Постанова

від 20.07.2016 по справі 200/2272/16-а

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/2272/16-а

Провадження №2а/200/182/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельні ряди плюс» та за адміністративним позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - фізичної особиа-підприємеця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, піскунов леонід Леонідович, департамент споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. ( зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37),-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торгівельні ряди «Плюс» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

08 липня 2016 р. до суду надійшло клопотання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про залучення її третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та нею було надано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. Клопотання задоволено ухвалою Бабушкінського районного суду від 11 липня 2016 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивачі посилаються на те, що рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. (зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37) за своєю природою є регуляторним актом, яким встановлені відповідні правила поведінки (норми права) у сфері врегулювання відносин, пов'язаних з встановленням, функціонуванням тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в м. Дніпропетровску. Вказане рішення направлене на правове регулювання господарських відносин, воно не має характеру одноразового застосування і стосуються не конкретної особи, а не визначеного кола осіб. Процедура прийняття регуляторного акту має певні особливості, встановлені ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», які при прийняття вказаного рішення відповідач не дотримався. Оскільки рішення прийняте без обов'язкового оприлюднення, тобто без дотримання порядку встановленого законом, тому воно підлягає скасуванню.

Позивачі подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, або заяв не надавав, правом подання заперечень на адміністративний позов не скористався. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.05.2012 р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №47/24 "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (зі змінами та доповненнями)». Пунктом 1.1. зазначеного рішення затверджено порядок розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (додаток 1). Пунктом 1.2. рішення затверджено містобудівну концепцію розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (додаток 2). Пункти 2-12 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2012 р. №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» визнано таким, що стратив чинність п.1.1. рішення міської ради від 30.05.2012 №47/24, затверджено порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (п.2.1.) та затверджену комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (2.2.). Пункти 3-6 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

Рішення Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 р. №43/37 «Про внесення змін та доповнень до Порядку розміщення тимчасових споруд та провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», внесено зміни та доповнення до порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 30.05.2012 №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», з урахуванням змін, внесених рішення міської ради від 30.01.2013 №33/31 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2012 р. №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську». Пункти 2-12 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно із вимогами вказаного Закону органи місцевого самоврядування є регуляторними органами.

У статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено поняття регуляторного акту - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Суд приходить висновку, що оскаржуване рішенням (зі змінами та доповненнями) є регуляторним актом, оскільки направлене на правове регулювання господарських відносин, не має характеру одноразового застосування і стосуються не конкретної особи, а не визначеного кола осіб, ним встановлені відповідні правила поведінки (норми права) у сфері врегулювання відносин, пов'язаних з встановленням, функціонуванням та демонтажем тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в м. Дніпропетровську.

Оскільки, оскаржуване рішення Дніпропетровськох міської ради є регуляторним актом, відтак процедура його розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення повинно відбуватись за процедурою визначеною Законом України "Про місцеве самоврядування в Україна" та з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: 1. Подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; 2. У випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; 3. Подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; 4. Бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; 5. Самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; 6. Одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

За змістом частин 1, 2 статті 8 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Згідно ст. 13 зазначеного Закону, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

Стаття 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" передбачає, що оприлюднення (опублікування) рішень органів місцевого самоврядування можливо як в офіційних виданнях, так і в недержавних друкованих засобах масової інформації.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Суд зауважує, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 18.06.2010, № 7772 "Щодо прав громадськості у здійсненні державної регуляторної політики" відносно здійснення державної регуляторної політики повідомив, що іншої процедури прийняття та перегляду регуляторних актів Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не передбачено, тому якщо проект не був оприлюднений або був оприлюднений частково, він не може бути прийнятий, так як не доведений у повній мірі до всіх зацікавлених осіб.

Статті 31-38 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регламентують особливості здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами.

Згідно ст. 36 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений.

Таким чином, ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" імперативно визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Тому, суд доходить до висновку, що зазначені в ст. 36 "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" обставини є безумовною підставою для скасування або зупинення дії регуляторного акта, оскільки (наведене узгоджується з позицією викладеною в ухвалі вищого адміністративного суду від 31.05.2016 № 398/10235/13-а).

Крім того, в порушення вказаних процедур щодо прийняття рішення Дніпропетровською міською радою внесено зміни до рішення від 30.05.2012 р. Дніпропетровською міською радою №47/24 "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську»: рішення від 30.05.2012 №47/24 та рішення від 30.01.2013 р. №33/3.

Також, Дніпропетровською міською радою, в порушення статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Дніпропетровською міською радою не здійснено офіційне оприлюднюються оскаржуваного рішення, його змін та доповнень в друкованих засобах масової інформації ради, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Відповідно до п. 2 ст. 71 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, у спосіб, передбачений статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» . Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений статтею 13 наведеного Закону, відповідачем також не надано. Наведене свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень грубо проігнорував вимоги закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.

Суд вважає, що відповідачем порушено принципи державної регуляторної політики України (ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"), які встановлюють прозорість та врахування громадської думки, відкритість дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що оскаржуване рішення є регуляторними актом, його проект не оприлюднювався, тому суд приходить до висновку про те, що відповідачем не дотримано визначених законом процедур, що в силу ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" перешкоджало прийняттю оскаржуваних рішень.

За правилами частин першої та другої статті 99 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого КАС або іншими законами, зокрема, шестимісячний строк встановлено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, проект рішення (його зміни та доповнення до нього) та прийняте рішення у спосіб передбачений ст.ст. 9,13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" оприлюднені не були..

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи обставини, аналізуючи всі наведені доводи, суд приходить до висновку, що заявники не мали можливість раніше реалізувати право на звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення (його зміни та доповнення) не були опубліковані. Можливість на оскарження рішення в адміністративному порядку у Позивача виникла після отримання попередження власників самовільно встановлених торгівельних об'єктів 02.02.2016 р. , а у третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору після отримання припису 24.06.2016 р.

Отже звернення за захистом порушеного права було здійснено Позивачем та третьою особою,яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у межах строку звернення до суду.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням викладених обставин та зазначених правових норм, керуючись завданням адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про те, що рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську" ( зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37) є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивачів такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки доводи про неправомірність оскаржуваного рішення знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 162 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст. 94 КАС України визначити розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1 , 2 , 3 , 6-11 , 69 , 70 , 71 , 128 , 137 , 138 , 158-163,КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельні ряди плюс» та адміністративний позово третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - фізичної особиа-підприємеця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, піскунов леонід Леонідович, департамент споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. ( зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37)- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську" ( зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельні «Плюс» (код ЄДРПОУ 39534220, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, б. 29 М) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 49026, м. Дніпропетровська, вул. Володарського, б. 16) судовий збір у розмірі 1378, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва

20.07.2016