Рішення

від 25.07.2016 по справі 903/424/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2016 р. Справа №903/424/16

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції", м. Київ

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс", с. Струмівка, Луцький район, Волинська область

про стягнення 23771,95 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: н/з

Відповідно до п.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" про стягнення 23971,95 грн., з них 23771,95 грн. 4500 грн. - основний борг, 8184,18 грн. - пеня, 10435,77 грн. - інфляційні втрати, 652 грн. - 3% річних - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції", 200 грн. - солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс". Також просять стягнути з відповідача 1(ТОВ "Площа Еволюції") 5000 грн. витрат на правову допомогу та 1378 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір суборенди №02/14-Б від 01.05.2014р. з додатком №1 до нього, чеки(квитанції) на оплату, гарантійний лист №04/12/14 від 08.12.2014р., договір поруки від 16.02.2015р., вимогу до поручителя вих.№22/01-1 від 26.02.2016р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.06.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 06.07.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від розгляд справи відкладено на 20.07.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

18.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками(фото звіти розміщення рекламного банера на рекламній арці, копія гарантійного листа ТОВ "Площа Еволюції" за №04/12/14 від 08.12.2014р., квитанція на оплату послуг адвоката, докази направлення заяви про уточнення позовних вимог). У вказаних додаткових поясненнях позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 надавала послуги пов'язані з наданням в тимчасове платне користування (суборенду) конструкції для розміщення засобів зовнішньої реклами. Щомісячно, відповідачу 1 надсилались фото звіти розміщення рекламного банера Суборендаря на рекламній арці, які фактично виступали актом виконаних робіт (наданих послуг), і лише після отримання фото звіту, Замовник оплачував рахунок. Існування договірних стосунків між позивачем та відповідачем 1 стверджується гарантійним листом, який був надісланий ФОП ОСОБА_1 щодо прострочених розрахунків. Вважають, що в даному випадку на підставі представлених оплат наданих послуг, фото звітів, між сторонами склалися відносини, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України та Договором, а також керуючись чинним законодавством за своїм змістом даний Договір є договором про надання в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу (банера), оскільки об'єкт користування (рекламна арка) не є річчю, що визначена індивідуальними ознаками, якими має бути наділений об'єкт оренди. Додатково позивач просила слухати справу за наявними матеріалами та документами за її відсутності.

18.07.2016р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли доповнення до відзиву, в яких зазначено, що між вказаними сторонами взагалі не відбулось ніяких господарських відносин, оскільки укладений договір суборенди від 01.05.2014р. №02/14-Б, з причин незалежних від відповідача 1, сторонами до виконання не був прийнятий. Товариством "ПЛОЩА ЕВОЛЮЦІЇ" спірний договір з позивачем було укладено з метою виконання зобов'язань перед своїми контрагентами по розміщенню реклами. Зазначають, що позивач з моменту укладення договору не надав відповідачу 1 належних документів (акта приймання-передачі об'єкта суборенди, договору оренди), крім цього на його прохання кошти необхідно було перераховувати готівкою на картковий рахунок. В наданих ксерокопіях квитанцій, в призначені платежу зазначалось, поповнення карткового рахунку. Вказують, що в переліку наданих позивачем до суду документів немає жодного документу, який би свідчив про хід виконання будь-якою стороною умов спірного договору. За відсутності належних документів та відповідно підстав, вказані операції не відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "ПЛОЩА ЕВОЛЮЦІЇ". Просять відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 20.07.2016р. позивач не з'явилася, компетентного представника не направила, ухвала суду була направлена останній 08.07.2016р. рекомендованим повідомленням №4301034148834.

Відповідач 1 в судове засідання 20.07.2016р. компетентного представника не направили, проте були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлень за №0103319549785 від 13.07.2016р..

Відповідач 2 в судове засідання 20.07.2016р. компетентного представника не направили, проте були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлень за №4302005039348 від 14.07.2016р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час слухання справи.

Щодо заяви позивача(а.с.84) про уточнення позовних вимог(подана 06.07.2016р.), згідно якої остання просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" 4300 грн. - основного боргу, 8184,18 грн. - пені, 10435,77 грн. - інфляційних втрат, 652 грн. - 3% річних (разом 23571,95 грн.), стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" 200 грн. і стягнути з відповідача 1(ТОВ "Площа Еволюції") 2000 грн. витрат на правову допомогу та 1378 грн. судового збору, суд зазначає таке.

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд розглянувши вказану заяву позивача розцінює її в одній частині, як зменшення розміру позовних вимог до відповідача 1, а в іншій, як зміну предмету позову(солідарне стягнення з двох відповідачів) та в порядку ст.22 ГПК України, вирішив прийняти таку заяву, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 23771,95 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.06.2013р. між ПАТ «Глорія-Імпекс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №03/13(а.с.70).

Згідно п.1.1, 1.2, 1.3 договору, останнім регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендарю у строкове платне користування майна, а саме: спеціальна рекламна конструкція для зовнішньої реклами арочного типу, двостороння, розміром 3400x15000мм - «рекламна арка». Майно знаходиться в користуванні у відповідності до дозволу №0661 на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг у межах населених пунктів від 05.10.2012р.. Місцезнаходження майна: автомобільна дорога Н-22, км 94+560 над проїзною частиною.

01.05.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Площа Еволюції» було укладено договір №02/14-Б з додатком №1 до нього(далі - Договір)(а.с.17-18).

Згідно п.1.1 Договору, за обумовлену плату і на визначений термін у відповідності до умов цього Договору у тимчасове платне користування передається місце, а саме конструкції для розміщення засобів зовнішньої реклами(далі - ЗЗР) за адресами, які вказані у додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.2 Договору, ТОВ «Площа Еволюції» використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за користування місцем розміщення ЗЗР відповідно до п.3 даного Договору.

Згідно абз.3 п.2.2 Договору, ТОВ «Площа Еволюції» зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату відповідно до умов даного Договору.

Згідно п.3.1 Договору, розмір плати за користування одним місцем розміщення ЗЗР за домовленістю сторін зазначається в додатку до цього Договору. Визначена сума включає в себе і оплату за освітлення в темну пору доби.

Згідно п.3.3 Договору, плата за тимчасове користування вноситься у формі передоплати не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1.

Згідно п.7.4 Договору, останній діє з 01.05.2014р. по 01.05.2015р..

Додатком №1(а.с.19) до Договору, сторони визначили місце розташування рекламної площини, які надаються та ціну, а саме: одна рекламна арка вартістю 10000 грн. в місяць.

Договір з додатком №1 підписані та скріплені печатками ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Площа Еволюції».

Згідно ст.1 Закону України «Про рекламу» (в редакції на час укладення договору), зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про рекламу» (в редакції на час укладення договору), цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів(затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2012р. №1135) (далі - Правила), у цих правилах терміни вживаються у такому значенні: місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні споруди, спеціальні тимчасові і стаціонарні конструкції на відкритій місцевості, у межах смуги відведення автомобільних доріг, над проїжджою частиною таких доріг, площа відведеної території на відкритій місцевості, які розташовані поза межами населеного пункту і надаються розповсюджувачеві зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою) рекламний засіб - тимчасова чи стаціонарна спеціальна конструкція (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), яка використовується для доведення реклами до споживача.

Згідно п.7 Правил, розміщення зовнішньої реклами на територіях і спорудах здійснюється за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників і типології елементів місцевого середовища.

Згідно п.13 Правил, розміщення рекламних засобів здійснюється відповідно до вимог Законів України "Про рекламу" і "Про автомобільні дороги".

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правилами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Твердження відповідача 1, що по договору суборенди від 01.05.2014р. ТОВ "Площа Еволюції" жодних послуг не отримало(відсутні акти прийому-передачі), із посиланням на ст.759(договір найму), ст.761(право передання майна у найм) та ст.765(передання майна наймачеві) ЦК України, не приймаються судом, оскільки вказані статті ЦК України стосується орендних правовідносин, тоді як спірні правовідносини між сторонами регламентуються спеціальними нормами Закону України "Про рекламу" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" №2067 від 29.12.2003р.. При цьому, певна спорідненість правового регулювання правовідносин сторін, що є предметом даного судового розгляду із орендними правовідносинами не може бути підставою для застосування вказаної статті навіть в порядку ч.1 ст.8 ЦК України, оскільки всупереч умов застосування аналогії закону питання щодо стягнення плати за розміщення місць реклами унормовано спеціальними норами цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду в цій частині.

Аналогічна позиція висвітлена в постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2016р. у справі №905/3133/15.

Твердження відповідача 1, що відносини між позивачем та відповідачем 1 носять позадоговірний характер та/або, що між вказаними сторонами взагалі не відбулось ніяких господарських відносин, оскільки укладений договір суборенди від 01.05.2014р. №02/14-Б, з причин незалежних від відповідача 1, не приймався до виконання, судом не приймаються. В матеріалах справи окрім самого Договору, є гарантійний лист(а.с.98) ТОВ «Площа Еволюції» за №04/12/14 від 08.12.2014р.(підписаний директором та скріплений печаткою товариства), який адресувався позивачу, із гарантією оплати боргу у сумі 30000 за розміщення реклами, тобто наявні господарські відносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Площа Еволюції».

