Постанова

від 06.07.2016 по справі 808/3495/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 липня 2016 року (14 год. 00 хв.) Справа № 808/3495/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

30.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 № НОМЕР_1 в частині донарахованого податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн., у т.ч. за основним платежем - 53 834,15 грн. та за штрафними санкціями - 13 458,54 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 відповідачем відносно позивача було складено Акт перевірки від 19.03.2015 № 255/08-32-1702/НОМЕР_2 та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені. Також 01.04.2015 відповідачем щодо позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи з фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності» на загальну суму 67 816,45 грн., з яких: за основним платежем - 54 253,16 грн., за штрафними санкціями - 13 563,29 грн. Підставою винесення оскаржуваних рішень, на думку відповідача, стало заниження позивачем у 2012-2014 рр. податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 54 253,16 грн., заниження належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, на суму 61 876,33 грн., а також надання недостовірних даних в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, одержані протягом 2012-2014 рр. стосовно розміру валових витрат та оподатковуваного доходу.

Крім того, 09.07.2015 відповідач прийняв рішення № 8/1702 про застосування відносно позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6 165,14 грн.

Позивач вважає рішення відповідача частково протиправними, а саме: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 № НОМЕР_1 в частині донарахованого податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн., оскільки витрати на придбання, виготовлення, будівництво основних засобів підлягають амортизації, а відтак, на підставі ст.ст. 144-146 Податкового кодексу України (далі - ПК України) мають бути включені до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

Крім того, позивач зауважив, що ним в установленому законом порядку здійснювалось оформлення та списання товарно-матеріальних цінностей і матеріалів, а саме: для проведення робіт був складений акт дефектів, придбані матеріали по акту передавались для проведення робіт; за результатами виконаних робіт позивачем складались акт списання та акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Зазначені документи позивач надавав посадовим особам відповідача при проведенні перевірки.

На думку позивача, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що він у перевіряємий період у повному обсязі нараховував та сплачував податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 № НОМЕР_1, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2015 № 8/1702 є протиправними в частині, що оскаржуються.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків до 20 липня 2015 року.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні представником відповідача подані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено. Отже, на переконання відповідача, позивач не мав права включати суму амортизації основних засобів до складу витрат.

Також, у випадку, коли ремонт виконується силами підрядників, вони повинні обґрунтувати вартість робіт по ремонту об'єкта основних фондів актом виконаних робіт та іншими документами (розрахунок, кошторис, калькуляція и т. д.). Однак, у позивача на момент проведення перевірки були відсутні кошториси витрат, калькуляції та акти виконаних робіт, в яких було б зазначено площу виконаних робіт, приміщення тощо. Отже, відповідач вважає, що оскільки позивач не надав документального підтвердження використання матеріалів та виконання робіт по ремонту та не довів їх зв'язок з отриманням доходу у перевіреному періоді, донарахування позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн. податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн. та застосовання штрафних санкцій у розмірі 6 116,68 грн. є обґрунтованим та правомірним. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою суду від 06.07.2016 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою представників позивача та відповідача справу призначено до судового розгляду на той самий день, а саме на 06.07.2016.

06.07.2016 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії В01 № 312262 позивача зареєстровано як юридичну особу 22.07.2005 (т. 1, а.с. 11). Згідно зі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади, 01.12.2014 (т. 2, а.с. 84).

До видів економічної діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: інші види оптової торгівлі (51.90.0); здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0) (т. 1, а.с. 12).

З 26.02.2015 по 12.03.2015 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 (далі - Перевірка). За результатами перевірки відповідачем було складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 19.03.2015 № 255/08-32-1702/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки, т. 1, а.с. 15-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 54 253,16 грн., у тому числі: за 2012 рік - на 9 777,75 грн., за 2013 рік - 24 730,05 грн., за 2014 рік - 19 745,36 грн.; ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого було занижено суму єдиного внеску, що підлягала сплаті в бюджет, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % на суму 61 876,33 грн., у тому числі по періодах: за 2012 рік - на 16 577,55 грн., за 2013 рік - на 28 271,06 грн., за 2014 - на 17 027,72 грн.; ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в результаті чого позивач надав недостовірні дані у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, одержані протягом 2012-2014 рр. стосовно розміру валових витрат та оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки позивач частково не погодився із висновками відповідача, ним були направлені заперечення від 25.03.2015 № 46 на Акт перевірки (далі - заперечення на Акт перевірки, т. 1, а.с. 28-29), обґрунтування яких є тотожними аргументам, що наведенні позивачем у позовній заяві.

Відповідачем заперечення позивача на Акт перевірки не були взяті до уваги, оскільки, на його переконання, підстав для перегляду результатів Акту перевірки немає, про що прийнято рішення від 05.05.2015 № 3135/7/НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 30-32).

На підставі Акта перевірки відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 на суму 61 876,33 грн. (т. 1, а.с. 13) та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.04.2015 № НОМЕР_1 (далі - податкове повідомлення-рішення, т. 1, а.с. 14), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи з фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності» на загальну суму 67 816,45 грн., у тому числі за основним платежем - 54 253,16 грн. та за штрафними санкціями - 13 563,29 грн. Крім того, на підставі Акта перевірки відповідач 09.07.2015 виніс щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 8/1702 (далі - рішення від 09.07.2015 № 8/1702, т. 1, а.с. 52-53).

Оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 № НОМЕР_1, рішення від 09.07.2015 № 8/1702 є пов'язаними між собою, оскільки були прийняті відповідачем з одних підстав та за ідентичними обставинами, відображеними в Акті перевірки.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення в частині донарахованого податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн., рішення від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн., суд виходить із такого.

Позивачу на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 14, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.12.2015 № 10.721, та ангар металевий площею 360 кв.м. (т. 1, а.с. 213). Зазначений комплекс будівель та споруд був побудований у 1988 році.

Складські приміщення використовуються позивачем у своїй діяльності для зберігання товарно-матеріальних цінностей - проформ і кришок. У свою чергу, адміністративний будинок позивач використовує частково як офісне приміщення, а частину приміщення здає в оренду (т. 2, а.с. 3-43).

Так, 01.01.2013 між позивачем (далі - Орендодавець) та іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» (далі - Орендар) було укладено договір оренди № 010113, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в користування на певний строк офісні і складські приміщення прощею 50 кв.м., що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 14 (т. 1, а.с. 213-221). Також, позивач уклав 01.04.2013 з Приватним підприємством «Будпостач» договір оренди № 2, за умовами якого надав Приватному підприємству «Будпостач» у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 43 кв.м. (т. 1, а.с. 224).

Крім того, позивач володіє рухомим майном, а саме: навантажувачем (балансова вартість - 47 551,09 грн.), адаптером для прибирання кукурудзи (балансова вартість - 153 333,33 грн.), адаптером для прибирання кукурудзи (балансова вартість - 140656,25 грн.), адаптером для прибирання кукурудзи (балансова вартість - 139025,00 грн.), ППК ОП Дунай (балансова вартість - 2586,25 грн.), Дизельгенератором Форте (балансова вартість - 4575,00 грн.), жниваркою (балансова вартість - 158 333,33 грн.), ноутбуком (балансова вартість - 7489,21 грн.), жаткою (балансова вартість - 55 583,33 грн.). Зазначену техніку позивач частково здає в оренду іншим суб'єктам господарювання відповідно до умов договорів оренди обладнання від 01.11.2011 № 1 (т. 1, а.с. 21), оренди обладнання від 01.10.2012 № 1 (т. 1, а.с. 225), оренди обладнання від 01.10.2012 № 2. Натомість, ППК ОП Дунай, Дизельгенератор Форте та ноутбук позивач використовує у власній господарській діяльності (т. 2, а.с. 27-30).

Бухгалтерський облік основних засобів позивач веде із застосуванням типових форм документів, затверджених Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Так, для підтвердження сум амортизації та понесених витрат позивачем у спірний період було складено: інвентарну картку обліку основних засобів від 30.12.2005 № 1, акт приймання-передачі основних засобів (комплексу будівель і споруд), акт про введення в експлуатацію основних засобів від 30.12.2005 № 1/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 30.07.2008 № 6, акт приймання-здачі відремонтованих об'єктів від 24.06.2008, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 24.06.2008 № 4/1, інвентарну картку обліку основних засобів за листопад 2008 року, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 01.08.2008 № 5/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 04.08.2011 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 04.08.2011 № 9/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 24.04.2012 № б/н; акт про введення в експлуатацію основних засобів від 25.04.2012 № 12/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 15.05.2012 № б/н, інвентарну картку обліку основних засобів від 27.01.2012 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 27.01.2012, інвентарну картку обліку основних засобів від 27.06.2013 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 01.07.2013 № 15/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 01.09.2014 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 01.09.2014 № 17/1, інвентарну картку обліку основних засобів від 31.10.2014 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 31.10.2014 № 16/1, інвентарну картку від 09.07.2012 № б/н, акт про введення в експлуатацію основних засобів від 09.02.2012 № 10/1 (т. 1, а.с. 85-153).

Позивач включив нараховані суми амортизації по належному йому майну (за 2012 рік - 65 185,02 грн., за 2013 рік - 99 515,46 грн., за 2014 рік - 103 121,56 грн.) до складу валових витрат, що відобразив у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2012-2014 роки (т. 1, а.с. 73-84).

Крім того, у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 позивечем було проведено ремонт та реконструкцію належних йому будівель на загальну суму 66 236,47 грн. (за 2013 рік - 45955,48 грн., за 2014 рік - 20280,55 грн.). З метою підтвердження обсягу робіт, які необхідно було провести, позивач складав та оформлював дефектні акти, акти списання матеріалів на ремонт та обслуговування основних засобів, акти приймання-передачі матеріалів, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (т. 1, а.с. 154-212).

