Постанова

від 22.09.2016 по справі 825/773/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/773/16 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Чаку Є.В. Коротких А.Ю.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Бобровицької районної ради до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, Чернігівського обласного центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, Чернігівського обласного центру зайнятості, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконним та скасування рішення Державної служби зайнятості (Центральний апарат) прийняте у формі наказу від 24 листопада 2015 року № 231; визнання незаконним та скасування рішення Чернігівського обласного центру зайнятості прийняте у формі наказу від 03 грудня 2015 року № 155; визнання незаконним та скасування рішення Чернігівського обласного центру зайнятості прийняте у формі наказу від 06 січня 2016 року № 8-к.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні накази прийняті всупереч вимогам Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17 червня 2015 року, наказу Міністерства соціальної політики від 20 січня 2015 року № 41 «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості», не відповідають загальній політиці про децентралізацію влади в Україні та шкодять інтересам громади Бобровицького району Чернігівського району, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано пункту 1 Наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 24 листопада 2015 року № 231 в частині реорганізації шляхом приєднання Бобровицького районного центру зайнятості (ЄДРПОУ 22829182) до Носівського районного центру зайнятості (ЄДРПОУ 14254170).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Чернігівський обласний центр зайнятості, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ від 24 листопада 2015 року № 231, прийнятий не у межах та не у спосіб визначений чинним законодавством, оскільки таке рішення має право приймати тільки Міністр соціальної політики України на виконання п. 12 Положення про Міністерство соціальної політики України, а тому підлягає скасуванню в частині реорганізації шляхом приєднання Бобровицького районного центру зайнятості до Носівського районного центру зайнятості.

На думку суду першої інстанції, виключно Міністр повинен приймати управлінські рішення стосовно діяльності всіх підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Мінсоцполітики.

Однак, колегія суддів з даними висновками не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 листопада 2015 року Державна служба зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, за підписом в.о. голови Н. Зінкевич, видала наказ за № 231 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Чернігівської області». Зазначений наказ від 24 листопада 2015 року № 231 погоджено Заступником Міністра соціальної політики України В. Ярошенко.

Чернігівський обласний центр зайнятості 03 грудня 2015 року, на підставі наказу від 24 листопада 2015 року № 231, видав наказ № 155 «Про склад комісії та заходи з реорганізації Бобровицького та Талалаївського районних центрів зайнятості Чернігівської області» та від 06 січня 2016 року № 8-к «Про попередження працівників Бобровицького та Талалаївського районних центрів зайнятості».

З метою запобігання порушенню основних прав, свобод та інтересів жителів Бобровицької територіальної громади, які гарантовані Конституцією України, збереження Бобровицького районного центру зайнятості та недопущення його реорганізації шляхом приєднання до Носівського районного центру зайнятості, керуючись ч. 2 ст. 43, п. 16 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бобровицькою районною радою було винесено рішення від 21 січня 2016 року № 11-03 «Про надання повноважень голові Бобровицької районної ради Ковчежнюк Т.М. на звернення до суду».

Відповідно до п. 16 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної ради за рішенням ради надано право звертатись до суду щодо визнання незаконними актів, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів.

Вважаючи зазначені накази протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 9 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17 червня 2015 року (далі - Положення № 423), зазначено, що Мінсоцполітики очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Вказаним пунктом Положення № 423 також визначено, що Міністр має першого заступника, заступників та заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 16а від 13 січня 2015 року (зі змінами, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України № 892 від 04 вересня 2015 року) затверджено Розподіл обов'язків між Міністром соціальної політики України, його першим заступником, заступниками та заступником - керівником апарату.

Згідно з даним Розподілом заступник Міністра соціальної політики України В. Ярошенко, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та координує роботу, зокрема, щодо питань зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття, професійного навчання, регулювання трудової міграції громадян України. Відповідає за взаємодію з Державною службою зайнятості (Центральний апарат).

З наведеного вбачається, що на заступника Міністра соціальної політики України покладено виконання завдань з організації та координації роботи, зокрема, щодо питань зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття, професійного навчання, регулювання трудової міграції громадян України.

Спеціальним нормативно-правовим актом у відносинах, що регулює діяльність органів державної служби зайнятості є Положення № 41, затверджене наказом Міністерства соціальної політики від 20 січня 2015 року № 41 «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості».

Як вбачається з матеріалів справи саме вказаним наказом керувався відповідач при прийнятті спірних наказів.

Відповідно до п.п. 111 п. 4 Положення про № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

П. 8 Положення № 423 визначено, що Мінсоцполітики в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Мінсоцполітики нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Наказ № 41 від 20 січня 2015 року «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості» зареєстрований в Мін'юсті у встановленому законодавством порядку. Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно - правових актів.

