Ухвала

від 19.07.2016 по справі 10/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"19" липня 2016 р. Справа № 10/94

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державної виконавчої служби України

стягувач: Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"

боржник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

орган виконання судового рішення: Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (надалі - ДВС України)

у справі № 10/94

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 6 163 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06 листопада 2007 року у справі № 10/94 (суддя Павлюк І.Ю.) позов ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" 6052 грн. 84 коп. заборгованості по кредиту, 110 грн. 27 коп. заборгованості по відсотках станом на 04.10.2007р., 102 грн.00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

На виконання вказаного рішення 19 листопада 2007 року господарським судом видано наказ №10/94.

02 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав скаргу на дії ДВС України, відповідно до якої, просив суд скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 24 березня 2008 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 про повернення виконавчого документа стягувачу, скасувати арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця Синіцької Н.П. від 10 грудня 2007 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 та зобов'язати відділ ДВС України вилучити записи про арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця Синіцької Н.П. від 10 грудня 2007 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою суду від 04 липня 2016 року прийнято до провадження скаргу Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області по справі № 10/94, розгляд якої призначено на 19 липня 2016 року.

19 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник стягувача подав заяву в якій просив суд прийняти відмову від скарги на дії ДВС України в частині скасування постанови від 24 березня 2008 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно часини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, суд приймає відмову скаржника від скарги в частині скасування постанови від 24 березня 2008 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 Господарського процесуального кодексу України тощо.

19 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від стягувача надійшли пояснення, в яких останній повідомив, що заборгованість згідно наказу у справі № 10/94 погашена боржником в повному обсязі також просив суд розглядати скаргу без участі представника стягувача.

У судовому засіданні 19 липня 2016 року скаржник (боржник) підтримав позов з підстав зазначених у скарзі на дії ДВС України, наполягав на її задоволенні, уповноважений представник ДВС України зазначив, що у останнього немає можливості самостійно скасувати арешт, тому скаргу в частині скасування арешту та зобов'язанні вилучити записи про арешт підтримує.

Стягувач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 19 липня 2016 року, хоча про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги по суті, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника стягувача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника, ДВС України всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга на дії ДВС України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарг і вирішення їх по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Частиною статті 7 Закону України "державну виконавчу службу" визначено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. (частина 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З вищезазначених норм права суд вбачає, що у своїй діяльності ДВС України керується виключно нормами права чинного законодавства України та проводить своєчасне виконання рішень суду.

Скаржник у своїй скарзі від 01 липня 2016 року № б/н просив суд скасувати арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, накладений постановою державного виконавця від 10 грудня 2007 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 та просив суд зобов'язати ДВС України вилучити записи про арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1

Матеріалами справи стверджено, що 07 грудня 2007 року було відкрите виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2007 року № 10/94 (а.с. 54).

10 грудня 2007 року постановою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с. 55).

Матеріали справи містять лист Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, з якого вбачається, що наказ Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2007 року № 10/94 повернуто стягувачеві без виконання, в зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначений перелік випадків у яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Разом з тим, суд вбачає, що виконавче провадження №5596422 не закінчене, виконавчий документ повернуто стягувачеві без виконання, наслідком такого повернення не є зняття арештів які були накладені раніше.

Матеріали справи містять довідку стягувача від 14 червня 2016 року, в якій зазначено, що кредитний договір припинив свою дію у 2008 році, через повне його виконання боржником (а.с. 56) та довідку від 30 червня 2016 року, в якій зазначено, що борг по кредитному договору (який був предметом справи № 10/94) погашений в повному обсязі 25 січня 2008 року (а.с. 57) оригінали вищезазначених документів були оглянуті у судовому засіданні 19 липня 2016 року.

Судом встановлено, що борг за наказом від 19 листопада 2007 року № 10/94 погашений боржником в повному обсязі у 2008 році, що стверджується довідками, які зазначалися вище.

Відтак, матеріалами справи стверджено, що наказ Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2007 року № 10/94 виконаний.

За таких обставин, арешт з усього майна ОСОБА_1 має бути знятий, оскільки наказ на підставі якого такий арешт накладався - виконаний.

У відповідності до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною 5 тієї ж статті визначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим, судом враховуються роз'яснення викладені у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - постанова), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи зазначене, суд не може скасувати арешт та заборону відчуження усього рухомого та не рухомого майна накладений на майно боржника ДВС України, оскільки така заборона судом не накладалася.

Разом з тим, з урахуванням роз'яснень викладених у пункті 9.13 постанови, суд має право, зобов'язати орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, як то зняти арешт.

Відтак, скарга на дії ДВС України підлягає частковому задоволенню, а саме зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції зняти арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 10 грудня 2007 року ВП № 5596422 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2007 року № 10/94.

Крім того, суд зазначає, що в скарзі боржник просив суд зобов'язати ДВС України вилучити записи про арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Водночас, як зазначалося вище, частиною 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відтак вимога про зобов'язання вилучити записи про арешт та заборону з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру обтяжень рухомого майна є похідною від вимоги про зобов'язання зняти арешт та заборону, оскільки при здійснені зазначених дій на підставі статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", ДВС України вчинить усі необхідні дії, щодо вилучення відповідних записів про арешт та заборону, які були вчинені в рамках виконавчого провадження № 5596422 з відповідних реєстрів.

У зв'язку з чим, суд відмовляє в частині задоволення скарги, що стосується зобов'язання ДВС України вилучити записи про арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця від 10 грудня 2007 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини 3 статті 122-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково скаргу на дії ДВС України від 01 липня 2016 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції зняти арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 10 грудня 2007 року ВП № 5596422 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2007 року № 10/94.

3. Припинити провадження по скарзі в частині скасування постанови ДВС України від 24 березня 2008 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. Відмовити в задоволенні скарги на дії ДВС України в частині зобов'язання ДВС України вилучити записи про арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця від 10 грудня 2007 року в рамках виконавчого провадження ВП № 5596422 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

5. Ухвалу направити сторонам по справі та ДВС України.

Суддя Торчинюк В.Г.