Зокрема, позивач придбав та використав такі будівельні матеріали: цемент ПЦ- 400 (видаткова накладна від 07.03.2013 № 150 на суму 16166,67 грн.); будівельні матеріали в асортименті на суму 16918,52 грн. (видаткова накладна від 26.06.2013 № ОХ 0000708); провід ШВВП в асортименті та провід ПВ-3 4,0 (Укр.) на суму 593,82 грн. (видаткова накладна від 02.07.2013 № КВП-002028); гофрована труба, коробка в асортименті, щит, автоматичні вимикачі на суму 210,97 грн. (видаткова накладна від 02.07.2013 р. № КАБ-004153); кріплення вмивальника на суму 25 грн. (товарний чек товарний чек СО ОСОБА_2 № б/н від 25.07.2013); грунтовка і клей на суму 734,17 грн. (видаткова накладна від 12.09.2013 № ОХ_0001128); шпінгалет, петля і замок на суму 240 грн. (товарний чек від 07.09.2013 № б/н); піна на суму 21,50 грн. (товарний чек від 13.09.2013 № ЧП-028571); круг діамантовий, кисть, лінійка, рівень на суму 96,50 грн. (товарний чек від 17.09.2013 № ЧП-029006); дюбель, лезо для ножа, свердло на суму 12,00 грн. (товарний чек від 25.09.2013 № ЧП-030210); тротуарна плитка на суму 338 грн. (товарний чек від 18.09.2013 № 497); вугол перфорований на суму 12 грн. (товарний чек від 25.09.2013 № ЧП-030212); шпаклівка на суму 15,50 грн. (товарний чек від 29.09.2013 № ЧП-030716); гіпс на суму 14,50 грн. (товарний чек від 06.06.2013 № ЧП-019179); сітка абразивна та папір наждачний на суму 37 грн. (товарний чек від 06.07.2013 р. № ЧП-019177); сетка абразивна та папір наждачний на суму 18,50 грн. (товарний чек від 04.07.2013 № ЧП-018873); планка торцева, планка вітрова, планка стінова, само різи, силікон, круг відрізний на суму 1294,25 грн. (видаткова накладна від 05.07.2013 р. № РН-00443); гвіздки шиферні на суму 20 грн. (товарний чек від 03.07.2013 № ЧП-018718); кисть-макловиця на суму 33 грн. (товарний чек від 02.07.2013 № ЧП-018576); кронтрощупц на суму 40 грн. (товарний чек від 02.07.2013 № ЧП-018574); саморіз ПШ 4 на суму 9 грн. (товарний чек від 11.07.2013 р. № ЧП-019762); щітка сталева на суму 10 грн. (товарний чек від 12.07.2013 р. № ЧП-019998); кутик кахельний ПВХ на суму 11 грн. (товарний чек від 19.07.2013 р. № ЧП-020830); плінтус, заглушка, кутик, з'єднання на суму 140,50 грн. (товарний чек від 20.07.2013 р. № ЧП-021040); двірця на суму 28 грн. (товарний чек від 22.07.2013 р. № ЧП-021200); піна монтажна SOMA на суму 23 грн. (товарний чек від 23.07.2013 р. № ЧП-021464); кутик кахельний ПВФ на суму 44 грн. (товарний чек від 23.07.2013 р. № ЧП-021344); розетка VIKO на суму 17,50 грн. (товарний чек від 27.07.2013 № ЧП-021954); плівка поліетиленова, стрічка паперова на суму 71 грн. (товарний чек від 24.07.2013 № ЧП-021555); піна монтажна SOMA, віник на суму 41 грн. (товарний чек від 25.07.2013 № ЧП-021638); канал, з'єднувач каналів, свердло по бетону, хомут стальний на суму 100 грн. (видаткова накладна від 23.07.2013 р. № ЧП-021447); розетка, рамка, вимикач, пакет, лампа на суму 864,88 грн. (товарний чек від 25.07.2013 № МАГ-019568); труба на суму 92 грн. (товарний чек від 25.07.2013 р. № б/н); пінополістирол, клей, контрощульц ПВХ на суму 114,50 грн. (товарний чек від 05.07.2013 № ЧП-019019); пінопласт на суму 7,50 грн. (товарний чек від 05.07.2013 № ЧП-019036); гіпсокартон, контрошульц ПВХ на суму 93 грн. (товарний чек від 05.07.2013 № ЧП-019058); саморіз по дереву, розмітка для кахелю на суму 21,50 грн. (товарний чек від 05.07.2013 № ЧП-019010); сітка абразивна, папір наждачний на суму 18,50 грн. (товарний чек від 04.07.2013 № ЧП-018873); клей для плитки, будівельні матеріали в асортименті на суму 1966,57 грн. (видаткова накладна від 19.04.2013 № ОХ_0000368); комплектуючі для водопроводу та каналізації на суму 899 грн. (товарний чек від 11.04.2013 № б/н); комплектуючі для водопроводу та каналізації на суму 313 грн. (товарний чек від 05.04.2013 № б/н); комплектуючі для водопроводу та каналізації на суму 150,50 грн. (товарний чек від 06.04.2013 № б/н); провід ШВВП на суму 191,09 грн. (видаткова накладна від 13.12.2013 № КВП-004568); трійники, втулки, крепіж, муфта на суму 1100,50 грн. (рахунок від 18.12.2013 № 15); комплектуючі для опалення на суму 2034,50 грн. (рахунок від 08.07.2013 № 14); панель підлогова на суму 1429,91 грн. (видаткова накладна від 20.01.2014 № П-0000000005); швелер на суму 58,89 грн. (видаткова накладна від 06.02.2014 № 117); електор. АНО-21 на суму 94 грн. (товарний чек від 06.02.2014 № 3720); дросель та герметик на суму 222,29 грн. (видаткова накладна від 08.04.2014 № КАБ-002339); провід ШВВП на суму 769,83 грн. (видаткова накладна від 06.06.2014 № КВП-001629); коробка приладова в асортименті, гофрована труба на суму 171,86 грн. (видаткова накладна від 06.06.2014 № КАБ-003776); 26 мішків цементу ПЦ Б-Ш 400 (25 гк.) на суму 676 грн. (видаткова накладна від 16.06.2014 № 480); шпаклівка на суму 3380,45 грн. (видаткова накладна від 29.07.2014 № ОХ_0000810); кахель S пікіровка на суму 6160 грн. (товарний чек від 23.07.2014 р. № б/н); розетка, вимикач, рамка на суму 1155,61 грн. (видаткова накладна від 10.07.2014 № КАБ-004391); провід ПВС на суму 171,17 грн. (видаткова накладна від 02.07.2014 № КВП-001906); гофрована труба, щит зовнішній, автоматичний вимикач на суму 130,65 грн. (видаткова накладна від 02.07.2014 № КАБ-004358); клей, шпаклівка, ґрунтовка, хрестики, клини, фарба, сітка скловолоконна, гіпсокартон, профіль, куток, само різи, монтажні цвяхи, стрічка малярна, тент на суму 1609,58 грн. (видаткова накладна від 26.09.2014 № ОХ_0001080); розетка, вимикач, рамка, вилка, спот на суму 4250,31 грн. (видаткова накладна від 03.11.2014 № КАБ-008119) (т. 2, а.с. 101-159).

