Ухвала

від 20.07.2016 по справі 5010/613/2012-18/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 липня 2016 р. Справа № 5010/613/2012-18/27

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюк Б. В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", вул. Жилянська, 43, м.Київ, 01033;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен", вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76019;

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалія", вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019;

про перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.12 у справі № 5010/613/2012-18/27 за нововиявленими обставинами

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі № 5010/613/2012-18/27 задоволено заяву ТОВ "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" про перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2012 у даній справі за нововиявленими обставинами; скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2012, винесене у справі №5010/613/2012-18/27, та прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" та ТОВ "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" про солідарне стягнення заборгованості за договором № CR 08-496/100-2 від 10.10.2008 про надання кредитної лінії в сумі 5 037 609,72грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі № 5010/613/2012-18/27 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 і рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі № 5010/613/2012-18/27 скасовано та передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами проведеного автоматичного розподілу справу № 5010/613/2012-18/27 передано на новий розгляд судді Неверовській Л. М.

Ухвалою суду від 29.06.16 задоволено самовідвід судді Неверовської Л.М.

За результатами проведеного автоматичного розподілу справу № 5010/613/2012-18/27 передано на новий розгляд судді Фрич М. М.

Ухвалою суду від 19.07.16 задоволено самовідвід судді Фрич М.М.

Суддею Деделюком Б.В. заявлено самовідвід на підставі ст. 20 ГПК України, оскільки суддя Деделюк Б.В. входив до складу колегії (головуючий - суддя) по розгляду справи №5010/810/2012-15/40 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія" за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 року у справі №5010/810/2012-15/40 скасовано, справу №5010/810/2012-15/40 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

З метою усунення обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді при вчиненні правосуддя, а також з огляду на те, що заява носить характер самовідводу, тобто суддя самостійно висловлює позицію неможливості приймати участь у розгляді справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення самовідводу судді Деделюку Б.В. у справі № 5010/613/2012-18/27, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави відводу судді, а також порядок вирішення заяв про відвід (самовідвід).

Підстави відводу (самовідводу) судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи.

Відповідно ч. 1 ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Відповідно ч. 2 ст. 20 ГПК України при наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

Разом із тим, вказаний перелік підстав не є вичерпним, оскільки припускається існування інших підстав вважати суддю заінтересованим у результаті розгляду справи.

Відповідно ч. 5, ч. 6 ст. 20 ГПК України питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалося, що він керується своєю попередньою практикою і тлумачить Конвенцію та протоколи до неї, розглядаючи фактичні обставини конкретної справи в світлі вимог сьогодення (див. рішення Суду у справі S. A. Dangeville v. France, no. 36677/97, параграф 47, ECHR, 2002- III).

Безсторонність суду є одним із ключових принципів правосуддя. Право особи на безсторонній суд закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Законі України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість , а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються , таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (Wettstein v. Switzerland (Ветштайн проти Швейцарії), § 43; Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) , § 93). Професійні або персональні зв’язки між суддею і стороною у справі, або адвокатом сторони у справі також може спричинити сумніви у безсторонності (Pescador Valero v. Spain (ОСОБА_1 проти Іспанії), § 27; Tocono and Profesorii Prometeisti v. Moldova (Токоно і Професорії Прометеїшті проти Молдови), § 31; Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти), § 102). Навіть непрямі фактори можуть бути взяті до уваги (Petur Thor Sigur?n v. Iceland (ОСОБА_2 Сіґурдссон проти Ісландії), § 45).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо оцінки суб'єктивного критерію неупередженості суду необхідно враховувати, що зв'язок між з'ясованими додатковими проблемами на різних стадіях провадження настільки тісний, що ставить під сумнів неупередженість судді, який брав участь у винесенні рішень на цих етапах. Проблема може виникнути, якщо суддя приймає участь у двох провадженнях, що стосуються одних фактів (Індра проти Словакії), оскільки на думку Європейського суду, у цьому разі може мати місце ситуація, за якої може виникнути питання щодо недостатньої судової неупередженості.

Зважаючи на те, що 16.12.15 колегією суддів за участю судді Деделюка Б.В. (головуючий-суддя) було постановлено рішення у справі № 5010/810/2012-15/40 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія" за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суддею здійснена оцінка доказів (в тому числі кредитного договору № СR 08-496/100-2 від 10.10.2008 року), встановлено певні факти та викладено правові висновки щодо обставин, що входять до предмету доказування саме у даній справі, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості суду, його безсторонності в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне задоволити самовідвід судді Деделюку Б.В. у справі № 5010/613/2012-18/27.

Керуючись ст. 20, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

самовідвід судді Деделюка Б.В. у справі № 5010/613/2012-18/27 - задоволити.

Суддя Деделюк Б.В.