Рішення

від 21.07.2016 по справі 911/2094/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2016 р. Справа № 911/2094/16

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ТарлевВ»

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ»

про стягнення 20 183,08 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 09.06.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.07.2016.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«ТарлевВ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (далі - відповідач) про стягнення 20 183,08 грн, з яких: 9 765,86 грн основного боргу, 736,48 грн 3% річних, 8 612,22 грн інфляційних втрат, 1 068,52 грн пені та з покладенням на відповідача сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором №4067-Р від 28.08.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2016 порушено провадження у справі №911/2094/16 та призначено її до розгляду на 14.07.2016.

У відзиві на позовну заяву (вх. суду №14531/16 від 13.07.2016) відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що поставлений відповідачу товар не реалізовано, а тому зобов'язання щодо оплати товару не настало.

В судовому засіданні 14.07.2016 оголошено перерву по 21.07.2016.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано пояснення №14/07-2 від 14.07.2016 (вх. суду №15068/16 від 20.07.2016) та №19/07-1 від 19.07.2016 (вх. суду №15064/16 від 20.07.2016).

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання №497 від 21.07.2016 (вх. суду №15138/16 від 21.07.2016), в якому останній повідомляє про часткову сплату основної заборгованості та часткову реалізацію товару.

Також позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу подано заяву №21/07-1 від 21.07.2016 (вх. суду №15143/16 від 21.07.2016) про зменшення розміру позовних вимог та відмову в частині стягнення 1 068,52 грн пені, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 809,52 грн, з яких 8 460,82 грн основного боргу 736,48 грн 3% річних, 8 612,22 грн інфляційних втрат. Отже, нова ціна позову становить 17 809,52 грн.

Керуючись ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю В«ТарлевВ» (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (далі - Покупець) укладено договір №4067-Р від 28.08.2012 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, в період дії цього Договору, товари разом з усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні Покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору.

Загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору (п.2.5. Договору).

Відповідно до п.5.1. Покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, визначений у Договорі, протягом 7 банківських днів з моменту реалізації товару Покупцем та за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу Покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру Покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 220,69 грн за видатковими накладними №Т-00008044 від 04.09.2012 на суму 3 979,14 грн, №Т-00010209 від 24.10.2012 на суму 1 075,37 грн, №Т-00010832 від 07.11.2012 на суму 856,18 грн, №Т-00011300 від 16.11.2012 на суму 1 964,30 грн, №Т-00001404 від 14.02.2013 на суму 254,47 грн, №Т-00002853 від 21.03.2013 на суму 1 343,10 грн, №Т-00003551 від 05.04.2013 на суму 1 293,11 грн, №Т-00004568 від 24.04.2013 на суму 1 272,90 грн, №Т-00005010 від 14.05.2013 на суму 835,39 грн, №Т-00006094 від 05.06.2013 на суму 1 226,52 грн, №Т-00007361 від 04.07.2013 на суму 958,78 грн, №Т-00009363 від 13.08.2013 на суму 2 432,03 грн, №Т-00010117 від 29.08.2013 на суму 567,46 грн, №Т-00011175 від 17.09.2013 на суму 1 057,79 грн, №Т-00012461 від 08.10.2013 на суму 1 719,14 грн, №Т-00014189 від 07.11.2013 на суму 697,20 грн, №Т-00015934 від 05.12.2013 на суму 796,74 грн, №Т-00016501 від 16.12.2013 на суму 1 891,07 грн, про що зазначено сторонами у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 9 765,86 грн основного боргу.

При цьому, судом встановлено, що під час здійснення провадження у справі відповідачем добровільно частково сплачено заборгованість, про що вказано в заяві №21/07-1 від 21.07.2016 (вх. суду №15143/16 від 21.07.2016) позивача та підтверджено платіжним дорученням №3543 від 14.07.2016, доданим до клопотання №497 від 21.07.2016 (вх. суду №15138/16 від 2107.2016) відповідача, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги і заявлено до стягнення з відповідача 8 460,82 грн основного боргу.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 рокуВ» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 В«Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 рокуВ» , в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №17/03-2 від 17.03.2014 з вимогою повернення поставленого товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання листа у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань.

У відповіді №370 від 16.05.2016 на претензію позивача (копія залучена до матеріалів справи) відповідач посилається на наявність нереалізованого товару позивача та твердить, що строк оплати такого товару для відповідача не настав.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №3/04/15-1 від 03.04.2015 про сплату суми основного боргу за поставлений товар або повернення товару. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення з огляду на відповідь №195 від 08.04.2015 на претензію.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, обов'язок доведення відсутності вини у порушенні зобов'язання згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, покладається саме на сторону, яка порушила зобов'язання.

В судових засіданнях відповідач підтвердив не здійснення оплати товару у заявленій до стягнення сумі, при цьому у відзиві на позовну заяву посилається на наявність нереалізованого товару позивача, а відтак і не настання строку оплати товару.

Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Віповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія, є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом семи банківських днів після реалізації товару.

Суд зазначає, що реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати, адже товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, пошкоджено, втрачено і зазначене не залежить від волі сторін договору.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як вбачається з умов Договору, настання строку виконання зобов'язання щодо повної оплати відповідачем поставленного товару сторони поставили в залежність від його реалізації відповідачем, а не від події, яка має неминуче настати. Отже, умовами Договору, строк реалізації відповідачем товару не встановлено. Відтак, суд вважає, що наявність відповідного запису щодо реалізації товару відповідачем не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тож, на підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, обов'язок негайного виконання зобов'язання з оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки сторонами не встановлено Договором механізму визначення факту та обсягу реалізації товару та інвентаризації нереалізованих залишків та враховуючи, що факт поставки товару та заявленої заборгованості за вказаними видатковими накладними Відповідачем не заперечено та не спростовано, первинних документів в підтвердження повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що Відповідач повну оплату поставленого товару не здійснив, основна заборгованість під час розгляду спору не погашена, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8 460,82 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 736,48 грн 3% річних та 8 612,22 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 17.12.2013 по 22.06.2016.

Судом враховано, що часткова проплата в розмірі 1305,04 грн здійснена відповідачем в ході розгляду спору, а відтак нарахування позивача в межах заявленого строку на суму заборгованості, вказану в розрахунках до позовної заяви є правомірними.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті отриманого товару, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9765.86 17.12.2013 - 22.06.2016 919 3 % 737.66 Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 737,66 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 736,48 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті отриманого товару, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 17.12.2013 - 22.06.2016 9765.86 1.878 8575.42 18341.28 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду складає 8 575,42 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 612,22 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8 575,42 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день вирішення спору заборгованість складала заявлений розмір і відповідачем не погашена, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 460,82 грн основного боргу, 736,48 грн 3% річних та 8 575,42 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення 1 068,52 грн пені у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №911/2094/16 в частині вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 1, код 37756470) 1 068,52 грн (одна тисяча шістдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки) пені припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 1, код 37756470) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ТарлевВ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 64, код 35415966) 8 460,82 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят гривень вісімдесят дві копійки) основного боргу, 736,48 грн (сімсот тридцять шість гривень сорок вісім копійок) 3% річних, 8 575,42 грн (вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат та 1 375,15 грн (одну тисячу триста сімдесят п'ять гривень п'ятнадцять копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. В інших позовних вимогах відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25.07.2016 року

Суддя А.С. Грєхов