Ухвала

від 19.07.2016 по справі 815/5305/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

19.07.2016 № К/800/10856/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Голубєвої Г.К.

Сіроша М.В.

за участю секретарі судового засідання Іванова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2015

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016

у справі № № 815/5305/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфільм Інтернешнл»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2015, яка частково змінена в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 задоволено позовні вимоги ТОВ «Інтерфільм Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ:

- №0001132201 від 16.06.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9604465,00 грн.;

- №0001162201 від 16.06.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3440671,00 грн.;

- №0001142201 від 16.06.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3865729,00 грн.;

- №0001152201 від 16.06.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 43911,00 грн.;

- №000712202 від 18.06.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 12571033,00 грн..

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті на підставі акту від 02.06.2015 року №3734/15-53-22-01/37947538 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0001132201 від 16.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9604465,00 грн., з яких 7683572,00 грн. за основним платежем та 1920893,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001162201 від 16.06.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 3440671,00 грн. В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що позивачем завищено витрати на суму 54800030,00 грн. внаслідок включення позивачем до рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток «Адміністративні витрати» сум роялті, які були нараховані та сплачені позивачем на користь нерезидента-компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. (Кіпр) в загальному розмірі 54800030,00 грн. на виконання умов Ліцензійної угоди №20/12/2011 ІFІ від 20.12.2011 року в якості винагороди за надані позивачу виключні права на використання фільмів в межах ліцензійної території протягом відповідного ліцензійного строку шляхом демонстрації у кінотеатрах кожного з фільмів, вказаних у відповідних додатках до вказаної Ліцензійної угоди. Зазначений факт призвів до порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, абз.«б» пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з компанією-нерезидентом I.C.Inter-Cinema L.T.D. (Кіпр) Ліцензійну угоду №20/12/2011 ІFІ від 20.12.2011 року, за якою I.C.Inter-Cinema L.T.D. (Ліцензіар) надає ТОВ «Інтерфільм Інтернешнл» (Ліцензіат) на ліцензійний строк в межах ліцензійної території виключне право на використання в межах ліцензійної території протягом відповідного ліцензійного строку шляхом демонстрації у кінотеатрах кожного з фільмів, вказаних у відповідних додатках до вказаної Ліцензійної угоди, а Ліцензіат зобов'язується сплатити Ліцензіату винагороду за надане Право. На виконання зазначеної Угоди, сплачуючи на користь компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. кошти, позивач включав ці суми до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, як роялті.

Між сторонами спір виник в зв'язку з тим, що позивач не підтвердив наявність у компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D право на одержання такого доходу як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника), та відповідно у позивача відсутнє право на відображення цих сум у складі витрат.

Відповідно до ст.138 Податкового кодексу України, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати з нарахування роялті.

Згідно з пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 цього Кодексу: роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з п.п. б) пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 ПК України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Відповідно до п.103.3 ст.103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що Ліцензіар (I.C.Inter-Cinema L.T.D.) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, оскільки відповідно до пп.5.1.3 Ліцензійної угоди, Ліцензіар гарантує, що він є законним власником усіх прав, які надаються Ліцензіату (ТОВ «ІНТЕРФІЛЬМ ІНТЕРНЕШНЛ») за даним договором (Ліцензійною угодою), та дані права вільні від будь-яких зобов'язань перед третіми особами. Крім того, позивачем надано: Прокатні посвідчення на фільми, які розповсюджувались на території України, виданими Державною службою кінематографії України, які підтверджують, що відповідні права на фільми належать саме компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D.; юридичний висновок компанії A.G. FRANGOS&CO LLC (Кіпр), про те, що за законами Республіки Кіпр, згідно з умовами та додатками Ліцензійної угоди №20/12/2011 ІFІ від 20.12.2011 року, I.C.Inter-Cinema L.T.D. є бенефіціаром винагороди, яку ТОВ «ІНТЕРФІЛЬМ ІНТЕРНЕШНЛ» зобов'язане сплатити, у зв'язку з предметом угоди.

Висновки податкового органу про не підтвердженість, що Ліцензіар (I.C.Inter-Cinema L.T.D. є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу є сумнівом і ґрунтується лише на припущеннях.

Щодо податкового повідомленням-рішенням №000712202 від 18.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 12571033,00 грн., з яких 7368623,00 грн. - за основним платежем та 5202410,00 грн. - за штрафними санкціями. В акті перевірки суть порушення зазначена в тому, що відсутнє документальне підтвердження права компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D на одержання від позивача роялті за Ліцензійною угодою як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) такої плати, а також ненадання позивачем прокатних посвідчень на показ фільмів, за які позивач сплачував роялті компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. Таким чином, позивач у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 при виплаті винагороди (роялті) за Ліцензійною угодою на рахунок компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. не утримував податок на дохід нерезидента із джерелом його походження з України, а у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року утримував та перераховував до бюджету податок на дохід нерезидента із джерелом його походження з України за ставкою 10%, замість 15 %.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зазначено п.п.103.2 ст. 103, п.п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.160.1 ст.160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, роялті.

Згідно з п.160.2 ст.160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.103.4 ст.103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п.3.2 ст.3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

На момент виникнення спірних правовідносин і до 31.12.2013 року з країною резиденції контрагента позивача - I.C.Inter-Cinema L.T.D. Кіпр, діяла Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року, відповідно до якої - доходи від авторських прав і ліцензій, платежі по авторським правам і ліцензіям, отримані з джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Договірній Державі (п.6). Термін «платежі по авторським правам та ліцензіям» в даній статті означає будь-які платежі, отримані в якості компенсації за продаж, використання або надання права використання: h) плівок та фільмів, які використовуються для радіомовлення, кіно та телебачення.

Підпунктом 6.6 Ліцензійної Угоди визначено, що підписанням вказаного договору сторони підтверджують, що згідно ст.6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, Винагорода по даному договору, яку отримує Ліцензіар з постійним місцем перебування у Республіці Кіпр із джерела в Україні, не підлягає оподаткуванню в Україні.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач правомірно за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року при виплаті винагороди (роялті) за Ліцензійною угодою на рахунок компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. не утримував податок на дохід нерезидента із джерелом його походження з України, що відповідає вищенаведеним положенням Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

В зв'язку з тим, що з 01.01.2014 року вказаний міжнародний договір припинив свою дію для України, оскільки з 07.08.2013 року набрала чинності Конвенція, укладена між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 року. Положення цієї Конвенції стосовно податків, утриманих у джерела стосовно сум, які виплачені, застосовуються з або після першого січня календарного року, що настає за роком набрання Конвенцією чинності (п. а) ч.1 ст.26 Конвенції), тобто з 01.01.2014 року.

Відповідно до ст.3 Конвенції, податками, на які поширюється дія цієї Конвенції в Україні, зокрема, є податок на прибуток підприємств.

Відповідно до ст.12 Конвенції, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Термін "роялті" у випадку використання в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (в тому числі кінематографічні фільми та фільми або плівки, що використовуються для телебачення чи радіомовлення), комп'ютерні програми, будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном, або моделлю, планом, таємною формулою або процесом, або за користування чи надання права на користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію (ноу-хау) стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Однак такі роялті можуть також бути оподатковані у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми всіх платежів.

Судами встановлено, що позивачем у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 при виплаті винагороди (роялті) за Ліцензійною угодою на рахунок компанії I.C.Inter-Cinema L.T.D. не утримував податок на дохід нерезидента із джерелом його походження з України, а у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року позивач з цих виплат утримував та перераховував до бюджету податок на дохід нерезидента із джерелом його походження з України за ставкою 10% та за рахунок цього доходу у сумі 236 579 грн. На підтвердження того, що нерезидент - компанія I.C.Inter-Cinema L.T.D. (Кіпр) є резидентом країни Кіпр, надано Сертифікати на податкове резидентство від 11.01.2012 року №122847320 (Apostille від 16.01.2012 року №13228/12); від 09.01.2013 року №122847320 (Apostille від 10.01.2013 року №1749/13); від 24.01.2014 року №122847320 (Apostille від 28.01.2014 року №7621/14), видані Департаментом внутрішніх доходів Міністерства фінансів Республіки Кіпр про резидентство у Республіці Кіпр.

Крім того, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено, що Ліцензіат - I.C.Inter-Cinema L.T.D. (Кіпр) є безпосереднім власником наданих позивачу авторських прав, і має фактичне право (авторське) на одержання доходу.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди прийшли до юридично вірного висновку про правомірність дій позивача, які відповідають вимогам діючого національного законодавства та міжнародним договорам.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0001142201 від 16.06.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3865729,00 грн., з яких 3092583,00 грн. - за основним платежем та 733146,00 грн. за штрафними санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Правовою підставою їх прийняття зазначено порушення позивачем п.п.123.1 ст. 123, п.п.185.1 ст. 185, п.п.186.4, п.п.187.1 ст. 187, п.п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

