Рішення

від 18.07.2016 по справі 917/795/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 р. Справа №917/795/16

За позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500)

до Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (вул. Радянська, буд. 54/2, м. Лубни, Полтавська область, 37500)

про стягнення 68671,40 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники в судових засіданнях 05.07.2016р. та 18.07.2016р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача : ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 68671,40 грн., з них: 29742,01 грн. заборгованості згідно договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення за № 104 від 01.01.2015р., 29742,01 грн. - пені, 8247,78 грн. - інфляційних, 939,60 грн.- 3 % річних.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір був укладений з протоколом розбіжностей, в якому узгодили порядок визначення об'єму водовідведення; відповідач є підприємством харчової промисловості; за умовами п. 13.1 Договору оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення; загальна вартість спожитих послуг за спірний період становила 34118,37 грн., яка повністю була сплачена відповідачем; у судовому рішенні по справі № 917/147/15 було встановлено правильність дій відповідача з визначення обсягу водовідведення за виключенням обсягу води, що увійшла до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення (т.1 а.с.76-79, 184-188).

В судовому засіданні 05.07.2016р. судом оголошувалася перерва до 18.07.2016р. згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 18.07.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Між КП «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради (позивачем) та приватним підприємством «Лубенський хлібозавод» (відповідач) був укладений договір №104 від 01.01.2015 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір; т.1 а.с.12-15). Відповідно до абзацу другого п. 27 згаданого договору Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору за два тижня до закінчення терміну дії договору.

Згідно з п. 1 Договору позивач (виконавець) зобов'язався надавати відповідачу (споживачу) вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

На оплату послуг за Договором, наданих у період січень 2015 року - квітень 2016 року, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 47128,39 грн. та відповідні акти надання послуг за вказаний період, які були підписані лише позивачем (т.1 а.с.35-50, 168-183).

При цьому позивачем до рахунків включено: 1) відшкодування вартості послуг з водопостачання на загальну суму 17768,34 грн. (з ПДВ), 2) відшкодування вартості послуг з водовідведення на загальну суму 23906,66 грн. (з ПДВ), 3) відшкодування вартості послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод на загальну суму 5453,38 грн. (з ПДВ).

Позивач у позові посилається на те, що відповідач сплачував за надані послуги з водопостачання та водовідведення починаючи з січня 2015 року по травень місяць 2016 року не в повному обсязі, і на момент звернення до суду допустив заборгованість за спожиті послуги в розмірі 29742,01 грн.

При цьому позивач наполягає на тому, що відповідачем порушено п. 13.1 договору, яким встановлено, що об'єм стічних вод, що надходять до систем виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

за кількістю Води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро тощо);

відповідно до п. 4.10 Правил користування системами централізованого водопостачання затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору. В Додатку № 4 до Договору п. 5 Сторонами досягнуто згоди, що площа, з яких скидається скид дощових та талих вод на момент укладення договору становила 0,168 га.

Відповідач у відзиві заперечує наявність заборгованості, зазначаючи, що загальна вартість спожитих послуг за спірний період становила 34118,37 грн. (у тому числі відшкодування вартості послуг з водопостачання на загальну суму 17768,34 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг з водовідведення на загальну суму 10896,66 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод на загальну суму 5453,38 грн. (з ПДВ), яка повністю сплачена відповідачем (т.1 а.с.76-79, 89).

При цьому відповідачем не заперечується визначена позивачем у рахунках сума відшкодування вартості послуг з водопостачання та сума вартості відведення дощових (снігових) і поливо-миєчних стічних вод.

Проте, відповідач заперечує визначену в рахунках суму відшкодування вартості послуг з водовідведення, та наполягає на тому, що позивачем невірно визначено обсяг стічних вод, за якими надано послуги з водовідведення.

Зазначене свідчить, що спір між сторонами виник фактично щодо оплати відшкодування вартості послуг з водовідведення та визначення обсягу послуг з водовідведення.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Як свідчать матеріали справи, Договір був підписаний відповідачем з відміткою про протокол розбіжностей (т.1 а.с.13 - на звороті).

Надалі між сторонами був підписаний Протокол узгодження розбіжностей до Договору. Згідно з п. 3 Протоколу узгодження розбіжностей він є невід'ємною частиною договору № 104 від 01.01.2015р. (т.1 а.с.82-88).

В ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5 ст. 181 ГК України).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). (ч.6 ст. 181 ГК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, договір № 104 від 01.01.2015р. є укладеним сторонами в редакції, викладеній в протоколі розбіжностей.

Згідно п. 13.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору) об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю води питної, що надходить із систем, централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо).

- у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

Для споживачів харчової промисловості , де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Споживач надає щомісячно відповідні розрахунки виробнику:

- відповідно до п. 40 Правил користування системами централізованого, водопостачання затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008р. щодо визначення обсягів дощових, талих, стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площ території яка визнана в додатку № 4 до Договору (т.1 а.с. 84-85).

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

У відповідності з п. 5.30 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190, у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції .

Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходять до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.

У відповідності до приписів п. 6.2. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" (затверджено наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р.) підприємства, які приєднані до системи каналізації, для укладення договору про приймання стічних вод подають Водоканалу індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг .

Зазначений обов'язок відповідача повністю узгоджуються з вимогами п.п. 6.4.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації м. Лубни Полтавської області, затверджених рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 20.11.2013р. № 293, де також передбачено надання підприємством до Водоканалу індивідуальних норм водоспоживання і водовідведення саме на одиницю продукції або послуг (т.1 а.с.107-137).

Пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначає, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - це, зокрема, суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача є виробництво хліб та хлібобулочних виробі, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок, виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок (т.2 а.с.2-8).

За Експлуатаційним дозволом для потужностей об'єктів з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 01.08.2013р. видом господарської діяльності відповідача є хлібопекарська промисловість, а асортиментом продукції - хліб та хлібобулочні вироби, кондитерські вироби (т.1 а.с. 217).

Таким чином, посилання позивача на те, відповідач не відноситься до категорії харчової промисловості є необґрунтованим.

Деталізований розрахунок витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод по Лубенському хлібзаводу були надані позивачу відповідачем в Розрахунково-пояснювальній записці витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу, виконаної Державним підприємством «Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості» (УКРДІПРОХАРЧОПРОМ); (т.1 а.с.52-58).

Визначені в цьому розрахунки дані позивачем не спростовані.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що матеріали «Розрахунково-пояснювальної записки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу» не підлягають використанню з огляду на припинення ВАТ «Лубенський хлібозавод».

Згідно витягу зі статуту Приватного підприємства «Лубенський хлібозавод» воно є правонаступником прав та обов'язків ВАТ «Лубенський хлібозавод». Це ж підтверджується даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.05.2016р. (т.1 а.с.90, 74-75). Отже, дані «Розрахунково-пояснювальної записки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу» не втратили чинність для відповідача.

Відповідачем щомісячно надавалися позивачу розрахунки об'єму використаної води, які проводилися на підставі «Розрахунково-пояснювальної записки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону продукції по Лубенському хлібозаводу».

У позові позивач вказує про недійсність розрахунково-пояснювальної записки відповідача, датованої 2009 роком, з огляду на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2014 р. № 179 «Про порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та /або водовідведення», яким передбачено перегляд таких нормативів один раз на п'ять років.

Судом відхиляється вказане твердження, оскільки даний нормативний акт стосується розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води (а не розрахунку водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг). Крім того цей наказ поширюється виключно на суб'єктів господарювання які надають послуги з централізованого водопостачання та /або водовідведення, що вбачається з п. 1. Розділу І «Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та /або водовідведення», де зазначено, що цей Порядок визначає процедуру розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) (далі - підприємство).

За таких умов, коли Приватне підприємство «Лубенський хлібозавод» не є підприємством, яке надає послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) - посилання позивача на застосування положень даного нормативного акту до розрахунку водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції по Лубенському хлібозаводу є безпідставним.

Отже, зазначені "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" передбачають обов'язок відповідача надавати відповідні розрахунки для визначення різниці між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Виходячи з наведеного та у відповідності до п. 5.30 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" відповідач виконав свій обов'язок, надавши позивачу розрахунки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу.

Таким чином, дії відповідача узгоджуються з вимогами, передбаченими умовами Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), п. 5.30 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", п.п. 6.4.4. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації м. Лубни Полтавської області", п. 6.2. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

З огляду на викладене твердження позивача про порушення відповідачем п. 13.1 Договору не відповідає дійсності, оскільки позивач посилається на недіючу редакцію цього пункту , яка була надалі змінена Протоколом узгодження розбіжностей до Договору.

Як свідчать надані рахунки на оплату вартості послуг та текст позовної заяви, позивач при визначенні обсягу та вартості послуг з водовідведення визначав на підставі недіючої редакції пункту 13.1 Договору, без врахування змін цього пункту за протоколом узгодження розбіжностей.

Посилання позивача на те, що порушенням договору з боку відповідача є ненадання документів щодо кількості (обсягів) випущеної ним продукції, судом відхиляються, оскільки договором не передбачається обов'язку відповідача щодо надання позивачу підтверджуючих документів щодо кількості (обсягів) випущеної ним продукції.

Зазначений обов'язок не покладається на відповідача і вимогами чинного законодавства.

Більше того, така інформація захищається чинним законодавством України як конфіденційна у відповідності до ст. 21 Закону України "Про державну статистику" де зазначено, що статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень не може вимагатися державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до певного респондента.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачають обов'язок споживача надавати водоканалу відповідні рахунки для визначення різниці між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

При цьому судом також враховується правова позиція, викладена в рішенні господарського суду Полтавської області від 09.04.2015р. та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р., які набрали законної сили, у справі № 917/147/15 між тими ж сторонами з аналогічногос пору за інший період виникнення боргу (т.1 а.с.189-194, 195-200). В даних судових рішеннях встановлено відсутність обов'язку відповідача щомісячно надавати позивачу підтверджуючі документи щодо кількості (обсягів) випущеної ним продукції.

У відповідності до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору та вказаних нормативних актів відповідач щомісячно подавав позивачу довідки про фактичні показники водяного лічильника з розрахунками стічних вод за період січень 2015р. - квітень 2016р., та лист від 25.03.2015р. з визначенням обсягів водовідведення за січень-березень 2015р. (т.1 а.с.152 - 167, 201-214, 215).

З врахуванням вказаних довідок загальна вартість спожитих послуг за спірний період становила 34118,37 грн. (у тому числі відшкодування вартості послуг з водопостачання на загальну суму 17768,34 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг з водовідведення на загальну суму 10896,66 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод на загальну суму 5453,38 грн. (з ПДВ); (розрахунок - т.1 а.с.89).

Відповідачем вказані послуги оплачені повністю - в сумі 34123,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 245 від 09.02.2015р., № 267 від 24.02.2015р., № 338 від 02.04.2015р., № 382 від 23.04.2015р., № 446 від 27.05.2015р., № 494 від 23.06.2015р., № 554 від 22.07.2015р., № 599 від 21.08.2015р., № 648 від 23.09.2015р., № 705 від 21.10.2015р., № 764 від 23.11.2015р., № 820 від 23.12.2015р., № 867 від 26.01.2016р., № 916 від 24.02.2016р., № 951 від 23.03.2016р., № 988 від 22.04.2016р. (т.1 а.с.213-234).

Таким чином, у відповідача відсутня основна заборгованість перед позивачем.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 29742,01 грн. основного боргу задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 29742,01 грн. - пені, 8247,78 грн. - інфляційних, 939,60 грн.- 3 % річних, нарахованих за періоди 01.01.2015р. - 10.05.2016р. (т.1 а.с.29-33).

За умовами п. 7 Договору платежі за послуги вносяться не пізніше 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Відповідно до п. 10 Договору за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із Споживача стягується пеня в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості. Також у п. 18.4. договору зазначено, що сплата пені не позбавляє споживача обов'язку відшкодувати 3 % річних та інфляційні втрати завдані Виконавцю несвоєчасним виконанням зобов'язань.

Аналогічна правова позиція щодо визначення розміру пені у спірних правовідносинах викладена у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі №18/957/12.

Відповідач при проведенні оплати за надані послуги допустив прострочення платежів за зобов'язаннями січня 2015р. за період 27.01.2015р. - 08.02.2015р., за зобов'язаннями лютого 2015р. за період 26.02.2015р. - 01.04.2015р., за зобов'язаннями березня 2015р. за період 26.03.2015р. - 01.04.2015р., за зобов'язаннями травня 2015р. за період 26.05.2015р. - 26.05.2015р.

З врахуванням встановленої вище судом належної до сплати суми вартості послуг за вказані періоди прострочення виконання зобов'язання сума пені становить 1217,14 грн., сума 3 % річних - 10,01 грн. а інфляційних - 20,46 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем подано клопотання про відшкодування судових витрат у справі, сплачених за надання послуг на адвоката (т.2 а.с.9).

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано договір № 10/16 від 26.05.2016р. про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та адвокатом ОСОБА_2, копію свідоцтва № 5099/10 від 27.09.2012р. про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової допомоги № 1 від 05.07.2016р., платіжне доручення № 1036 від 08.06.2016р. про сплату 6000,00 грн. за надання правових послуг, (т.1 а.с. 91, 92; т.2 а.с.10, 11).

За правилами частини п'ятої статті 49 ГПК , витрати на адвоката покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 5890,80 грн.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (вул. Радянська, буд. 54/2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 00376969) на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770447) 1217грн. 14 коп . пені, 10 грн. 01 коп . річних, 20 грн. 46 коп . інфляційних, 25грн. 08 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770447) на користь Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (вул. Радянська, буд. 54/2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 00376969) 5890грн. 80 коп. відшкодування витрат на послуги адвоката.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 21.07.2016р .

Суддя Безрук Т. М.