прибуток на суму 4 711 787 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 2 448 807 грн., за 2014 рік на суму 2 262 980 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні".

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу.

Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладеного, слідує, що податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області від 19.02.2016 № 0000162201, № 0000132201, № 0000152201 та № 0000112201.

Судовий збір у розмірі 159 464,14 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 14 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Гірничодобувна компанія "Мінерал" (код ЄДРПОУ 00191253) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко