Ухвала

від 20.07.2016 по справі 5024/1408/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

"20" липня 2016 р. Справа № 5024/1408/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, м. Херсон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - відділ капітального будівництва Управління матеріально-технічного забезпечення УМВС України в Херсонській області, м. Херсон

про розірвання договору та стягнення 561334,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 15.02.2016р.

від відповідача - уповноважені особи ОСОБА_2, довір. від 25.11.2015р., ОСОБА_3, довір. від 24.06.2016р.

від третьої особи - не прибули

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір № 1659/1 від 28.09.2000р., укладений між державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" та Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області. З відповідача користь позивача стягнено 1073 грн. 00 коп. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року, рішення господарського суду Херсонської області скасовано частково, у зв'язку з чим п. 3 рішення викладено в наступній редакції: Стягнути з Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 507369,18 грн. витрат на дольову участь у будівництві житлового будинку, 16294,18 грн. судового збору, в т.ч. за апеляційний перегляд.

25.02.2013 року судом видано наказ.

04.07.2016 року до суду надійшла заява Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року по справі № 5024/1408/2012 до 01.02.2017, посилаючись на відсутність коштів на зазначені видатки. Відповідач зазначає, що він звернувся до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України щодо внесення змін до кошторису, наразі зазначене питання вирішується в Міністерстві внутрішніх справ України.

Розпорядженням № 90 від 04.07.2016 р. керівника апарату суду у зв'язку з відпусткою судді Литвинової В.В. справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Ярошенко В.П.

Ухвалою від 05.07.2016р. заяву прийнято до розгляду.

Позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача, посилаючись на те, що відсутність коштів на видатки по виконанню рішення суду не є підставою для відстрочки виконання рішення, адже відповідачем не подано доказів, що вказані обставини є винятковим випадком та роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення. До того ж, позивач зазначає, що ухвалою суду від 18.11.2014р. відповідачу вже надавалась відстрочка виконання рішення до 18.05.2016р.

Третя особа в засідання не прибула, надіславши клопотання про розгляд справи без участі його представника та просить суд задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що заява відповідача про не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не виконав вимог суду і не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду.

До того ж, відповідачем не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду.

Рішення суду у справі № 5024/1480/2012 залишається до цього часу не виконаним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі -Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_4 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-У).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2011 року по справі №11/168 (16/4, 14/54, 14/66).

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та недоведеності відповідачем відсутності коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.86, 121 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Відмовити в задоволенні заяви Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відстрочку виконання рішення у справі № 5024/1408/2012.

Суддя В.П.Ярошенко