Рішення

від 19.07.2016 по справі 910/8695/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016Справа №910/8695/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Міська Компанія "Енергосервіс"

про стягнення 88 134,15 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: Кучкова Ю.В. (довіреність № 91/2015/11/11-6 від 11.11.2015)

від відповідача: Попеску М.В. (довіреність б/н від 10.01.2016)

Асєєва Г.В. (довіреність б/н від 31.05.2016)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (відповідача) про стягнення 150 033,84 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310277 від 13.07.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310277 від 13.07.2012, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 61 899,68 грн. та у зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховано: 82 235,60 грн. - інфляційних втрат, 5 898,55 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 порушено провадження по справі № 910/8695/16 та призначено її до розгляду на 31.05.2016.

31.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

31.05.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі разом із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача.

В судове засідання 31.05.2016 з'явились представники позивача, відповідача та заявили спільне усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в судовому засіданні 31.05.2016 оголошено перерву до 16.06.2016.

09.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 16.06.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 82 235,60 грн. - інфляційних втрат, 5 898,55 грн. - 3 % річних, що нараховані в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310277 від 13.07.2012.

Згідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Також в судовому засіданні 16.06.2016 представник відповідача надав суду відзив для долучення до матеріалів справи, зазначив, що належним відповідачем у даній справі повинно бути ТОВ "Київська Міська Компанія Енергосервіс", вказані обставини та обґрунтування викладені у відзиві, в зв'язку з чим просив суд залучити останнього до участі у справі як співвідповідача.

Представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи та зазначив, що про обставини викладені представником відповідача в засіданні позивачу не відомі.

З огляду на те, що про укладання вищезазначеної угоди (якою змінено боржника у зобов'язанні) позивачу не відомо та враховуючи ті обставини, що сам відповідач зазначає, що погоджений позивачем проект угоди не було повернуто на адресу відповідача, суд дійшов висновку, що підстави для залучення до участі у справі ТОВ "Київська Міська Компанія "Енергосервіс" як співвідповідача відсутні.

Крім того, у судовому засіданні 16.06.2016 сторони подали спільне клопотання про продовження строків вирішення спору.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/8695/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Міська Компанія "Енергосервіс", розгляд справи відкладено на 19.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що жодної угоди про заміну боржника у зобов'язанні у трьохсторонньому форматі за участю позивача укладено не було.

15.07.2016 від відповідача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначає, що після отримання позивачем угоди про заміну боржника, позивач припинив виставляти будь-які рахунки в т.ч. про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію, що є беззаперечною згодою кредитора на заміну боржника. Крім того, за своїм змістом згода полягає у відсутності заперечення. Будь якого заперечення ПАТ «Київенерго» ніколи не заявляло та не заявляє. Крім того, відповідач зазначає, що Договір втратив чинність з отриманням листа від ПАТ «Київенерго» № 029/53/1/8751 від 24.07.2015 р. в якому не було висловлено згоди на дію Договору саме до цієї дати. Оскільки згода сторін щодо запропонованої дати до якої діяв Договір досягнута не була, Договір вже не діяв 31.08.2015 р. З 01.09.2015 p. був укладений та негайно набув чинності Договір між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «КМК» Енергосервіс» саме на постачання теплової енергії для дома № 2 по вул. Мішуги. Тобто договірні зобов'язання між сторонами з цієї дати відсутні, а тому є неправомірними вимоги позивача щодо покладання на ОСББ відповідальності за «порушення договірних зобов'язань», що виникли після цієї дати .

У судовому засіданні 19.07.2016 представник відповідача подав пояснення, у яких зазначив, що 06.07.2016 p. Київським апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року по справі № 826/15733/15 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ПАТ «Київенерго», ОСОБА_4 про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними та виніс постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив частково та визнав нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613 «Про встановлення тарифів на енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго». Виходячи з вищенаведених обставин, у ОСББ «Сердолік» станом на 31.03.2016 р. виникла переплата за спожиту теплову енергію в розмірі 33 602,34 грн. Таким чином, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та зазначив, що відповідач не звертався до позивача з вимогою здійснити перерахування вартості спожитої теплової енергії та не висловлював заперечень щодо такої вартості.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 19.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (далі - споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310277 від 1

13.07.2012 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони обов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VI), Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем, для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1; щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, який включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку), акт приймання-передавання товарної продукції.

Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.5. Договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2; забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (вт.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.04.2013.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи-відповіді позивача на звернення відповідача щодо продовження терміну дії договору, відповідно до яких термін дії договору тимчасового договору продовжено до 15.06.2016.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили у Додатку № 2 до Договору, відповідно до умов п.1 якого, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця.

Пунктом 5 встановлено, що споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-2, вул. Драгоманова, 40 В - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40 В оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).

Відповідно до п. 11 додатку № 2, можливі змінення тарифів в період дії договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором № 1310277 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2012, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував та допускав прострочення сплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 у відповідача була наявна заборгованість за надані позивачем послуги. Враховуючи прострочення сплати відповідачем вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, позивачем нараховані 3% річних в розмірі 5 898,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 82 235,60 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір № 1310277 від 13.07.2012 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов Договору за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 029 743,40 грн. Факт здійснення позивачем поставки теплової енергії, її обсяги та вартість підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, оплату наданих позивачем послуг в строки, визначені договром, не здійснив, що підтверджується довідками про надходження коштів та платіжним дорученням № 151 від 13.05.2016.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем здійснювались оплати за отриману теплову енергію з простроченням, відповідачем нараховано до стягнення з останнього 3% річних в розмірі 5 898,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 82 235,60 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, встановив, що він є арифметично невірним, оскільки при здійснені розрахунку позивачем не враховувалися дати здійснення відповідачем часткових оплат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За перерахунком суду, здійсненим відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, розмір 3% річних становить 4 709,43 грн., розмір інфляційних втрат - 81 418,55 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у запереченнях на позовну заяву, відповідач зазначив, що відповідальність за невиконання грошових зобов'язань повинна нести третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Міська Компанія "Енергосервіс", оскільки між відповідачем та третьою особою укладено Угоду № Т про заміну боржника у зобов'язанні, а позивачем заперечень щодо укладення зазначеної угоди надано не було.

Суд не погоджується із зазначеним твердженням, оскільки відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Однак матеріали справи не містять ні доказів направлення позивачу зазначеної угоди про заміну боржника у зобов'язанні, ні доказів погодження позивачем такої заміни.

Більше того, у судових засідання представник позивача заперечував проти надання згоди на заміну боржнику у зобов'язаннях, що виникли з договору № 1310277 від 13.07.2012.

Заперечуючи проти стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначив, що станом на дату вирішення спору у суді заборгованість перед позивачем відсутня, а тому підстави для стягнення інфляційних нарахувань та інфляційних втрат відсутні.

Суд зазначає, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Судом встановлений факт прострочення сплати відповідачем вартості теплової енергії за період з 11.10.2014 по 10.02.2016, а тому позивач вправі нараховувати та стягувати за період, в якому існувала заборгованість, проценти річних та інфляційні втрати.

Також відповідач зазначив, що 06.07.2016 p. Київським апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року по справі № 826/15733/15 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ПАТ «Київенерго», ОСОБА_4 про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними та виніс постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив частково та визнав нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613 «Про встановлення тарифів на енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго». Виходячи з вищенаведених обставин, у ОСББ «Сердолік» станом на 31.03.2016 р. виникла переплата за спожиту теплову енергію в розмірі 33 602,34 грн.

Однак, суд зазначає, що на момент нарахування відповідачу плати за спожиту теплову енергію постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613 «Про встановлення тарифів на енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», була чинною, а тому у відповідача був обов'язок та строки, визначені договором, для оплати вартості спожитої теплової енергії.

Предметом спору у даній справі не є стягнення суми основного боргу, оскільки позивачем, з урахуванням заяви про зменшення, заявлено до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних. Матеріали справи не місять доказів звернення відповідача до позивача в судовому чи позасудовому порядку із вимогою здійснити перерахування вартості спожитої теплової енергії. Перерахунок вартості спожитої теплової енергії не є предметом розгляду у даній справі.

На період здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613 була чинною, а у відповідача був обов'язок сплатити вартість нарахованої спожитої теплової енергії. Жодних заперечнь щодо вартості спожитої теплової енергії у спірний період відповідачем не заявлялось.

Суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до позивача в позасудовому та судовому порядку про зобов'язання останнього здійснити перерахування вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку зі скасуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613.

Підсумовуючи вищенаведене суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" частково.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (02140, м. Київ, вул. Мішуги, буд. 2, код 36558143) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 81 418,55 грн. інфляційних втрат, 4 709,43 грн. 3% річних та 1346,63 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2016.

Суддя С.О. Турчин