Постанова

від 08.11.2016 по справі 910/8695/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/8695/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

ОСОБА_1

секретар Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРДОЛІК» на рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2016 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРДОЛІК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Київська Міська Компанія «Енергосервіс»

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ Київенерго звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСББ Сердолік про стягнення коштів за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 81418,55 грн. інфляційних втрат, 4709,43 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 19.08.2016 апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Згідно із протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду повторно подану апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 16.09.2016 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 13.10.2016.

В судовому засіданні 13.10.2016 по справі було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України до 08.11.2016.

Через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання судових документів 07.11.2016 до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання 13.10.2016 з`явилися представники сторін та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

В призначене судове засідання 08.11.2016 представник третьої особи не з`явився, про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи, представник позивача та відповідача з`явилися та надали додаткові пояснення стосовно предмету спору.

Зважаючи на те, що представник третьої особи надав свої усні пояснення стосовно предмету спору в попередньому судовому засіданні 13.10.2016, та те, що він належним чином був повідомлений про наступне судове засідання, колегія суддів прийшла до висновку про можливий подальший розгляд справи за відсутності такого представника, проти чого не заперечували представники позивача та відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

13.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310277.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно із п. 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони обов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 1310277 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2012, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував та допускав прострочення сплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 у відповідача була наявна заборгованість за надані позивачем послуги.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення, зазначає, що договір втратив чинність з отриманням листа від ПАТ «Київенерго» № 029/53/1/8751 від 24.07.2015, в якому не було висловлено згоди на дію договору саме до цієї дати. З 01.09.2015 був укладений та негайно набув чинності договір між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «КМК» Енергосервіс» саме на постачання теплової енергії для будинку № 2 по вул. Мішуги. Тобто договірні зобов'язання між сторонами з цієї дати відсутні, а тому є неправомірними вимоги позивача щодо покладання на ОСББ відповідальності за «порушення договірних зобов'язань» , що виникли після цієї дати.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

На виконання умов договору за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1029743,40 грн.

Факт здійснення позивачем поставки теплової енергії, її обсяги та вартість підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії.

Крім того, факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та постачання теплової енергії саме в зазначених позивачем розмірах, не оскаржувалось та не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Як зазначав позивач, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, має заборгованість по сплаті наданих послуг за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 в розмірі 61899,68 грн.

Відповідач, не погоджуючись із вказаною сумою заборгованості, зазначає, що через несвоєчасне виконання власниками житлових приміщень своїх обов`язків перед відповідача щодо сплати комунальних послуг, виникла заборгованість у останнього перед позивачем, у зв`язку з чим відповідач 22.04.2015 уклав договорі із ТОВ КМК Енергосервіс про здійснення функцій виконавця комунальних послуг.

В свою чергу між ТОВ КМК Енергосервіс була укладена угода з ПАТ Київенерго про заміну боржника у зобов`язанні, а отже на даний час боржником є не ОСББ Сердолік , а саме ТОВ КМК Енергосервіс , що також підтверджується тим, що на даний час рахунки позивачем виставляються саме на ім`я товариства а не об`єднання.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією відповідача (апелянта), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

До матеріалів справи представником відповідача долучено копію угоди № Т про заміну боржника у зобов`язанні, без дати, яка підписана представником відповідача та представником ТОВ КМК Енергосервіс , проте на даній угоді відсутній підпис уповноваженого представника позивача в графі погоджую .

Крім того, як зазначав в своїх письмових та усних поясненнях представник позивача як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, ПАТ Київенерго не отримувало вказаної угоди та, відповідно, не проставляло будь-яких підписів на такій угоді, тобто не погоджувало її.

Представником відповідача не було надано належних та допустимих доказів направлення позивачу копії наданої угоди № Т про заміну боржника у зобов`язанні, що спростовую також твердження апелянта про те, що не надсилання позивачем відповіді у вигляді заперечень щодо укладеної угоди є автоматично згодою на її підписання.

До того ж, як зазначав представник позивача в суді апеляційної інстанції, третьою особою - ТОВ КМК Енергосервіс окремий договір із ПАТ Київенерго був укладений з 01.09.2015, а отже до даного часу боржником та платником за надані (отримані) послуги є саме відповідач по справі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.04.2013.

В матеріалах справи наявні листи-відповіді позивача на звернення відповідача щодо продовження терміну дії договору, відповідно до яких термін дії договору тимчасового договору продовжено до 15.06.2016.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача на адресу позивача № 81/15 від 03.07.2015, в якому відповідач просив зменшити термін дії договору до 31.08.2015, проти даного представником позивача не було надано жодних заперечень та/або доказів не отримання такого листа від відповідача та, як наслідок не зменшення строку дії договору.

До того ж, як зазначалось вище, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що з 01.09.2015 договір про постачання теплової енергії укладений з третьою особою.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимоги саме до відповідача з урахуванням всього зазначеного та з урахуванням доказів на належне виконання ПАТ Київенерго своїх зобов`язання щодо постачання теплової енергію.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили у Додатку № 2 до Договору, відповідно до умов п.1 якого, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Пунктом 5 встановлено, що споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-2, вул. Драгоманова, 40 В - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40 В оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).

Позивачем заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 61899,68 грн. за період з 01.09.2014 по 01.10.2015.

Відповідач з розміром даної суми не погоджувався в частині нарахування здійснених за вересень 2015, з огляду на те, що з 01.09.2015 позивачем була укладена угода з третьою особою.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця.

Як зазначає позивач, нарахування коштів за вересень 2015 є добором нарахувань за 21.08.2015 по 31.08.2015 (з урахуванням вказаного вище пункту договору) на суму 4483,55 грн., що не було спростовано представником відповідача належними та допустимим доказами, та крім того, підтверджується, зокрема, відомостями обліку споживання теплової енергії з 21.08.2015 по 23.09.2015, підписана головою правління ОСББ Сердолік та скріплена печаткою об`єднання.

До того ж, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача до суду була подана заява про зменшення позовних вимог, а саме стягнення лише інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 61899,68 грн., платіжним дорученням від 13.05.2016 № 151.

В даному платіжному дорученні зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію згідно договору № 1310277 від 13.07.2012 , що додатково підтверджує факт погодження відповідачем із нарахування позивачем боргу за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 саме у розмірі 61899,68 грн.

Таким чином, з урахуванням вказаної заяви про зменшення позовних вимог, місцевим судом встановлювався факт правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату коштів відповідачем за послуги постачання теплової енергії.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.10.2014 по 29.02.2016 (з урахуванням щомісячних платежів, що впливає на період нарахування інфляційних втрат та 3% річних).

Колегія суддів, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції, погоджується із розрахунком місцевого суду, з урахуванням необхідності враховувати при визначені суми інфляційних втрат також і розмір дефляції, якщо така мала місце в заданий період, а також факт не включення до періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних дат фактичної сплати суми боргу, щодо частково задоволення вказаних вимог в розмірі: інфляційні втрати: 81418,55 грн., а 3% річних - 4709,43 грн.

Щодо твердження представника відповідача, що 06.07.2016 Київським апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 по справі № 826/15733/15 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ПАТ «Київенерго» , ОСОБА_5 про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними та виніс постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив частково та визнав нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 р. № 613 «Про встановлення тарифів на енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» , що автоматично визначає наявність у ОСББ «Сердолік» станом на 31.03.2016 переплати за спожиту теплову енергію в розмірі 33 602,34 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.

На момент нарахування відповідачу плати за спожиту теплову енергію постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» , була чинною, а тому у відповідача був обов'язок та строки, визначені договором, для оплати вартості спожитої теплової енергії.

Предметом спору у даній справі не є стягнення суми основного боргу, оскільки позивачем, з урахуванням заяви про зменшення, заявлено до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних.

Матеріали справи не місять доказів звернення відповідача до позивача в судовому чи позасудовому порядку із вимогою здійснити перерахування вартості спожитої теплової енергії. Перерахунок вартості спожитої теплової енергії не є предметом розгляду у даній справі.

На період здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 була чинною, а у відповідача був обов'язок сплатити вартість нарахованої спожитої теплової енергії.

Жодних заперечнь щодо вартості спожитої теплової енергії у спірний період відповідачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги ПАТ Київенерго , а тому апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРДОЛІК» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРДОЛІК» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРДОЛІК» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі № 910/8695/16- без змін.

Матеріали справи № 910/8695/16 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

ОСОБА_1