Постанова

від 13.07.2016 по справі 826/12782/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2016 року 14:27 826/12782/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Шаповалової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - за участю

представника позивача - Феліва О.О.,

представника відповідача - Хітька В.М.,

В С Т А Н О В И В:

08.08.2013 до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Філіпс Україна») з позовною заявою до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговання великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач або ОДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 № 0000534220 і № 0000524220.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 25.04.2013 № 464/42-26/33744042, щодо порушення ТОВ «Філіпс України» вимог норм податкового законодавства документально та нормативно не підтверджуються. Натомість у позивача наявні всі необхідні та належним чином складені первинні та інші документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, що перевірявся, та спростовують факти вчинення податкових правопорушень. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, та відповідно такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2013 по справі № 826/12782/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, у задоволенні позову ТОВ «Філіпс Україна» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 № К/800/17229/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 826/12782/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З тексту цієї ухвали суду касаційної інстанції вбачається, що за висновками Вищого адміністративного суду України положення Податкового кодексу України не містять жодних обмежень в цілях визначення платником податків витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів. Суд касаційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Також податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами (ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс»), що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності. Стосовно епізоду формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна», ТОВ «Ван Сорс», суд касаційної інстанції зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції та законності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів платника у процесі здійснення господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Суд касаційної інстанції встановив, що під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували вказані обставини. За наведених мотивів матеріали справи № 826/12782/13-а були скеровані на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 матеріали справи № 826/12782/13-а прийнято до провадження суддею Кобилянським К.М.

В судовому засіданні у справі представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та письмових поясненнях від 28.03.2016.

Представник відповідача (Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яке є правонаступником ОДПС) в судових засіданнях у справі проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях ОДПС (вих. № 1053/9/10-130 від 03.09.2015) та додаткових поясненнях. В тексті заперечень податкового органу зазначено про обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.04.2013 № 464/42-26/33744042 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 № 0000534220 і № 0000524220.

Крім того, суд, керуючись нормою ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив замінити відповідача (Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговання великих платників податків Державної податкової служби) його правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом лютого-березня 2013 року працівниками ОДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Філіпс Україна» (код ЄДРПОУ 33744042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. За результатами зазначеної перевірки складений акт від 25.04.2013 № 464/42-26/33744042 (далі - акт перевірки, а.с. 19 - 128 Т. I), згідно висновків якого, відповідач встановив допущення позивачем ряду порушень вимог податкового законодавства, зокрема:

- норм пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. 2 пп. 140.1.4 п. 140.1, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 3 513 683 грн. Суть даних правопорушень, на думку перевіряючих, полягає в наступному - заниження значення задекларованого показника у ряд. 01.1 декларації («доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за 3-ій квартал 2010 року в сумі 1 012 191 грн., у зв'язку з невідображенням у складі валового доходу продажу побутової техніки і електроніки виробництва компанії «Філіпс» покупцю - компанії «Deconsar-M» SRL» згідно договору поставки № 13.01.10 від 13.01.2010, укладеного між ТОВ «Філіпс Україна» (постачальник) та названою Компанією (покупець) та актів прийому-передачі товарів від 10.09.2010 на суми без ПДВ 764 659,48 грн. та 247 531,21 грн.; завищення значення задекларованого показника у ряд. 04.13 декларації «інші витрати» на суму 12 198 878 грн., у зв'язку з віднесенням позивачем до складу таких витрат сум витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, понесених за договорами з організації сервісного обслуговування продукції марки «Philips» з виконавцями ТОВ «Комєл» (договір № 01/06-SC від 01.06.2009) і ТОВ «Топаз-Сервіс» (договір № 03/11- SC від 03.11.2008), без належного ведення обліку зазначених операцій. В ході перевірки працівники ОДПС встановили, що ТОВ «Філіпс Україна» здійснювало ведення журналу обліку гарантійних ремонтів з порушенням вимог Порядку обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з з гарантійного ремонту (обслуговування), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 112. Також за результатами аналізу наданих до перевірки: актів приймання-передачі наданих послуг по сервісному обслуговуванню та витягів зі звітів, отриманих від ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс», витягів з електронного звіту (на англійській мові, валюта обліку в євро) по наданих послугах з гарантійного ремонту компанії «Філіпс Консьюмер Лайфстайл Б.В.» (Нідерланди) згідно договору № 10-02/СЕ від 01.02.2010, перевіряючі дійшли висновку, що облік дефектних частин, які були у використанні при виконанні гарантійного ремонту, не ведеться, демонтовані частини не повертаються замовнику та не передаються для переробки, записи в книзі обліку покупців здійснюються не за всіма проведеними операціями послуг з гарантійного ремонту. Крім того, за даними ОДПС в період спірних правовідносин на ТОВ «Топаз-Сервіс» працювала одна особа, що вказано у розрахунку форми № 1-ДФ цього товариства. За наведених обставин контролюючий орган не визнав витрати позивача в сумі 12 198 878 грн. за період з 3-го кварталу 2010 року по 4-ий квартал 2012 року такими, що були правомірно сформовані; завищення значення задекларованого показника у ряд. 04.13 декларації «інші витрати» на суму 1 452 073 грн., у зв'язку віднесенням позивачем до складу таких витрат сум витрат по господарських операціях з контрагентами ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс», що, на думку перевіряючих, не підтвердженні належними первинними документами;

