Постанова

від 18.07.2016 по справі 821/3221/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3221/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Нафтотранссервіс» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0001572200, №0001582200, №0000161706 та від 30.09.2015 року №0000361706.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених в письмових запереченнях. В яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року позов ТОВ «Нафтотранссервіс» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області: №0001572200, №0001582200, №0000161706 від 11.06.2015 року; №0000361706 від 30.09.2015 року. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» (код ЄДРПОУ 30245835) сплачений судовий збір в сумі 22 655,25 грн. (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень 25 коп.) шляхом безспірного списання.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції зміні в частині з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Нафтотранссервіс» зареєстровано 13.01.1999 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Згідно з наказом від 30.03.2015 року №263 та відповідно до пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1.ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» (30245835) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, за результатами якої складено акт №112/21-03-22-02/30245835 від 18.05.2015 року.

На думку перевіряючих позивачем порушено:

1) п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. заниження податку на прибуток на загальну суму 655 327,00 грн.

2) п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.192.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201. ст.201 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 561 993,00 грн.

3) пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 1614,36 грн.

4) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПКУ, не надано до податкового органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2013 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення рішень: від 11.06.2015 року №0001582200, яким ТОВ «Нафтотранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів в сумі 687 869,00 грн., в т.ч. 550 295,00 грн. - основного платежу та 137 574,00 грн. - штрафні санкції; від 11.06.2015 року №0001572200, яким ТОВ «Нафтотранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 819 159,00 грн., в т.ч. 655 327,00 грн. - основного платежу та 163 832,00 грн. - штрафні санкції; від 11.06.2015 року №0000161706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 2527,95 грн., в т.ч. 1614,36 грн. - основного платежу та 913,59 грн. - штрафні санкції; від 30.09.2015р. №0000361706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 794,00 грн., в т.ч. 794,00 грн. - штрафні санкції. Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення позову.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який б підтвердив відсутність господарських операцій між контрагентами позивача та, на думку суду першої інстанції, не доведено правомірність прийнятих ППР, натомість, наданими позивачем первинними документами, дослідженими в ході судового засідання, спростовуються висновки відповідача по даній справі.

Однак, колегія суддів частково не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, що TOB «Нафтотрансервіс» задокументовано придбання ПММ (палива дизельного, бензину) у контрагента-постачальника TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код 37428778) у січні, лютому, травні 2013 році на загальну суму 1 756 620,75 грн., в т.ч. ПДВ 292 770,14 грн. (договір поставки товарів від 31.01.2013 року №3101/13-ДТ-3).

Згідно вказаного договору TOB «Нафтотранссервіс» - Покупець та TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» - Продавець. Місце укладання договору - м. Київ, але TOB «Нафтотранссервіс» не надано документів на відрядження директора ОСОБА_2 до м. Києва для укладання договору з TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», що свідчить про відсутність особистого візуального контакту з директором TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020». В ході перевірки було досліджено умови договору від 31.01.2013 року № 3101/13-ДТ-3: 1. Предмет договору - постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві нафтопродукти (Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; п.1.2 Асортимент, ціна, кількість, умови і строк поставки визначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору; п.1.3 зміни асортименту, ціни, кількості, умов і строків передачі товарів здійснюються шляхом підписання нової Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору; 1.4. Якість Товару повинна відповідати діючим ГОСТам, ТУ та паспортам заводу-виробника. У підтвердження відповідності якості Товару, що передається, Постачальник повинен надати Покупцю копії паспорту якості і сертифікату відповідності; 1.6. При поставці нафтопродуктів залізничним транспортом покупець зобов'язаний надати Постачальнику заявку з зазначенням реквізитів, на відвантаження, які подаються не пізніше 3 днів до дня поставки; 1.7.Поставка продукції здійснюється на умовах: -при відвантаженні залізничним транспортом -«СРТ станція призначення», при відвантаженні автомобільним транспортом - «FCА склад постачальника»; 4. Ціна Товару; 4.1.Покупець зобов'язується оплачувати вартість Товару на умовах 100% передплати протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. У разі порушення Покупцем строку оплати рахунок-фактура рахується недійсною; 4.2 Підставою для сплати вартості Товару є даний Договір і Специфікації до даного договору; 4.4. Зміна ціни допускається в разі зміни кон'юнктури ринку, умов поставки Товару, обсягів поставляємого Товару та інших випадках шляхом підписання Сторонами нових Специфікацій; 4.7. Сплата за Товар може здійснюватися і на інших умовах, які обов'язково повинні прописуватися додаткових угодах і Специфікаціях , які є невід'ємною частиною даного договору; 8. Інші умови. Специфікації до договору поставки від 31.01.2013 року № 3101/13-ДТ-З не надано.