Якщо нормативно-правовий акт не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства; порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки; виходить за межі компетенції органу, що його видав, у державній реєстрації відмовляється (п.13 зазначеного Положення).

Оскільки Положення про державну службу зайнятості, яким визначено, що Голова Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує регіональні та базові центри зайнятості за погодженням з Міністерством соціальної політики України, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2015 року № 41 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України - це означає, що воно відповідає Конституції України та законодавству України.

На переконання судової колегії спеціальний нормативно-правовий акт, яким у даному випадку являється Положення № 41 має пріоритет у порівнянні з загальним у зв'язку з цим підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7 п. 4. Положення про Службу, Голова Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує регіональні та базові центри зайнятості за погодженням з Міністерством соціальної політики України.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що прийнятий відповідачем наказ було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п. 16 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної, обласної, районної у місті ради за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Отже, голова районної ради має право звернутись до суду виключно у випадку обмеження прав територіальної громади актом місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Однак, судом не звернуто увагу на доводи представника відповідачів, що у позивача взагалі відсутні підтверджуючі документи порушення інтересів громади Бобровицького району, на підставі яких мало бути прийнято рішення про надання повноважень голові для звернення до суду. Жодного такого доказу не було надано і в судовому засіданні.

Таким чином, суд помилково дійшов висновку про перевірку правильності прийняття оскаржуваного рішення, враховуючи лише рішення Бобровицької районної ради від 21 січня 2016 року № 11-03 «Про надання повноважень голові Бобровицької районної ради Ковчежнюк Т.М. на звернення до суду», без доведення підстав та документального підтвердження наявності заподіяної шкоди громаді.

Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 24 листопада 2015 року № 231 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Чернігівської області» в процесі проведення оптимізації органів державної служби зайнятості реорганізовано шляхом приєднання Бобровицький районний центр зайнятості до Носівського районного центру зайнятості, Талалаївський районний центр зайнятості до Срібнянського районного центру зайнятості.

У результаті реорганізації Бобровицького районного центру зайнятості Бобровицький район не залишився без представництва Державної служби зайнятості. В Носівському районному центрі зайнятості, який є правонаступником Бобровицького районного центру зайнятості, створений відділ сприяння зайнятості у Бобровицькому районі, до складу якого входять фахівці з питань працевлаштування, активної підтримки безробітних та взаємодії з роботодавцями.

Відділ сприяння зайнятості у Бобровицькому районі, місцезнаходження якого: м. Бобровиця, вул. Незалежності, 48, підпорядковується та є структурним підрозділом Носівського районного центру зайнятості. Відділ сприяння зайнятості у Бобровицькому районі діє на підставі Положення про відділ.

Враховуючи, що керівництво відділом здійснює заступник директора - начальник відділу сприяння зайнятості у Бобровицькому районі Носівського районного центру зайнятості з правом підпису документів, відділ продовжує надавати повний спектр послуг громадянам та роботодавцям району в приміщенні колишнього Бобровицького районного центру зайнятості і у безробітних та роботодавців не має необхідності відвідувати головний офіс у м. Носівка для отримання послуг з пошуку роботи або підбору працівників.

Отже, функціонування відділу сприяння зайнятості у Бобровицькому районі повністю спростовує доводи позивача про завдання шкоди громаді району, оскільки реорганізація Бобровицького районного центру зайнятості шляхом його приєднання до Носівського районного центру зайнятості жодним чином не змінила порядок, перелік та якість надання соціальних послуг службою зайнятості громадянам та роботодавцям Бобровицького району та не спричинила обмеження права територіальної громади у сфері її спільних інтересів, а тим більше повноваження районного її органу.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Чернігівського обласного центру зайнятості від 03 грудня 2015 року № 155 та від 06 січня 2016 року № 8-к, варто зазначити наступне.

Наказ Чернігівського обласного центру зайнятості від 06 січня 2016 року № 8-к стосується лише трудових правовідносин між відповідачем та найманими працівниками, а наказ Чернігівського обласного центру зайнятості від 03 грудня 2015 року № 155 регулює порядок реорганізації районних центрів зайнятості.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані накази жодним чином не впливають на права позивача, позивач не є суб'єктом порушених прав та інтересів в правовідносинах, що виникли у зв'язку з їх прийняттям, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що при прийнятті спірних рішень відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством у зв'язку з цим підстави для задоволення вказаного позову - відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, покладені в основу оскаржуваного рішення, в тій частині, якою позовні вимоги було задоволено, у зв'язку з чим подана скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості - задовольнити .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову Бобровицької районної ради до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, Чернігівського обласного центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України про визнання незаконними та скасування рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Чаку Є.В.