- норм пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1, ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 3 562 363 грн. та одночасно до завищення задекларованого показника податкових зобов'язань на загальну суму 544 825 грн. Суть даних правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у наступному - неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 2 459 859 грн. з вартості послуг гарантійного обслуговування та ремонту продукції марки «Philips», отриманих від ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс»; неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 4 045,60 грн. по операціях з придбання послуг кейтерингу у ТОВ «Холідей сервіс» та товарів у ТОВ «Євросувенір», що не пов'язані з господарською діяльністю позивача; завищення податкового кредиту на загальну суму податку 19 808 грн. за наслідками повторного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від контрагентів-постачальників ТОВ «Сергол», ПП «Монмарт», ДП «Клевер Форс», ПП «Лагуна» і ТОВ «Дукат Уа»; завищення податкового кредиту на суму податку у розмірі 222 806 грн. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Топаз-Сервіс», ТОВ «Пулінг» і ТОВ «Спорт Лаб» у зв'язку з порушенням порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних; завищення податкового кредиту на суму податку 9 001,99 грн. у зв'язку з прийняттям до обліку податкової накладної постачальника ТОВ «Акустіка» № 54 від 10.05.2012, реєстрація платником ПДВ якого була анульована 27.01.2012; завищення податкового кредиту в жовтні 2010 року на суму податку 3 372,83 грн., у зв'язку з несвоєчасним декларуванням податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Союз-Лед НВП» (податкова накладна № 11010001 від 01.11.2010); завищення податкового кредиту на суму податку 1 617 грн. по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Юг-Контракт», що не підтверджені податковими накладними; завищення податкового кредиту на загальну суму податку 9 430 грн., у зв'язку з декларуванням податку у сумі більшій, ніж було зазначено у податкових накладних контрагентів-постачальників ТОВ «Космос» і ПАТ «Корпорація Укржитлобуд»; неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на загальну суму 290 969 грн. по господарських операціях з контрагентами ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені податковими накладними.

На підставі даного акта перевірки ОДПС винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» (а.с. 129, 131 Т. І):

- № 0000534220 від 18.05.2013, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 914 321,50 грн., в тому числі 3 394 157 грн. - основний платіж, 520 164,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000524220 від 18.05.2013, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 744 498 грн., в тому числі 3 017 538 грн. - основний платіж, 726 960 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Поепізодні (в тому числі в розрізі по контрагентах) та помісячні розрахунки податкових зобов'язань (основних платежів) та штрафних санкцій до цих податкових повідомлень-рішень містяться в матеріалах справи (а.с. 130, 132 Т. І; 66 - 67 Т. Х).

Не погоджуючись із правомірністю зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. Водночас в своїх письмових поясненнях (а.с. 1 - 19 Т. ХI), поданих до канцелярії суду 06.04.2016, представник позивача зазначив, що ТОВ «Філіпс Україна» визнає наступні порушення:

- факт заниження доходів, задекларованих у 3-му кварталі 2010 року, на суму 1 012 191 грн. (опис епізоду порушення наведено на стор. 7 - 8 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до недоплати податку на прибуток у сумі 253 048 грн., у зв'язку з чим нараховано штраф у сумі 63 262 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000534220;

- факт завищення податкового кредиту на суму 4 046 грн. по операціях з ТОВ «Холідей Сервіс» і ТОВ «Євросувенір» (опис епізоду порушення наведено на стор. 75 - 76 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України призвело до недоплати податку на додану вартість у сумі 4 046 грн., у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 499 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220;

- факт завищення податкового кредиту на суму 19 808 грн., за наслідками задвоєння значення податкового кредиту на суми податку по податковим накладним, виписаним ТОВ «Сергол», ПП «Монмарт», ДП «Клевер Форс», ПП «Лагуна» і ТОВ «Дукат Уа» (опис епізоду порушення наведено на стор. 76 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» призвело до недоплати податку на додану вартість у сумі 19 808 грн., у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 1 995 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220;

- факт завищення податкового кредиту на суму 3 372,83 грн. у зв'язку з несвоєчасним декларуванням податкового кредиту по операціях з ТОВ «Союз-Лед НВП» (опис порушення наведений на стор. 79 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» призвело до недоплати податку на додану вартість у сумі 3 373 грн., у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 843 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220;

- факт завищення податкового кредиту на 1 617 грн. по операціях з контрагентом ТОВ «Юг-Контракт», що не підтверджені податковою накладною (опис порушення наведено на стор. 79 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» призвело до недоплати податку на додану вартість у сумі 1 617 грн., у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 404 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220;

- факт завищення податкового кредиту на суму 9 430 грн., у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту більшої суми ПДВ, ніж було зазначено у податкових накладних, виписаних ПАТ «Корпорація Укржитлобуд» і ТОВ «Космос» (опис епізоду порушення наведено на стор. 79 - 80 акта перевірки). Згідно наданого відповідачем розрахунку, порушення платником податку вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України призвело до недоплати податку на додану вартість у сумі 9 430 грн., у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 2 358 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220. При цьому, документальних доказів сплати до бюджету сум податків, донарахованих по визнаних епізодах податкових правопорушень, у добровільному порядку позивач до суду не подав.

Таким чином, предметом дослідження в межах даного спору є правомірність і обгрунтованість висновків акта перевірки, та визначених на підставі такого акта сум грошових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, в частині решти епізодів порушень, що зафіксовані в акті перевірки, та вплинули на об'єкт.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

1. Щодо законності податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 № 0000524220 і № 0000534220 про визначення до сплати податку на прибуток у сумі 2 832 443 грн. (основний платіж) та податку на додану вартість у сумі 2 456 488 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесення до складу інших витрат і податкового кредиту сум витрат на гарантійне обслуговування і ремонт товару під торговельною маркою «Philips».

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Філіпс Україна» являється імпортером продукції торговельної марки «Philips» на підставі договору поставки № 09_08/ДАП від 05.08.2008 (а.с. 83 - 92 Т. 12). У відповідності до умов п. 1 договору про надання послуг № 10-02/СЕ від 01.02.2010, укладеного між позивачем і компанією «Philips Consumer Lifestyle B.V.» (а.с. 133 - 137 Т. І), товариство взяло на себе зобов'язння організувати виконання авторизованими сервісними центрами, розміщеними на території України, комплексу робіт по діагностиці та гарантійному ремонту товарів, виготовлених та/або поставлений Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В. та імпортованих на територію України. З цією метою товариство зобов'язано укласти договори із авторизованими сервісними центрами та проводити їм виплати за виконані роботи. Згідно п. 3.2 і 3.3 цього договору Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В. зобов'язується оплачувати послуги та повертати понесені товариству видатки, пов'язані із наданням послуг, а позивач, в свою чергу, - надавати Компанії звіти про наданні послуги і понесені видатки, що здійснюються Компанією з метою виконання даного договору. Такі звіти надаються щомісячно шляхом вивантаження електронних таблиць на веб-сайт замовника (компанії) або шляхом направлення електронною поштою.

Як пояснив позивач в тексті своїх письмових пояснень від 28.03.2016, ТОВ «Філіпс Україна» виступає організатором надання послуг із гарантійного обслуговування для виробників та постачальників товарів торгової марки «Philips» в Україні. Відповідні витрати позивача компенсуються виробником (компанією «Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В.») на підставі наданих звітів, і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу. На підтвердження чого позивач надав суду копії витягів з електронного звіту «Reimbursement information for the claimer» («Інформація про відшкодування витрат» контрагенту позивача - ТОВ «Комєл») за жовтень 2012 року, копії інвойсів, виставлених позивачем компанії «Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В.» за надання послуг згідно договору № 10-02/СЕ від 01.02.2010, та актів про надання послуг (а.с. 41 - 164 Т. ХІ).

Судом встановлено укладення ТОВ «Філіпс Україна» (як замовником) схожих за змістом договорів з організаціями сервісного гарантійного обслуговування продукції марки «Philips» з наступними підприємствами-виконавцями - ТОВ «Комєл» (договір про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) № 01/06_SC від 01.06.2009, а.с. 168 194 Т. І) та ТОВ «Топаз-Сервіс» (договір про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) № 03/11_SC від 03.11.2008, а.с. 138 - 167 Т. І).

За умовами вказаних договорів визначено, що сервісне обслуговування включає перепродажне, гарантійне і післягарантійне обслуговування, дослідження характеру поломок товару (побутова техніка і засоби персонального догляду), які здійснює виконавець відповідно до цього договору. Гарантійне обслуговування означає після продажне обслуговування протягом гарантійного терміну товару. Гарантійний термін на кожен товар призначається окремо і вказується у гарантійному талоні Philips. Сервісні центри - юридичні особи, з якими виконавець відповідно до додатку 5 до цих договорів уклав угоди про сервісне обслуговування товару з метою максимально швидкого і якісного виконання зобов'язань за даними угодами.

Згідно п. 2.1 договорів виконавець (ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс») переймає на себе зобов'язання за винагороду і за дорученням замовника (позивача) здійснювати від свого імені дії з організації сервісного обслуговування товару із залученням третіх осіб (сервісних центрів), а також здійснювати сервісне обслуговування товару власними силами.

Вартість послуг виконавця визначається в Додатку 1 до цього Договору. Вартість послуг включає вартість гарантійного обслуговування Товару, запасних частин, які були використані під час цього гарантійного обслуговування, проведення досліджень характеру поломок та інших витрат, пов'язаних із здійсненням виконавцем гарантійного обслуговування. Така сума винагороди обкладається ПДВ відповідно до чинного законодавства (п. 7.1 договорів).

При цьому, відповідно до додатку 1 до зазначених договорів, замовник компенсує виконавцеві вартість запасних частин, використаних в гарантійних ремонтах, беручи до уваги витрати, що виникають при митному оформленні, доставці та дистрибуції запчастин до сервісних центрів. Розмір компенсації з урахуванням вище зазначених витрат становить 152% від інвойсної ціни використаних запчастин. Виконавець зобов'язався за запитом Замовника надавати документальне підтвердження повної вартості запчастин.

Пунктами 3.5 і 6.1 договорів передбачено, що для компенсації витрат на сервісне обслуговування виконавець зобов'язався готувати звіти про проведену роботу кожен тиждень. Звіти складаються у електронному вигляді погодженого сторонами формату. Також, виконавець зобов'язаний щомісячно надавати замовнику наступні документи: звіт про виконане гарантійне обслуговування товару в рамках цього договору, що містить відомості про виконану роботу, використані запасні частини та проведені дослідження; акт прийому-передачі наданих послуг; рахунок. Зокрема, оплата послуг здійснюється протягом визначеного сторонами строку з моменту отримання замовником оригіналу рахунку від виконавця та підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

За наслідками таких правовідносин (а саме за період з 01.07.2010 по 31.12.2012) позивач відніс до складу «інших витрат» суми коштів у розмірі 12 198 878, 00 грн., а до складу податкового кредиту за звітні періоди липень, вересень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-листопад 2012 року загальну суму ПДВ 2 459 861 грн., сплачені вказаним підприємствам за надання послуг з гарантійного ремонту обслуговування товарів торговельної марки «Philips».

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс» позивач надав суду копії наступних документів: податкових накладних, виписаних ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс» (а.с. 141 - 205 Т. ІІІ; 1 - 85 Т. IV); банківських виписок (а.с. 86 - 171 Т. IV); рахунків, виставлених ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс» в оплату робіт, та актів прийому-передачі наданих послуг, складених за результатами прийняття виконаних виконавцями послуг здійснених у період гарантійного терміну експлуатації товарів(а.с. 1 - 220 Т. V; 1 - 41 Т. VI). Зокрема, сума винагороду (відшкодування) виконавців за такими актами включає в себе вартість використаних запчастин, винагороду за проведені роботи, винагороду за проведені дослідження; звітів виконавців про виконані сервісні роботи та по договорах у вигляді роздруківок електронних таблиць, що надсилалися позив вашу засобами електронного зв'язку (а.с. 57 - 242 Т. VI; 1 - 283 Т. VII; 1 - 163 Т. VIII).

Реальність вчинення цих господарських операцій, вчинених між позивачем і названими контрагентами, а також факт наявності зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Філіпс Україана» податковий орган не заперечував.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції чинній до 1 квітня 2011 року, далі - Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 № 334/94-ВР).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, згідно з пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Вказані норми Закону кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зокрема, абз. «з» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконання робіт, наданням послуг. Аналогічні положення містяться у п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

Водночас, у відповідності до пп. 140.1.4. п.140.1. ст.140 ПК України платник податку на прибуток має право відносити на витрати (що вважаються при визначенні об'єкта оподаткування) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податків.

Згідно п.140.5 ст.140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Таким чином, гарантійні витрати - це витрати подвійного призначення, а тому вони можуть бути віднесені до податкових при виконанні платником податку певних вимог, визначених п. 140.1.4. ПК України, а саме: товари, які покупці повертають для гарантійного ремонту або заміни, знаходяться на гарантії; покупець не компенсує витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або заміну товарів; умови та термін гарантійного обслуговування (заміни товарів) оприлюднені платником податку (поширене в рекламі, технічній документації та в договорі); ведеться облік покупців, що отримали гарантійну заміну товару або послуги з ремонту (обслуговування); заміна товару супроводжується зворотним отриманням бракованого товару.

За висновками Вищого адміністративного суду України, що наведені у згаданій вище ухвалі від 19.11.2015 № К/800/17229/14, ТОВ «Філіпс Україна» надає гарантійні послуги покупцям товарів за наведених умов.

