Рішення

від 19.07.2016 по справі 904/3781/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.16р. Справа № 904/3781/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 100 155,96 грн. за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 06.05.2016р.

Від позивача: ОСОБА_2 представники - дов. б/н від 06.05.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 представник - дов. № 01/2873 від 28.10.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" суму основного боргу у розмірі 85 356,65 грн., пеню - 12 972,72 грн., 3% річних - 970,56 грн. інфляційні втрати - 856,03 грн. за договором підряду № 00129 від 12.03.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору підряду № 00129 від 12.03.2014р. в частині повної оплати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 11.07.2016 заявив клопотання про витребування у Позивача наступних документів:

- договорів (в тому числі й специфікацій до них) на придбання обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015р., № 70 від 28,12.2015р. та № 71 від 17.12.2015р. по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014р.;

- видаткових накладних на придбання обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015р., № 70 від 28,12.2015р. та № 71 від 17.12.2015р. по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014р.;

- сертифікатів, паспортів якості на придбане обладнання, матеріали, вироби та конструкції, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015р., № 70 від 28,12.2015р. та № 71 від 17.12.2015р. по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014р.;

- документів, що підтверджують перевезення обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконання будівельних робіт № 53 від 11.12.2015р., № 70 від 28,12.2015р. та № 71 від 17.12.2015р. по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014р., розрахунки із перевізниками (товарно-транспорті накладні, договори на перевезення вантажу, інформація щодо оплати послуг перевезення, заявки перевізника, акти надання послуг з перевезення). У разі, якщо обладнання, матеріали, вироби та конструкції доставлялися власним вантажним транспортом, документи підтверджуючі право власності на такий транспорт;

- у разі, якщо обладнання, матеріали, вироби та конструкції, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015р., № 70 від 28,12.2015р. та № 71 від 17.12.2015р. по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014р., є імпортного походження, документи, підтверджуючі перетин такого товару через митний кордон України;

- договір, або документи підтверджуючі право власності/користування на піднімально-навантажувальну техніку за допомогою якої виконувались роботи по встановленню обладнання;

- довідку із зазначенням фізичних осіб (працівників підприємства), які виконували від імені ТОВ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЯ «ДНІПРОВСЬКИЙ» роботи за Договором підряду № 00129 від 12.03.2014р.

Як пояснив відповідач, вищезазначені документи йому потрібні у зв'язку з проведенням на його підприємстві фінансової перевірки.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з тим, що компанія «АВК» в період 2013-2016р.р. зіткнулась з безпрецедентними викликами за всю свою історію існування. Так на окупованих територіях залишилось дві фабрики з найбільш сучасним обладнанням (ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Донецьк та ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Луганськ), після чого компанія не змогла належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання перед банківськими установами. Так наприклад в господарському суді Донецької області справа про стягнення з ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Дніпропетровськ 1 356 468 851 грн. боргу, як з майнового поручителя. Таким чином підприємство відповідача поставлено на межу існування.

В свою чергу, позивач у поясненнях від 18.07.2016 зазначив про безпідставність клопотання відповідача щодо витребування додаткових документів у справі, оскільки вони не можуть бути належними доказами у справі. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені позивач зазначив, що її розмір встановлений умовами Договору, розрахований позивачем з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та є співрозмірним по відношенню до основного боргу, у зв'язку з чим просить відмовити у зменшенні розміру пені.

В судовому засіданні 19.07.2016 відповідач заявив усне клопотання про зобов'язання позивача надати пояснення щодо заповнення податкових декларацій для доведення позивачем реального виконання господарських операцій.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив.

Суд клопотання відповідача відхилив у зв'язку з його безпідставністю.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем умов п.5.1.3. Договору відносно заборони залучення до виконання робіт субпідрядників судом не приймається як таке, що не підтверджено належними доказами. Крім того, відповідач не позбавлений права, в разі наявних доказів щодо порушення позивачем умов Договору, звернутися до суду з вимогою про стягнення з позивача штрафу та збитків, що встановлено тим же пунктом Договору.

Ухвалою суду від 06.06.2016р. розгляд справи відкладено на 11.07.2016р.

У судовому засіданні 11.07.2016р. винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи до 27.08.2016р. та оголошено перерву до 19.07.2016р.

Судові засідання проводились в режимі технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 19.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" (надалі - Підрядник, Позивач) та Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." (надалі - Замовник, Віждповідач) був укладений договір підряду № 00129 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору Замовник доручає, Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по Реконструкція, ремонт, монтаж, модернізація та технічне обслуговування систем вентиляції та кондиціонування на об'єкті Замовник, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11.

Тривалість виконання робіт та їх найменування визначаються додатковими угодами до дійсного договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. вартість робіт визначається на підставі додаткових угод до дійсного договору та відповідних цін, які є невід'ємною частиною додаткових угод та договору. Загальна вартість робіт, що доручаються підряднику, за дійсним договором орієнтовно складає: 1 000 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що порядок розрахунків за виконані роботи, визначається відповідною додатковою угодою. Наявність передоплати та її розмір визначаються додатковою угодою. Остаточний розрахунок проводиться замовником на підставі ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) протягом 5-ти банківських днів після підписання ОСОБА_1 приймання-передачі сторонами договору.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати авансові платежі відповідно до умов цього договору. Своєчасно та з врахуванням умов дійного договору сплачувати виконану роботу (п.п. 4.3, 4.3.5., 4.3.6. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 01.09.2014р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за дійсним договором (п. 7.1. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди 24 від 29.08.2014р. строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за дійсним Договором.

10.08.2015р. сторонами підписано Додаткову угоду № 53 до Договору від 12.03.2014р. № 00129, відповідно до умов п. 1 якої, сторони вирішили внести зміни до п.п. 1.1., 1.2., 2.1., договору шліхом викладення їх у наступній редакції, а саме:

П. 1.1. доповнити і викласти в наступній редакції: «Реконструкція системи вентиляції виробничого цеху №2»

П. 1.2. доповнити і викласти в наступній редакції: «Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі в строк до 31.08.2015р.».

П. 2.1. доповнити і викласти в наступній редакції: «Вартість всіх робіт, що доручаються підряднику по дійсній Угоді складає - 180 848,33 грн., крім того ПДВ 36 169,67 грн. Всього з ПДВ - 217 018,00 грн.».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 53 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 замовник протягом п'яти банківських днів з моменту підписання додаткової угоди надає підряднику передоплату у розмірі 80% від загальної вартості робіт згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною дійсної додаткової угоди.

Позивачем відповідачеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000086 від 11.08.2015р. на суму 217 018,00 грн.

Відповідачем позивачеві 13.08.2015р. перераховано суму передоплати у розмірі 173 614,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4249 від 13.08.2015р. (а.с. 39).

Позивач роботи передбачені Додатковою угодою № 53 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 виконав у повному обсязі, що підтверджується ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. № 53 від 11.12.2015р. (а.с. 25-31).

Однак, відповідач за виконані роботи у встановлений договором строк у повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 43 403,60 грн.

26.11.2015р. сторонами підписано Додаткову угоду № 70 до Договору від 12.03.2014р. № 00129, відповідно до умов п. 1 якої, сторони вирішили внести доповнення у п. 1.1. Договору підряду від 12.03.2014р. № 00129: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати «Додаткові роботи з використанням матеріалів по лінії Макат, виробничий цех №4, поверх3.».

Згідно до п. 2 Додаткової угоди № 70 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 Підрядник зобов'язався виконати роботи оговорені у п. 1. цієї додаткової угоди у повному обсязі у строк до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 70 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 вартість доручених Підряднику робіт оговорених у п. 1 цієї додаткової угоди складає - 12 952,37 грн., крім того ПДВ 2 590,47 грн. Всього з ПДВ - 15 542,84 грн. Замовник на протязі 10 банківських днів після підписання сторонами цієї додаткової угоди перераховує на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 80% від загальної суми робіт оговорених цією додатковою угодою, що складає - 12 434,27 грн. з ПДВ.

Позивачем відповідачеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000148 від 26.12.2015р. на суму 15 542,84 грн.

Позивач роботи передбачені Додатковою угодою № 70 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 виконав у повному обсязі, що підтверджується ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. № 70 від 28.12.2015р. (а.с. 32-35).

Однак, відповідач за виконані роботи у встановлений договором строк не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 15 542,84 грн.

10.12.2015р. сторонами підписано Додаткову угоду № 71 до Договору від 12.03.2014р. № 00129, відповідно до умов п. 1 якої, сторони вирішили внести доповнення у п. 1. додаткової угоди № 62 від 20.08.2015р. до договору підряду від 12.03.2014р. № 00129: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з «Монтаж аспіраційної установки, виробничий цех №2, 2 поверх.».

Згідно до п. 2 Додаткової угоди № 71 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 Підрядник зобов'язався виконати роботи оговорені у п. 1. цієї додаткової угоди у повному обсязі у строк до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 71 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 вартість доручених Підряднику робіт оговорених у п. 1 цієї додаткової угоди складає - 179 379,59 грн., крім того ПДВ 35 875,92 грн. Всього з ПДВ - 215 255,51 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 188 845,30 грн.

Позивачем відповідачеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000093 від 20.08.2015р. на суму 236 056,63 грн.

Відповідачем позивачеві 09.09.2015р. перераховано суму передоплати у розмірі 188 845,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4918 від 09.09.2015р. (а.с. 40).

Позивач роботи передбачені Додатковою угодою № 70 до Договору від 12.03.2014р. № 00129 виконав у повному обсязі, що підтверджується ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. № 71 від 17.12.2015р. (а.с. 36-38).

Однак, відповідач за виконані роботи у встановлений договором строк та у повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 26 410,21 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 85 356,65 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р.

Проте відповідач свої обов'язки по договору виконав не в повному обсязі, розрахувався за виконані роботи частково, сума заборгованості за підрахунком позивача складає 85 356, 65 грн. з них:

- по ОСОБА_1 № 53 - 43 403, 60 грн.,

- по ОСОБА_1 № 70 - 15 542, 84 грн.,

- по ОСОБА_1 № 71 - 26 410, 21 грн.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи є правомірними та обґрунтованими.

