Рішення

від 18.07.2016 по справі 914/1647/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016р. Справа № 914/1647/16

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів», Львівська обл., Буський р-н, с. Заводське; до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_1 сільської ради Радехівського району Львівської області, Львівська область, Радехівський район, с. Оглядів; Товариства з обмеженою відповідальністю «Родючий лан», с. Оглядів, Радехівський район, Львівська область; про:визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради № 48 від 14.04.2016р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 17.02.2016р.); від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_3 - сільський голова; ОСОБА_4 - представник (довіреність № 30/06 від 30.06.2016р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

15.06.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 сільської ради Радехівського району Львівської області (надалі - Відповідач) про визнання недійсним V сесії VII скликання ОСОБА_1 сільської ради Радехівського району Львівської області № 48 від 14.04.2016р. «Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням».

Ухвалою суду від 17.06.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 04.07.2016р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Родючий лан». В судовому засіданні 11.07.2016р. було оголошено перерву до 18.07.2016р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені позовні вимоги представник обґрунтовує тим, що 04.01.2012р. між позивачем та гр. ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі №57, відповідно до якого у строкове, платне користування позивача перейшла земельна ділянка кадастровий №4623983800:06:000:0300, площею 1,3415 га, яка знаходиться на території ОСОБА_1 сільської ради, строком на 10 років. 14.04.2016р. ОСОБА_1 сільською радою прийнято рішення №48, яким вирішено надати ТОВ «Родючий лан» дозвіл на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням до отримання їх власниками державних актів, директору ТОВ «Родючий лан» заключити з ОСОБА_1 сільською радою договори оренди на неуспадковані землі за цільовим призначенням. Як зазначає представник, на підставі оскаржуваного рішення, земельну ділянку, якою користується ТОВ «Приват-Агро-Львів» за договором оренди може бути передано у користування ТОВ «Родючий лан», оскільки 26.10.2014р. орендодавець за договором оренди землі №57 від 04.01.2012р. померла, а документи про прийняття спадщини та оформлення права власності на ділянку спадкоємцями - відсутні. Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, ОСОБА_1 сільська рада перевищила свої повноваження та в порушення ст. 122, 124 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядилася землями сільськогосподарського призначення, які не є комунальною власністю та не були віднесені до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), оскільки на ці ділянки фізичні особи уже отримали державні акти на право власності на землю. Прийняття позивачем рішення №48 від 14.04.2016р. про передачу в оренду ТОВ «Родючий лан» неуспадкованих земель, в той час як право користування у ТОВ «Приват-Агро-Львів» за ними не припинено, суперечить ст.ст. 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 141, 148-1 ЗК України та порушує інтереси позивача, як законного користувача земельною ділянкою.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив в задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення стосується 278 громадян, які були власниками земельних ділянок на території ОСОБА_1 сільської ради і які померли до 2012 року. Спадкоємці таких громадян за оформленням права на спадщину щодо земельних ділянок не зверталися, а тому позивач жодним чином не міг оформити договорів оренди щодо таких земельних ділянок. Відтак, на думку представника, рішення №48 від 14.04.2016р. не може зачіпати інтересів позивача, так як не стосується земельної ділянки, яку на правах оренди використовує ТОВ «Приват-Агро-Львів».

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, просив суд припинити провадження у справі, оскільки даний спір не підвідомчий господарському суду. Клопотання мотивоване тим, що позивач помилково визначив приватно-правовий характер спору, в той час, як такий є публічно-правовим. Очевидним є факт, що позивачем оскаржується дія відповідача щодо розпорядження земельними ділянками, які не належать до комунальної власності, а належать фізичним особам. Тобто сам позивач вказує, що його права порушила розпорядча дія відповідача, непов'язана з функцією відповідача, як власника земельних ділянок, а як уповноваженого органу місцевого самоврядування, який діє по відношенню до позивача не на цивільно-правових засадах, а на публічно-правових, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012р. між гр. ОСОБА_5 (на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ЛВ №089592) та ТОВ «Приват-Агро-Львів» укладено договір оренди землі №57, згідно якого у строкове, платне користування позивача було передано земельну ділянку кадастровий №4623983800:06:000:0300, загальною площею 1,3415 га, розташовану на території ОСОБА_1 сільської ради для виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно п. 5 Договору оренди, такий було укладено строком на 10 років.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2014р. орендодавець за договором оренди землі №57 від 04.01.2012р. померла.