Договір поставки товарів підписано зі сторони TOB «Нафтогранссервіс» - ОСОБА_2, зі сторони TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» - ОСОБА_3

Згідно вироку Червонозаводського районного суду м. Харькова від 09.04.2015 року по справі №646/3810/15-к (Провадження №1-кп/646/325/2015) ОСОБА_3 (уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1) визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Вищевказаний вирок набрав законної сили 12.05.2016 року.

Як вбачається з вироку суду, TOB «ГАЗУКРАІНА-2020» проводились фіктивні операції з 2011 року. ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів за винагороду придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Придбання (перереєстрація) на ім'я ОСОБА_3 TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» в органах державної влади, надання ксерокопій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номеру, зразків його особистого підпису та вчинення інших дій пов'язаних із фіктивним підприємництвом надали можливість використовувати зареєстроване на ОСОБА_3 товариство для здійснення незаконної діяльності.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996 ХІV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харькова від 09.04.2015 року встановлено, що ОСОБА_3 - засновник і директор TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчинив дій щодо управління TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21 421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_3 - засновник та директор TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» (контрагента ТОВ «Нафтотранссервіс») притягнутий до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, належна перевірка та встановлення таких обставин має істотне значення для правильного вирішення спору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 02.12.2015 року у справі № 21-3849а15.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, надав невірну правову оцінку щодо врахування вироку у відношенні ОСОБА_3 - засновник та директор TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020». Колегія суддів вважає, що посилання податкового органу на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова, в обґрунтування нечинності господарської операції (правочину) не можуть не спростовувати реальність спірних операцій, тому, на думку колегії суддів, первинні документи надані до перевірки та суду не можуть вважатись належними.

Крім того, стосовно транспортування ПММ автомобільним транспортом до перевірки надано: акт надання послуг TOB «Олентранс» (код 35667049) від 01.02.2013 року №70 на транспортні послуги (V=36500 Херсон-Петрівка Іванівський р-н Одеської області) на загальну суму 4745 грн. (у т.ч. ПДВ-790,83 грн.) з товарно-транспортною накладною (ТТН) серії ACЛ №73206 від 01.02.2013 року, акт надання послуг TOB «Олентранс» від 01.02.2013 року №71 на транспортні послуги (V=34770 Херсон-Петрівка Іванівський р-н Одеської області) на загальну суму 4520 грн.(у т.ч. ПДВ-753,33 грн.) з ТТН серії АСЛ №73072/1 від 01.02.2013 року (податкова накладна від 01.02.2013 року №2 на загальну суму 9265 грн., у т.ч. ПДВ 1544,17 грн. згідно договору від 01.06.2012 року № 231); ОСОБА_3 надання послуг ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) від 01.02.2013 року №9 на транспортні послуги (V=28595 Херсон-Петрівка - 1 ходка) на загальну суму 3717 грн.(у т.ч. ПДВ-0 грн.) з ТТН серії АСЛ №73073/1 від 01.02.2013; акт надання послуг ФОП ОСОБА_5(НОМЕР_1) від 06.02.2013 року №10 на транспортні послуги (в акті-без угоди)(39160 Херсон-Світловодськ - 1 ходка) на загальну суму 7050 грн.(у т.ч. ПДВ-0 грн.) з ТТН №325 від 06.02.2013 року. Товарно-транспортні накладні, отримані від вищезазначених перевізників складені без порушень вимог чинного законодавства. Певні виправлення у цих документах не свідчать про безтоварність цих перевезень.

Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі на загальну суму 1 759 362,25 грн.

Колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи мають силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, та вироку Червонозаводського районного суду м. Харькова від 09.04.2015 року, колегія суддів вважає, що ДПІ надала суду докази своїх тверджень про те, що між TOB «Нафтотранссервіс» та TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» та його контрагентами - TOB «Олентранс», ФОП ОСОБА_4, ФОП Росинський мало місце документування цих операцій.

Також, у ході проведення перевірки встановлено, TOB «Нафтотрансервіс» задокументовано придбання ПММ (палива дизельного, бензину) у контрагента-постачальника TOB «Торговий ОСОБА_6» (код 38809821) у листопаді, грудні 2013 року та січні 2014 року на загальну суму 1516917 грн., в т.ч. ПДВ 252819,60 грн. (договір поставки товарів від 22.11.2013 року № 240-22/11/13).

Згідно укладеного між TOB «Нафтотранссервіс» - Покупець та TOB «Торговий ОСОБА_6» - Продавець. Договір поставки товарів підписано зі сторони TOB «Нафтотранссервіс» - ОСОБА_2, зі сторони TOB «Торговий ОСОБА_6» - ОСОБА_7.

Щодо порушення вимог п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що викладено в акті перевірки, в частині безпідставного віднесення до складу витрат за господарськими операціями, частина яких із ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» в лютому та травні 2013 року та ТОВ «Торговий ОСОБА_6» в листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року та вимог п.192.1.1. п.192.1, п.192.3. ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 561 993,0 грн. по тим ж контрагентам, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні бухгалтерські документи, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати та паспорти якості нафтопродуктів, виданими на контрагентів позивача, актами виконання виконаних робіт та договорами на перевезення нафтопродуктів. Вказані нафтопродукти булі обліковані в Журналі надходження та обліку нафти та нафтопродуктів за формою 6-НП. Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковому порядку, про, що свідчать платіжні доручення. Первинні документи відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбанні нафтопродукти були продані контрагентам позивача, про що свідчить Бухгалтерська довідка та первинні документи по продажу, містяться в матеріалах справи, з яких вбачається про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі Позивача у зв'язку з господарською діяльністю.

Щодо посилання відповідача в ОСОБА_3 перевірки на встановлення завищення задекларованих показників відображених у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на загальну суму 401 305 грн., а також «Витрати на збут», задекларовані у рядку 06.2 Декларації на загальну суму 354 070 грн., за рахунок, нібито, відсутності первинних документів, не відповідає дійсності та є хибним. Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі Договори про надання послуг та акти прийому-передачі були надані перевіряючим (акти виконаних послуг містять в собі чітко конкретизовані послуги, а саме, витрати на заробітну плату, єдиний внесок, комунальні та інші послуги, витрати на страхування, знос.

Витрати розписані відповідно до кореспонденції рахунків 92, 93, 949, з якими відповідач погоджується в акті перевірки.

Враховуючи те, що дані неточності не призвели до завищення витрат операційної діяльності підприємства по декларації в цілому, а також відсутністю затвердженого діючим законодавством України Порядку заповнення Податкової декларації з податку на прибуток, вважається, що висновки інспектора є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім того, щодо викладених в акті перевірки відповідачем встановлення фактів безпідставного здійснення збиткових операцій, в тому числі віднесення відсотків по товарним кредитам від ТОВ «СК-Топаз» та ТОВ «Отрада-Агро» до витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, то вході судового засідання встановлено, що дані господарські операції мали місце, це підтверджено, договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які підтверджують розрахунки в безготівковому порядку, які встановлені та дослідженні в ході судового засідання.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача, щодо збитковості даних операцій, безпідставного віднесення відсотків до витрат, відсутність самої господарської операції є недоведеним суб'єктом владних повноважень під час судових засідань, та цілком не відповідає положенням Цивільного, Податкового законодавства, умовам Договору та волевиявленням сторін.