Гарантійний ремонт та заміни здійснюються відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 506, на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Так, згідно п. 3 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов'язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційним документом, роботи із спеціальної установки (підключення) товару чи його складання (далі - введення в експлуатацію) та технічного обслуговування.

Відповідно до абз. 2 пункту 1 цього ж Порядку взаємовідносини виробника, продавця, виконавця визначаються відповідними договорами.

Також, п. 9-1 такого Порядку (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 103) визначено, що у разі здійснення гарантійної заміни товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, яким було здійснено таку заміну товару або надано послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому Державною податковою службою (що відповідає нормам ст. 678 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України, в силу яких обов'язок щодо надання послуг з гарантійного ремонту покладається на продавця (виробника) товару). Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість заміни.

В період спірних правовідносин (тобто з 01.01.2010 по 31.12.2012) діяв Порядок обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 112 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.03.2011 за № 356/19094 та втратив чинність 08.01.2013).

Згідно п. 2 цього Порядку, даний застосовувався при визначенні витрат платника податку на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів.

Відповідно до п. 3, 5 - 7 Порядку у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування).

Облік покупців ведеться платниками податку самостійно у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Книга), за формою, що додається

Книга повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою і підписом керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженого представника.

У графі 2 Книги вказується особа-покупець та реквізити документа, що засвідчує її особу (законного представника).

Графи 3 - 7 («назва товару», «кількість», «ціна (в т.ч. ПДВ)», «номер касового чека (іншого розрахункового документа») заповнюються згідно з їх змістом щодо бракованого товару.

У графах 8 - 10 («дата здійснення покупки», «дата звернення покупця за отриманням гарантійної заміни товару або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування)», «дата отримання покупцем гарантійної заміни товару або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування)») вказуються відповідні дати.

Графи 11 - 20 («затрати по видах усунення дефектів») заповнюються із первинних документів платника податку відповідно до пункту 4 цього Порядку. Сума в графах 11, 13, 15, 17, 19 вказується без ПДВ.

Записи в Книзі здійснюються за всіма проведеними операціями не пізніше дати отримання покупцем замінених товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування).

Зі змісту наведених положень Порядку слідує, що обов'язок вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому цим Наказом ДПА України, виникає у платника податку продавця товару за умови здійснення гарантійних замін товарів та/або надання послуги з гарантійного ремонту товару. Порядок ведення такого обліку з використанням саме книги обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) у випадках коли продавець товарів не являється безпосереднім виконавцем послуг з гарантійного ремонту чинним станом на 31.12.2012 Порядком регламентовано не було. Натомість дана прогалина була усунута в новому Порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 № 1263 (який набрав чинності з 08.01.2013), в п. 3 якого визначено, що у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у тому числі, якщо такі гарантійні заміни товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).

Крім того, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі (наведений судом аналіз норм ст. 138 і 139 ПК України відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в його ухвалах від 01.12.2015 № К/800/66831/14, від 07.06.2016 № К/800/13943/15).

Як вбачається зі змісту позову, позивачем як організатором гарантійного обслуговування продукції торговельної марки «Philips», витрати на гарантійний ремонт та обслуговування товарів, виконаних третіми особами - ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс», відносилися до складу витрат як «інші витрати» згідно норм пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України та на підставі описаних вище первинних документів.

Під час розгляду даної справи суд касаційної інстанції встановив, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів, робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки, а договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами, не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку. Також з тексту ухвали від від 19.11.2015 № К/800/17229/14 вбачається, що Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що в матеріалах даної справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи вище викладене та висновки суду касаційної інстанці (які в силу приписів ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковим для суду першої інстанції), суд приходить до висновку про формування позивачем витрат у сумі 2 456 488 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг третіх осіб з гарантійного ремонту та обслуговування товару, у відповідності до норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (що діяв до 01.01.2011, далі - Зкон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку підтверджується матеріалів справи та було встановлено судом касаційної інстанції під час перегляді попередніх судових рішень по лданій справі.

Таким чином, за встановлення фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами, які призвели до реальних змін в майновому стані платника податків - ТОВ «Філіпс Україна».

2. Щодо законності податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 № 0000524220 і № 0000534220 про визначення до сплати податку на прибуток у сумі 308 666 грн. (основний платіж) та податку на додану вартість у сумі 290 969 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесення до складу витрат і податкового кредиту сум витрат по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс».

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори з іншими суб'єктами підприємницької діяльності щодо придбання послуг і товарно-матеріальнних цінностей, а вартість по таких послугах і товарах включено до складу «інших витрат» та податкового кредиту у відповідних звітних періодах , а саме:

- 21.06.2010 між позивачем (принципал) та ПП «Ай Кью Комунікейшенс» (агент) було укладено агентський договір № 21/06-10 (а.с. 201 - 208 Т. І), відповідно до якого агент зобов'язувався за дорученням та за рахунок принципала здійснювати юридичні та інші дії від свого імені, як своїми силами та із залученням третіх осіб, спрямовані на організацію та проведення рекламних заходів з метою просування товарів торговельної марки «Філіпс», «Філіпс Авент» з метою підвищення об'єму продаж позивача, а також надвати принципалу рекламні та інші послуги, а принципал зобов'язувався оплачувати такі послуги. Для цілей цього договору під рекламнеимми заходами сторонами розумілось: розробка, дизайн, верстка, а також виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів; розміщення рекламно-інформаційних матеріалів (рекламних оголошень, статей, аудіо- та відеороликів) у засобах масоої інформації та телекомунікаційних мережах, а такох різного виду рекламних носіїв, у т.ч. Інтернет та зовнішня реклама; розробка плангів з розробки та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів; здійснення моніторингу засобів масової інформації, а також надання звітів з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів у засобах масової інформації, інші послуги у відповідності до даткових угод до цього договору.

На підтвердження виконання сторонами зазначеного договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 17 - 76 Т. ІІІ; 165 - 166 Т. ХІ): рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ПП «Ай Кью Комунікейшенс» за результатами розміщення рекламних матеріалів певних товарів на телебаченні, у друкованих засобах масової інформації, розробки та виготовлення рекламних матеріалів, ефірних довідок, фотокопій сторінок друкованих засобів масової інформації (журналів) з рекламними оголошеннями про продукції ТМ «Філіпс», фотокопій зразків виготовлених рекламних матеріалів, податкових накладних, виписаних ПП «Ай Кью Комунікейшенс» на підставі договору від 21.06.2010 № 21/06-10; банківських виписок;

- 09.11.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Агелес» (виконавець) було укладено договір № 132011 про надання консультаційних послуг (а.с. 209 - 222 Т. І), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги із консультаційного обслуговування щодо функціональності та конфігурації програмного забезпечення SAP ERP, а замовник зобов'язаний був прийняти надані послуги та сплатити їх в строк та на умовах, визначених договором. Послуги із консультаційного обслуговування щодо функціональності та конфігурації програмного забезпечення SAP ERP, що надаються за цим договором, описані в додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору. За фактом надання послуг замовник підписує звіти про роботи консультантів виконавця за встановленою формою.

На підтвердження виконання сторонами зазначеного договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 108 - 140 Т. ІІІ): рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Агелес» за результатами надання інформаційно-консультаційних послуг з програмного забезпечення SAP, звітів про роботу, податкових накладних, виписаних ТОВ «Агелес» на підставі договору від 09.11.2011 № 132011; банківських виписок;

- 01.08.2011 позивачем (покупець) укладено договір поставки № 01/08 (а.с. 223 - 224 Т. І) з ТОВ «Трой Україна» (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити набори склянок в асортименті, а покупець - прийняти і оплатити поставлений товар. Загальна вартість товару визначена у розмірі 174 440 грн. (в т.ч. ПДВ 29 063 грн.). Поставка товару здійснюється на умовах СІР - Дударків, згідно Правил Інкотермс 2000. Постачальник доставляє товар власними силами за власний кошт на склад покупця за адресою: Бориспільський район, с. Дударків, вул. Леніна, 2/1.

На підтвердження обставин отриманні товару від ТОВ «Трой Україна» та оплати його вартості позивач надав суду копії рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних, банківську виписку (а.с. 104 - 107 Т. ІІІ);

- 26.10.2006 позивач (замовник) уклав договір № 1-10/2006 щодо прибирання приміщень (а.с. 226 - 223 Т. І) з ТОВ «Юнус», що було перейменоване в ТОВ «Ван Сорс» (виконавець), згідно умов якого виконавець на платній основі був зобов'язаний здійснювати прибирання приміщень замовника загальною площею 950 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, у відповідності до переліку площ зазначених у додатку № 1 до цього договору. Перелік та обсяг робіт визначений сторонами у додатку № 2 до цього договору. Передбачено також здійснення щоденного прибирання у вечірній час. Оплатат робіт виконавця згідно договору здійснюється у формі щомісячної оплати. Вартість робіт за місяць з урахуванням змін внесених договором № 2 від 01.11.2007 становить 5 755,80 грн. (в т.ч. ПДВ 959,30 грн.).

На підтвердження виконання сторонами цього договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 77 - 103 Т. ІІІ): рахунків-фактур; видаткових накладних ТОВ «Ван Сорс» на поставку позивачу товарнро-матеріальних цінностей (паперових рушників і туалетного паперу); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ «Ван Сорс» за результатами надання послуг прибирання за певний період; податкових накладних, банківських виписок.

За результатами перевірки працівники відповідача не визнали зазначені витрати та податковий кредит позивача у зв'язку з наявною податковою інформацією про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Філіпс Україна (акти зустрічних звірок та перевірок ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс» з питань підтвердження взаємовідносин з окремими контрагентами), та вказали про відсутність документального підтвердження таких витрат належними первинними документами.

Вище по тексту цього судового рішення судом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, якими регламентовано підстави та порядок формування витрат і податкового кредиту платника податків.

Також суд враховує правові позиції Вищого адміністративного суду України, що викладені у його листах від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, про те, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За результатами дослідження та аналізу поданих позивачем первинних документів та банківських виписок по господарських операціях з ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс» суд дійшов висновку, що вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій, у зв'язку з наступним :

- відсутні звіти ПП «Ай Кью Комунікейшенс» щодо наданних рекламних та інших послуг за агентським договором № 21/06-10 від 21.06.2010, за формою встановленою у п. 1.8 цього договору, а також засвідчені агентом копії витратних документів для підтвердження обсягу понесених витрат, надання яких замовнику також обумовлено у п. 1.9 агентського договору;

- зі змісту наданих позивачем копій ефірних довідок та копій сторінок журналів неможливо встановити та обрахувати дійсну калькуляцію послуг з розміщенн рекламних матеріалів, та факт причетності ПП «Ай Кью Комунікейшенс» до процесу надання послуг (виконання робіт);

- відсутні документальні докази руху інформаційних матеріалів (макетів, зразків рекламних матеріалів розроблених виконавцем та наданих на погодження замовнику та/або отриманих від замовника для виготовлення рекламної продукції) та товарно-матеріальних цінностей (виробленої рекламної продукції), оприбуткування придбаних у ПП «Ай Кью Комунікейшенс» рекламних матеріалів за даними бухгалтерського обліку позивача;

- з текстів звітів про виконані роботи, що ідентифікуються позивачем як такі, що були складені працівниками ТОВ «Агелес» в ході надання інформаційно-консультаційних послуг, неможливо встановити де (за місцезнаходженням виконавця чи замовника) та ким надавалися такі послуги, реквізити цивільно-правової угоди (договору), на виконання якої оформлювалися дані звіти. Крім того, під час розгляду справи в суді позивач не надав суду жодних документальних доказів реального використання в господарській діяльності програмного забезпечення САП, придбання такого програмного продутку та/або право на його використання, встановлення відповідного програмного забезпечення на підприємстві;

- документальні докази оприбуткування, зберігання та списання зі складу товариства товарів, придбаних у ТОВ «Трой Україна» та ТОВ «Ван Сорс»;

- зі змісту видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених по взаємовідносинах з ТОВ «Ван Сорс» неможливо ідентифікувати осіб, відповідальних за прийняття товарно-матеріальних цінностей та результатів робіт (послуг) зі сторони замовника;

- зі змісту договору № 1-10/2006 від 26.10.2006 та додатків до нього, рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити та обрахувати вартість послуг прибирання приміщень, що не входять до категорії додаткових послуг згідно додатку № 3 до договору.

З огляду на встановлені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, акти і звіти), як такі, що мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не містять відомості про рух активів між сторонами (товарно-матеріальних цінностей), та одночасно містять недостовірні відомості про вартість тих чи інших послуг, а тому не можуть враховуватися ТОВ «Філіпс Україна» при формуванні відповідних податкових вигод (в даному випадку формування витрат і податкового кредиту).

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу в частині завищення ТОВ «Філіпс Україна» сум інших витрат на суми коштів на загальну суму 1 452 073 грн. (по господарських операціях з ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна» і ТОВ «Ван Сорс»), та податкового кредиту на суми податку на додану вартість у розмірі 209 914 грн. (по господарських операціях з цими ж підприємствами) є обґрунтованими та правомірними.

3. Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220 про визначення до сплати податку податку на додану вартість частині суми 222 806 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Топаз-Сервіс», ТОВ «Пулінг» і ТОВ «Спорт Лаб».

Як зазначено на стор. 77 акта перевірки, ТОВ «Філіпс Україна» сформувало податковий кредит на загальну суму ПДВ 222 806 грн. за рахунок податкових накладних (перелік яких наведений в акті перевірки), отриманих від контрагентів-постачальників ТОВ «Топаз-Сервіс», ТОВ «Пулінг» і ТОВ «Спорт Лаб», в т.ч. по звітних періодах липень 2010 року на суму 42 979 грн., серпень 2010 року на суму 8 264 грн., вересень 2010 року на суму 34 454 грн., жовтень 2010 року на суму 40 533 грн., листопад 2010 року на суму 32 863 грн., грудень 2010 року на суму 47 113 грн., вересень 2012 року на суму 16 600 грн.

