Постанова

від 08.11.2016 по справі 904/3781/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 904/3781/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі№ 904/3781/16 Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" доПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." простягнення заборгованості у розмірі 100155,96 грн за участю представників: позивачаДенисов А.М.- предст. дов. від 06.05.2016; відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

21.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." 100155,96 грн, з яких: 85356,65 грн - основна заборгованість, 856,03 грн - інфляційна складова, 970,56 грн - відсотки річних, 12972,72 грн - пеня. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 00129 від 12.03.2014, що полягає у простроченні здійснення оплати за виконані роботи, в результаті чого станом на 06.05.2016 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 85356,65 грн, яка підлягає стягненню та на яку нараховані суми штрафних санкцій відповідно до вимог статей 526, 530, 610-612, 629 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач не довів належним чином реальне виконання господарської операції, яке ставиться ним під сумнів, враховуючи вимоги пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 63654,85 грн, пені - 10426,77 грн, 3% річних- 723,02 грн, інфляційних втрат 856,03 грн, та витрат по сплаті судового збору 1126,76 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (судді Вечірко І.О.- головуючий, Кузнєцов В.О., Науменко І.М.) рішення господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду, постанову апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме: всупереч передбаченому частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини щодо права на справедливий судовий розгляд, вимогам статей 129 Конституції України, статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України суди порушили принцип змагальності сторін в судовому процесі, не врахували, що, виконуючи обов'язок доказування та надання доводів в обґрунтування позову, позивач мав довести факт виконання робіт та прийняття результату робіт відповідачем, при цьому акти приймання будівельних виконаних робіт не є підтвердженням належного виконання позивачем своїх зобов'язань, а також безпідставно відхилили клопотання відповідача про витребування доказів на підтвердження реальності господарської операції, яка полягає також у виконанні поставки саме задекларованим контрагентом, тобто, наявності прямого зв'язку з конкретним постачальником (відповідно до практики Вищого адміністративного суду України ухвала від 29.07.2015, справа № К/800/41424/14); суди не врахували необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Податкового кодексу.

Позивач не надіслав відзиву на касаційну скаргу, натомість усно у судовому засіданні, доводи касаційної скарги відхилив.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції, натомість направив до суду клопотання, яким просив розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" (надалі - Підрядник, позивач) та Публічне акціонерне товариство "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" (надалі - Замовник, відповідач) уклали договір підряду № 00129, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції, ремонту, монтажу, модернізації та технічного обслуговуванню систем вентиляції та кондиціювання на об'єкті Замовника, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11. В пункті 1.2 договору зазначено, що тривалість виконання робіт та їх найменування визначаються додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість робіт визначається на підставі додаткових угод до договору та відповідних цін, які є невід'ємною частиною додаткових угод та договору. Загальна вартість робіт, що доручаються Підряднику за даним договором, орієнтовно складає 1000000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 договору порядок розрахунків за виконані роботи визначається відповідною додатковою угодою. Наявність передоплати та її розмір визначаються додатковою угодою. Остаточний розрахунок проводиться Замовником на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) протягом 5-ти банківських днів після підписання акта приймання-передачі сторонами договору.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати авансові платежі відповідно до умов даного договору, своєчасно та з урахуванням умов даного договору оплачувати виконану роботу (пункти 4.3, 4.3.5, 4.3.6 договору).

За змістом пункту 3.4 договору підряду акт приймання-передачі виконаних робіт не підписується замовником у разі неякісного виконання монтажних робіт.

За підпунктом "б" пункту 5.1.1. договору за порушення терміну робіт, встановленого договором, від 5 до 10 календарних днів, вартість робіт за договором зменшується на 10%.

За пунктом 5.2.1 договору за несвоєчасність оплати виконаної роботи у строк, встановлений пунктом 3.2 чинного договору, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвйної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступає у силу в день його підписання обома сторонами та діє до 01.09.2014, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Додатковою угодою № 24 від 29.08.2014 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

10.08.2015 сторони підписали додаткову угоду № 53 до договору, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору шляхом викладення їх в іншій редакції, а саме: пункт 1.1 договору доповнено і викладено в такій редакції: "Реконструкція системи вентиляції виробничого цеху № 2"; пункт 1.2 договору доповнено і викладено в такій редакції: "Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі в строк до 31.08.2015 року"; пункт 2.1 договору доповнено і викладено в такій редакції: "Вартість всіх робіт, що доручаються Підряднику по даній Угоді, складає 180848,33 грн, крім того, ПДВ 36169,67 грн. Всього з ПДВ - 217018,00 грн". Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 53 від 10.08.2015 до договору Замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання додаткової угоди надає Підряднику передоплату у розмірі 80 % від загальної вартості робіт відповідно до договірної ціни, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

26.11.2015 сторони підписали додаткову угоду № 70 до договору, відповідно до умов пункту 1 якої сторони вирішили внести доповнення до пункту 1.1. договору: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати "Додаткові роботи з використанням матеріалів по лінії Макат, виробничий цех № 4, поверх 3.". Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 70 до договору Підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені пунктом 1 цієї додаткової угоди у повному обсязі у строк до 31.12.2015. Згідно із пунктом 3 додаткової угоди № 70 до договору вартість доручених Підряднику робіт, передбачених пунктом 1 цієї додаткової угоди, складає 12952,37 грн., крім того, ПДВ 2590,47 грн. Всього з ПДВ - 15542,84 грн. Замовник на протязі 10 банківських днів після підписання сторонами цієї Додаткової угоди перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 80 % від загальної суми робіт, передбачених цією додатковою угодою, що складає - 12434,27 грн. з ПДВ.

10.12.2015 сторони підписали додаткову угоду № 71 до договору, відповідно до умов пункту 1 якої сторони вирішили внести доповнення до пункту 1 додаткової угоди № 62 від 20.08.2015 до договору: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з "Монтаж аспіраційної установки, виробничий цех № 2, 2 поверх". Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 71 до договору Підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені у пункті 1 цієї Додаткової угоди, у повному обсязі у строк до 31.12.2015. Згідно із пунктом 3 додаткової угоди № 71 до договору вартість доручених Підряднику робіт, передбачених у пункті 1 цієї додаткової угоди складає 179379,59 грн., крім того, ПДВ 35875,92 грн. Всього з ПДВ - 215255,51 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 188845,30 грн.

Суди встановили, що на виконання укладених угод позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000086 від 11.08.2015 на суму 217018,00 грн; рахунок-фактуру № СФ-0000093 від 20.08.2015 на суму 236056,63 грн та рахунок-фактуру № СФ-0000148 від 26.12.2015 на суму 15542,84 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за договором, а саме оплатив рахунок № СФ-0000086 від 11.09.2015 на суму 173614,40 грн. платіжним дорученням № 4249 від 13.08.2015 та рахунок № СФ-0000093 від 20.08.2015 на суму 188845,30 грн платіжним дорученням № 4918 від 09.09.2015

Відповідно до змісту актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року № 53 від 11.12.2015, № 70 від 28.12.2015, № 71 від 17.12.2015 суди встановили, що позивач в повному обсязі виконав роботи, передбачені додатковими угодами № 53 від 10.08.2015, № 70 від 26.11.2015 та № 71 від 10.12.2015 на загальну суму 447816,35 грн.

Відтак, вартість неоплачених відповідачем робіт становить 85356,65 грн. (з них 43403,60 грн за актом № 53, 15542,84 грн за актом № 70, 26410,21 грн за актом № 71).

Встановивши прострочення виконання робіт за актом № 53, суд зменшив вартість виконаних за цим актом робіт на 10% відповідно до умов договору, а також перерахував належні до стягнення суми пені, річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що акти прийняття виконаних робіт є належними та допустимими доказами в підтвердження виконання позивачем своїх зобовязань за договором, а відповідач, прийнявши роботи без заперечень, порушив натомість обумовлені сторонами порядок та строки розрахунків, здійснивши часткову оплату за надані підрядником роботи, що є підставою для захисту порушеного права позивача з застосуванням обумовленої договором відповідальності та приписів статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до здійсненого судом перерахунку.

Суд відхилив клопотання відповідача щодо витребування доказів з тих підстав, що перераховані у клопотанні документи не спростовують обставин належного виконання зобовязань позивачем, встановлених судом на підставі актів прийняття робіт, підписаних відповідачем без зауважень.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, також вказавши, що підписання відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт свідчить про виконання позивачем та прийняття відповідачем без заперечень виконаних робіт.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, за статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами спору склалися опосередковані договором та додатковими угодами правовідносини підряду, за змістом яких відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено загальні положення щодо укладення договору підряду, зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо підрядник відступив від договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У відповідності до частини першої статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Згідно з частиною третьою статті 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Також приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Суди встановили, що позивач надав на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань акти, підписані сторонами без зауважень та застережень, які є належними доказами, що підтверджують виконання позивачем обов'язків, обумовлених договором підряду; відповідач, натомість, заперечуючи реальність господарської операції, жодним чином ці належні докази не спростував, а саме, не навів доказів, що обумовлені договором підряду роботи не здійснено; не пояснив причини, з яких неодноразово укладав додаткові угоди до договору, здійснював оплату відповідачу за ці роботи, натомість вимог про повернення сплачених коштів, як безпідставних, не заявив; відтак, його доводи вірно відхилено судами, як непереконливі.

За таких обставин відповідач безпідставно посилається на приписи Податкового кодексу України та не обґрунтовує, яким чином спосіб організації виконання позивачем робіт за договором підряду, що прийняті позивачем без заперечень, стосується реальності господарської операції (тобто, фактичного здійснення замовлених робіт); крім того, доводи відповідача суперечать приписам статей 528 та 838 Цивільного кодексу, а умов договору, що передбачають здійснення відповідних робіт підрядником особисто, відповідач не навів.

Отже, суди цілком обґрунтовано відхилили заперечення та клопотання відповідача та частково задовольнили позовні вимоги, враховуючи виправлення наданого позивачем розрахунку основного боргу, пені та річних та відповідності заявлених позивачем вимог приписам чинного законодавства та умовам договору.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами на підставі належних доказів; при цьому скаржник, оспорюючи в касаційній скарзі висновки судів щодо реальності господарської операції, не навів на підтвердження доводів касаційної скарги жодних доказів чи доводів, які б спростовували фактичне виконання робіт за договором підряду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовних вимог; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі №904/3781/16 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова