Рішення

від 19.07.2016 по справі 918/432/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 918/432/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця"

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС"

про стягнення штрафу в сумі 175 145 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

від органу прокуратури: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 27 квітня 2016 року;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 30 листопада 2015 року.

В судовому засіданні 19 липня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС", в якій просив суд стягнути штраф в розмірі 175 145 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року порушено провадження у справі № 918/432/16, розгляд якої призначено на 5 липня 2016 року.

У судовому засіданні 5 липня 2016 року було оголошено перерву по справі до 19 липня 2016 року.

06 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову в повному обсязі.

18 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача надав клопотання від 15 липня 2016 року в додатках до якого долучив частину документів які витребовувались ухвалою суду від 14 червня 2016 року.

У судовому засіданні 19 липня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні, у свою чергу уповноважений представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дартар-Торгліс" за залізничною накладною № 39742275 зі станції Любомирськ Львівської залізниці було відправлено вантаж (щіпка) на станцію Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці (а.с. 9).

Відповідач, визначаючи масу вантажу зазначену у накладній № 39742275 використовував дані зважування крановими вагами "ВК ЗЕВС ІІ-1000", свідоцтво про державну метрологічну атестацію від 02 жовтня 2014 року № 34-1111, технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки № 49/15.

Згідно актів від 18 грудня 2015 року (а.с. 51 - 55), у вагон № 96118411 було навантажено 20 042 кг., у вагон № 57584724 було навантажено 24 030 кг., у вагон № 62466917 в акті не зазначена загальна маса вантажу, у вагоні № 62623301 навантажено 24 117 кг., у вагон № 61666343 навантажено 24 008 кг.

Судом встановлено, що при зважуванні вантажу та внесення відомостей у відповідну накладну, переважування тари (вагонів) не здійснювалося.

На станції Запоріжжя-Ліве ОСОБА_1 залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України, було зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача, за результатами якого встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній № 39742275 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу не відповідала даним, а саме:

- накладна № 39742275, № вагону 56118441, маса нетто по накладній 20 000 кг, маса нетто при перевірці 23 250 кг, отже різниця становить + 3 250 кг;

- накладна № 39742275, № вагону 57584724, маса нетто по накладній 24 000 кг, маса нетто при перевірці 22 550 кг, отже різниця становить + 1 450 кг;

- накладна № 39742275, № вагону 62466917, маса нетто по накладній 24 000 кг, маса нетто при перевірці 24 600 кг, отже різниця становить + 600 кг;

- накладна № 39742275, № вагону 62623301, маса нетто по накладній 24 000 кг, маса нетто при перевірці 23 750 кг, отже різниця становить - 250 кг;

- накладна № 39742275, № вагону 61666343, маса нетто по накладній 24 000 кг, маса нетто при перевірці 26 250 кг, отже різниця становить + 2 250 кг.

В технічному та комерційному відношенні вагони справні, двері відсутні, люки закриті, навантаження нижче бортів на 30-40 см, не вкрито брезентом, очерт навантаження не порушений, поглиблення відсутні.

Вищезазначені обставини стверджуються комерційним актом від 27 грудня 2015 року № 012252/2551 (а.с. 10 ).

Зважування здійснено на вагонних вагах № 87 повірених 30 липня 2015 року. Судом встановлено, що дані ваги є придатними до використання, перебувають у справному технічному стані, у встановлений строк пройшли державну перевірку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту вказаного засобу вимірювальної техніки (а.с. 57).

Також, матеріалами справи стверджено справність вагонів, що підтверджується, зокрема паспортами на вагони № 56118441, 57584724, 62466917, 62623301, 61666343 (а.с. 60 - 64).

Як свідчать матеріали справи, факт зазначення невірних відомостей спірних вагонів згідно статті 129 Статуту та Правил складання актів, засвідчений працівниками станції залізниці, складенням актів загальної форми від 22 грудня 2015 року № 22616, від 27 грудня 2015 року № 19198, 16955, 16954, 16956, 16957.

Крім того, факт зазначення невірних відомостей вагонів зафіксований в книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах (а.с. 13 ).

Зі змісту зазначених документів суд вбачає, що було здійснено контрольне зважування за результатами якого, було встановлено невідповідність зазначених у накладній мас вантажу у вагонах та дійсної маси, яка була встановлена при їх зважуванні.

У зв'язку з вчиненням даного порушення позивач на підставі Статуту залізниць України нарахував ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дартар - Торгліс" штраф у розмірі 175 145 грн. 00 коп.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 2 Статуту зазначено, що останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил).

Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктом 5 Правил прийому вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05 квітня 2004 року № 279.

За змістом статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як було встановлено судом, у залізничній накладній від 18 грудня 2015 року № 39742275 вантажовідправник зазначив масу вантажу 116 000 кг. Правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника ОСОБА_5

Частиною 2 статті 24 Статуту передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У статті 118 Статуту зазначено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Відповідно статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до частини 1 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Судом встановлено, що залізнична накладна, комерційний акт від 27 грудня 2015 року РА № 012252/2551 Судом встановлено, що залізнична накладна, комерційний акт від 27 грудня 2015 року РА № 012252/2551 акти загальної форми, містять всі необхідні реквізити, складені у відповідності до Правил складання актів та є належними і допустимими доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу у вагонах.

Оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у вищезазначеній накладній, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Залізниці про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дартар-Торгліс" штрафу в розмірі 175 145 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, судом було прийнято до уваги те, що відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, у всіх інших 0,5 % маси вантажів.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що ним перевозилися вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, в накладній зазначено "Щепа, кроме кровельной", будь яких її характеристик (свіжа, сира, волога) не зазначено, відтак процент втрати маси вантажу застосовується в значенні 0,5.

Як було встановлено, у вагоні № 62623301 недостача становить 250 кг., при цьому маса вантажу становить 24 000 кг., відповідно 0, 5 % від маси вказаної маси - 120 кг.

Суд констатує, не значимість розбіжності в даних по вагону № 62623301, які зазначені відправником у накладній та даних, які були встановлені при зважуванні, однак чинними нормами права, які зазначалися вище визначено, що максимально допустима вага зменшення по вагону становить 120 кг., навіть з урахуванням якої, відправником невірно зазначена маса вагону на 130 кг.

Також пунктом 27 Правил видачі вантажів визначено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %.

Судом встановлено, що розбіжності маси зазначені у накладній та встановлені при переважуванні значно перевищуються 0,2 процента:

- по вагону №56118441 маса нетто 20 000 кг., допустиме значення на яку могла збільшитися маса становить 40 кг., в той час як зафіксовано 3 250 кг.;

- по вагонах 57584724, 62466917, 61666343 маса нетто 24 000 кг., допустиме значення на яку могла збільшитися маса становить 48 кг., в той час як зафіксовано 1 450 кг., 600 кг., 2 250 кг. відповідно.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що "Статут залізниць України" не можна назвати нормативно-правовим актом та зазначає, що пункт 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Також, Статут залізниць України Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457.

Щодо тверджень відповідача про те, що деревина має властивість поглинати вологу, суд зазначав вище, що нормами чинного законодавства передбачена така властивість різних матеріалів і була врахована судом, однак недовантаження та перевантаження вагонів знаходяться поза межами допустимих норм зміни маси вантажу, тому такі твердження відповідача судом до уваги не приймаються.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував на пункт 3.18 Роз'яснення ВГС України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", яким зазначено, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, такими самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Суд зазначає, вказаний пункт носить рекомендаційний характер і не зобов'язує позивача проводити такі зважування в обов'язковому порядку таким самим способом.

Судом вище враховано, що ваги на яких проводилося зважування справні, такі які пройшли всі необхідні повірки, відтак суд не приймає до уваги такі твердження відповідача.

Приймаючи рішення, суд врахував твердження відповідача про те, що комерційний акт від 27 грудня 2015 року № 012252/2551 був складений через 5 днів після прибуття вагонів на станцію призначення.

Комерційним акт від 27 грудня 2015 року № 012252/2551 встановлено, що загрузка у вагонах нижче бортів на 30 - 40 см., рівномірна, без горбів та ям, вантаж не накритий, в документах накриття не зазначене. В технічному відношенні вагони справні, без дверей, люки закриті.

Суд вбачає, що видимих несправностей вагону, або догрузки чи відгрузки товару зафіксовано не було, доказів протилежного відповідачем не надано.

Відтак, має місце неправильне зазначення маси вантажу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, вважає, що даний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 627 грн. 17 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дартат - Торгліс" (35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Бурова, будинок 2-В, ідентифікаційний код: 36951027) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" (49602, місто Дніпропетровськ, провулок Д.Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код: 40081237) 175 145 (сто сімдесят п'ять тисяч сто сорок п'ять) грн. 00 коп. штрафу, а також 2 627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 17 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено " 25"липня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.