Перелічені вище документи у цілковитій відповідності відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що виключає можливість застосування з боку Відповідача положень п.138.1, п.138.2,п.138.8,п.п. 138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, п.192.1.1. п.192.1, п.192.3. ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо порушення позивачем вимог пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що викладено в акті перевірки, в результаті чого, допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 1614,36 грн.,

Відповідно до Договорів про надання послуг мобільного телефонного зв'язку №3234104 від 08.12.2006 року та №5886340 від 20.07.2012 року, особовий рахунок 1.10445733, Прат МТС Україна, як Оператор надає ТОВ «Нафтотранссервіс», як Абоненту та юридичній особі послуги мобільного зв'язку в межах України. Надання послуг відповідно до п.1.3. здійснюється після внесення Абонентом на підставі відповідного рахунку повної суми авансу та зарахування його на особистий рахунок абонента.

Оскільки відповідачем не визначений номер мобільного телефону, з якого здійснювався міжнародний роумінг, а також його належність конкретній фізичній особі, так як усі мобільні телефони, перебувать у користуванні не конкретних осіб, а відділів підприємства, що підтверджується наказами по підприємству №3-П від 29.12.2011р., №6-П від 25.12.2012 року, №11-П від 23.12.2013 року, факт виплати додаткового блага на користь саме ОСОБА_2 не встановлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що має місце невірне визначення суми міжнародного роумінгу. Так, згідно рахунків оператора ПрАТ «МТС-Україна» товариством сплачено за послуги мобільного зв'язку, у тому числі міжнародний роумінг. Дана неточність призвела до завищення нарахованого податкового зобов'язання у сумі 916,96 грн.

Отже, твердження відповідача під час перевірки Товариства, що саме потрібно було включити до складу загального місячного оподаткованого доходу платника ОСОБА_2 суму за послуги мобільного зв'язку, є безпідставними, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що господарські операції позивача з ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «ТНК» ВР КОММЕРС» не вплинули на збільшення ПДВ у податковому повідомленні-рішенні, судова колегія не надає їм правової оцінки.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Суб'єкт владних повноважень свою позицію суду доказав частково та частково обґрунтував її.

Повертаючись до оскаржених податкових повідомлень-рішень щодо операцій з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2020» та ТОВ «Торговий ОСОБА_6» судова колегія робить наголос на наступному.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року від ДПІ витребуваний розрахунок грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, в розрізі виявлених порушень (контрагентів), яка не виконана відповідачем.

Разом з тим, враховуючи, що матеріали справи не містять деталізації донарахування податку на прибуток, а також податку на додану вартість в розрізі виявлених порушень, таким чином щоб було можливо відокремити ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» від його контрагентів - перевізників, колегія суддів позбавлена можливості прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог відносно ППР № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Беручі до уваги, що ППР №№ НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є частково підтвердженими, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позов в частині скасування зазначених ППР з підстав часткового підтвердження та відсутності розрахунку грошового зобов'язання по ним в розрізі порушень. Тому, в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні щодо підстав скасування ППР № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині скасування ППР №000041502 та № НОМЕР_4 є законною та вважає доводи апеляції такими, що висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 22 655,25 грн.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а апеляційна скарга розглянута, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 24 920,77 грн. (110% х 22 655,25 грн. = 24 920,77 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 201; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року змінити щодо підстав скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області: №0001572200, №0001582200, №0000161706 від 11.06.2015 року; №0000361706 від 30.09.2015 року.

В решті постанову суду залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір у розмірі 24 920 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 77 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян