Рішення

від 20.07.2016 по справі 357/18084/15-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/18084/15-ц

2/357/924/16

Категорія 21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Жарікова О. В. ,

при секретарі - Гавриш О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договорів довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через, свого представника ОСОБА_4, з цивільним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 02.12.2005 року між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з другої сторони, було укладено Договора довічного утримання (догляду), які посвідчені державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5. Відповідно до п.1 Договору 1, позивач передала у власність відповідачу 1 та відповідачу 2 (по 1/2 частині кожному) належну їй на праві особистої власності земельну ділянку, площею 0,0645 гектарів (кадастровий номер 3210300000:03:008:0040), що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул.1-ша Піщана, 142. Відповідно до п.1 Договору 2, позивач передала у власність відповідачу 1 та відповідачу 2 по 1/2 частині кожному належний їй на праві особистої власності житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул.1-ша Піщана, 142. Згідно п.2 Договору 1 та Договору 2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 беруть на себе зобов'язання довічно утримувати (доглядати) громадянку ОСОБА_1. Сторони домовились, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись, оцінюється у сумі 100 грн.. Утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря). Вартість продуктів становить 160 грн. на місяць, надання побутових послуг (прання постільної білизни - один раз на 14 днів, ремонт побутової техніки, тощо), забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на середню суму 30 гривень на місяць. З моменту укладення договорів і до листопада 2014 року відповідачі виконували взяті на себе зобов'язання. 08.11.2014 року позивач отримала побутову травму - закритий перелом шийки правого бедра. В зв'язку з цим, вона стала потребувати посиленого догляду та уваги зі сторони доньки та сина. Але ті навпаки стали сваритися між собою та все рідше навідуватися до матері. З травня 2015 року взагалі перестали піклуватись про позивача. Позивач просить суд розірвати договора довічного утримання (догляду), укладені між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_2, ОСОБА_3 з другої сторони 02.12.2005 року, посвідчені державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; повернути сторони у первісний стан.

ОСОБА_3 було подано зустрічний позов. Ухвалою суду від 10.03.2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину майна об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві стверджує про те, що між ОСОБА_1, нею та ОСОБА_2 були укладені договори довічного утримання (догляду), посвідчені державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5. В лютому 2015 року ОСОБА_1 під впливом ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 року у справі № 357/2486/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні її позову. ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_1 фактично в односторонньому порядку відмовилася від її утримання зі сторони ОСОБА_3, оскільки відмовлялася від отримання грошових переказів, надісланих ОСОБА_3, за період з 25.06.2015 року по 08.02.2016 року на виконання договорів довічного утримання, спільно з ОСОБА_2 перешкоджає у доступі до будинку та вдруге, під впливом ОСОБА_2, ініціювала розірвання договорів довічного утримання. За таких обставин, з урахуванням тривалості часу, а саме 10 років, протягом яких ОСОБА_3 належно виконувала свої обов'язки за договором довічного утримання, остання вважає за можливе та просить суд відповідно до ч. 1 ст. 755, ч.2 ст.756 ЦК України розірвати договора довічного утримання (догляду), укладені між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_2, ОСОБА_3 з другої сторони 02.12.2005 року, посвідчені державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, яке мало бути передано їй за умовами договорів.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 первісний позов підтримала в повному обсязі, а зустрічний позов не визнала, пославшись на те, що відповідачі ніколи належним чином не виконували договора довічного утримання (догляду) та належним чином не доглядали за нею. В подальшому ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи в її відсутність, в зв»язку з погіршенням здоров»я, первісний позов підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, а зустрічний позов не визнає в повному обсязі та вважає, що він не підлягає до задоволення. Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в суді первісний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, а зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов визнав в повному обсязі. ОСОБА_2 як третя особа за зустрічним позовом - зустрічний позов визнавав частково. В подальшому ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи в його відсутність, первісний позов визнає в повному обсязі, а зустрічний позов не визнав в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду свого представника ОСОБА_7, який в судовому засіданні первісний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, а зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити. Крім того, даним представником були подані заперечення на первісний позов, в яких він просив суд відмовити в задоволенні первісного позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося учасниками судового процесу, що ОСОБА_1 є матір»ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а вони її дітьми. 02.12.2005 між ОСОБА_1 - «відчужувачем» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - «набувачами» був укладений договір довічного утримання (догляду), згідно з яким у власність кожного з набувачів перейшла 1/2 частина житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами № 142 по вул. Піщаній, 1 у м. Білій Церкві, Київської області, договір зареєстрований в реєстрі за № 2-7522. Також, 02.12.2005 був укладений договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_1 - «відчужувачем» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - «набувачами», згідно з яким у власність кожного з набувачів перейшла 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,0645 га, цільове призначення якої для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована по вул. Першій Піщаній, № 142 у м. Білій Церкві, Київської області, договір зареєстрований в реєстрі за № 2-7526.

Згідно з п.2 договорів, матеріальне забезпечення з утримання, яке щомісячно має надаватися «відчужувачу», оцінюється у сумі 100 грн. за їх взаємною згодою; утримання визначається у вигляді забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря), вартість продуктів становить 160 гривень на місяць; надання побутових послуг (прання білизни, ремонт побутової техніки, тощо); забезпечення лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на середню суму 30 грн. на місяць.

Згідно з п.п. 3.1.1, п.п. 3.1.2 договорів, «відчужувач» має право вимагати своєчасного та повного здійснення надання утримання від «набувачів», передбаченого п.2 договорів; вимагати розірвання договорів у разі невиконання або неналежного виконання «набувачами» обов'язків за цим договором.

Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 3 ст.746 ЦК України, якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або сторони, щодо яких встановлені ці обставини.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 року у справі № 357/2486/15-ц, 2/357/1467/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання, поновлення права, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 року в задоволенні позову було відмовлено. Під час розгляду названої справи суд встановив, що 08.11.2014 позивач отримала побутову травму: закритий перелом шийки правого бедра, в зв'язку з чим знаходилась на лікуванні вдома, потребувала постійного стороннього догляду, про що свідчить копія картки амбулаторного хворого ОСОБА_1. Як було встановлено судом, з 2.12.2005 року по день отримання травми сторони не мали претензій щодо виконання договору довічного утримання. ОСОБА_3 в повному обсязі виконувала умови договору та покладені на «набувачів» обов'язки, що не заперечував ОСОБА_2 та не спростовував представник позивача. Проте, після отримання позивачем травми в листопаді 2014 року, між набувачами почали виникати сварки та суперечки з приводу виконання покладених на них договорами довічного утримання обов'язків, що визнали сторони та третя особа. Як стверджує ОСОБА_3, вона зазнала психічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_2, який не допускав її до будинку та подвір'я, які вона набула згідно з договором довічного утримання, заподіяв їй травми, зокрема 28.12.2014 наніс удар в обличчя, внаслідок чого вибив зубний міст, 1.02.2015 заподіяв перелом пальця руки. Про факт отримання тілесних ушкоджень свідчила довідка травматологічного пункту БМЛ № 2 від 1.02.2015, копія медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3. Факти, викладені відповідачем, підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Разом з тим, під час розгляду названої справи позивач не мала можливості висловитись особисто, оскільки її стан здоров'я не дозволяв з'явитися до суду.

В той же час, під час розгляду даної справи в судовому засіданні, явка позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 23.05.2016 року була визнана обов'язковою. ОСОБА_1 з'явилася до суду та надала пояснення особисто. В позовній заяві представником позивача зазначено, що з моменту укладення договорів і до листопада 2014 року відповідачі виконували взяті на себе зобов'язання. Однак, як зазначила особисто ОСОБА_1 в судовому засіданні про обставини, які не міг знати її представник, відповідачі якийсь час періодично, але не в повному обсязі та неналежним чином доглядали її, - а саме допомагали по домогосподарству, за це вона платила їм свої гроші, ОСОБА_1 вказала на те, що в той час вона обходила себе сама. Однак, потім в листопаді 2014 року вона отримала травму бедра, і не могла вже ходити та сама себе обслуговувати, і в той час між її дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли неприязні відносини і жоден з відповідачів належним чином не виконував та не виконує свої обов'язки по її утриманню та догляду. Періодично її годують родичка ОСОБА_12, сусідка ОСОБА_13 та дружина сина - її невістка ОСОБА_14.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях суду пояснила, що відповідачі інколи допомагали їй, але за цю допомогу вона їм платила гроші, а в інших випадках позивач ходила і обслуговувала себе сама. Про розірвання вищевказаних договорів ОСОБА_1 раніше до суду не зверталася, так як перебувала з дітьми в нормальних стосунках, хоча і обслуговувала та доглядала себе сама, і не хотіла займатися цим питання, а після отриманої травми діти не доглядають її, а допомагають їй інші особи. Її дочка ОСОБА_3 обіцяла доглядати її, але все рівно не доглядає. Суд не бере до уваги посилання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо того, що якщо дружина ОСОБА_2 інколи доглядає ОСОБА_1М, то це фактично сам ОСОБА_2 через дружину доглядає її та виконує умови вищевказаних договорів, так як договори укладалися саме між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не ОСОБА_14, яка до речі не постійно, а лише періодично доглядає ОСОБА_1. Пояснення ОСОБА_1 суд вважає новими доказами по справі, які не були досліджені судом під час розгляду цивільної справи № 357/2486/15-ц, 2/357/1467/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання, поновлення права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Свідки ОСОБА_10 - онука ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 і племінниця ОСОБА_2, ОСОБА_11 - сусідка ОСОБА_1, ОСОБА_12 - дружина померлого брата ОСОБА_1, ОСОБА_13 - сусідка ОСОБА_1 давали здебільшого суперечливі пояснення щодо того хто саме і в якій частині здійснював та здійснює догляд за ОСОБА_1, однак, всі вони, хоча і не були ознайомлені з договорами довічного утримання (догляду), які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підтвердили факт того, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 більшість часу знаходиться без догляду, так як відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сварками між собою створили умови, за яких ОСОБА_1 не отримує належного догляду, з приводу чого ініціювалися звернення до ОВС. Згідно пояснень свідків, ОСОБА_1 більшість часу знаходиться під наглядом сусідів, які телефонують її дітям та родичам з приводу догляду ОСОБА_1.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, подала до суду, через канцелярію суду копії квитанцій про оплату нею особисто комунальних послуг за утримання будинку, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул.1-ша Піщана, 142.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Однак, ОСОБА_1 в порушення вказаної норми закону, без обґрунтування причин неможливості подати названі докази раніше, подала їх з порушенням вимог ст.27 ЦПК України, і тому в даному випадку суд вважає подані копії квитанцій не допустимим доказом і не бере їх до уваги при ухваленні рішення.

В той же час, судом встановлено, згідно копії висновку ДІМ 2-го МВМ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області, молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_15, що 27.05.2015 року до чергової частини 2-го МВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_3, в якому вона вказала що з нею вчинили сварку. В ході проведеної перевірки встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини з приводу догляду за матір'ю ОСОБА_1.

Згідно копій висновків Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 01.07.2015 року по результатах розгляду звернення громадян ОСОБА_16, від 09.10.2015 року по зверненню ОСОБА_17 (онуки ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3І.), від 28.10.2015 року по зверненню ОСОБА_17, вбачаються неприязні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо виконання договорів довічного утримання ОСОБА_1. В своїх поясненнях онука ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_17 зазначила, що протягом десяти років її мати бабусю не доглядала, її дядько ОСОБА_2, також, бабусю не доглядав, але з 2014 року по травень 2015 року частково доглядав бабусю.. Згідно висновку від 28.10.2015 року, ОСОБА_3 вказала, що не має можливості доглядати за своєю матір'ю, так як її до неї не допускають ОСОБА_2 та ОСОБА_17. Однак ОСОБА_3 повідомила, що згідно укладеного договору вона пересилає гроші своїй мамі.

Згідно відповіді начальника ЦПЗ № 1 ОСОБА_18 № 28 від 10.02.2016 року на звернення ОСОБА_3, встановлено, що за період з 25.06.2015 року по 09.02.2016 року на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3 дійсно направляла наступні грошові перекази: № 4/40 від 25.06.2015 року, сума 400,00 грн.; № 0/40 від 18.08.2015 року, сума 400,00 грн.; № 7/107 від 28.09.2015 року, сума 150,00 грн.; № 6/16 від 27.10.2015 року, сума 300,00 грн.; № 2/104 від 30.11.2015 року, сума 200,00 грн.; № 0/121 від 29.12.2015 року, сума 150,00 грн.; № 3/12 від 08.01.2016 року, сума 200,00 грн.; № 1/33 від 08.02.2016 року, сума 150,00 грн. На кожному бланку вищевказаних грошових переказів в графі «Письмове повідомлення» зазначено відмітку «Довічного утримання».

Суд звертає увагу на ту обставину, що сам факт надсилання грошових коштів ОСОБА_3 для ОСОБА_1, жодним чином не може доводити ту обставину, що вона належним чином виконує умови договору довічного утримання. ОСОБА_3 добре відомо про те, що ОСОБА_1 людина похилого віку і дуже часто за станом здоров'я та в зв»язку з отриманою в 2014 році травмою правого бедра, вона не має можливості самостійно пересуватися. За таких обставин, не отримання поштою ОСОБА_1 грошових переказів від ОСОБА_3 не можна розцінювати як не бажання останньої отримувати допомогу від вказаного відповідача. В той же час, ОСОБА_3, враховуючи зазначені обставина, могла б самостійно вручити обумовлену договором суму коштів ОСОБА_1, або ж передати їх службою кур'єрської доставки або в інший зручний спосіб.

