Рішення

від 14.07.2016 по справі 914/1162/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016р. Справа№ 914/1162/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Публічного акціонерного товариства В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» ОСОБА_1, м.Київ Приватного підприємства В«ЛОТОС-АВТОВ» , м.Львів про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 368 918,62 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №201 від 03.17.06.2016 р.);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«УКРГАЗПРОМБАНК В» ОСОБА_1, м.Київ до відповідача, Приватного підприємства В«ЛОТОС-АВТОВ» , м.Львів про стягнення 368 918,62 грн. заборгованості, з якої: 265 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 34 558,93 грн.- заборгованість по процентах за користування кредитом, 69 359,69 грн. неустойка, з якої: 5 578,18 грн. пеня за прострочку сплати процентів за користування кредитом, 63 251,51 грн. пеня за прострочку сплати кредиту,530,00 грн. штраф за порушення умов надання фінансових документів.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою від 25.05.2016 року виправлено описки в тексті ухвали від 29.04.2016 року про порушення провадження у справі.

З підстав, зазначених в ухвалі від 25.05.2016 року розгляд справи відкладався на 02.06.2016 року.

01.06.2016р. за вх.№23096/16 відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою від 02.06.2016 року (із врахуванням ухвали від 21.06.2016 р. про виправлення описки), строки розгляду справи продовжено за клопотанням представника відповідача на п»ятнадцять днів з 30.06.2016 року, судове засіданні призначено на 22.06.2016 року до 12 год.00 хв.

13.06.2016 р.(вх.№24509/16) від позивача поступило клопотання про доручення письмових доказів до матеріалів справи, серед яких меморіальні ордери на видачу кредитних коштів, виписки про рух коштів по особовому рахунку відповідача, інформаційну довідку.

22.06.2016р. за вх.№3276/16 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, стверджуючи про неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

22.06.2016р. за вх.№26255/16 в документообігу господарського суду зареєстровано ОСОБА_3 позивача проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.06.2016 року оголошувалась перерва до 06.07.2016 року, про що до відома представників сторін доведено у письмовій формі, під розписку.

За вх.№28786/16 в документообігу господарського суду 06.07.2016 року зареєстровано поступлення ОСОБА_3 позивача проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

З підстав, зазначених в ухвалі від 06.07.2016 року розгляд справи відкладався на 14.07.2016 року.

12.07.2016 року за вх.№29484/16 та за вх.№29482/16 в суді зареєстровано подані позивачем додаткові пояснення щодо підстав та порядку нарахування пені та щодо підстав нарахування штрафу.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 22.06.2016р. забезпечив. В судовому засіданні подав заперечення (в подальшому зареєстровані в канцелярії суду за вх.№26177/16 від 22.06.2016р.) проти клопотання про припинення провадження у справі за п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 22.06.2016р. не забезпечив. Вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.05.2016р. в повному обсязі не виконав.

З підстав, зазначених в ухвалі від 22.06.2016 року розгляд справи відкладався на 06.07.2016 року, а з підстав зазначених в ухвалі від 06.07.2016 року - на 14.07.2016 року.

06.07.2016 р. за вх.№28783/16 в суді зареєстровано подані позивачем ОСОБА_3 проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

12.07.2016 р. за вх.№29486/16 та за вх.№29488/16 в документообігу господарського суду зареєстровано подані позивачем ОСОБА_4 пояснення щодо підстав нарахування штрафу та щодо підстав та порядку нарахування пені.

В судове засідання 14.07.2016 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач.

З підстав, наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

В задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про припинення провадження у справі просить відмовити.

В судовому засіданні, розглянувши клопотання відповідача, які поступили 01.06.2016 р. (вх.№23096/16) про припинення провадження у справі відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України та клопотання вх.№3276/16 від 22.06.2016 р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України, суд, заслухавши представника позивача, дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначених клопотань.

Відповідно до п.2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами У першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту пред'явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторін в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «ЛОТОС-АВТО» про стягнення 368 918,62 грн. заборгованості за договором банківського кредиту (кредитна лінія) №26-КЛ/14-ЗРВ від 12 серпня 2014 року, з якої: 265 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 34 558,93 грн.- заборгованість по процентах за користування кредитом, 69 359,69 грн. неустойка, з якої: 5 578,18 грн. пеня за прострочку сплати процентів за користування кредитом, 63 251,51 грн. пеня за прострочку сплати кредиту,530,00 грн. штраф за порушення умов надання фінансових документів. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням 01.06.2016 р. (вх.№23096/16) про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи відповідача суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "УКРГАЗПРОМБАНК" та Приватним підприємством «ЛОТОС-АВТО» укладено договір банківського кредиту № 26-КЛ/14-ЗРВ, пунктом 6.1. якого передбачено арбітражне застереження, зокрема, про розгляд всіх спорів та вимог, які виникають при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду. Умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін на їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору (п.6.2).