14.04.2016р. ОСОБА_1 сільською радою Радехівського району Львівської області прийнято Рішення №48 «Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням», яким ТОВ «Родючий лан» надано дозвіл на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням до отримання їх власниками державних актів, зобов'язано директора ТОВ «Родючий лан» заключити з ОСОБА_1 сільською радою договір оренди на неуспадковані землі за цільовим призначенням.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що 26.10.2014р. орендодавець за договором оренди землі №57 від 04.01.2012р. померла, а її спадкоємці ще не отримали правовстановлюючі документи на право на спадщину, така земельна ділянка вважається неуспадкованою та відповідно оскаржуване рішення поширюється на орендовану позивачем земельну ділянку.

Відповідач в свою чергу стверджує, що рішення №48 від 14.04.2016р. не зачіпає прав позивача, оскільки немає відношення до орендованої ТОВ «Приват-Агро-Буд» земельної ділянки, а стосується лише земельних ділянок громадян, які отримали державні акти на право приватної власності на землю та померли до 2012 року на підтвердження чого долучив відповідний список.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ч. ст. 2 ГПК України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог (п. 1.1. Постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.05.2011р.)

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 16.12.2015р. у справі №6-2510ц15 (вказана правова позиція є обов'язковою в силу положень ст.111-28 ГПК України), визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень .

З огляду на викладене суд зазначає, що не зважаючи на владні управлінські дії відповідача, даний спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням майнового права позивача, яке випливає із укладених договорів оренди земельних ділянок. Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому відповідне клопотання третьої особи про припинення провадження у справі є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

У відповідності до ч. 2, п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 1 ст. 155 ЦК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання даного позову слугує Договір оренди землі №57 від 04.01.2012р., укладений між позивачем та гр. ОСОБА_5, який зареєстровано 03.05.2012р. в УДКЗ Радехівського району.

Позивач вважає рішення ОСОБА_1 сільської ради №48 від 14.04.2016р. таким, що порушує його права як орендаря земельної ділянки, з тих підстав, що відповідач всупереч закону розпорядився землями (в т.ч. орендованої позивачем земельної ділянки), які не належать до комунальної власності, не були віднесені до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), так як на ці земельні ділянки фізичні особи уже отримали державні акти, а тому ТОВ «Приват-Агро-Львів» просить суд вказане рішення визнати недійсним.

Із врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову .

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті норми ст. 1 ГПК України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з'ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами. Недоведеність позивачем такого інтересу має наслідком те, що його не можна вважати законним, відтак в позивача відсутнє право звертатися за його захистом до суду.

Оцінюючи доводи позивача щодо законності його інтересу, суд зазначає, що ТОВ «Приват-Агро-Львів» не надано жодних належних доказів, які б підтверджували той факт, що до земельних ділянок, які підлягають передачі ТОВ «Родючий лан» на підставі оскаржуваного рішення належить орендована позивачем земельна ділянка (кадастровий №4623983800:06:000:0300, площею 1,3415 га, розташована на території ОСОБА_1 сільської ради). На думку суду, твердження позивача про порушення його інтересу ґрунтуються лише на умовних припущеннях про можливість включення орендованої ним земельної ділянки до складу земельних ділянок, котрі передаються в користування ТОВ «Родючий лан», а не на конкретно визначених доказах, які б підтверджували таке включення.

В даному випадку суд зазначає, що права позивача на земельну ділянку (кадастровий №4623983800:06:000:0300, площею 1,3415 га, розташовану на території ОСОБА_1 сільської ради) захищені в силу приписів чинного законодавства України, якими не передбачено можливості дострокового припинення договорів оренди земельних ділянок у зв'язку із смертю орендодавця. А тому, за відсутності конкретних доказів порушення прав позивача прийнятим рішенням, суд вважає даний позов безпідставним та передчасним.

Більше того, відповідачем до матеріалів справи долучено Список померлих громадян ОСОБА_1 сільської ради, які отримали державні акти на право приватної власності на землю (саме стосовно земель вказаних осіб і було прийняте оскаржуване рішення), серед яких гр. ОСОБА_5 (з якою позивач уклав договір оренди землі №57 від 04.01.2016р.) не значиться.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу, а відтак і факту його порушення прийнятим рішенням, то в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 27, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2016р.

Суддя Крупник Р.В.