Постанова

від 04.04.2007 по справі 6/212-06-5396

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

04 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 6/212-06-5396 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Кравчука Г.А.

суддів:

                               Мачульського

Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду

від                                          

26.10.2006р.

у справі  Господарського суду

№ 6/212-06-5396 Одеської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Одеське обласне об'єднання автобусних станцій"

про

стягнення матеріальних збитків та

моральної шкоди

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Одеське обласне об'єднання автобусних станцій"

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення збитків, -

В С Т А Н О В

И В:

Оскарженою постановою Одеського

апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. (колегія суддів у складі:

головуючого -судді Лавренюк О.Т., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.)          залишено без змін рішення

Господарського суду Одеської області від 21.08.2006р. (суддя Демешин О.А.), яким

у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов

задоволено частково. Постановлено стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Одеське обласне об'єднання автобусних станцій" зроблені

витрати в сумі 3 300 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 90, 78 грн. та

витрати по сплаті держмита в сумі 115, 64 грн. В решті зустрічного позову

постановлено відмовити.

          В своїй касаційній скарзі позивач за

первісним позовом просить зазначені рішення і постанову скасувати, а справу

направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення

господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального

права, а саме: ст. 48 Закону України "Про власність", ст.ст. 133,

134, 147 Господарського кодексу України, Закону України "Про виконавче

провадження", ст.ст.64, 213 Цивільного процесуального кодексу України,

ст.ст.4-2, 4-3, 36, 41, 84 ч.3 Господарського процесуального кодексу України.                    

          Відзиву на касаційну скаргу не

надійшло.

          Сторони не використали наданого

законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

          Переглянувши у касаційному порядку

судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до

уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами

попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Одеської області від

16.06.2005р. по справі №9/117-05-2864 позивача за первісним позовом було

виселено з приміщення бару-їдальні площею 70 м2, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1

          21.06.2005р. комісією, призначеною

наказом НОМЕР_1 директора відповідача за первісним позовом  вказане приміщення було відкрито і майно, що

знаходилось в цьому приміщенні, було описане і перенесено до складу АС-4.

Позивач за первісним позовом дійшовши до висновку про незаконність дій

відповідача за первісним позовом та завдання цими діями збитків, пов'язаних із

зникненням і пошкодженням майна а також зникненням грошових коштів в сумі 88

000 грн., звернувся до господарського суду з позовом  про відшкодування матеріальних збитків на суму

158 830 грн. а також моральної шкоди у сумі 10 000 грн., пов'язаної з

незаконним припиненням підприємницької діяльності позивача за первісним

позовом  відповідачем за первісним

позовом.

Як зазначено в позові, вартість

всієї продукції, вивезеної товариством, віднесена до суми визначеної позивачем

шкоди. Позивач зазначав у позові що вартість продукції визначена як шкода,

оскільки ця продукція викинута на вулицю, а потім вивезена в невідомому

напрямку, тому, як вважає позивач, продукція не могла бути реалізована через

торговельну мережу, оскільки невідомо місце її зберігання, в яких санітарних

умовах і якому температурному режимі вона зберігалась, крім того, як зазначає

позивач, вона втратила товарний вид. Також як зазначено в позові при визначенні

вартості врахований відсоток зношення обладнання станом на 21.06.2005р., значна

частина обладнання зіпсована, розібрана, розукомплектована, викрадена. Крім

того, в позові зазначено, що вартість складає: вартість обладнання, вивезеного

товариством згідно акту від 21.06.2005р. -20 259 грн., вартість обладнання,

виявленого міліцією згідно акту від 19.07.2005р. -13 490 грн., вартість

зниклого, викраденого майна, яке не ввійшло до акту товариства від 21.06.2005р.

і не виявленого міліцією -6 580 грн., загальна шкода у зв'язку з зникненням,

викраденням обладнання складає 40 329 грн.; шкода, спричинена у зв'язку із

зникненням особистих речей складає 1 150 грн.; шкода, спричинена у зв'язку із

зникненням грошей, які зберігалися в кафе -88 000 грн.; шкода, спричинена у

зв'язку з проведенням капітального ремонту приміщення -22 700 грн. А всього, як

вважає позивач, загальна шкода від незаконних дій, вчинених товариством складає

158 830 грн.

          В свою чергу відповідач за первісним

позовом подав до господарського суду зустріну позовну заяву, в якій просив

стягнути з позивача збитки в сумі 3 700 грн. -витрати, пов'язані із зберіганням

та перевезенням майна позивача за первісним позовом.

          Як зазначено в рішенні місцевого

господарського суду умовою відшкодування матеріальної та моральної шкоди є

неправомірність рішень, дій чи бездіяльності особи на яку покладаються

зобов'язання щодо відшкодування шкоди, однак з врахуванням ненадання позивачем

за первісним позовом доказів неправомірності дій відповідача за первісним

позовом, місцевий господарський суд дійшов до висновків про відсутність

правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом матеріальної

і моральної шкоди. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що будь-яких

доказів вартості майна та обладнання, що знаходилось в орендованому приміщенні,

а також вартості здійсненого ремонту цього приміщення позивачем за первісним

позовом надано не було, що також є підставою для відмови в задоволенні

первісного позову. В свою чергу зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 3

300 грн. (вартість оренди приміщення, в якому зберігалось майно позивача за

первісним позовом) згідно висновків місцевого господарського суду, в силу

приписів ст.1214 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та документально

підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню, на відміну від вимог в частині

стягнення 400 грн. (вартість транспортних послуг по перевезенню майна), які не

підлягають задоволенню через те, що вони не підтверджені документально.

          Апеляційний господарський суд

погодився з висновками місцевого господарського суду.

          Колегія суддів Вищого господарського

суду України зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського

процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

          Як встановлено апеляційним

господарським судом, 31.09.2004р. сплинув строк дії договору оренди, на

підставі якого позивач за первісним позовом займав приміщення відповідача, і, з

врахуванням необхідності використання зазначеного приміщення для потреб

відповідача, позивач за первісним позовом був повідомлений про неможливість

пролонгації договору та звільнення займаного приміщення через відсутність

потреби в наявності на автостанції бара-їдальні. Позивач також був повідомлений

листом НОМЕР_2. про відмову від продовження орендних відносин та спонукання

звільнити орендоване приміщення, але ніяким чином не зреагував, і звернувся із

заявою до Малиновського районного суду м. Одеси про визнання дії договору

продовженою. 15.03.2005р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси

провадження по зазначеному позову припинено на підставі ст. 24 Цивільного

процесуального кодексу України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

          В оскаржених рішенні та постанові

господарські суди послались на ту обставину, що рішенням Господарського суду

Одеської області від 16.06.2005р. по справі №9/117-05-2864 позивача за

первісним позовом було виселено з приміщення бару-їдальні площею 70 м2,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що й обумовило подальші дії відповідача

стосовно майна позивача за первісним позовом (перевезення та зберігання).

          Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного

кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої

правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних

витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

          В своїй касаційній скарзі позивач за

первісним позовом послався на спричинення йому шкоди неправомірними діями

відповідача.

          Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного

кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язковими підставами для настання

такої відповідальності є наявність протиправної поведінки (дії, бездіяльності)

та безпосередній причинний зв'язок між такою поведінкою і завданою шкодою та

наявність вини заподіювача шкоди.

          Аналогічна правова позиція викладена

в постанові Верховного Суду України  від

21.03.2006р. у справі №40/49-05.

          Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, натомість, як

було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем за

первісним позовом не було доведено належним чином неправомірності дій

відповідача а також заявленого до відшкодування розміру шкоди, на відміну від

зустрічного позову, який, згідно висновків господарських судів попередніх

інстанцій, підлягає задоволенню в частині витрат на зберігання майна як

законний і обґрунтований, з чим погоджується колегія суддів Вищого

господарського суду України.

Сам факт переміщення товару в інше

місце зберігання, за вказаних обставин, не дає підстав вважати що позивачу за

первісним позовом було заподіяно збитки.

          Доводи касаційної скарги не

спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів.

          З системного аналізу встановлених

господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи та наданої ним

правової оцінки вбачається, що місцевий та апеляційний господарський суди

правильно з'ясували дійсні права та обов'язки сторін, а також дали їм належну

правову оцінку, прийнявши законні і обґрунтовані судові рішення, а відтак

колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про

відсутність правових підстав для скасування зазначених судових рішень та

задоволення касаційної скарги.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117,

1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення, а

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі

№6/212-06-5396 Господарського суду Одеської області -без змін.

Головуючий суддя                                                                

Г.А. Кравчук

С у д д і                                                               

                     Г.М.

Мачульський

                   В.І. Шаргало