Між тим, Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що позивач допустив прострочення виконання робіт по Додатковій угоді № 53 від 10.08.2015 року, згідно п.1.2. якої підрядник зобов'язався виконати роботи в повному обсязі в строк до 31 серпня 2015 року, отже Відповідач вважає, що в даному випадку вартість робіт повинна бути зменшена на 10% відповідно до умов Договору

Факт прострочення виконання робіт Позивачем не заперечується, однак, при цьому Позивач зазначив, що в такому разі, Відповідач повинен звернутися до суду за стягненням з позивача 10% вартості виконаних робіт, після повної оплати Позивачу за Договором.

Умовами п. п. б) п.5.1.1. Договору сторони встановили, що за порушення терміну закінчення робіт, обумовленого договором, від 5 до 10 календарних днів, вартість робіт за Договором зменшується на 10% Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056, та у постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2015 р. у справі № 904/3669/15.

Відповідно до приписів ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Статтею 236 Господарського кодексу України встановлено наступні види оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч.2 ст. 236 ГК України).

Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій встановлено ч.ч.1, 2 ст.237 ГК України, відповідно до яких підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання . Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Тобто, оперативно-господарські санкції мають характер односторонньої дії управненої особи. Такі санкції застосовуються безпосередньо управненою особою до правопорушника - другої сторони договору, оскільки застосування їх є правом цієї особи, і вона може реалізувати це право у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії, оскільки під час укладення договору сторони дали згоду на їх засто сування до недобросовісної сторони.

Як вбачається з ОСОБА_1 № 53 роботи за Додатковою угодою № 53 виконані лише в грудні 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого умовами Додаткової угоди № 53 (до 31 серпня 2015 року).

Отже, вартість виконаних робіт за цим ОСОБА_1 підлягає зменшенню на 10%, та становить 21 701, 80 грн.

За викладеного, до стягнення підлягає 63 654,85 грн. основного боргу. В частині стягнення 21 701, 80 слід відмовити.

Крім основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12 972,72 грн., 3% річних - 970 56 грн., інфляційні втрати - 856,03 грн. за період з 11.12.2015р. по 06.05.2016р.

Згідно п. 5.2.1. Договору за несвоєчасність оплати виконаної роботи у строк, встановлений п. 3.2. дійсного договору Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що пеня позивачем нарахована невірно у зв'язку з чим до стягнення підлягає 10 426, 77 грн., з яких:

- за ОСОБА_1 № 53 за період з 19.12.2015 по 06.05.2016 - 3 602,11 грн.,

- за ОСОБА_1 № 70 за період з 11.12.2015 по 06.05.2016 - 2 632,06 грн.,

- за ОСОБА_1 № 71 за період з 25.12.2015 по 06.05.2016 - 4 192, 60 грн.

У стягненні пені в розмірі 2 545,95 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних становлять 723, 02 грн., з яких:

- за ОСОБА_1 № 53 - 249, 72 грн.,

- за ОСОБА_1 № 70 - 182, 43 грн.,

- за ОСОБА_1 № 71 - 290,87 грн.

У стягненні 3% річних в розмірі 247, 54 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати повинні становити 3 187,94 грн., з яких:

- за ОСОБА_1 № 53 - 1 096,79 грн.,

- за ОСОБА_1 № 70 - 756, 40 грн.,

- за ОСОБА_1 № 71 - 1 334,75 грн.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем в розмірі 856,03 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність договорів щодо придбання позивачем встановленого обладнання, сертифікатів на нього, та інших документів, зазначених в клопотанні відповідача від 11.07.2016, оскільки ці документи можуть бути доказами в разі спору відносно якості виконаних позивачем робіт. Однак, в даному випадку, роботи, виконані позивачем, були прийняті відповідачем без заперечень.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені до 100 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що на окупованих територіях залишилось дві фабрики (ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Донецьк та ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Луганськ), після чого компанія не має можливості належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання перед банківськими установами. В господарському суді Донецької області наявна справа про стягнення з ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Дніпропетровськ 1 356 468 851 грн. боргу, як з майнового поручителя. Таким чином, підприємство відповідача перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. За змістом вказаної норми, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке застосовується у виняткових випадках.

Однак, на думку суду, відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України."

На підставі викладеного у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені слід відмовити.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 63 654, 85 грн., пені - 10 426,77 грн., 3 % річних - 723, 02 грн., інфляційних втрат - 856,03 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 199, 216, 217, 235, 236, 237, 343 Господарського кодексу України, 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11, код ЄДРПОУ 00373882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Обоянська, 45, код ЄДРПОУ 35545353) основний борг у розмірі 63 654, 85 грн. (шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 85 коп.), пені - 10 426,77 грн. (десять тисяч чотириста двадцять шість грн. 77 коп.), 3 % річних - 723, 02 грн. (сімсот двадцять три грн. 02 коп.), інфляційних втрат - 856,03 грн. (вісімсот п'ятдесят шість грн. 03 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 126, 76 грн. (одна тисяча сто двадцять шість грн. 76 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 20.07.2016р.

Суддя ОСОБА_4