Придбані товарно-матеріальні цінності позивач включив до річної декларації періоду використання (т. 1, а.с. 73-84).

Оцінюючи правомірність включення позивачем нарахованих сум амортизації основних засобів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, які він використовує у господарській діяльності, до валових витрат, суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з п. п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

За приписами п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність є діяльністю особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Тобто, закон встановлює виключно дві вимоги для використання права фізичною особою-підприємцем, на зменшення оподатковуваного доходу понесеними витратами, а саме: витрати повинні бути документально підтверджені та пов'язані з господарською діяльністю, тобто з отриманням доходу.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Дана норма додатково вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Відповідно до положень пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням п.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.

Згідно абз. «в» пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV).

Відповідно до ч. 3. ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV, надаючи право фізичній особі-підприємцю вести спрощений облік доходів і витрат, одночасно не позбавляє її права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Із наведених норм законодавства вбачається, що витрати на придбання, виготовлення, будівництво основних засобів підлягають амортизації та відповідно до ст. ст. 144-146 ПК України включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань фізичної особи підприємця за умови використання їх в господарській діяльності, пов'язаній з отриманням доходу.

Судом встановлено, що позивач володіє рухомим майном і нерухомим майном (основними засобами) (т. 1, а.с. 213). У період з 01.01.2012 по 31.12.2014 позивач здійснював діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі (отриманий позивачем дохід у період з 2012 по 2013 роки склав 6 424 483,95 грн.), надання в оренду належних позивачу сільськогосподарських машин і устаткування (отриманий позивачем дохід за 2012-2014 роки склав 108 333,33 грн.), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (отриманий позивачем дохід у період з 2012 по 2014 роки склав 124 252,37 грн.) (т. 2, а.с. 37-39). Для провадження підприємницької діяльності позивач використовував належний йому на праві приватної власності комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 14 (т. 2, а.с. 3-9). Отже, на переконання суду, позивач використовував належні йому основні засоби саме у власній підприємницькій діяльності.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що чинне законодавство у відповідній сфері правовідносин не виокремлює такого суб'єкта права власності як «фізична особа-підприємець» та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Натомість, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відтак, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

За наслідками дослідження зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат суми амортизації на основні засоби, а відтак, оскаржуване повідомлення-рішення в частині донарахованих сум амортизації основних засобів є протиправним.

Оцінюючи правомірність віднесення позивачем вартості товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкції будівель до складу валових витрат, суд виходить із такого.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.

До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. До складу адміністративних витрат включаються, зокрема витрати на утримання основних засобів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Судом встановлено, що у перевіряємий період, позивач придбав та використав на ремонт та утримання основних засобів (нерухомого майна) товарно-матеріальні цінності, а саме будівельні матеріали та інструмент вартістю від 1 грн. до декількох тисяч, але не більше 2500,00 грн. за одиницю (т. 2, а.с. 100-159). Загальна вартість використаних матеріалів становила 66236,47 грн., в тому числі за 2013 рік - 45955,48 грн., за 2014 рік - 20280,55 грн., що не перевищувало 10 відсотків від балансової вартості основних засобів. Позивач відніс до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей.

Придбані ТМЦ були відображені в книзі обліку доходів та витрат періоду придбання, та включені до річної декларації періоду використання згідно з Актами списання матеріалів на ремонт та обслуговування основних засобів (т. 2, а.с. 69-75).

В обґрунтування необхідності проведення робіт складався дефектний Акт, придбані матеріали по Акту передавались для проведення робіт, за результатами робіт складався Акт списання та Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Протягом 2013-2014 років будівельні матеріали та інструмент (малооцінка) були використані позивачем для заміни електричної проводки, вимикачів, розеток в адміністративній будівлі Б-1; улаштування кахельної підлоги, ремонт внутрішніх стін кімнатах №6 та №7 адмінбудівлі Б-1з використанням гіпсокартону, загальною площею 21.1 кв.м.; проведенням внутрішніх штукатурних робіт в офісі З/-1 та кімнаті №6 адмінбудівлі Б-1; улаштування кахельної підлоги та облицювання крильця адмінбудівлі Б-1; заміни та ремонту електричної проводки, вимикачів, розеток в офісі З/-1 та кімнаті №6 адмінбудівлі Б-1; заміни ламп, укріплення драбини, заміна підлоги в кімнатах №12, 13 будівлі Б-1, ремонту системи опалення в адміністративній будівлі Б-1 та інших робіт (т. 1, а.с. 156-212).

Отже, зазначені матеріальні цінності позивач використав для ремонту та утримання належного їй комплексу будівель та споруд за адресою м. Мелітополь вул. Профінтерна, 14, який використовується позивачем для провадження господарської діяльності.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача щодо не підтвердження виконання робіт з огляду на відсутність кошторису, калькуляції та актів виконаних робіт, оскільки зазначені роботи були проведені позивачем господарським способом без залучення сторонніх суб'єктів. Крім іншого, суд звертає увагу, що до валових витрат позивач відніс виключно документально підтверджену вартість використаних матеріальних цінностей.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкцію належної йому будівлі в оскаржуваній частині.

Загальна сума донарахованого відповідачем позивачу податку безпосередньо на доходи амортизації та вартості товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкції будівлі, віднесеної до складу валових витрат становить 53 834,15 грн.

Таким чином, повідомлення-рішення в частині донарахованого податку на доходи за основним платежем на суму 53 834,15 грн. (54 253,16 грн. (сума нарахованої позивачем амортизації та вартості товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкції будівлі, віднесеної до складу валових витрат) - 419,01 грн. (сума нарахованого податкового зобов'язання щодо вартості придбаних шин, яке позивач не оскаржує) = 53 834,15 грн.), на переконання суду, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702, суд виходить із того, що вона є пов'язаною з податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2015 № НОМЕР_1, оскільки була прийнята відповідачем з тих же підстав, викладених в Акті перевірки. Отже, суд із урахуванням встановлених вище обставин дійшов висновку, що вимога від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн. (61 876,33 грн. (загальна сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) - 969,18 грн. (сума єдиного внеску на соціальне страхування, що не оскаржується позивачем) = 60 907,15 грн.) також є протиправною.

На переконання суду, протиправним є і рішення від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн. (6 165,14 грн. (загальна сума штрафу) - 48,46 грн. (сума штрафу з єдиного соціального внеску) = 6 116,68 грн.).

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 і рішення від 09.07.2015 № 8/1702 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів протиправного завищення позивачем валових витрат на суму 67 292,69 грн. за рахунок віднесення до них суми амортизації на основні засоби і вартості товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкції будівель та, відповідно, невірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

У свою чергу, позивач, на переконання суду, обґрунтував правомірність включення до валових витрат нарахованих сум амортизації основних засобів і вартості товарно-матеріальних цінностей на проведення ремонту та реконструкції будівель, повноту визначення суми єдиного соціального внеску а відтак, довів протиправність податкового повідомлення-рішення і, відповідно, вимоги від 19.03.2015 № Ф-3-1702 та рішення від 09.07.2015 № 8/1702 в оскаржуваних частинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Платіжним дорученням від 26.06.2015 № 488 (а.с. 3) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 260,00 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми «Р» від 01.04.2015 № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи з фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності» на загальну суму 67 816,45 грн., в частині донарахованого податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн., у т.ч. за основним платежем - 53 834,15 грн. та за штрафними санкціями - 13 458,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн.

Судовий збір у розмірі 260,00 грн. (двісті шістдесят гривень 00 коп.) присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус