Постанова

від 01.09.2016 по справі 904/3781/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року Справа № 904/3781/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.05.16;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01/2873 від 28.10.15;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА"А.В.К." м. Дніпропетровськ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року

у справі № 904/3781/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ"

про стягнення заборгованості у розмірі 100 155,96 грн. за договором підряду

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/3781/16 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій" Дніпровський" 63 654,85 грн. - основного боргу, 10 426,77 грн. - пені, 723,02 грн. - 3 % річних, 856,03 грн. - інфляційних втрат, 1 126,76 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції всупереч вимогам ГПК України належним чином не обґрунтував своє рішення щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів;

- суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що для аналізу сформованих платником податків даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й виконанням поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником. Наведене зумовлює обов'язок позивача належним чином довести реальне виконання господарської операції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.08.2016 року.

В судовому засіданні 30.08.2016 року оголошено перерву до 01.09.2016 року.

Представник відповідача в судових засіданнях 30.08.2016 року та 01.09.2016 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Представник позивача в судових засіданнях 30.08.2016 року та 01.09.2016 року висловив заперечення проти доводів апеляційної скарги, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року залишити без змін.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач також заявив клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у позивача оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи: договорів (в тому числі й специфікацій до них) на придбання обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року та № 71 від 17.12.2015 року по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014 року; видаткових накладних на придбання обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року та № 71 від 17.12.2015 року по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014 року; сертифікати, паспорти якості на придбане обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року та № 71 від 17.12.2015 року по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014 року; документи, що підтверджують перевезення обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року та № 71 від 17.12.2015 року по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014 року, розрахунки із перевізниками (товарно-транспортні накладні, договори на перевезення вантажу, інформація щодо оплати послуг з перевезення, заявки перевізникам, акти надання послуг з перевезення), у разі, якщо обладнання, матеріали, вироби та конструкції доставлялись власним вантажним транспортом, документи, що підтверджують право власності на такий транспорт; у разі, якщо обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року та № 71 від 17.12.2015 року по Договору підряду № 00129 від 12.03.2014 року є імпортного походження, документи, що підтверджують перетин такого товару через митний кордон України; договір або документи, що підтверджують право власності/користування на підйомно-навантажувальну техніку, за допомогою якої виконувались роботи по встановленню обладнання; довідку із зазначенням фізичних осіб (працівників підприємства), які виконували від імені ТОВ "Завод металоконструкцій "Дніпровський" роботи за Договором підряду № 00129 від 12.03.2014 року.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До наведених підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів в порядку статті 38 ГПК України. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні докази.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про витребування доказів.

Слід звернути увагу, що документи, які просить витребувати відповідач не є доказами стосовно спору у справі, предметом якого є стягнення заборгованості за виконання робіт по договору підряду. Відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини можуть довести витребувані документи, а тому відсутні підстави для задоволення згаданого клопотання судом апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

06.05.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" про стягнення заборгованості у розмірі 100 155,96 грн. за договором підряду, в тому числі 85 356,65 грн. - основний борг, 856,03 грн. - сума інфляційного збільшення, 970,56 грн. - сума процентів річних, 12 972,72 грн. - пеня (а. с. 3-40).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.06.2016 року (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 року розгляд справи відкладено на 11.07.2016 року (а. с. 65).

11.07.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся відповідач з клопотанням про витребування у позивача доказів, зокрема договорів та інших документів на придбання обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій (а. с. 68-71).

Також, 11.07.2016 року відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 100,00 грн. та суми, що підлягає стягненню до 21 701,80 грн. (а. с. 93-96).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року продовжено строк розгляду спору до 27.08.2016 року (а. с. 112).

В судовому засіданні 11.07.2016 року оголошено перерву до 19.07.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 63 654,85 грн. основного боргу, 10 426,77 грн. пені, 723,02 грн. 3 % річних, 856,03 грн. інфляційних втрат, 1 126,76 грн. судового збору. В решті позову відмовлено (а. с. 126-130).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 19.07.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014 року між ТОВ "Завод металоконструкцій "Дніпровський" (надалі - Підрядник) та ПАТ "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" (надалі - Замовник) укладено Договір підряду № 00129 (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з Реконструкції, ремонту, монтажу, модернізації та технічного обслуговуванню систем вентиляції та кондиціювання на об'єкті Замовника, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11.

В пункті 1.2 Договору зазначено, що тривалість виконання робіт та їх найменування визначаються додатковими угодами до цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість робіт визначається на підставі додаткових угод до Договору та відповідних цін, які є невід'ємною частиною додаткових угод та Договору. Загальна вартість робіт, що доручаються Підряднику за даним Договором орієнтовно складає 1 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору порядок розрахунків за виконані роботи визначається відповідною додатковою угодою. Наявність передоплати та її розмір визначаються додатковою угодою. Остаточний розрахунок проводиться Замовником на підставі ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) протягом 5-ти банківських днів після підписання ОСОБА_1 приймання-передачі сторонами Договору.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати авансові платежі відповідно до умов даного Договору, своєчасно та з урахуванням умов даного Договору сплачувати виконану роботу (пункти 4.3, 4.3.5, 4.3.6 Договору).

У відповідності із пунктом 7.1 Договору передбачено, що він вступає у силу в день його підписання обома сторонами та діє до 01.09.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Додатковою угодою № 24 від 29.08.2014 року до Договору сторони погодили, що строк дії Договору продовжено до 31.12.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

10.08.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду № 53 до Договору, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 Договору шляхом викладення їх в іншій редакції, а саме:

Пункт 1.1 Договору доповнено і викладено в наступній редакції: "Реконструкція системи вентиляції виробничого цеху № 2".

Доповнено і викладено в наступній редакції пункт 1.2 Договору: "Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі в строк до 31.08.2015 року".

Пункт 2.1 Договору доповнено і викладено в наступній редакції: "Вартість всіх робіт, що доручаються Підряднику по даній Угоді складає 180 848,33 грн., крім того ПДВ 36 169,67 грн. Всього з ПДВ - 217 018,00 грн.".

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 53 від 10.08.2015 року до Договору Замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Додаткової угоди надає Підряднику передоплату у розмірі 80 % від загальної вартості робіт відповідно до договірної ціни, що є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000086 від 11.08.2015 року на суму 217 018,00 грн.

26.11.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду № 70 до Договору, відповідно до умов пункту 1 якої, сторони вирішили внести доповнення до пункту 1.1. Договору: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати "Додаткові роботи з використанням матеріалів по лінії Макат, виробничий цех № 4, поверх3.".

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 70 до Договору Підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені пунктом 1 цієї Додаткової угоди у повному обсязі у строк до 31.12.2015 року.

Згідно із пунктом 3 Додаткової угоди № 70 до Договору вартість доручених Підряднику робіт, передбачених пунктом 1 цієї додаткової угоди складає 12 952,37 грн., крім того ПДВ 2 590,47 грн. Всього з ПДВ - 15 542,84 грн. Замовник на протязі 10 банківських днів після підписання сторонами цієї Додаткової угоди перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 80 % від загальної суми робіт, передбачених цією додатковою угодою, що складає - 12 434,27 грн. з ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000148 від 26.12.2015 року на суму 15 542,84 грн.

10.12.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду № 71 до Договору, відповідно до умов пункту 1 якої, сторони вирішили внести доповнення до пункту 1 Додаткової угоди № 62 від 20.08.2015 року до Договору: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з "Монтаж аспіраційної установки, виробничий цех №2, 2 поверх".

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 71 до Договору Підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені у пункті 1 цієї Додаткової угоди у повному обсязі у строк до 31.12.2015 року.

Згідно із пунктом 3 Додаткової угоди № 71 до Договору вартість доручених Підряднику робіт, передбачених у пункті 1 цієї Додаткової угоди складає - 179 379,59 грн., крім того ПДВ 35 875,92 грн. Всього з ПДВ - 215 255,51 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 188 845,30 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000093 від 20.08.2015 року на суму 236 056,63 грн.

Надані позивачем до суду Договір, Додаткові угоди № 53 від 10.08.2015 року, № 70 від 26.11.2015 року та № 71 від 10.12.2015 року, ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (надалі - ОСОБА_1) за грудень 2015 року № 53 від 11.12.2015 року, № 70 від 28.12.2015 року, № 71 від 17.12.2015 року (а. с. 15-38) свідчать про те, що позивачем в повному обсязі виконано роботи, передбачені Додатковими угодами № 53 від 10.08.2015 року, № 70 від 26.11.2015 року та № 71 від 10.12.2015 року на загальну суму 447 816,35 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за виконані позивачем роботи було здійснено часткову оплату, а саме оплачено роботу згідно рахунку № СФ-0000086 від 11.09.2015 року на суму 173 614,40 грн. (платіжне доручення № 4249 від 13.08.2015 року - а. с. 39) та рахунку № СФ-0000093 від 20.08.2015 року на суму 188 845,30 грн. (платіжне доручення № 4918 від 09.09.2015 року - а. с. 40).

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 85 356,65 грн., що і стало причиною спору.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтями 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених обставин, оскільки позивачем зараховано часткову оплату відповідачем виконаних робіт на суму 362 459,70 грн., а відповідачем не надано власного контррозрахунку та доказів оплати виконаних робіт в іншій сумі, ніж вказано позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, умовами підпункту "б" пункту 5.1.1 Договору встановлено, що за порушення терміну закінчення робіт, обумовленого Договором, від 5-10 днів, вартість робіт за Договором зменшується на 10 % Договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В статті 199 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року № 14/80-09-2056, та у постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року у справі № 904/3669/15.

Згідно із статтею 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до статті 236 ГК України встановлено наступні види оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; - відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; - відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 236 ГК України).

Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій встановлено частинами 1, 2 статті 237 ГК України, відповідно до яких підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Таким чином, оперативно-господарські санкції мають характер односторонньої дії управненої особи. Такі санкції застосовуються безпосередньо управненою особою до правопорушника - другої сторони договору, оскільки застосування їх є правом цієї особи, і вона може реалізувати це право у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії, оскільки під час укладення договору сторони дали згоду на їх застосування до недобросовісної сторони.

Як вбачається із ОСОБА_1 № 53 роботи за Додатковою угодою № 53 виконані позивачем лише в грудні 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого умовами Додаткової угоди № 53 (до 31 серпня 2015 року).

За таких обставин, відповідно до умов Договору вартість виконаних робіт за цим ОСОБА_1 підлягає зменшенню на 10%, що становить 21 701, 80 грн.

Встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті виконаних робіт, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 63 654,85 грн. та відмови в частині стягнення 21 701,80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 856,03 грн. колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 856,03 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 970,56 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 723,02 грн. та відмовлено у стягненні 3 % річних в розмірі 247,54 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 12 972,72 грн. пені колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 5.2.1 Договору встановлено, що за несвоєчасність оплати виконаної роботи у строк, встановлений пунктом 3.2 даного Договору Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтовано задоволено частково в загальній сумі 10 426,77, а саме: за період з 19.12.2015 року по 06.05.2016 року за ОСОБА_1 № 53 в розмірі 3 602,11 грн., за період з 11.12.2015 року по 06.05.2016 року за ОСОБА_1 № 70 в розмірі 2 632,06 грн., за період з 25.12.2015 року по 06.05.2016 року за ОСОБА_1 № 71 в розмірі 4 192,60 грн. В стягненні 2 545,95 грн. пені суд першої інстанції правомірно відмовив.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені до 100 грн., з огляду на наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилався на те, що на окупованих територіях залишилось дві фабрики (ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Донецьк та ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Луганськ), після чого компанія не має можливості належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання перед банківськими установами. В господарському суді Донецької області наявна справа про стягнення з ПАТ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «АВК», м. Дніпропетровськ 1 356 468 851 грн. боргу, як з майнового поручителя. Таким чином, підприємство відповідача перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також в статті 233 Господарського кодексу України зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. За змістом вказаної норми, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке застосовується у виняткових випадках.

Враховуючи, що розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача не є значним, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для застосування положень пункту 3 статті 83 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА"А.В.К." м. Дніпропетровськ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/3781/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.09.2016 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко