Постанова

від 12.04.2007 по справі 17/422-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

12 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 17/422-06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого -судді

Дерепи В.І.

суддів :

Грека Б.М. -(доповідача у справі)

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Герма”

на рішення

господарського суду Дніпропетровської

області від 07.11.06

у справі

№ 17/422-06

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Зелена спілка”

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1

про

зобов'язання звільнити приміщення

 за участю представників від:

позивача

не з'явилися, були належно

повідомлені

відповідачів

не з'явилися, були належно

повідомлені

В С Т А Н О В

И В :

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Зелена спілка” звернулося до господарського суду

Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити нежитлові

приміщення, які ним використовуються. Позов мотивовано тим, що позивачем

протягом тривалого часу орендувалися вищезазначені приміщення, в той же час,

наразі ці приміщення без будь-якої правової підстави займає відповідач.

Суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся до господарського суду

Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про визнання права

власності на це нерухоме майно та зобов'язання позивача не чинити йому

перешкоди у користуванні придбаним майном. Як на підставу своїх позовних вимог

підприємець посилався на те, що ним придбане це майно у Приватного підприємства

“Саней” за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень №НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 07.11.06 (суддя Стрілець Т.Г.) в первісному

позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Рішення суду мотивоване тим, що

між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1та ПП “Саней”

укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який повністю виконаний

сторонами, втім, продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, тому

всилу ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, суд вправі визнати такий договір

дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Не погоджуючись з цим рішенням,

Товариство з обмеженою відповідальністю “Герма” звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване

рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду

першої інстанції. Мотивуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на своє

право власника щодо спірного майна та зазначає, що судові акти ухвалювалися у

його відсутність, оскільки він не був залучений до справи, і відповідно, не мав

можливості захистити своє право.

Заслухавши суддю-доповідача,

розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом

першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,

колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом

встановлено, що 10.11.97 між ПП “Саней” та відповідачем укладено договір

купівлі-продажу нежитлових приміщень НОМЕР_1, згідно з яким продавець (ПП

“Саней”) передає у власність відповідача нежитлові приміщення:

виробничо-адміністративну будівлю літ. А-2, площею 230,0 кв.м., підвал, площею

71,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Ціна продажу складає

72000,00 грн. На виконання умов

договору, підприємець сплатив вартість майна. Крім того, відповідно до п. 5.1.

договору продавець зобов'язався оформити всі необхідні документи для реєстрації

покупцем права власності на нерухоме майно. За умовами договору (п.4.2), право

власності від ПП “Саней” до відповідача переходить з моменту підписання

договору, тобто з 10.11.97.

Незважаючи на те, що відповідач

перерахував обумовлену договором суму вартості нерухомого майна, ПП “Саней”

відмовляється виконати зобов'язання щодо передачі нерухомого майна у власність

підприємця та оформлення необхідних документів для реєстрації за останнім права

власності.

Задовольняючи позов, суд мотивував

своє рішення приписами статті 657 Цивільного кодексу України (договори купівлі

-продажу нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації), та статті 220 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися

щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і

відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася

від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Втім, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки

визнаючи за відповідачем право власності на нерухоме майно, суд не витребував у

сторін та не дослідив доказів, які б свідчили про те, що спірне майно було

власністю позивача на момент укладення ним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень

№НОМЕР_1, та про відсутність прав на вищезгадане майно у третіх осіб,

також  про те, що дані об'єкти

нерухомості не перебувають в спорі, в тому числі, спорі про визнання права

власності з іншими особами. Суд не дослідив, чи згадане рішення вплине на права

осіб, не залучених до участі у справі та не вирішив питання про необхідність

такого залучення. Навіть продавця -ПП “Саней” не було залучено до участі у

справі, хоча рішення по справі безпосередньо впливає на його права та

обов'язки.

Відповідно до статей  26, 27 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд може залучити до участі в справі осіб, якщо рішення

господарського суду може вплинути на їх права та обов'язки.

Втім, вимоги даних статей не були

взяті до уваги господарським судом Дніпропетровської області. Відповідно до ст.

11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для

скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального

права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для

скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду,

якщо господарський суд прийняв рішення, або постанову, що стосується прав і

обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

В зв'язку з тим, що порушення норм

процесуального права з боку місцевого господарського суду дають підстави

вважати дане рішення незаконним та необґрунтованим, колегія суддів Вищого

господарського суду України не вважає за потрібне досліджувати правильність

застосування норм матеріального права місцевим господарським судом. Разом з

тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне

звернути увагу місцевого господарського суду на те, що при ухваленні рішень про

визнання договорів купівлі-продажу дійсними, або недійсними, крім іншого,

необхідно перевіряти також права сторін на підписання даного договору, права

інших осіб на це майно, та відсутність спору, заборон чи арештів, накладених на

це майно; і в залежності від встановленого, визначити правовий статус

скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Герма” задовольнити,  рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 07.11.06 у справі № 17/422-06 скасувати, справу направити на новий

розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя                                                                     

В. Дерепа

Судді                                                                                                   

Б. Грек

                                                                                                    Л.

Стратієнко