Твердження відповідача 1, що квитанції про оплату, що долучені до позовної заяви не містять призначення платежів та отримані не позивачем, а фізичною особою ОСОБА_1, як поповнення карткового рахунку, не приймаються судом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування інших договірних чи позадоговірних відносин між позивачем та відповідачем 1, відповідач 1 не заперечує, що оплата проводилась ним, а позивач зараховував кошти саме по Договору суборенди, як плату за послуги з надання в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем 1 носять договірний характер щодо послуг з тимчасового розташування місцем для рекламного засобу, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Крім того слід зазначити, що пояснення відповідача 1 є взаємно суперечливими (в поданих 01.07.2016р. поясненнях стверджує про існування позадоговірних відносин, а в поданих 18.07.2016р. поясненнях про взагалі їх відсутність), спрямовані на ухилення від сплати існуючої заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, відповідач за період серпень - грудень 2014р. мав оплатити послуги в сумі 50000 грн., проте провів часткову оплату в сумі 45500 грн.(квитанції а.с.22, 24, 26, 28, 30, 32, 34), 200 грн. позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, отже станом на час розгляду спору основна заборгованість відповідача складає 4300 грн.(50000 грн. - 45500 грн. - 200 грн.). Доказів в спростування заборгованості (доказів оплати) в розмірі 4300 грн. відповідач 1 суду не подав, конррозрахунку не навів.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між позивачем та відповідачем 1 Договору суборенди, не проведення відповідачем 1 при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнені основної суми заборгованості у розмірі 4300 грн..

Щодо стягнення з відповідача 1 - пені в розмірі 8184,18 грн., суд зазначає таке.

Згідно п.3.4 Договору суборенди, за несвоєчасно проведену оплату Суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилки при нарахуванні пені, а саме не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Суд провівши перерахунок пені в сумі 8184,18 грн. грн., за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку(а.с.3-9), прийшов до переконання, що остання підставна в сумі 5755,07 грн., в решті частини стягнення пені в розмірі 2429,11 грн. слід відмовити.

Разом з тим, згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Основне зобов'язання з оплати послуг, яке передбачене Договором, не виконане відповідачем 1 в розмірі 4500 грн. (місячний платіж становив 10000 грн.), у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків позивачу через неналежне виконання зобов'язання відповідачем 1, суд враховуючи інтереси позивача, з метою дисциплінування відповідача 1 до виконання умов Договору, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшивши розмір пені до 4500 грн., стягнувши з відповідача 1 на користь позивача вказану суму, в іншій частині стягнення пені(що перевищує основну заборгованість) в розмірі 1255,07 грн. (5755,07 грн.(підставний розмір пені) - 4500 грн.(сума до якої суд зменшує пеню) - теж слід відмовити.

Стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 4500 грн., на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Щодо стягнення з відповідача 1 - 3% річних в сумі 652 грн. та інфляційних втрат в сумі 10435,77 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків 3% річних в сумі 652 грн. та інфляційних втрат в сумі 10435,77 грн.(з врахуванням помилок допущених позивачем при розрахунках пені), приходить висновку, що останні підставні в сумі 638,50 грн. - 3% річних та 9651,81 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині стягнення 3% річних в розмірі 13,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 783,96 грн. - слід відмовити.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Окрім цього, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача 1(ТОВ «Площа Еволюції») за Договором суборенди №02/14-Б від 01.05.2014р., між ФОП ОСОБА_1.(далі - Кридитор) та ТОВ «Глорія-Імпекс Плюс» (далі - Поручитель) укладено договір поруки від 16.02.2015р.(далі - Договір поруки)(а.с.39).

Згідно п.1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Еволюції»(далі - Боржник) своїх обов'язків за Договором суборенди №02/14-Б від 01.05.20014р..

Згідно п.2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником обов'язків за Договором суборенди №02/14-Б від 01.05.20014р. в розмірі 200 грн..

Згідно п.3 Договору поруки, поручитель з умовами Договору суборенди №02/14-Б від 01.05.20014р. ознайомлений.

Згідно п.4 Договору поруки, у випадку не виконання Боржником обов'язків за Договором суборенди №02/14-Б від 01.05.20014р. до 26.02.2016р., Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні Боржники.

Згідно п.5 Договору поруки, у випадку не виконання Боржником будь-якого з обов'язків, передбачених Договором Суборенди №02/14-Б від 01.05.20014р., Кредитор має право звернутися до суду з залученням Поручителя в якості співвідповідача разом з Боржником.

Згідно п.6 Договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Договором суборенди №02/14-Б від 01.05.2014р...

Позивач звертався до відповідача 2 з вимогою вих.№22/01-1 від 26.02.2016р.(а.с.40) про погашення заборгованості. Дана вимога отримана 27.02.2016р. особисто директором відповідача 2, про що свідчить відмітка на вимозі, проте залишено без відповіді та виконання.

Згідно ст.553, 554, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховуючи наведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе за Договором суборенди зобов'язань, вимога про стягнення з відповідача 1 та поручителя - відповідача 2, як із солідарного боржника 200 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та беручи до уваги те, що відносини між позивачем та відповідачем 1 носять договірний характер, укладений між ними Договір №02/14-Б від 01.05.2014р. з додатком №1 до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме: 4300 грн. - основний борг, 9651,81 грн. - інфляційні втрати, 4500 грн. - пеня, 638,50 грн. - 3% річних, 200 грн. підлягають до солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2, а в частині стягнення 783,96 грн. - інфляційні втрати, 3684,18 грн.(2429,11 грн. + 1255,07 грн.) - пеня, 13,50 грн. - 3% річних слід відмовити.

Згідно абз.4 п.3.17.43 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідачів від його сплати, з відповідача 1 на користь позивача належить стягнути 1185,17 грн. судового збору(без врахування зменшення розміру пені), з відповідача 2 - 5,79 грн., в іншій частині (187,04 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Щодо стягнення з відповідача 1 витрат за оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із дослідженого в судовому засіданні договору про надання правової допомоги за №04/05/16-а від 04.05.2016р.(а.с.72-73) слідує, що адвокат зобов'язується надавати Клієнту адвокатські послуги по веденню усіх справ клієнта в усіх без винятку органах державної влади та місцевого самоврядування, судових органах, органах виконавчої служби, адміністративних та інших установах з усіма правами, наданими законом заявникові, скаржнику, позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому та підсудному в тому числі з правом підпису та подаванням позовної заяви, клопотань, пояснень, скарг, апеляційної та касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами та інших процесуальних документів передбачених чинним законодавством, а також повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету лозову, укладення мирової угоди, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх(п.1.1).

Згідно п.2.1 договору про надання правової допомоги, вартість послуг, які надаються адвокатом на умовах даного договору узгоджується сторонами додатково.

Згідно п.3.2 договору про надання правової допомоги, клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатом послуги в розмірі та в порядку, що визначені даним договором та додатковими угодами до нього. Прийняти надані адвокатом на умовах даного договору послуги по акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно акту здачі-приймання робіт(надання послуг) за №ОУ-000010 від 04.05.2016р. адвокатом було надано позивачу юридичних послуг на суму 2000 грн.(а.с.75).

Квитанцією №0.0.578814186.1 від 06.07.2016р.(а.с.100), стверджуються витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 2000 грн..

Зважаючи на приписи п.3 ч.5 ст.49 ГПК України, де зазначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідачів(оскільки відповідач 2 визнав позовні вимоги(заява вх.№01-54/5940/16 від 04.07.2016р.) мають бути відшкодовані в розмірі 1720,13 грн. з відповідача 1(ТОВ "Площа Еволюції"), 8,41 грн. з відповідача 2(ТОВ "Глорія-Імпекс Плюс"), в іншій частині(271,46 грн.) покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" (01023, м.Київ, вул. Мечникова, буд.6, код ЄДРПОУ 35481913) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4300 (чотири тисячі триста гривень) грн. - основного боргу, 9651,81 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят одну гривню вісімдесят одну копійку) грн. - інфляційних втрат, 4500 (чотири тисячі п'ятсот гривень) грн. - пені, 638,50 (шістсот тридцять вісім гривень п'ятдесят копійок) грн. - 3% річних, 1185,17 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять гривень сімнадцять копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору та 1720,13 (одну тисячу сімсот двадцять гривень тринадцять копійок) грн. витрат позивача по оплаті послуг адвоката.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" (01023, м.Київ, вул. Мечникова, буд.6, код ЄДРПОУ 35481913), Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" (45603, Волинська обл., Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд.4, код ЄДРПОУ 34572365) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 200 (двісті гривень) грн. основного боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" (45603, Волинська обл., Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд.4, код ЄДРПОУ 34572365) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5,79 (п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору та 8,41 (вісім гривень сорок одну копійку) грн. витрат позивача по оплаті послуг адвоката.

5. В задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" в частині стягнення 783,96 грн. - інфляційні втрати, 3684,18 грн. - пеня, 13,50 грн. - 3% річних - відмовити.

Повний текст рішення складено

25.07.2016

Суддя А. С. Вороняк