Рішення

від 18.07.2016 по справі 1512/7926/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 1512/7926/2012

Провадження № 2/520/1522/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Месропянцевій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ліквідатора ОСОБА_3 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Ліквідатора ОСОБА_3 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Ліквідатора ОСОБА_4 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я та після неодноразових уточнень просив стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) матеріальну шкоду в розмірі 80 382,22 гривень (вісімдесят тисяч триста вісімдесят дві гривні 22 копійки) та моральну шкоду в розмірі 4019,11 гривень (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 11 копійок) та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень.

Позов він обґрунтовував тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди йому було спричинено ушкодження здоров'я і у зв'язку з цим він і звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Представником МТСБУ до суду були надані заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до яких відповідач зазначає, що він не погоджується з позовними вимогами, оскільки процедура банкрутства ПАТ УЕСК не завершена, страхова компанія не визнана банкрутом , а отже позивач може мати претензії до ПАТ УЕСК.

Від представника ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, якими відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 знехтував правилами дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та перебігаючи дорогу у невстановленому для цього місці, цим порушив Правила дорожнього руху. При цьому, відповідач стверджує, що вини ОСОБА_2 у спричиненні шкоди взагалі немає.

Під час судового засідання ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Ліквідатора ОСОБА_4 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 310 гривень.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 пошкодив його автомобіль та він витратив 12 310 гривень на його ремонт, які і просив стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, щодо задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, в позові просили відмовити, просили зустрічний позов задовольнити.

Відповідач ліквідатор ОСОБА_4 в особі ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань від нього не надійшло, про причини неявки до суду не повідомлено.

Представник Моторно (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлялось належним чином, надав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 в якому просило в задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 01.02.2011 року, приблизно о 20 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи особистим, технічно справним автомобілем «HYNDAI-ELANTA» державний номер ВН 3267См, рухаючись в темну пору доби на неосвітленій ділянці проїзної частини по Окружній дорозі зі сторони смт. Авангард в напрямку села ОСОБА_7 в районі електричної опори № 208 по вул. Високовольтній, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який в стані алкогольного сп'яніння переходив проїжджу частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля, в невстановленому для переході місці.

В результаті ДТП ОСОБА_1 був завдані тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 4234 від 09.11.2011 року.

При зверненні за медичною допомогою 11.02.2011 року у громадянина ОСОБА_1 були наявні наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, перелом лобової кістки, відкритий перелом великоберцової кістки правої голені в верхній та середній третині, відкритий перелом малоберцової кістки правої голені в середній третині, рвана рана голені, забійні рани лобової області.

Відповідно до висновку експерта № 81 від 24.02.2015 року, який проведений за ухвалою суду, у ОСОБА_1 вбачається професійна та загальна втрата працездатності в розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків.

У зв'язку з тілесними ушкодженнями, які були отримані ОСОБА_1, він перебував на лікуванні в Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 11» з 01.02.2011 року по 17.03.2011 року та з 06.02.2012 року по 27.03.2012 року та йому призначалося лікування та виписувалися ліки, що підтверджується листом КУ № 814 від 23.06.2014 року та виписками з медичних карток хворого № 1452/155 та 1551/158.

23.01.2012 року ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності відповідно до довідки МСЕК № 083897.

21.01.2013 року ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності відповідно до довідки МСЕК № 965089.

По даному факту ДТП була порушена кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 Дана кримінальна справа закривалася 3 рази постановами слідчих органів, а саме 10.02.2011 року (відсутність складу злочину), 09.11.2011 року (відсутність експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень) та 12.04.2012 року (відсутність складу злочину).

Остаточно кримінальна справа була закрита 12.04.2012 року постановою про закриття кримінальної справи слідчим Кондращенко В.П.

Відповідно до абзацу 4 п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК».

Кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 була закрита 12.04.2012 року постановою про закриття кримінальної справи. В даній постанові вказано, що, на думку слідчого, причиною вчинення ДТП є порушення вимог п. 4.7. та п. 4.14 «Правил дорожнього руху» самим потерпілим ОСОБА_1, який за межами населеного пункту на неосвітленій частині проїзної частини не впевнився в відсутності небезпеки для себе та інших учасників процесу, переходив проїжджу частину в невстановленому для переході місці в безпосередній близькості біля рухомого автомобіля.

Суд, дослідивши матеріали судової справи, докази, надані сторонами, та дослідивши матеріали кримінальної справи, приходить до висновку про те, що такий висновок слідчого не в повній мірі відповідає обставинам справи.

ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння «1.8% етилового спирту в крові» на час дорожньо-транспортної пригоди. Однак, в матеріалах кримінальної справи відсутні дані обов'язкового огляду водія ОСОБА_2 під час ДТП на стан алкогольного сп'яніння. Хоча, представник ОСОБА_2 і вказував на те, що огляд проводився, а матеріали кримінального провадження просто не містять такого огляду у зв'язку з тим, що вони є неповними, не скористався своїм правом, яке передбачене в ст. 60 ЦПК України, та не надав до суду будь-яких доказів проведення медичного огляду водія ОСОБА_2

Суд враховує вищенаведені обставини при визначення ступеня вини сторін дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 1.10 ст. 1 Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху» безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Тобто, водій має рухатися з такою швидкістю, з якою він має змогу контролювати рух транспортного засобу у конкретних дорожніх умовах.

Відповідно до п. 12.1. та 12.2 ст. 12-1 Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху» під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також: особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Відповідно до Протоколу відтворення обстановки та обставин події від 24.01.2012 року, що проводилося з водієм ОСОБА_2, вбачається, що видимість проїжджої частини складала 62,9 метрів. Однак, водій не зміг зупинити транспортний засіб в межах видимості проїжджої частини відповідно до експертного висновку від 28.03.2012 року.

Відповідно до експертного висновку від 28.03.2012 року для зупинення технічно справного автомобіля зі швидкістю 70 км/год мінімальна величина зупиночного шляху складає 62 м.

Однак, відповідно до показань самого ОСОБА_2 він рухався на автомобілі зі швидкістю 70-75 км/год. Свідок ОСОБА_8 також вказував, що автомобіль рухався зі швидкістю 80 км/год (пасажир ОСОБА_2А.).

В матеріалах кримінальної справи відсутні інші дані, які б вказували на швидкість руху автомобіля.

Швидкість автомобіля, яка була вказана слідчим та на підставі якої проводилася експертиза була визначена тільки відповідно до показань ОСОБА_2, які надані слідчому.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що він не пам'ятає з якою швидкість рухався його автомобіль під час ДТП.

Таким чином, якщо ОСОБА_2 рухався зі швидкість 75 км/год (про що він вказує в якості свідка), то мінімальна величина зупиночного шляху буде збільшена по відношенню до швидкості в 70 км/год, та якщо користуватися формулою, якою користувався експерт в експертизі від 28.03.2012 року, буде складати 68,6 м.

Якщо врахувати показання свідка ОСОБА_8, в яких він вказує про швидкість автомобіля 80 км/год, то величина зупиночного шляху буде складати 75,5 м.

Видимість проїзної частини відповідно до матеріалів справи складає 62,9 м.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 під час скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_1 порушив п. 12.1. та 12.2 ст. 12-1 Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху».

Відповідно до матеріалів кримінальної справи ДТП сталося на Окружній дорозі з односмуговим рухом в обидві сторони.

Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 12.04.2012 року встановлено, що наїзд на ОСОБА_1 був здійснений за перехрестям біля маршрутного автобусу, який стояв лівими колесами на проїжджій частині, а правими на узбіччі. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 переходили проїжджу частину біля даного маршрутного автобусу.

Згідно з показаннями від 01.07.2011 року водія маршрутного таксі, а саме ОСОБА_10, який зупинився на пішохідному переході, слідом за ним рухався легковий автомобіль, який почав проводити маневр обгону з лівої сторони.

ДТП сталося біля пішохідного переходу.

Відповідно до Протоколу відтворення обстановки та обставин події від 24.01.2012 року, яке проводилося з водієм ОСОБА_2, вказується, що наїзд на пішохода стався за 27,3 м. до пішохідного переходу. Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 11.02.2011 року сліди крові ОСОБА_1 були зафіксовані на відстані 9,4 м після пішохідного переходу. Згідно з показанням ОСОБА_10 пішохід ОСОБА_1 після зіткнення вилетів перед стоячим маршрутним таксі.

Відповідно до Протоколу відтворення обстановки та обставин події від 01.02.2012 року, яке проводилося з потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_9, пішоходи переходили проїжджу частину за 5,3 м до пішохідного переходу.

Якщо враховувати показання водія ОСОБА_2, то відстань між зіткненням та відбитками крові ОСОБА_1 складає 36,7 м, однак, якщо враховувати показання ОСОБА_1 то відстань між зіткненням та відбитками крові - 14,7 м.

З урахуванням того, що на теперішній час відсутні будь-які способи встановлення місця наїзду автомобіля, крім тих, які вказані в кримінальній справі, то суд враховує такі обставини під час винесення рішення по справі.

Відповідно до п. 14.6 ст. 14 Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху» обгін заборонено: в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

З урахуванням ширини проїжджої частини та показань ОСОБА_10, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 порушив п. 14.6 ст. 14 Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху».

Відповідно до п. 4.7. Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху», пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

В той же час, потерпілий ОСОБА_1, як встановлено в матеріалах кримінальної справи, переходив проїжджу частину в недозволеному місці, чим порушив п. 4.7. Постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху».

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

З урахуванням всіх фактичних обставин кримінальної справи та ступеня вини сторін у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає за необхідне зменшити саме розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2, а розмір матеріальної шкоди стягнути в повному обсязі.

Щодо тієї обставини, на яку посилається ОСОБА_2, а саме, що ОСОБА_1 знехтував правилами дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, коли переходив дорогу, суд зазначає, що це не є порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Представник ОСОБА_2 в судових засідання та в запереченнях вказував на те, що він вважає, що ДТП сталося у зв'язку з непереборною силою або умислом потерпілого.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач за зустрічним позовом не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували обставини того, що матеріальна шкоди завдана ОСОБА_1 у зв'язку з непереборною силою або умислом потерпілого.

Відповідно до квитанцій, які надані до матеріалів справи ОСОБА_1 витратив на придбання ліків грошову суму в розмірі 12 882,22 гривень.

Представник відповідача за первісним позовом вказує на необґрунтованість вищевказаних витрат у зв'язку з тим, що він вважає невизначені резинові вироби, хірургічні леза, перчатки хірургічні, бахіли, мило, воду «Моршинська» такими, що не мають відношення до лікування ОСОБА_1 Однак, суд до таких висловів представника ОСОБА_2 ставиться критично через те, що на думку суду невизначені резинові вироби, хірургічні леза, перчатки хірургічні використовувалися та були куплені в тому числі під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні.

Крім того, суд не погоджується з висновками представника відповідача щодо непризначення препарату «Крастело» для лікування ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що відповідно до листа Комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 11» № 814 від 23.06.2014 року такий препарат був призначений лікарем. Крім того, а матеріалах справи міститься чек на придбання титанових конструкцій на суму 3600 гривень.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню грошову суму в розмірі 12 882,22 гривень на лікування та придбання ліків.

Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

ОСОБА_1 є столяром художньої меблі, що підтверджується дипломом № 010381 від 26 червня 1991 року.

Відповідно до довідки б/н від 23.06.2015 року ОСОБА_1 27.01.2011 року звернувся до ФОП ОСОБА_11 (ІН: НОМЕР_1) з заявою про прийняття на посаду робітника з укладки підлоги з окладом 2 500 гривень. До роботи він мав приступити 07.02.2011 року о 9-тій годині ранку, але приступити не зміг у зв'язку з пошкодженням здоров'я в ДТП. До того ж, в довідці вказано, що з урахуванням того, що робота на посаді робітника з укладки підлоги потребує фізичного навантаження на опорно-рухову систему, яку ОСОБА_1 пошкодив у ДТП, то прийняти ОСОБА_1 на посаду робітника з укладки підлоги з окладом 2 500 гривень не є можливим.

ОСОБА_11 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 643098 від 08.02.2010 року та випискою з ЄДРПОУ № 704205 від 30.08.2011 року.

До того ж, серед видів діяльності ОСОБА_11 міститься у тому числі КВЕД 43.33, а саме покриття підлоги й облицювання стін.

Згідно з висновком експерту № 81 від 24.02.2015 року ОСОБА_1 у зв'язку з травмою, яка отримана під час ДТП 01.02.2011 року, втратив професійну та загальну працездатність (постійну) в розмірі 50 %.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 має право на відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва під час ДТП в розмірі 1250 гривень на місяць (2500*50%).

Загалом розмір втраченого заробітку складає 67 500 гривень, що рахується наступним чином з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року - 15 000 гривень (12*1250 гривень); з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 15 000 гривень (12*1250 гривень); з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року - 15 000 гривень (12*1250 гривень); з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 15 000 гривень (12*1250 гривень); з 01.01.2015 року по 01.07.2015 року - 7 500 гривень (6*1250 гривень).

ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність в ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», що підтверджується полісом № ВЕ 792 91 35.

11.11.2013 року Постановою Господарського суду м. Києва Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» (код ЄДРПОУ: 30729278) було визнано банкрутом та призначено ліквідатором даного підприємства ОСОБА_3.

В даній постанові Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року вказано, що за наслідками подання запитів до держаних реєстраторів та інших органів зі спеціальною компетенцією, не було виявлено активів підприємства, а саме ПАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У зв'язку з тим, що ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» визнана банкрутом постановою Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року та в даній постанові вказано, що жодних активів підприємства не було виявлено (недостатньо майна та коштів ПАТ «УЕСК») то саме Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) має виплачувати ОСОБА_1 шкоду, завдану у зв'язку з ушкодженням здоров'я, замість страховика ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, сума страхового відшкодування, у зв'язку з визнанням банкрутом ПАТ «УЕСК», має бути виплачена Моторно (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ).

ОСОБА_1 звертався до МТСБУ, що підтверджується кур'єрською накладною № 005342, однак будь-якої відповіді ОСОБА_1 не було отримано.

Тобто, розмір втраченого заробітку, який має бути стягнутий на користь ОСОБА_1 з Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) складає 67 500 гривень.

Також, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тому, Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) зобов'язано сплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4019,11 гривень (0,05*80382,22гривень) (шкода заподіяна потерпілому).

Таким чином, загальна сума відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП ОСОБА_1 складає 84 401, 33 гривень (4019,11 гривень (моральна шкода) + 80 382,22 гривень (шкода, завдана внаслідок ДТП).

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настання і інших негативних наслідків.

З урахуванням обставин судової справи суд вважає, що ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у вказаних позивачем негативних наслідках немайнового характеру, у пережитому в ДТП переляку, нервовому струсі, моральних стражданнях, у побутових незручностях, в зусиллях для налагодження свого нормального життя. Суд враховує, що своєчасно відповідачем шкоду не відшкодовано, що є обставиною, яка побільшила розмір моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь страждань і негативних наслідків немайнового характеру. Розмір компенсації моральної шкоди суд визначає в 10000 грн. (десять тисяч гривень), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Підстав для визначення компенсації у більшому розмірі суд не вбачає.

Щодо зустрічного позову суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1193 ЦК України вказує обставини урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди.

Згідно Постановою ВССУ від 06.11.2013 року аналіз положень ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правила спеціальних деліктів, в тому числі положення ст. 1193 ЦК України має перевагу у застосуванні перед положенням ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у випадках, коли разом із завданням шкоди джерелом підвищеної небезпеки (не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) завдано також шкоди джерелу підвищеної небезпеки і цьому сприяла груба необережність потерпілого, згідно з положеннями статті 1193 ЦК може бути зменшено розмір відшкодування шкоди потерпілому. Покладення на нього із цих підстав відповідальності за шкоду, завдану при цьому джерелу підвищеної небезпеки, статтею 1193 ЦК не передбачено.

До того ж, суд звертає увагу на те, що позивач за зустрічним позовом посилається на акт виконаних робіт ФОП ОСОБА_12 Відповідно до даного акту роботи виконані 12.06.2012 року. Відповідно до даних робіт було виконано в тому числі заміна лобового скла. Грошова сума за ремонт нібито також була сплачена 12.06.2012 року.

В той же час, до зустрічного позову був наданий товарний чек на купівлю автоскла, який нібито був замінений ФОП ОСОБА_12 Відповідно до даного товарного чеку скло купувалося 16.07.2012 року.

Таким чином, скло купувалося (16.07.2012 року) вже після того, як воно було встановлене (12.06.2012 року).

У зв'язку з вищенаведеними обставинами суд критично ставиться до розміру витрат, на які посилається позивач за зустрічним позовом. Крім того, суд вважає, що наданням таких квитанцій ОСОБА_2 та його представник грубо зловживають своїми правами та мають на меті незаконне збагачення.

Крім того, суд не погоджується з доведеністю витрат позивача на зберігання автомобіля на спецмайданчику. ОСОБА_7 не надано доказів того, яким чином зберігання автомобіля на приватній автостоянці пов'язано з дорожньо-транспортною пригодою, учасником якої став ОСОБА_1 Також у квитанції не зазначено, за який проміжок часу була здійснена оплата стоянки, вартість години, або доби перебування транспортного на ній, тому не можна встановити, чи є сума в 714 грн. співрозмірною цьому часу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з ненаданням до суду належних та допустимих доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 23, 1166-1168, 1187, 1193-1195, 1202 ЦК України, на підставі ст. ст. 3, 15, 60, 208, 209 ЦПК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ліквідатора ОСОБА_3 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України, (МФО 322313, ІПН: 2164713) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) матеріальну шкоду у розмірі 80 382,22 гривень (вісімдесят тисяч триста вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки) та моральну шкоду у розмірі 4019,11 гривень (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень одинадцять копійок), а всього 84 401, 33 гривень (вісімдесят чотири тисячі чотириста одна гривня тридцять три копійки).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (паспорт громадянина України серія СМ 1753878 виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.08.2008 року) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень).

В іншій частині вимог відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Ліквідатора ОСОБА_3 в особі Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування шкоди в повному розмірі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Рева С. В.