З акту перевірки суть порушення вбачається в тому, що позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 3221483,00 грн. по операціям з надання послуг нерезиденту - ТОО «Інтерфільм Дістрібьюшн (Республіка Казахстан), оскільки ці послуги за договорами №05/01/2012 від 05.01.2012 року та №11/01/2013 від 11.01.2013 року неправильно були віднесені позивачем до консультативних та інжинірингових послуг, місцем постачання яких згідно п.186.3 ст.186 ПК України вважається місце реєстрації їх отримувача, а тому позивач неправомірно не нарахував на вартість цих послуг податкові зобов'язання з ПДВ. Крім того, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 271216,00 грн. внаслідок включення сум ПДВ з придбання у нерезидентів послуг, які використовувались позивачем в операціях, що звільняються від оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено із ТОО «Інтерфільм Дістрібьюшн» (Республіка Казахстан) договори №05/01/2012 від 05.01.2012 року та №11/01/2013 від 11.01.2013 року з додатковими угодами, згідно яких позивач (Виконавець) зобов'язався надавати ТОО «Інтерфільм Дістрібьюшн» (Клієнт) послуги букінгу фільмів (консультаційні послуги, спрямовані на інформування Клієнта про можливість складання найбільш сприятливого розпису показів фільмів), послуги по складанню та затвердженню бізнес-планів для правовласників фільмів (послуги фінансового інжинірингу, спрямовані на підвищення бокс-офісів відповідних фільмів, шляхом створення стратегій їх рекламних компаній), послуги по щоденному розрахунку бокс-офісів (консультаційні послуги, спрямовані на збір та обробку даних бокс-офісів фільмів з прогнозуванням їх збільшення) та послуги зі складання щомісячних відповідей для правовласників фільму (консультаційні послуги зі збору та обробки даних показів відповідних фільмів за звітний календарний місяць). Фактичне виконання договорів не заперечується податковим органом та підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, документами про оплату.

Згідно пп."б" п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст.186 ПК України.

Пунктом 186.3 ст.186 ПК України встановлено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або, у разі відсутності такого місця, місце постійного чи переважного його проживання. Згідно з пп."в" п.186.3 ст.186 ПК України до таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові послуги, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Підпунктом 14.1.85 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що «інжиніринг» це надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку встановленим правовідносинам, прийшов до висновку, що надані позивачем послуги за зазначеними договорами є послугами інжинірингу. Суд апеляційної інстанції прийшов до іншого висновку, що за змістом договорів та актів виконаних робіт ці послуги є консультативними послугами (консалтинг) у сфері дистрибуції фільмів, та покликані надати замовнику необхідну йому специфічну профільну інформацію з питань організації показу у кінотеатрах тих фільмів, які перелічені у додатках до вказаних договорів.

Разом з тим, суди правильно зазначили, що у відповідності з вимогами підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України, місцем постачання консультаційних та інжинірингових послуг є місце, в якому отримувач цих послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, тобто Республіка Казахстан, а відтак такі послуги не є для позивача об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001152201 від 16.06.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на суму 43911,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що позивач, помилково застосовуючи п.198.4 ст.198 ПК України, сформував податковий кредит за послугами, отриманими від нерезидентів Deluxe Digital Cinema (Велика Британія), індивідуального підприємця ОСОБА_3 (Росія), LLC HOTEL HOLIDAY (Киргизтан), ООО «СОЮЗКИНОРЫНОК» (Росія), ЗАТ «Ай Єм Ди Евразия» (Росія), ООО «Кино Экспо Холдинг» (Росія), оскільки ці послуги використовувалися позивачем в операціях, які були звільнені від оподаткування в силу приписів п.12 та п.13 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

По даному порушенню, суд апеляційної інстанції погодився з доводами податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки всі факти знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і не спростовані позивачем. Разом з тим, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши всі доводи позивача та відповідача, зазначив, що загальна сума виявлених актом перевірки занижених податкових зобов'язань та завищеного податкового кредиту (3221483,0 грн. + 271216,00 грн. = 3221483,00 грн.) не відповідає загальній сумі донарахованих податковим повідомленням-рішенням №0001142201 зобов'язань з ПДВ за основним платежем та зменшеного від'ємного значення з ПДВ рішенням №0001152201 (3092583,00 грн. + 43911,00 грн. = 3136494,00 грн.). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції, оскільки відповідач не надав відповідних розрахунків сум за вказаними повідомленнями-рішеннями, а встановлена актом перевірки загальна сума завищення податкового кредиту в розмірі 271216,00 грн. не підтверджена відповідним розрахунком даної суми в розрізі операцій позивача з конкретними нерезидентами, з посиланням на конкретні первинні документи та відповідні курси валют на час проведення позивачем таких операцій, а також спростована наданим позивачем розрахунком суми податкового кредиту по операціям із нерезидентами, з посиланням на конкретні первинні документи та офіційні курси валют на час вчинення цих операцій. В касаційній скарзі податковий орган не навів обґрунтування на спростування вказаних висновків.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2015

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 у справі № № 815/5305/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош