Постанова

від 23.11.2016 по справі 917/795/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа № 917/795/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №2 від 11.01.2016р.);

віж відповідача - ОСОБА_2, (договір про надання правової допомоги №10/16 від 26.05.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (вх. №2178 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.16 у справі № 917/795/16

за позовом ОСОБА_3 підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради

до ПП "Лубенський хлібзавод"

про Стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 68671,40 грн, з яких 29742,01 грн заборгованості згідно договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення за № 104 від 01.01.2015, 29742,01 грн - пені, 8247,78 грн - інфляційних, 939,60 грн - 3%.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.07.2016 у справі № 917/795/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (вул. Радянська, буд. 54/2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 00376969) на користь ОСОБА_3 підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770447) 1217грн 14 коп пені, 10грн 01 коп річних, 20грн 46 коп інфляційних, 25грн 08 коп відшкодування витрат зі сплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770447) на користь Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (вул. Радянська, буд. 54/2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 00376969) 5890грн 80 коп відшкодування витрат на послуги адвоката.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне дослідження місцевим господарським судом обставин справи просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач надав відзив (вх. 9825 від 30.09.2016) на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, наводить доводи та обґрунтування на підтвердження своєї позиції у справі.

Від позивача надійшло клопотання (вх. 10097 від 06.10.2016), в якому просить суд витребувати у відповідача детальний розрахунок використання питної води для кожного з видів продукції, що виготовляється на ПП "Лубенський хлібзавод" та загальний розрахунок за кожен спірний період дії даного договору, відповідно до виготовленої продукції. Інформацію про кількість орендарів та вид їх діяльності.

Розгляд справи відкладався та строк її розгляду продовжувався на 15 днів.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. 10802 від 25.10.2016), в яких додатково обґрунтовує свою позицію у справі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2016 у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 розгляд справи відкладено на 23.11.2016. Ухвалено відповідачу надати письмові пояснення щодо можливості надання зазначених у клопотанні документів та їх значення для вирішення спору у даній справі. Надати письмові пояснення щодо доводів, викладених у поясненнях позивача.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. 11579 від 17.11.2016).

Вказані пояснення оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. 11778 від 23.11.2016), в якому він просить суд стягнути з позивача витрати на послуги адвоката, понесені ПП "Лубенський хлібозавод" під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 23.11.2016 представник заявника апеляційної скарги оголосив суду зміст клопотання про витребування у відповідача детального розрахунку використання питної води для кожного з видів продукції, що виготовляється на ПП "Лубенський хлібозавод" та загальний розрахунок за кожен спірний період дії даного договору, відповідно до виготовленої продукції. Інформацію про кількість орендарів та вид їх діяльності.

Представник відповідача заперечувала проти заявленого клопотання та вважала його безпідставним, оскільки надання зазначених у клопотанні розрахунків, не передбачено Законом.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про витребування доказів, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення.

Так, зазначаючи про наявність заборгованості у відповідача щодо оплати за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення, позивач вказує, що вона виникла внаслідок неповної (часткової) оплати відповідачем за споживання води та скидів промислово-побутових стічних вод. Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходять до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаною підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовід ведення. Позивач наголошує на тому, що відповідач часткову оплату мотивував тим, що використана вода частково, безвідворотно входить до складу продукції.

Однак, на думку позивача, відповідачем не надано належних доказів встановлених та погоджених поточних індивідуальних балансових норм водоспоживання і водовідведення, що стало підставою заявленого клопотання. Позивач просить витребувати у відповідача детальний розрахунок використання питної води для кожного із видів продукції, що виготовляється на ПП "Лубенський хлібозавод" та загальний розрахунок за кожен спірний період дії даного договору, відповідно до виготовленої продукції. Також інформацію про кількість орендарів та вид їх діяльності.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 затверджено "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України".

У відповідності до п. 5.30 Правил, у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходять до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення. Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.

Відповідно до п. 6.2. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" (затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002) підприємства, які приєднані до системи каналізації для укладення договору про приймання стічних вод подають Водоканалу індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг.

Зазначений обов'язок відповідача повністю узгоджується з вимогами п.п. 6.4.4. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації м. Лубни Полтавської області", затверджених рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 20.11.2013 № 293, де також передбачено надання підприємством Водоканалу індивідуальних норм водоспоживання і водовідведення саме на одиницю продукції або послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вищенаведених норм надано "Розрахунково-пояснювальну записку витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону продукції по Лубенському хлібозаводу" та щомісячно на виконання умов Договору надавались розрахунки об'єму використаної води, проведені на підставі цієї ж "Розрахунково-пояснювальної записки".

Відповідно до пояснень відповідача, наданих на вимогу Харківського апеляційного господарського суду, здійснити інший розрахунок, зокрема по кожному з видів продукції не вбачається можливим, оскільки виробничий цикл заводу становить 24год/доба х 365 днів/рік - безперервно. При цьому на різних дільницях з накладкою в часі виготовляється весь асортимент продукції, а використання води та її випуск після переробки відбуваються без розбивки по виробничих дільницях.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити, оскільки ним не обґрунтовано та не доведено яким чином вказані розрахунки можуть вплинути на встановлення обставин у даній справі та якими нормативними документами передбачено обов'язок надання відповідачем вказаних розрахунків з розбивкою по видах продукції та звіту про кількість виробленої продукції.

В судовому засіданні 23.11.2016 представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 23.11.2016 представник відповідача заперечував проти вимог апелянта, вважав оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив відмовити у задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, в межах статті 101 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач сплачував за надані послуги з водопостачання та водовідведення починаючи з січня 2015 року по травень місяць 2016 року не в повному обсязі, і на момент звернення до суду допустив заборгованість за спожиті послуги в розмірі 29742,01 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на його думку, відповідачем порушено п. 13.1 договору, яким встановлено, що об'єм стічних вод, що надходять до систем виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

за кількістю Води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро тощо);

відповідно до п. 4.10 Правил користування системами централізованого водопостачання затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору. В Додатку № 4 до Договору п. 5 Сторонами досягнуто згоди, що площа, з яких скидається скид дощових та талих вод на момент укладення договору становила 0,168 га.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 626 - 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження між КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (позивачем) та приватним підприємством "Лубенський хлібозавод" (відповідачем) був укладений договір №104 від 01.01.2015 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір; т.1 а.с.12-15). Відповідно до абзацу другого п. 27 згаданого договору Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору за два тижня до закінчення терміну дії договору.

Згідно з п. 1 Договору позивач (виконавець) зобов'язався надавати відповідачу (споживачу) вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

На оплату послуг за Договором, наданих у період січень 2015 року - квітень 2016 року, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 47128,39 грн. та відповідні акти надання послуг за вказаний період, які були підписані лише позивачем (т.1 а.с.35-50, 168-183).

При цьому позивачем до рахунків включено: 1) відшкодування вартості послуг з водопостачання на загальну суму 17768,34 грн. (з ПДВ), 2) відшкодування вартості послуг з водовідведення на загальну суму 23906,66 грн. (з ПДВ), 3) відшкодування вартості послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод на загальну суму 5453,38 грн. (з ПДВ).

Договір був підписаний відповідачем з відміткою про протокол розбіжностей (т.1 а.с.13 - на звороті).

Надалі між сторонами був підписаний Протокол узгодження розбіжностей до Договору. Згідно з п. 3 Протоколу узгодження розбіжностей він є невід'ємною частиною договору № 104 від 01.01.2015р. (т.1 а.с.82-88).

Частиною 4 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5 ст. 181 ГК України).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). (ч.6 ст. 181 ГК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що договір № 104 від 01.01.2015 є укладеним сторонами в редакції, викладеній в протоколі розбіжностей.

Відповідно до п. 13.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору) об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю води питної, що надходить із систем, централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо).

- у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Споживач надає щомісячно відповідні розрахунки виробнику:

- відповідно до п. 40 Правил користування системами централізованого, водопостачання затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 щодо визначення обсягів дощових, талих, стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площ території яка визнана в додатку № 4 до Договору (т.1 а.с. 84-85).

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

У відповідності з п. 5.30 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190, у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходять до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.

Згідно приписів п. 6.2. "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" (затверджено наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р.) підприємства, які приєднані до системи каналізації, для укладення договору про приймання стічних вод подають Водоканалу індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг.

Зазначений обов'язок відповідача повністю узгоджуються з вимогами п.п. 6.4.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації м. Лубни Полтавської області, затверджених рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 20.11.2013р. № 293, де також передбачено надання підприємством до Водоканалу індивідуальних норм водоспоживання і водовідведення саме на одиницю продукції або послуг (т.1 а.с.107-137).

Згідно пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - це, зокрема, суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача є виробництво хліб та хлібобулочних виробі, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок, виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок (т.2 а.с.2-8).

За Експлуатаційним дозволом для потужностей об'єктів з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 01.08.2013р. видом господарської діяльності відповідача є хлібопекарська промисловість, а асортиментом продукції - хліб та хлібобулочні вироби, кондитерські вироби (т.1 а.с. 217).

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підприємство відповідача відноситься до категорії харчової промисловості.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження деталізований розрахунок витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод по Лубенському хлібозаводу були надані позивачу відповідачем в Розрахунково-пояснювальній записці витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу, виконаної Державним підприємством "Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості" (УКРДІПРОХАРЧОПРОМ); (т.1 а.с.52-58).

Згідно витягу зі статуту Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" воно є правонаступником прав та обов'язків ВАТ "Лубенський хлібозавод", що підтверджується даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.05.2016р. (т.1 а.с.90, 74-75). Отже, дані "Розрахунково-пояснювальної записки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону виробленої продукції по Лубенському хлібозаводу" не втратили чинність для відповідача.

Відповідачем щомісячно надавалися позивачу розрахунки об'єму використаної води, які проводилися на підставі "Розрахунково-пояснювальної записки витрат води і скидів промислово-побутових стічних вод на 1 тону продукції по Лубенському хлібозаводу".

Як вбачається з матеріалів справи відповідач щомісячно подавав позивачу довідки про фактичні показники водяного лічильника з розрахунками стічних вод за період січень 2015 - квітень 2016, та лист від 25.03.2015 з визначенням обсягів водовідведення за січень-березень 2015 (т.1 а.с.152 - 167, 201-214, 215).

З врахуванням вказаних довідок загальна вартість спожитих послуг за спірний період становила 34118,37 грн. (у тому числі відшкодування вартості послуг з водопостачання на загальну суму 17768,34 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг з водовідведення на загальну суму 10896,66 грн. (з ПДВ), відшкодування вартості послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод на загальну суму 5453,38 грн. (з ПДВ); (розрахунок - т.1 а.с.89).

Відповідачем вказані послуги оплачені повністю - в сумі 34123,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 245 від 09.02.2015, № 267 від 24.02.2015, № 338 від 02.04.2015, № 382 від 23.04.2015, № 446 від 27.05.2015, № 494 від 23.06.2015, № 554 від 22.07.2015, № 599 від 21.08.2015, № 648 від 23.09.2015, № 705 від 21.10.2015, № 764 від 23.11.2015, № 820 від 23.12.2015, № 867 від 26.01.2016, № 916 від 24.02.2016, № 951 від 23.03.2016, № 988 від 22.04.2016 (т.1 а.с.213-234.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у відповідача основної заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення перед позивачем.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 29742,01 грн. основного боргу законне та обґрунтоване.

Пунктом 7 Договору сторони узгодили, що платежі за послуги вносяться не пізніше 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Відповідно до п. 10 Договору за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із Споживача стягується пеня в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості. Також у п. 18.4. договору зазначено, що сплата пені не позбавляє споживача обов'язку відшкодувати 3 % річних та інфляційні втрати завдані Виконавцю несвоєчасним виконанням зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при проведенні оплати за надані послуги допустив прострочення платежів за зобов'язаннями січня 2015 за період 27.01.2015 - 08.02.2015, за зобов'язаннями лютого 2015 за період 26.02.2015 - 01.04.2015, за зобов'язаннями березня 2015 за період 26.03.2015 - 01.04.2015, за зобов'язаннями травня 2015 за період 26.05.2015 - 26.05.2015.

Судова колегія, перевіривши розрахунок стягнутої судом першої інстанції пені, 3% річних, втрат від інфляції, дійшла висновку, що він є арифметично вірним, а періоди, за які вони стягнуті, є вірними та відповідають вимогам закону та положенням договору.

З огляду на наведене, рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

За висновком судової колегії, місцевим господарським судом правомірно частково задоволено вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу з урахуванням приписів статті 49 ГПК України та рекомендацій, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Враховуючи викладене, апеляційна скарга є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.2016 по справі №917/795/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Розглянувши заяву відповідача про відшкодування витрат з надання адвокатських послуг, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе задовольнити її частково.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "Лубенський хлібозавод" та адвокатом ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 5099/10 від 03.10.2012 (копія в матеріалах справи т. 1 а.с. 92) 26.05.2016 укладено договір про надання правової допомоги № 10/16, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу замовнику та здійснювати представництво його інтересів під час порушення провадження, розгляду та виконання рішень у господарській справі № 917/795/16. Для надання правової допомоги за цим договором замовник делегує адвокату всі необхідні права на представництво інтересів з усіма необхідними повноваженнями, передбаченими чинним законодавством України в усіх установах, підприємствах, організаціях, в тому числі, судових органах України будь-якої ланки.

Згідно акту про надання правової допомоги № 2 до договору про надання правової допомоги від 26.05.2016 № 10/16 адвокат надав замовнику послуги відповідно Договору по справі № 917/795/16 у суді апеляційної інстанції: досудовий аналіз апеляційної скарги, усна консультація адвоката, складання відзиву на апеляційну скаргу від 14.09.2016, надання пояснень на клопотання позивача, представництво інтересів замовника в Харківському апеляційному господарському суді з врахуванням транспортних витрат. Відповідно до інформації, зазначеної в акті: участь в судових засіданнях : 14.09.2016; 12.10.2016; 31.10.2016; 23.11.2016. Відповідач зазначає, що розмір витрат адвоката становить 7000 грн. Акт підписано з боку відповідача директором ОСОБА_4, скріплений його печаткою та адвокатом ОСОБА_2

До акта додано платіжні доручення № 25 від 17.11.2016 про сплату за послуги правової допомоги за договором №10/16 в розмірі 2000 грн.; № 1155 від 13.09.2016 про сплату за послуги правової допомоги за договором №10/16 в розмірі 5000 грн.

У відповідності до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

У пункті 6.5. зазначеної постанови пленуму ВГС України зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи принцип розумності витрат на оплату послуг адвоката та середню вартість таких послуг в регіоні Харківської області, судова колегія вважає за можливе задовольнити витрати відповідача на оплату послуг адвоката при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 гривень та стягнути їх з позивача на користь відповідача.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.16 у справі № 917/795/16 залишити без змін.

Стягнути з позивача ОСОБА_3 підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (код ЄДРПОУ 36770447, м. Лубни, Полтавська область, вул. Авіаторська, 52) на користь відповідача ПП "Лубенський хлібзавод" (код ЄДРПОУ 00376969, м. Лубни, Полтавська область, пр-кт Володимирський, 54/2) 3000 грн. (три тисячі гривень) витрат на послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи № 917/795/16 в Харківському апеляційному господарському суді.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 28.11.16

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.