В судовому засіданні сама ОСОБА_1 пояснила, що не отримувала грошові перекази від ОСОБА_3, вона не може самостійно пересуватися та додатково зазначила, що ОСОБА_3 все одно б забрала ці гроші.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до п. 2.2 Договорів довічного утримання, утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: а) забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку; б) забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря). Вартість продуктів становить 160 (сто шістдесят) гривень на місяць; в) надання побутових послуг (прання білизни - один раз на 14 днів, ремонт побутової техніки тощо); в) забезпечення лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на суму 30 (тридцять) гривень на місяць.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, належним виконанням зобов'язання слід вважати тоді, коли відповідачі виконують всі взяті на себе обов'язки за договором.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2, а також відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 забезпечували позивача триразовим калорійним харчуванням з часу укладення договорів та до часу розгляду справи в суді. Відомості про надання даними особами ОСОБА_1 побутових послуг чи відшкодування витрат на ліки, також, не містяться в матеріалах справи. В судовому засіданні учасники судового процесу надали пояснення з цього приводу, які є суперечливими та жодними доказами не підкріплені.

Згідно приписів ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, пояснення позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, пояснення свідків та наявні в матеріалах справи докази стверджують, що відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2, а також відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, неналежно виконують зобов'язання по догляду ОСОБА_1 за укладеними договорами довічного утримання(догляду), що є підставою для їх розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Встановлені по справі обставини, свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання обов»язків, покладених на них договорами довічного утримання(догляду) ОСОБА_1.

Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на ту обставину, що наслідки розірвання договору передбачені законодавцем у ч. 2 ст. 756 ЦК України, можуть настати лише у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання. Разом з тим, у даному випадку, відсутні обставини, які б унеможливлювали подальше виконання договорів довічного утримання, а їх неналежне виконання сталося внаслідок неприязних відносин між набувачами. Наслідком неналежного виконання своїх обов'язків з вини набувачів і є розірвання договорів довічного утримання та повернення майна позивачу в порядку передбаченому ч. 1 ст. 756 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник, не навели обставин неможливості подальшого виконання договорів довічного утримання(догляду) та не підтвердили свою позицію належними доказами, і тому їх позиція щодо розірвання вищевказаних договорів, з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, не знайшла підтвердження в ході судового розгляду справи.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у зустрічній позовній заяві та в своїх поясненнях посилається на тривалість часу виконання договорів довічного утримання(догляду), що на його думку є підставою для визнання за його довірителем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки, щодо яких укладались спірні договори.

Разом з тим, фабула ст. 756 ЦК України, передбачає, що суд може залишити за набувачем право власності лише на частину майна, яке передається набувачеві за договором довічного утримання, а не на всю частину майна яке цим договором передавалось набувачу. ОСОБА_3 та її представник всупереч наведеним вимогам закону просять суд визнати за ОСОБА_3 право власності саме на все майно, яке передавалось їй за договорами довічного утримання(догляду).

В судових дебатах представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_7 зазначив, що відповідач ОСОБА_2 зі своєю дружиною приїжджають до позивача ОСОБА_1, та те, що дружина ОСОБА_2 пере позивачу білизну та годує її.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях суду пояснила, що відповідачі інколи допомагали їй, але зазначила, що за цю допомогу вона їм платила гроші, а в інших випадках позивач ходила і обслуговувала себе сама. Крім того, спірні договори були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, а не ОСОБА_1 та ОСОБА_14.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник, не навели обставин неможливості подальшого виконання договорів довічного утримання та не підтвердили свою позицію належними доказами. Зазначене ними не знайшло підтвердження в ході судового розгляду справи.

Про відсутність перепон у виконанні укладених договорів довічного утримання свідчить і та обставина, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 з моменту укладення договорів довічного утримання не виявляли бажання розірвати договір у зв'язку з неможливістю його виконання. Не було такого бажання у ОСОБА_3 і під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області цивільної справи № 357/2486/15-ц, 2/357/1467/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання, поновлення права.

Судом встановлено і те, що з часу ухвалення вказаного рішення судом і до часу розгляду даної справи в суді, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 так і не виконують належним чином свої зобов»язання по догляду та утриманню ОСОБА_1, згідно спірних договорів.

Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, оцінивши зібрані по справі докази кожен окремо та у їх сукупності з врахуванням їх належності та допустимості, вважає, що ступінь конфліктних відносин між ОСОБА_2І та ОСОБА_3 не дозволили останнім належним чином виконувати свої зобов'язання по утриманню ОСОБА_1, згідно укладених договорів довічного утримання(догляду).

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_1, понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн., та залишити за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 1102,40 грн., понесених судових витрат на сплату судового збору за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 744, 746, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договорів довічного утримання, - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_2, ОСОБА_3 з другої сторони 02.12.2005 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 2-7522, повернувши сторони в первісний стан.

Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_2, ОСОБА_3 з другої сторони 02.12.2005 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 2-7526, повернувши сторони в первісний стан.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 487,20 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину майна, - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_19