Рішення

від 22.07.2016 по справі 624/218/16-ц

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/218/16-ц

№ провадження 2/624/169/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Кегичівка 22 липня 2016 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Криворотова С.В., за участі секретаря Проскурні Л.М., представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, у залі суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма (далі - ТОВ АФ) «Сади України» про визнання договорів оренди землі припиненими,а також зустрічні позови ТОВ АФ «Сади України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, після уточнення позовних вимог, просять визнати припиненими договори оренди належних їм земельних ділянок, укладених з відповідачем, у зв'язку із закінченням строку їх дії 04.01.2016р., а також стягнути на користь кожного з них судові витрати по сплаті: судового збору - по 551,20 грн., та за правову допомогу - по 3000 грн.

Згідно з викладеними у позовній заяві обставинами позивачам належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красненської сільської ради Харківської області: ОСОБА_3 - на підставі державного акту серії ХР №057871 площею 5,9742га; ОСОБА_4 - на підставі державного акту серії ХР №057893 площею 6,1804 га; ОСОБА_5 - на підставі державного акту серії ХР №057892 площею 5,7681га; ОСОБА_6 - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.03.2013р. та державного акту серії ХР №019942 площею 5,9169га.

03.01.2011р. між ними та відповідачем укладено договори оренди цих земельних ділянок, що зареєстровані 15.12.2011р. за №№632318134000516, 632318134000370, 632318134000406, 632318134000500 відповідно. Згідно з умовами п.3.1 договорів, кожен договір є укладеним на 5 років. Після закінчення строку договору відповідач має переважне право на його поновлення, попередивши про це позивачів не пізніше ніж за 90 днів до закінчення терміну його дії. Такого письмового повідомлення від відповідача не надходило, а позивачі не мають наміру надалі передавати земельні ділянки в оренду. Позивачі вважають, що строк дії договорів оренди сплинув 04.01.2016р., тому, саме з настанням цієї дати відповідач повинен був повернути земельні ділянки позивачам, відповідно до п.п. 7.1 та 9.1.4 договору. Однак, відповідач не повернув земельні ділянки, продовжує використовувати їх по цей час без належних підстав. Свої доводи, серед іншого, позивачі обґрунтували ст.11 ЦК України, відповідно до якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки та ст.638 ЦК України, якою передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Разом з цим, позивачі вважають, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, в момент якої набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Відповідачем подано зустрічні позови: він просить зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звільнити належні їм земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ АФ «Сади України» на підставі оспорюваних договорів оренди землі, як такі, що неправомірно засіяні цими особами до закінчення терміну дії зазначених договорів оренди, та стягнути з цих осіб судовий збір в сумі 1378 грн. з кожного. Зі змісту зустрічного позову вбачається, що , не дивлячись на той факт, що спір по суті судом не розглянуто, а земельні ділянки, як на думку позивача за зустрічним позовом, знаходяться у правомірному користуванні ТОВ АФ «Сади України», відповідачі за цим позовом здійснили посівні роботи та посіяли соняшник на спірних земельних ділянках. По даному факту позивач за зустрічним позовом звертався до правоохоронних органів із заявою про самовільне зайняття земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивачів за первісним позовом позовну заяву підтримав, просив її задовольнити, вказавши, що строк дії договорів оренди землі слід відраховувати саме з моменту їх укладення 03.01.2011р., тому, відповідно, вважає зобов'язання за цими договорами припиненими, а земельні ділянки такими, що підлягають поверненню їх власникам. З огляду на наведене, зустрічний позов заперечив. Також повідомив суду, що раніше, 31.12.2005р. на спірні земельні ділянки вже укладались інші договори оренди цієї землі, термін дії яких закінчився 31.12.2010р, а вже 03.01.2011р. було укладено договори оренди землі, що є предметом цього спору, тобто, фактично земля не поверталась власникам і безперервно використовується відповідачем із зазначеної дати. На підтвердження надав копії попередніх договорів та довідки про фактичне використання землі з часу їх укладення.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним повністю заперечила проти задоволення первісного позову, посилаючись на п.14.1 договорів, яким визначено, що кожен з них набуває чинності після підписання сторонами і державної реєстрації, що відповідає нормам діючого законодавства, а саме, ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону; ст.125 Земельного кодексу України, ст.210 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право оренди землі підлягає державній реєстрації, право оренди виникає саме з моменту державної реєстрації цього права; правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Як на думку відповідача, оскільки законодавство пов'язує укладення договорів оренди землі безпосередньо з реєстрацією права оренди, правочин, який підлягає державній реєстрації не є укладеним та не створює прав та обов'язків сторін до моменту реєстрації. Договори зареєстровані 15.12.2011р. Під час укладення зазначеного договору сторони в п.3.1. визначили, що строк його дії становить 5 років, тобто договір є чинним з 15.12.2011р. та діє до 15.12.2016р. Також в п.12.2 договору сторони визначили випадки при настанні яких він припиняється, що відповідає умовам ст. 31 Закону України «Про оренду землі», в якій визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності,в порядку встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; інших випадках передбачених законом. Законодавством передбачений вичерпний перелік підстав припинення договору оренди землі.

Також представник відповідача, посилаючись на ст.ст.526,530,610,611,615,629 ЦК України та ст.ст. 12,14,15,19 Закону України «Про оренду землі» щодо належного виконання зобов'язання у встановлений сторонами строк, підстав та порядку припинення зобов'язання, в тому числі в судовому порядку, наслідків такого припинення в разі доведеності позивачем своїх доводів про те, що відповідач порушив зобов'язання, вважає, що не настав жоден передбачений чинним законодавством та договором випадок, що передбачає своїм наслідком дострокове припинення договору, відповідач є правомочним та добросовісним користувачем земельної ділянки на підставі діючого договору, а тому, зобов'язання позивача станом на момент розгляду справи не можуть бути припиненими за відсутності правових підстав.

В обґрунтування зустрічного позову представник ТОВ АФ «Сади України» зазначила, що користування власниками спірними земельними ділянками до закінчення терміну дії оспорюваних договорів та до закінчення розгляду судом справи по суті не допускається, в зв'язку з чим, вимоги зустрічного позову щодо зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звільнити зазначені земельні ділянки підтримує повністю.

У судовому засіданні досліджені усі надані сторонами докази.

Заслухавши пояснення, дослідивши докази, суд доходить висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК, суд розглядає цю справу у межах заявлених позовних вимог.

Правовідносини сторін у справі регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та спеціальним законом, яким є Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.31 Закону, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ст.631 ЦК передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 Кодексу).

Положення ст.ст.18,20 Закону та ст.638 ЦК України дають підстави для висновку про те, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, моментом укладення договору оренди землі (досягнення згоди з усіх істотних умов договору) є саме, 03.01.2011р., а строк його дії визначено сторонами в 5 років, тому, відповідно, термін його дії припиняється 04.01.2016р.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах №6-162ц13 від 19.02.2014р., №6-118цс13 від 25.12.2013р., яка, відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Оцінюючи посилання відповідача за первісним позовом на те, що строк дії договору слід відра ховувати з моменту його державної реєстрації, а саме, з 15.12.2011р., суд вважає його помилковим, оскільки, державна реєстрація - це лише адміністративний акт, який вказує на чинність договору.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулось, тому, реєстрація не може змінювати моменту його укладення, і не впливає на строк його дії.

Такий висновок відповідає також позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ЄДРСР, судове рішення №50527980 від 11.09.2015р.).

Положення п.14.1 договору про те, що він набуває чинності після підписання і його державної реєстрації, на суть згаданих вище висновків не впливає.

При цьому, також береться до уваги пояснення сторін про те, що підготовкою та наданням ма теріалів на державну реєстрацію фактично займався відповідач, і впливу на це позивачі не мали.

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення вимог зустрічних позовів про зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звільнити земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Розглядаючи вимогу первісного позову про стягнення витрат за надання правової допомоги, суд виходить з наступного:

Згідно з положенням ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвока та або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Відповідно до додатку до вказаної постанови встановлено, що розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст.60 Кодексу, вони мають бути доведені.

Згідно з угодами про надання правової допомоги від 21.03.2016р. за надання консультаційних та представницьких послуг, а також за участь в провадженні справи замовники сплатили адвокату по 3тис.грн. кожен. Квитанції про оплату цих послуг на складались. Розрахунків затрат робочого часу, витраченого на підготовку та надання допомоги, а також переліку робіт, виконаних у зв' язку з надан ням правової допомоги позивачам в рамках даної справи, матеріали справи не містять. Це унеможли влює проведення розрахунку суми за надання правової допомоги, в зв'язку з чим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів про стягнення витрат за надання правової допомоги.

Такий висновок відповідає п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014р., згідно з яким, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені і доведені. Відсутність цього, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи висновок щодо відмови у задоволенні основних вимог зустрічних позовів, підстав для стягнення понесених ТОВ АФ «Сади Україна» витрат по сплаті судового збору не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати припиненими такі договори оренди землі від 03.01.2011р., укладеними із товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Сади України» орендодавцями:

№121 - ОСОБА_3 - на земельну ділянку площею 5,9742 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий №6323181300120030017, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №057871, в зв'язку із закінченням терміну його дії 04.01.2016 року.

№128 - ОСОБА_4 - на земельну ділянку площею 6,1804 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий №6323181300120030273, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №057893, в зв'язку із закінченням терміну його дії 04.01.2016 року.

№127 - ОСОБА_5 - на земельну ділянку площею 5,7681 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий №6323181300120030274, що належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №057892, в зв'язку із закінченням терміну його дії 04.01.2016 року.

№ 105 - ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 5,9169 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий №6323181300120030133, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.03.2013 року (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР №019942), в зв'язку із закінченням терміну його дії 04.01.2016 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Сади України», код ЄДРПОУ 20212313, на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_5 (НОМЕР_3) та ОСОБА_6 (НОМЕР_4) судові витрати по сплаті судового збору по 551 (п'ятсот п'ятдесят одній) грн.20 коп. кожному.

У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити.

У задоволенні вимог за зустрічними позовами відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області, через цей районний суд, протягом 10 днів, і набирає законної сили: при відсутності скарги-після закінчення цього строку, у разі її подання - після розгляду судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 25 липня 2016 року.

Суддя С.В. Криворотов