Постанова

від 13.07.2016 по справі 825/773/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/773/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., суддів Клопота С.Л., Непочатих В.О. за участі секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бобровицької районної ради

до 1. Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України

2. Чернігівського обласного центру зайнятості

третя особа Міністерство соціальної політики України

про визнання незаконними та скасування рішень

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 23.05.2016,

від відповідача 1,2 ОСОБА_2, довіреність від 18.05.2016 № 08/1343/8,

довіреність від 20.05.2016 № ДЦ-04-3668/0/6-16, -

В С Т А Н О В И В:

Бобровицька районна рада звернулась до суду з позовом до 1. Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, 2. Чернігівського обласного центру зайнятості, третя особа Міністерство соціальної політики України, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Державної служби зайнятості (Центральний апарат) прийняте у формі наказу від 24.11.2015 № 231; визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівського обласного центру зайнятості прийняте у формі наказу від 03.12.2015 № 155; визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівського обласного центру зайнятості прийняте у формі наказу від 06.01.2016 № 8-к.

Свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку з тим, що спірні накази прийняті всупереч вимогам Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015, наказу Міністерства соціальної політики від 20.01.2015 № 41 «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості», не відповідають загальній політиці про децентралізацію влади в Україні та шкодять інтересам громади Бобровицького району Чернігівського району, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідачів проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити. Надавши заперечення проти позову зазначила, що оскаржувані накази відповідають вимогам чинного законодавства, а дії відповідачів щодо їх прийняття та затвердження знаходяться у межах правового поля.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2015 Державна служба зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, за підписом в.о. голови ОСОБА_3, видала Наказ за № 231 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Чернігівської області» (а.с. 16). Зазначений наказ від 24.11.2015 № 231 погоджено Заступником Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 (а.с. 16).

Чернігівський обласний центр зайнятості 03.12.2015, на підставі Наказу від 24.11.2015 № 231, видав Наказ № 155 «Про склад комісії та заходи з реорганізації Бобровицького та Талалаївського районних центрів зайнятості Чернігівської області» та від 06.01.2016 № 8-к «Про попередження працівників Бобровицького та Талалаївського районних центрів зайнятості» (а.с. 11, 14).

З метою запобігання порушенню основних прав, свобод та інтересів жителів Бобровицької територіальної громади, які гарантовані Конституцією України, збереження Бобровицького районного центру зайнятості та недопущення його реорганізації шляхом приєднання до Носівського районного центру зайнятості, керуючись частиною 2 статті 43, пунктом 16 частини 6 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бобровицькою районною радою було винесено рішення від 21.01.2016 № 11-03 «Про надання повноважень голові Бобровицької районної ради ОСОБА_5 на звернення до суду» (а.с. 155-161).

Так, п. 16 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що голова районної, обласної, районної у місті ради за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 43 вказаного Закону, прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право звертатись до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Розглядаючи доводи позивача щодо перевищення повноважень заступника голови Державної служби зайнятості при прийнятті оскаржуваного наказу від 24.11.2015 № 231, суд зазначає, що відповідно до пп. 7 п. 4. Наказу від 20.01.2015 № 41 Про затвердження Положення про державну службу зайнятості (далі - Положення про Службу), Голова Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує регіональні та базові центри зайнятості за погодженням з Міністерством соціальної політики України.

Наказом від 11.09.2015 № 79 кс «Про відсторонення ОСОБА_6М.», ОСОБА_6 відсторонено від виконання обов'язків Голови Служби з 17.09.2015. На період відсторонення обов'язки Голови покладені на ОСОБА_3, а тому наказ від 24.11.2015 № 231 підписаний останньою правомірно (а.с. 74).

Щодо тверджень позивача про перевищення повноважень заступником міністра соцполітики при погодженні наказу від 24.11.2015 № 231, суд зазначає, що позивач посилається на норми Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 389/2011.

Згідно п. 10 Положення до повноважень Міністра належить погодження пропозиції керівників щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Державної служби зайнятості України, Держпраці України, Пенсійного фонду України та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України відповідні подання.

Зважаючи на зазначене позивач вважає, що зазначений наказ погоджений з перевищенням повноважень заступником міністра соціальної політики - ОСОБА_7, а не Міністром, в межах його компетенції.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 114 Конституції України, Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України обирається Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Цей конституційний припис кореспондується з п. 9 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17 червня 2015 року (далі - Положення № 423), де зазначено, що Мінсоцполітики очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Абзацом другим п. 9 Положення № 423 визначено, що Міністр має першого заступника, заступників та заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 16а від 13.01.2015 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України № 892 від 04.09.2015) затверджено Розподіл обов'язків між Міністром соціальної політики України, його першим заступником, заступниками та заступником - керівником апарату. Згідно з даним Розподілом заступник Міністра соціальної політики України ОСОБА_4, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та координує роботу, зокрема, щодо питань зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття, професійного навчання, регулювання трудової міграції громадян України. Відповідає за взаємодію з Державною службою зайнятості (Центральний апарат) (а.с. 76, 93).

У свою чергу, пп. 7 п. 4 Розділу III Положення про Службу визначено, що Голова Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує регіональні та базові центри зайнятості за погодженням з Міністерством соціальної політики України.

З наведеного вбачається, що на заступника Міністра соціальної політики України покладено лише виконання завдань з організації та координації роботи, зокрема, щодо питань зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття, професійного навчання, регулювання трудової міграції громадян України.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що Положення про державну службу зайнятості за № 41 було прийняте Міністерством соціальної політики 20.01.2015, у свою чергу Положення про Міністерство соціальної політики України № 423 було затверджене постановою Кабінету Міністрів України 17.06.2015.

Як вже зазначалось, саме Положенням № 41 визначено, що Голова Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує регіональні та базові центри зайнятості за погодженням з Міністерством соціальної політики України.

У свою чергу, до переліку завдань Мінсоцполітики у п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України не входить погодження утворення, ліквідація, реорганізація регіональних та базових центрів зайнятості.

Натомість п. 12 Положення про Міністерство соціальної політики України визначає, що саме Міністр утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, затверджує їх положення (статути), призначає на посаду за погодженням з головами місцевих держадміністрацій і звільняє з посади їх керівників, крім випадків, установлених законом, здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Бобровицький районний центр зайнятості належить до сфери управління Мінсоцполітики.

Таким чином, Положення про Міністерство соціальної політики України № 423 та Положення про державну службу зайнятості № 41 по різному врегульовують одні і ті ж правовідносини. Обидва нормативно-правові акти своєї чинності не втратили.

Зважаючи на встановлене, суд зазначає, що Положення про Міністерство соціальної політики України № 423 має пріоритет над Положенням про державну службу зайнятості № 41 в частині визначення повноважень щодо утворення, ліквідації та реорганізації підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, оскільки за загальновизнаним принципом у разі існування неузгодженості між нормами, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

З таких підстав, суд дійшов висновку, що Наказ від 24.11.2015 № 231, прийнятий не у межах та не у спосіб визначений чинним законодавством, оскільки таке рішення має право приймати тільки Міністр соціальної політики України на виконання п. 12 Положення про Міністерство соціальної політики України, а тому підлягає скасуванню в частині реорганізації шляхом приєднання Бобровицького районного центру зайнятості до Носівського районного центру зайнятості.

До такого висновку суд дійшов і тому, що звертаючись до суду з позовом про оскарження наказу від 24.11.2015 № 231 у повному обсязі, який стосується не лише Бобровицького РЦЗ, але і Талалївського РЦЗ, Бобровицька районна рада зобов'язана зазначити не лише в чому полягала протиправність, на його думку, рішення відповідача, а й чим таке рішення безпосередньо вплинуло на її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин в частині що стосується реорганізації Талалївського РЦЗ.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, Бобровицькою районною радою було винесено рішення від 21.01.2016 № 11-03 «Про надання повноважень голові Бобровицької районної ради ОСОБА_5 на звернення до суду» з метою запобігання порушенню основних прав, свобод та інтересів жителів Бобровицької територіальної громади, які гарантовані Конституцією України, збереження Бобровицького районного центру зайнятості та недопущення його реорганізації шляхом приєднання до Носівського районного центру зайнятості.

Рішення про надання повноважень голові Бобровицької або Талалаївської районної ради з метою захисту основних прав, свобод та інтересів жителів Талалаївської територіальної громади та для збереження Талалаївського РЦЗ у матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню лише в тій частині, яка стосується прав та інтересів Бобровицької районної ради, а тому скасуванню підлягає лише пункт 1 наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 24.11.2015 № 231.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Чернігівського обласного центру зайнятості від 03.12.2015 № 155 та від 06.01.2016 № 8-к, суд зазначає наступне.

Наказ Чернігівського обласного центру зайнятості від 06.01.2016 № 8-к стосується лише трудових правовідносин між відповідачем та найманими працівниками, а наказ Чернігівського обласного центру зайнятості від 03.12.2015 № 155 регулює порядок реорганізації районних центрів зайнятості.

З таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені накази жодним чином не впливають на права позивача, позивач не є суб'єктом порушених прав та інтересів в правовідносинах, що виникли у зв'язку з їх прийняттям, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи статтю 19 Конституції України, частину 1 статті 11, статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Бобровицької районної ради про скасування Наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 24.11.2015 № 231 - підлягають задоволенню частково, а саме в частині скасування пункту 1 Наказу від 24.11.2015 № 231 щодо реорганізації шляхом приєднання Бобровицького районного центру зайнятості до Носівського районного центру зайнятості.

В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 24.11.2015 № 231 в частині реорганізації шляхом приєднання Бобровицького районного центру зайнятості (ЄДРПОУ 22829182) до Носівського районного центру зайнятості (ЄДРПОУ 14254170).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Ю.О. Скалозуб

Судді: С.Л. Клопот

ОСОБА_8