У зв"язку з неналежним виконанням Приватним підприємством «ЛОТОС-АВТО» своїх зобов"язань за цим договором, Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом у даній справі.

Клопочучи припинити провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідач вказує,серед іншого, що вказаний пункт договору, яким передбачено арбітражне застереження, не визнано недійсним, а тому, з огляду на п.п. 4.2. та 4.2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі має бути припиненим.

Разом з тим, позовну заяву у даній справі підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк".

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14.09.2015 р. № 602 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.09.2015р. №168 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» з 15.09.2015р. до 14.09.2017р, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», визначені статтями 37,38,48,51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 строком на 2 роки з 15.09.2015р. до 14.09.2017р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 статті 35 цього ж Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відбувається через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 37 цього ж Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду та має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Таким чином, ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" звернулось до господарського суду в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є юридичною особою публічного права і здійснює ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Оскільки на момент звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" діяло не як самостійна установа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи на ліквідацію, тому, враховуючи приписи п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", спір у даній справі не може бути переданий на вирішення третейського суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист з боку держави.

У ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції.

Отже, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку , що задоволення клопотання відповідача та припинення провадження у справі призведе до неправильного застосування норми пункту 5 частини 1статті 80 Господарського процесуального кодексу України та положень Закону України "Про третейські суди". Відтак, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Наведена правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України.

У клопотанні вх.№3276/16 від 22.06.2016 р. року відповідач просить зупинити провадження у справі, стверджуючи про неможливість її розгляду до вирішення пов»язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що суб»єкт права на конституційне звернення - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України», звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Необхідність в офіційному тлумаченні вказаного положення Кодексу Товариство «Торговий дім «Арматура України», як зазначає відповідач у даній справі - ПП «ЛОТОС-АВТО», обґрунтовує неоднозначним його розумінням та застосуванням господарськими судами. Так, суди зазначали, що за пунктом 5 частини першої статті 80 Кодексу провадження у справі підлягає припиненню, в одних випадках, за умови наявності волі обох сторін про передачу розгляду спору на вирішення третейського суду, а в інших - за наполяганням однієї із сторін про передачу спору до третейського суду без урахування волі іншої. На думку Товариства, така невизначеність у застосуванні господарськими судами положення пункту 5 частини першої статті 80 Кодексу призвела до порушення його конституційного права на захист прав та законних інтересів у судовому порядку. ПП «Лотос-Авто» посилаючись на зазначене, а також, що у ході пленарного засідання Конституційний Суд України завершив дослідження матеріалів справи на відкритому пленарному засіданні і перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення та прийняття рішення, вважає що провадження у даній справі підлягає зупиненню до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1)призначення господарським судом судової експертизи;

2)надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу

досудового розслідування;

3)заміни однієї з сторін її правонаступником.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанії» визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

офіційного тлумачення Конституції та законів України;

відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» звернулось до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, то суд зазначає, що саме поняття «тлумачення норм законодавства» у відповідності до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанії» не є встановленням обставин, що впливають чи можуть вплинути саме на оцінку доказів у справі №914/1422/16, що розглядається господарським судом Львівської області, так як справи не пов'язані і результат розгляду конституційного звернення і сам факт звернення не може мати наслідком зупинення провадження у справі відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі судом відмовлено.

Оскільки підстав для припинення провадження у справі та для зупинення провадження у справі судом не встановлено, то спір підлягає розгляду по суті.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов»язки виникають, зокрема, з договорів.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2014 року року між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» (надалі - кредитодавець) та Приватним підприємством «ЛОТОС-АВТО» ( надалі-позичальник) укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) №26-КЛ/14-ЗРВ (надалі-Договір), відповідно до п.1.1 предметом якого є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії та зобов»язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим Договором, а саме :

1.1.1. надання відновлювальної кредитної лінії - це надання грошових коштів позичальнику протягом строку кредиту необмежену кількість разів таким чином, що в будь-який момент розмір кредиту не перевищує розмір ліміту граничної заборгованості, встановлений цим Договором;

1.1.2. ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією (сума кредиту) - 265 000,00 гривень;

1.1.3. строк кредиту (строк кредитування) до 06 серпня 2015 року включно;

1.1.4. процентна ставка за користування кредитом - 14% (чотирнадцять відсотків) річних.

Відповідно до умов в п.1.2 Договору, строк сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п»ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п.1.1.3 Договору.

При розрахунку процентів за користування кредитом приймається кількість днів у місяці - календарна, кількість днів на рік: 365 (триста шістдесят п»ять) днів - для кредитів, наданих у гривні; 360 (триста шістдесят) днів - для кредитів, наданих в іноземній валюті. (п.1.3 Договору).

У разі недостатності грошових коштів для виконання зобов»язань позичальника за цим Договором в повному обсязі, вимоги кредитодавця погашаються у такій черговості: у першу чергу погашається прострочена заборгованість за процентами, у другу чергу - оплачуються поточні нараховані проценти (не прострочені), у третю чергу - прострочена заборгованість за кредитом, комісіям та іншим платежам, встановленим цим Договором; далі грошові кошти направляються на виконання зобов»язань згідно порядку, встановленим цим Договором. Черговість платежів може бути змінена кредитодавцем в одностороннньому порядку (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.2.1, цільове призначення кредиту: кредит надається для поповнення обігових коштів позичальника та здійснення іншої статутної діяльності позичальника.

Відповідно до п.2.3, надання кредиту позичальнику здійснюється за умови виконання позичальником зобов»язань, передбачених цим Договором та підписання на умовах, визначених кредитодавцем, всіх договорів щодо забезпечення виконання зобов»язань позичальника за цим Договором, зазначених в п.2.4 цього Договору .

Позичальник зобов»язаний використати кредит на зазначені у Договорі цілі; повернути кредитодавцю кредит в строк згідно п.1.1.3 Договору, у повному обсязі, в валюті кредиту та в порядку, що встановлені Договором; платити кредитодавцю щомісячно проценти за користування кредитом у валюті кредиту, в розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим Договором; платити кредитодавцю комісії, встановлені цим Договором, у розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим Договором; повернути достроково кредитодавцю кредит у повному обсязі та сплатити нараховані проценти незалежно від настання строку виконання зобов»язання у разі настання випадків, зазначених у п.3.2.12 цього Договору тощо (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.п.3.2.6 п.3.2 Договору позичальник зобов»язаний надавати кредитодавцю фінансову звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів позичальника за звітний період. Перелік та строки надання звітності встановлені у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, у разі порушення позичальником зобов»язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього Договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов»язання за кожен день прострочення виконання зобов»язання.

Відповідно до п.5.2, у разі виявлення нецільового використання кредиту позичальник сплачує штраф у розмірі 10,0 від суми нецільового використання у строк, що не перевищує два робочі дні з дати одержання відповідної вимоги від кредитодавця, а відповідно до п.5.3 Договору - у разі порушення позичальником будь-якого зобов»язання за цим Договором (крім грошових зобов»язань) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена у п.1.1.2 Договору, за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п.7.6 цей Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим Договором.

Договір банківського кредиту №26-КЛ/14-ЗРВ від 12 серпня 2014 року підписаний уповноваженими особами кредитодавця та позичальника, їх підписи скріплені гербовими печатками ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» і ПП «ЛОТОС-АВТО».

У Додатку №1 від 12.08.2014 року до Договору банківського кредиту №26-КЛ/14-ЗРВ від 12.08.2014 року (до пункту 3.2.6 Договору) сторони передбачили «документи про фінансовий стан і діяльність позичальника ПП «ЛОТОС-АВТО»». Додаток №1 містить найменування документів; строк (періодичність) надання цих документів Банку; примітки у яких, зокрема, зазначено вимоги до оформлення певного, передбаченого у Додатку №1 документа, який підлягає поданню Банку.

Додаток №1 Договору підписаний уповноваженими особами кредитодавця і позичальника, їх підписи скріплені гербовими печатками Банку і Підприємства.

Згідно з умовами кредитного договору Банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з граничним лімітом заборгованості в розмірі 265 000,00 грн. зі сплатою процентів, виходячи із розміру процентної ставки 14% річних з кінцевим терміном погашення кредиту - 06 серпня 2015 року, що підтверджується матеріалами у справі , а саме меморіальними ордерами №228 від 22.08.2014р. та №1463 від 01.10.2014р, випискою про рух коштів по особовим рахункам відповідача, що не спростовано відповідачем.

Згідно зі ст. ст.1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Станом на 05.04.2016 року відповідач не виконав свої зобов»язання передбачені п.3.2.2, п.3.2.3 кредитного договору та не повернув кредитні кошти, не сплатив відсотки за користування кредитом у строки передбачені кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Відповідачем не подано суду доказів повернення кредиту. Заборгованість за кредитом становить 265 000,00 грн. Доказів на спростування зазначеного, а відтак - на спростування заявлених Банком позовних вимог в цій частині, відповідач суду не надав, а матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту у встановлені договором строки, вимога ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» про стягнення 265 000,00 грн. заборгованості за кредитом підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Враховуючи невиконання відповідачем обов»язку з повернення кредиту у встановлені договором строки, ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» правомірно нарахував відповідачу проценти за користування кредитними коштами, однак, зважаючи на умови в п.1.2 , п.1.1.3 , керуючись положеннями ч.1 ст.1048 ЦК УКРАЇНИ, здійснивши перерахунок нарахованих процентів суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 34 558,93 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом підлягає до задоволення частково, в сумі 9 961,08 грн., оскільки нарахування процентів підлягає обмеженню (включно по 06 серпня 2015 року) так як умовами кредитного договору не передбачено інше, а саме , що відсотки нараховуються за весь час користування кредитом з дня його видачі до дня повернення. Таким чином, за період з 01.10.2014 р. по 06.08.2015р. включно, за 310 днів прострочки, сума процентів складає 31 509,59 грн. Відтак: 2301,37 грн. +31509,59 грн. - 23 849,88 грн. ( сума погашених процентів) =9 961,08 грн.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит в строк до 06 серпня 2015 року включно. Умовами договору (п.1.2) погоджено, що строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, не пізніше п»ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредиту - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п.1.1.3 Договору.

Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту розпочався з 07.08.2015 р. і закінчився 07.02.2016р.

Позивач нарахував пеню за прострочення сплати кредиту за період з 07.08.2015р. по 06.02.2016р. в сумі 63 251,51 грн. Суд розглядає спір в межах заявлених вимог. Вимога позивача про стягнення 63 251,51 грн. пені за прострочення кредиту підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 5 578,18 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, то здійснивши перерахунок нарахованої пені суд приходить до висновку , що дана вимога підлягає до задоволення частково, в сумі 4284,24 грн., оскільки підстави нарахування пені з 08.02.2016 року по 04.04.2016 року (за інший період, ніж зазначені вище 6 місяців) відсутні. Крім того, не підлягає до стягнення нарахована за 1 день (06.05.2015р.) пеня в розмірі 5,01 грн. від суми процентів 3049,32 грн., оскільки ця сума процентів була погашена відповідачем 05.05.2015р., що вбачається із відомостей банку в таблиці розрахунку заборгованості «погашені проценти по кредиту», а відповідно до умов в п.1.2 кредитного договору строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, не пізніше п»ятого числа місяця, тобто 5-е число включно. Відтак, зазначена сума процентів сплачена вчасно. Крім того, мали місце арифметичні помилки в графі «сума пені» у таблиці розрахунку заборгованості «нарахована пеня на прострочені відсотки.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.04.2012р. № 3-27гс12, яка в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до п.3.2.6 Договору банківського кредиту позичальник зобов»язаний надати Банку фінансову звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів позичальника за звітний період. Перелік та строки надання звітності встановлені у Додатку №1 до Договору.

Проте, в порушення вказаної умови Договору банківського кредиту відповідач перестав надавати позивачу документи про фінансовий стан і діяльність позичальника, у зв»язку з чим у позивача виникло право стягнути з відповідача штраф за порушення умов Договору на підставі п.5.3 договору банківського кредиту. Відповідно до положень Додатку №1 Договору відповідач зобов»язаний був до 25 жовтня 2015 року подати документи про фінансовий стан і діяльність позичальника за третій квартал 2015 року, згідно переліку визначеного в Договорі, що ним не було виконано. Доказів зворотнього відповідач не надав.

Згідно п.5.3 договору банківського кредиту, у разі порушення позичальником будь-якого (окрім грошового) зобов»язання за цим Договором позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п.1.1.2 Договору, за кожен випадок такого порушення.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 530,00 грн. штрафу підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1,2,12,32,33,34,36,43,44,49,75,79, п.5 ч.1 ст.80, ст.ст. 82,84,85,116 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛОТОС-АВТО» (вул.Зелена,147, м.Львів, 79035; код ЄДРПОУ 32328279) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» (Дніпровська набережна, буд.13, м.Київ, 02098; код ЄДРПОУ 24262992) 342 496,83 грн. заборгованості за Договором банківського кредиту №26-КЛ/14-ЗРВ від 12 серпня 2014 року, з якої : 265 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 9 961,08 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 63 251,51 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 4284,24 грн. пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 530,00 грн. - штраф, а також стягнути 5 137,44 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.