При складанні реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди позивач допустив помилки у реквізитах постачальників, а саме: невірно вказав індивідуальні податкові номери таких підприємств - замість ІПН ТОВ «Топаз-Сервіс» 252763726581 вказано ІПН ТОВ «Філіпс Україна», замість ІПН ТОВ «Пулінг» 322092126554 зказано ІПН ТОВ «Віст-Сервіс» (індивідуальний податковий номер 319441004632), замість ІПН ТОВ «Спорт Лаб» вказано ІПН невідомого платника, що призвело до утворення в автоматизованій базі «Співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжностей між податковим кредитом ТОВ «Філіпс Україна» та податковими зобов'язаннями контрагентів-постачальників.

Копії таких реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вказані звітні періоди, податкових накладних та інших первиннх документів (рахунків-фактур і актів приймання-передачі послуг) по господарських операціях з ТОВ «Топаз-Сервіс», ТОВ «Пулінг» і ТОВ «Спорт Лаб» (а.с. 71 - 148 Т. ХІІІ; 1 - 162 Т. ХІV).

Достовірність цих первинних документів, як і реальність вчинених господарських операцій, що оформлені такими документами, відповідачем в акті перевірки та під час розгляду справи у суді не заперечувалася.

Єдиним причиною з якої податковий орган не визнав право позивача на податковий кредит за податковими накладними став факт порушення порядку складання реєстрів виданих податкових накладних.

У відповідності до норм пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (що діяв до набрання чинності ПК України), платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовліноси), податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акта перевірки та наявних у справі податкових накладних і реєстрів отриманих податкових накладних, суми податку включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди липень-грудень 2010 року та вересень 2012 року, реквізити податкових накадних (№ і дата), найменування постачальників, що були відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, відповідають аналогічним даним у податкових накладних ТОВ «Топаз-Сервіс», ТОВ «Пулінг» і ТОВ «Спорт Лаб».

Враховуючи те, що єдиною обставиною, що зумовило виникнення за даними податкового органу розбіжностей між задекларованими платниками податків (позивачем і його контрагентами) було невірне зазначення позивачем індивідуальних податкових номерів постачальників, що в силу норм пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 198.6 ст. 198 ПК України не є підставою для не включення до складу податкового кредиту сум податку за наявності належним чином оформлених податкових накладних, то суд вважає, що висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 222 806 грн. не відповідають чинним нормам податкового законодавства, що в свою чергу свідчить про протиправність нарахування податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення в частині цього епізоду порушення.

4 . Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220 про визначення до сплати податку податку на додану вартість частині суми 9 002 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаних ТОВ «Акустіка».

В тексті акта перевірки зазначено, що ТОВ «Філіпс Україна» включило до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2012 року суму ПДВ з вартості послуги по операції дослідження товарів у період гарантійного строку їх експлуатації на підставі податкової накладної № 54 від 10.05.2012 (рядок 32 реєстру отриманих податкових накладних за відповідний звітний період) на суму ПДВ 9001,99 грн., виписаної ТОВ «Акустіка» (код ЄДРПОУ 30745279).

При цьому, згідно автоматизованої бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Акустіка» № 100318509 було анульовано ще 27.01.2012.

Дані обставини позивачем в тексті позову та під час розгляду справи в суді не заперечувалися.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Між тим, п. 201.8 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За даними довідника «Дані про платників ПДВ» з офіційного сайту Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) на момент складання спірної податкової накладної, реєстрація платником ПДВ контрагента позивача - ТОВ «Акустіка» дійсно була скасована 27.01.2012 та відомості про нову реєстрацію товариства платником ПДВ відсутні.

У зв'язку з цим та з урахуванням п. 198.6 ст. 198 ПК України суд приходить до висновку, що ТОВ «Акустіка» не мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на поставку послуг після 27.01.2012. В свою чергу, податкова накладна № 54 від 10.05.2012, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за жовтень 2012 року, та факт наявності якої визнається сторонами, не відповідає вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому відповідно не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту у встановленому законом порядку.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000524220 в частині визначення ТОВ «Філіпс Україна» до сплати податку на додану вартість у сумі 9 002 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог (зокрема, пояснення позивача стосовно визнаних фактів вчинених поадктових правопорушень), суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18.05.2013 № 0000534220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на прибуток вартість у розмірі 3 221 730 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 832 443 грн., штрафні санкції - 389 287 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18.05.2013 № 0000524220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 327 649 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 679 294 грн., штрафні санкції - 648 355 грн.).

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути судові витрати у сумі 1 962 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві гривні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» (код ЄДРПОУ 33744042) шляхом їх безспірного списання з рахунків Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський