Постанова

від 19.07.2016 по справі 910/20498/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа№ 910/20498/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача:Жарський В.І.-представник;

Від відповідача : не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Ружинської селищної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року

у справі №910/20498/15 (головуючий суддя Домнічева І.О.)

за позовом Ружинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа - 2"

про розірвання договору та стягнення 248 626,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Ружинська селищна рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа - 2" про розірвання договору та стягнення 248 626,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавець не виконав умови Договору належним чином: станція до часу подання позову не працює, не було відібрано зразків питної води і не передано до санітарно-епідеміологічної станції (відповідно до п.5.1. Договору), не було забезпечено роботу станції знезалізнення при температурі повітря -5 градусів за Цельсієм (п.2 Угоди) та не складено між сторонами відповідного акту щодо якості очищення води.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 провадження у справі №910/20498/15 в частині розірвання Договору №65-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт від 22.10.2008, який укладений між Ружинською селищною радою та ЗАТ "Концерн "Природа" припинено, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі 910/20498/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків та недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 колегією суддів у складі головуючого судді Шевченко Е.О., суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 № 09-52/1762/16 у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача), відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20498/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Ружинської селищної ради у справі №910/20498/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 апеляційну скаргу Ружинської селищної ради прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/20498/15 на 21.06.2016.

16.06.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 21.06.2016, повноважний представник відповідача не з'явився.

Представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 розгляд апеляційної скарги Ружинської селищної ради відкладено на 19.07.2016.

В судовому засіданні, призначеному на 19.07.2016, представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 по справі №910/20498/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 19.07.2016 у судове засідання не з'явився.

Згідно з п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04071, м. Київ, вул.. Верхній Вал, 62, код ЄДРПОУ 30860917.

На вказану адресу Київським апеляційним господарським судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 21.06.2016 з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

До суду повернулось повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

З приводу неявки представника відповідача в судове засідання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Так з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.10.08 між Ружинською селищною радою (позивач) та ЗАТ "Концерн "Природа", правонаступником якого є відповідач, (відповідач) було укладено договір № 65-П-2008 на виконання дослідно - конструкторських та технологічних робіт (Договір) по будівництву станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 куб. м. на добу на об'єкті впровадження по вул. Депутатській в с. Заріччя, Ружинського району, Житомирської області.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість робіт складає 173 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору, роботи по цьому договору виконавець розпочинає протягом 60 календарних днів від дати підписання даного договору та виконує протягом 120 календарних днів.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що при завершенні робіт за Договором, виконавець передає, а замовник приймає роботи, оцінює якість очищення води за результатами аналізу СЕС, та сторони підписують АКТ здачі - прийняття робіт та іншу кошторисну документацію згідно ДБНу України протягом 5-ти календарних днів з моменту завершення виконання робіт в повному обсязі.

У листопаді 2008 між сторонами були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за на загальну суму 173 000,40 грн.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Крім того колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що позов Ружинської селищної ради про розірвання договору № 65-Г1-2008 вже було розглянуто господарським судом із винесенням рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачем було додано до позовної заяви рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2011 у справі № 11/5007/65/11.

З мотивувальної частини зазначеного рішення від 15.09.2011 вбачається, що Ружинська селищна рада просила розірвати договір № 65-П-2008, посилаючись на невиконання ТОВ "Природа-2" його умов в редакції Додаткової угоди № 1, а саме, незабезпечення перевірки роботи станції знезалізнення в умовах низьких температур протягом 2009-2011. Судом було відмовлено в задоволенні зустрічного позову в зв'язку з його безпідставністю.

Таким чином в даному випадку є рішення господарського суду у справі № 11/5007/65/11 про той же предмет, а саме про розірвання договору № 65-П-2008 та з тих же підстав, порушення підрядником умов договору з перевірки роботи станції в умовах низьких температур.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2011 у справі № 11/5007/65/11 вже було вирішено спір між тими ж сторонами, про вимогу про розірвання договору № 65-П-2008 на виконання дослідно - конструкторських та технологічних робіт від 22.10.2008.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності припинення провадження у справі в частині розірвання договору № 65-П-2008 на виконання дослідно- конструкторських та технологічних робіт від 22.10.2008.

З матеріалів справи також вбачається, що Господарським судом Житомирської області було винесено рішення від 22.05.2012 у справі № 2/5007/41/12 за позовом ТОВ "Природа-2" до Ружинської селищної ради та зустрічним позовом Ружинської селищної ради до ТОВ "Природа-2". Зазначеним рішенням суд відмовив Ружинській селищній раді в задоволенні зустрічного позову і рішення в цій частині залишили без змін Рівненський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України.

Зі змісту даного рішення вбачається, що предметом зустрічного позову Ружинської селищної ради було визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" права на демонтування і вилучення без згоди Ружинської селищної ради аератора вихрового на станції знезалізнення питної води, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Заріччя, вул. Депутатська, та відсутність права вимоги про здійснення Ружинською селищною радою підготовчих дій для запуску та перевірки роботи вказаної станції знезалізнення води, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" у семиденний строк після набрання рішенням законної сили встановити аератор вихровий, якість та технічна характеристика якого повинна відповідати умовам, передбаченим договором №65-П-2008 від 22.10.2008., на станції знезалізнення питної води, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Заріччя, вул. Депутатська, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" відповідно до умов додаткової угоди №1 від 11.06.2009 взяти участь у перевірці роботи станції знезалізнення питної води у наступний зимовий період 2012-2013 (за умови досягнення температури повітря -5 градусів за Цельсієм) та складанні і підписанні акту про результати такої перевірки.

В позовній заяві Ружинська селищна рада посилалася на те, що ТОВ "Природа-2" не виконало умови договору № 65-П-2008 належним чином. Також Ружинська селищна рада зазначала, що в зимовий період 2009-2010 станція знезалізнення питної води не була запущена з тієї причини, що працівниками ЗАТ "Концерн "Природа" був демонтований аератор вихровий, який забезпечує її функціонування.

З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Житомирської області за результатами розгляду зустрічного позову дійшов висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає повністю, встановивши обставини, які мають преюдиційну силу при розгляді інших справ про що вірно вказав суд першої інстанції.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Природа-2", виконало роботи згідно підписаного між сторонами договору, доказом чого є акти виконаних робіт, погоджені сторонами.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ "Природа-2" неодноразово повідомляло позивача про готовність встановити ежектор та запустити станцію, про свою готовність взяти участь у пуску станції для перевірки її роботи в умовах низьких температур в будь-який день.

Наміри ТОВ "Природа-2" та готовність вчинити дії по встановленню ежектора та запуску станції відображені також в заяві від 12.01.2012 про порушення кримінальної справи проти службових осіб Ружинської селищної ради та в листі до прокуратури області №54 від 19.01.2012.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в даній справі, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 86 500,20 грн. - половина договірної вартості комплексу робіт зі створення станції знезалізнення, яка була перерахована Виконавцю 28.03.2012; 15 786,29 грн. інфляційних було перераховано 28.11.2012; 4 798,98 грн. 3% річних було перераховано 28.11.2012; сума державного мита 1 070,85 грн. було перераховано 28.11.2012; витрати ІТЗ 236,00 грн. було перераховано 28.11.2012; 140 234,27 грн. - штраф, розрахований відповідно до п.6.1. Договору згідно доданого розрахунку.

Предметом договору було не будівництво або удосконалення водонапірної башти, яка перебуває на балансі ради, а лише встановлення в наявну башту станції знезалізнення. Встановлення станції знезалізнення відбувалось на підставі вихідних даних, наданих Ружинською селищною радою, як замовником, в порядку ст. 888 ЦК України. Як зазначено в Додатку № 2 до Листа № 58 від 13.02.12р., направленого відповідачу, копія якого міститься в матеріалах справи, після запуску станції в роботу виявилось, що заявлена замовником розрахункова продуктивність станції - 200 куб. м на добу на половину не забезпечувалась продуктивністю свердловини, що саме і призвело до позаштатної роботи ежектору, підтікання води та утворення льоду на башті.

Крім того, перевіркою 24.02.2011 було встановлено, що експлуатуючою організацією не виконується основна вимога Інструкції з експлуатації - не проводиться регулярне промивання фільтруючого завантаження, яке накопичило таку кількість заліза, що через нього не проходить вода, переливаючись через верхній люк башти та утворюючи брили льоду. Станцію було прийнято за актом в листопаді 2009р.. проте, башту не було підготовлено після цього до зимового періоду, зокрема, не було навіть утеплено єдиний промивний кран, хоча утеплення крану та створення утепленої зони обслуговування є очевидним обов'язком комунального підприємства, яке експлуатує башту протягом цілого року, в т.ч. протягом зимового періоду.

Крім того в гарантійному листі було зазначено, що порушення в роботі станції в результаті некваліфікованої експлуатації є підставою для автоматичного анулювання гарантійних зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 цієї Додаткової угоди від 11.06.2009 Ружинська селищна рада має оплатити половину договірної вартості комплексу робіт зі створення станції знезалізнення в сумі 86 500,20грн. протягом 30 днів з дати підписання цієї Угоди, Ружинська селищна рада її не заплатила і цю суму було стягнуто рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 11/5007/65/11, а решту вартості станції в сумі 86 500,20грн. вона повинна оплатити після того, як температура повітря досягне -5 градусів і це не призведе до збою в роботі станції.

Відтак вимога про повернення отриманих за договором коштів є безпідставною, також є безпідставним нарахування позивачем пені та штрафу згідно п. 6.1. договору. За цим пунктом штраф нараховується за порушення виконавцем з власної вини строків початку та виконання робіт за цим договором. В той же час, всі роботи, передбачені договором, було виконано в повному обсязі та прийнято замовником без жодних зауважень, що встановлено господарським судом при розгляді справ, про які зазначено вище.

А тому позовні вимоги про стягнення штрафу, пені та про стягнення державного мита а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення задоволенню не підлягають про що вірно вказав суд першої інстанції.

Пунктом 5.1. договору встановлено що виконавець передає а замовник приймає роботи, оцінює якість очищеної води за результатами аналізу СЕС та підписують Акт здачі-прийняття робіт". Таким чином, оцінювати якість за результатами аналізу СЕС повинен саме замовник, який і замовляє цей аналіз, при цьому, як далі зазначено в п.п. 5.1. договору, "Строк отримання Замовником результатів СЕС не зараховується до терміну виконання робіт в частині п.п. 3.2. цього договору". Зі свого боку виконавцеві надано право самостійно здійснити оцінку якості води за допомогою американської експрес- лабораторії і, в разі, якщо результати перевірки СЕС, замовленої замовником, та перевірки експрес-лабораторії, замовленої виконавцем, відрізняються, проби води передаються до Інституту колоїдної хімії води для остаточного висновку. Строк давності встановлений ст.. 863 ЦК України на пред'явлення претензій щодо якості виконаних робіт сплив.

Крім того слід зазначити, що в матеріалах справи міститься підписаний між сторонами Акт здачі-прийняття робіт, який згідно договору, є підтвердженням не тільки факту виконання робіт та їх прийняття замовником, але й факту перевірки замовником якості очищеної води за результатами СЕС та відсутності з боку замовника будь-яких претензій до якості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині розірвання договору та відмовити в частині стягнення 248 626,59 грн.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ружинської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі № 910/20498/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/20498/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко