Постанова

від 14.07.2016 по справі 810/4416/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4416/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Чаку Є.В .,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №0002302205 та №0002292205 .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ФГ «Маслянка» та ТОВ «ССК Груп», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бізнесхолдинггруп» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ФГ «Маслянка» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 та ТОВ «ССК Груп» за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, за результатами якої складено Акт від 27.05.2015 №950/10-07-22-05-12/37705096.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 253 763 грн.; та пп. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму сумі 281959 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки, 10.06.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0002302205, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 352 448,75 грн. та №0002292205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 317 203,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою їх використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (яка має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 між позивачем (покупець) та ФГ «Маслянка» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №09/09.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.1.2 договору сільськогосподарською продукцією є соняшник. Вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються цим договором відповідно до чинного законодавства. Загальна кількість (вага) сільського господарської продукції, яку продавець зобов'язується передати покупцеві, становить 1000 т.

На підтвердження виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем було надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні, банківські виписки та оборотно-сальдову відомість.

Також, 12.12.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «ССК ГРУП» (продавець) було укладено договір поставки №564-14.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 Договору для цілей цього договору під сільськогосподарською продукцією розуміється зерно гречки. Вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються цим договором відповідно до вимог чинного законодавства. Загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку продавець зобов'язується передати покупцеві становить 170 тонн.

На підтвердження виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем було надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій, проведених з ФГ «Маслянка» та ТОВ «ССК Груп», колегія суддів звертає увагу на таке:

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем не було надано жодних документів, що підтверджують якість, безпеку тощо товарів, придбаних у ФГ «Маслянка», а саме: паспортів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів, виданих Міністерством охорони здоров'я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікатів відповідності, документів про якість, тощо.

При цьому, Мелітопольською ОДПІ проведено дослідження питання відповідності вирощеного/реалізованого врожаю наявним земельним ділянкам, які використовувало у господарській діяльності ФГ «Маслянка», в ході якого встановлено, що загальна площа земельних ділянок, яка використовується ФГ «Маслянка» складає 529,1903 га, з яких 56,5703 га на території Фруктовської сільської ради та 472,62 га на території Новенської сільської ради.

Відповідно наданої ФГ «Маслянка» статистичної форми 37-сг «Сівба та збирання врожаю с/г культур, проведених інших польових робіт н 01.11.2014р» за 2014 рік, підприємством з площі 452 га. було зібрано ячменя озимого 4520ц., з площі 120 га. - зібрано 31440 ц. соняшника, тобто врожайність склала 262 ц. з 1 га.

Згідно наданої підприємством статистичної форми 29-сг «Підсумки врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2014 року» з площі 452 га. зібрано ячменя озимого 4520ц., з площі 120,02 га. зібрано 31440 ц. соняшника, крім того, повторні міжрядні посіви соняшника на площі 452га склали 118560ц. Таким чином, згідно статистичної форми 29-сг зібрано соняшника 150000 ц. з площі 572,02га. (середня врожайність соняшника склала 262,2ц. з га.).

Водночас, відповідно даних Головного управління статистики у Запорізькій області «Показники соціально-економічного становища Запорізької області за січень-вересень 2014 року» середня врожайність соняшника по Мелітопольському складає 11,8 ц. з га.

Тобто, врожайність ФГ «Маслянка» більше середньої врожайності по регіону в 22 рази, що на переконання колегії суддів свідчить, про неможливість збирання задекларованого в статзвітності врожаю на наявних земельних ділянках та, відповідно, їх подальшій реалізації. Зазначене зумовлює висновок про нереальність здійснення господарських операцій ФГ «Маслянка».

Колегія суддів враховує також, що ході апеляційного перегляду справи, судом було витребувано від позивача документи, що підтверджують факт перевезення 1000 т. соняшника, однак вказану вимогу суду Позивачем не виконано та було надано лише лист ФГ «Маслянка» від 11.07.2016 №81, в якому зазначено про втрату таких документів під час переїзду підприємства.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «ССК ГРУП», колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що перевезення зернових культур, за твердженням позивача, відбувалось за рахунок продавця, - ТОВ «ССК ГРУП», відповідно до умов Договору від 12.12.2014 №564-14.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що положення вказаного Договору не визначають умови поставки.

Натомість, в наданих суду товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.а.с. 68-72) замовником перевезень значиться саме ТОВ «Бізнесхолдинггруп», а автомобільними перевізниками: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7

В свою чергу, представник Васильківської ОДПІ наголосив на тому, що згідно наданих до перевірки документів та інформаційної бази Васильківської ОДПІ взаємовідносини TOB «Бізнесхолдинггруп» з вищевказаними фізичними особами підприємцями не декларувались та їх реальність в ході перевірки не встановлені.

До того ж, позивачем до матеріалів справи не додано жодного договору про перевезення вантажів з вищезаведеними контрагентами фізичними особами -підприємцями.

На переконання колегії суддів, сукупність наведених доводів податкового органу і доданих до матеріалів справи на їх підтвердження письмових доказів дає підстави для обґрунтованих сумнівів у реальності задекларованих позивачем операцій із ФГ «Маслянка» та ТОВ «ССК Груп».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів правомірності формування ним податкового кредиту за сумами ПДВ, сплаченими за господарськими операціями з ФГ «Маслянка» та ТОВ «ССК Груп»; податкові накладні та інша первинна бухгалтерська документація, подана позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій, не може бути визнана належною, оскільки, враховуючи вищевикладені обставини та положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Така документанція не має юридичної сили і доказовості.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» в задоволенні адміністративного позову до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Стягнути з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 копійок .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Чаку Є.В.

Шостак О.О.