Постанова

від 13.02.2020 по справі 810/4416/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №810/4416/15

адміністративне провадження №К/9901/19786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (колегія суддів у складі: І.Л. Желтобрюх, Є.В.Чаку, О.О. Шостак) у справі №810/4416/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №0002302205 та №0002292205.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючий орган не довів в акті перевірки факт нереального вчинення господарських операцій. Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами - ФГ Маслянка та ТОВ ССК Груп , що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2.02.2016 позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та реальності господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 2.02.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд погодився із висновками контролюючого органу про відсутність реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, юридичну дефектність первинної документації. Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги відповідність вирощеного/реалізованого врожаю на наявних земельних ділянках ФГ Маслянка , задекларованого в статзвітності форми 37-сг Сівба та збирання врожаю с/г культур, проведених інших польових робіт на 01.11.2014р та форми 29-сг Підсумки врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2014 року , даним Головного управління статистики у Запорізькій області Показники соціально-економічного становища Запорізької області за січень-вересень 2014 року , за якими середня врожайність соняшника по Мелітопольському складає 11,8 ц. з га, що на переконання колегії суддів свідчить, про неможливість збирання задекларованого в статзвітності врожаю на наявних земельних ділянках та, відповідно, їх подальшій реалізації. Зазначене зумовлює висновок про нереальність здійснення господарських операцій ФГ Маслянка .

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що факт понесення позивачем витрат за господарськими операціями позивача з ФГ Маслянка та ТОВ ССК Груп підтверджується належним чином оформленими документами. Позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини справи, висновки в якій не були спростовані судом апеляційної інстанції.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14.05.2015 по 20.05.2015 посадовими особами відповідача на підставі направлення від 14.05.2015 №140/22-05, виданого Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, наказу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №164 від 14.05.2015, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність Бізнесхолдинггруп з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ Маслянка (код ЄДРПОУ 33571266) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 та ТОВ ССК Груп (код ЄДРПОУ 39008075) за період з 01.12.2014 по 31.01.2015.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 27.05.2015 року №950/10-07-22-05-12/37705096 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 253 763 грн.; та пп. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму сумі 281959 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки, 10.06.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0002302205, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 352 448,75 грн. та №0002292205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 317 203,75 грн.

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №15 від 17.06.2015 до Головного управління ДФС у Київській області .

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №2037/10/10-36-10-01-04 від 28.07.2015 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №0002302205, №0002292205 - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, водночас суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивач зазначав, що у періоді, який перевірявся, мав господарські відносини із ТОВ "СКК ГРУП" та ФГ Маслянка .

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що рух активів, встановлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "СКК ГРУП" та ФГ Маслянка , їх реальність безпосередньо підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій з придбання позивачем у ФГ Маслянка товару підтверджено договором поставки, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками та оборотно-сальдовою відомістю. На підтвердження виконання договірних зобов`язань з ТОВ ССК ГРУП позивачем було надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Натомість, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі товарів у контрагентів - ТОВ "СКК ГРУП" та ФГ Маслянка .

Так, зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що обсяг реалізованих ФГ Маслянка робіт та послуг свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності з огляду на невідповідність вирощеного/реалізованого врожаю на наявних земельних ділянках ФГ Маслянка , задекларованого в статзвітності форми 37-сг Сівба та збирання врожаю с/г культур, проведених інших польових робіт на 01.11.2014р та форми 29-сг Підсумки врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2014 року , даним Головного управління статистики у Запорізькій області Показники соціально-економічного становища Запорізької області за січень-вересень 2014 року , за якими середня врожайність соняшника по Мелітопольському складає 11,8 ц. з га.

При цьому, судом апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством не надано доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі товарів у контрагента - ФГ Маслянка відповідно до договору купівлі-продажу №09/09, зокрема, доказів перевезення придбаних товарів, документів, що підтверджують якість, безпеку тощо товарів, придбаних у ФГ Маслянка , а саме: паспортів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів, виданих Міністерством охорони здоров`я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікатів відповідності, документів про якість, тощо.

Що ж до господарських операцій з ТОВ ССК Груп , то судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно товарно-транспортних накладних замовником перевезень значиться саме ТОВ Бізнесхолдинггруп , а автомобільними перевізниками: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , однак до матеріалів справи не додано жодного договору про перевезення вантажів з вищенаведеними контрагентами фізичними особами -підприємцями.

На переконання суду апеляційної інстанції, сукупність наведених доводів податкового органу і доданих до матеріалів справи на їх підтвердження письмових доказів дає підстави для обґрунтованих сумнівів у реальності задекларованих позивачем операцій із ФГ Маслянка та ТОВ ССК Груп .

Оцінивши наявні докази у справі, а також обставину ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача), а отже не створюють підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку доводам та запереченням наданим сторонами під час розгляду справи в суді та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що залучені до справи докази не підтверджують реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не спростовують висновків ДПІ викладених в акті перевірки про те, що контрагенти-постачальники позивача не мали можливості виконати умови, укладених між ними та TOB Бізнесхолдинггруп договорів .

Жодних інших доказів фактичного виконання укладених договору купівлі-продажу №09/09 від 09.09.2014 та договору поставки №564-14 від 12.12.2014 матеріали справи не містять.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного вище, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, який зроблено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з урахуванням встановлених обставин у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп залишити без задоволення , а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №810/4416/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду