Постанова

від 21.07.2016 по справі 805/1386/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р. Справа № 805/1386/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ»

до ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721 /том 1 а.с.4-14/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (надалі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КЛАРКСОН» (код ЄДРПОУ 38130295) за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року та за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року. відповідачем, складено акт від 04.04.2016 року №159 /28-03-39/34093721. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000293900/3864/10/28-03-39-34093721 від 14.04.2016 року , відповідно до якого Позивачу було встановлено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7 636 803,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у сумі 1 909 200,75 грн. Вважає, прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірку не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку.

Просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС №0000293900/3864/10/28-03-39-34093721 від 14.04.2016 року/том 1 а.с.13/.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження /том 4 а.с.85/. У попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 34093721. Позивач є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку платників податків в ОСОБА_1 державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відповідач - ОСОБА_1 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ОСОБА_1 державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КЛАРКСОН» (код ЄДРПОУ 38130295) за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року та за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року.

За наслідками проведення перевірки Відповідачем було складено відповідний Акт від 01.04.2016 року №159 /28-03-39/34093721 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 , 1983.6 ст.198 та п. 201.4, п.201.6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2, та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за №1333/20071, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 7 636 803грн. в тому числі по періодах: лютий 2014 року на суму 2 310510грн., березень 2014 року на суму 2 955 287грн., липень 2014 року на суму 2 371 006грн./том 1 а.с.53/.

Не погодившись із висновками акту перевірки, Позивачем до Податкового органу було подано письмові заперечення на акт перевірки від 01.04.2016 року №159 /28-03-39/34093721 /том 1 а.с.82-86/.

ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 12 квітня 2016 року №3718/10/28-03-39, повідомило про залишення висновків акту перевірки від 01.04.2016 року №159 /28-03-39/34093721 без змін /том 1 а.с.87-97/.

На підставі акту перевірки від 01.04.2016 року №159 /28-03-39/34093721 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 №0000293900/3864/10/28-03-39-34093721 форми «Р» яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9 546 003,75грн. у тому числі 7 636 803грн. за основним платежем, 1 909 200,75грн. за штрафними (фінансовими)санкціями /том 1 а.с.98/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення Підприємством п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 , 1983.6 ст.198 та п. 201.4, п.201.6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2, та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за №1333/20071, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 7 636 803грн. в тому числі по періодах: лютий 2014 року на суму 2 310510грн., березень 2014 року на суму 2 955 287грн., липень 2014 року на суму 2 371 006грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно підпункту 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України 14.1.203. продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Так, 30.05.2012 року між «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та ТОВ «КЛАРКСОН» було укладено Договір поставки №ДЗЛ-01/12-223П /том 1 а.с.140-148/.

Відповідно до умов Договору №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 року ТОВ «КЛАРКСОН» зобов'язувалося поставити на адресу Позивача вугільну продукцію.

На виконання умов зазначеного вище Договору ТОВ «КЛАРКСОН» здійснило поставку вугільної продукції у кількості 12 768,80 т. на загальну вартість 13 863 057,69 грн., в тому числі ПДВ - 2 310 509,62 грн. у лютому 2014 року, у кількості 16 141,05 тн. на загальну вартість 17 731 720,60 грн. в тому числі ПДВ - 2 955 286,77 грн. у березні 2014 року, у кількості 13 204,33 т на загальну вартість 14 226 037,71 грн. в тому числі ПДВ - 2 371 006,28 грн. у липні 2014 року.

Поставка вказаної продукції здійснювалась у межах укладених до Договору №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 Специфікацій №19 від 30.01.2014 року, №20 від 28.02.2014 року та №24 від 27.06.2014 року/том 1 а.с.149-156/.

Факт транспортування та отримання Позивачем вугільної продукції підтверджується зокрема залізничними накладними:

- за лютий 2014р.: №48335996 від 01.02.2014р, №48425367 від 03.02.2014р., №48494363 від 05.02.2014р., №48654867 від 08.02.2014р., №48795876 від 11.02.2014р., №48897086 від 13.02.2014р., №49075328 від 16.02.2014р., №49364482 від 21.02.2014р., №49497738 від 24.02.2014р., №49497787 від 24.02.2014р., №49497779 від 24.02.2014р., №49565781 від 25.02.2014р., №49642150 від 26.02.2014р., №49714884 від 27.02.2014р., №49744451 від 28.02.2014р.

- за березень 2014р.: №49893910 від 03.03.14р., №49955784 від 04.03.2014р., №50015593 від 05.03.2014р., №50058080 від 06.03.2014р., №50117613 від 07.03.2014р., №50158492від 08.03.2014р., №50215235 від 09.03.2014р., №50242197 від 10.03.2014р., №50531730 від 15.03.2014р., №50586262 від 16.03.2014р., №50636877 від 17.03.2014р., №50707033 від 18.03.2014р., №50759976 від 19.03.2014р., №50867548 від 21.03.2014р., №51004380 від 24.03.2014р., №51135721 від 26.03.2014р., №51235570 від 28.03.2014р., №51351302 від 30.03.2014р.

- за липень 2014р.: №50530799 від 04.07.2014р., №50373877 від 01.07.2014р., №50631944 від 06.07.2014р., №50477546 від 03.07.2014р., №50729110 від 08.07.2014р., №50822246 від 10.07.2014р., №50622170 від 10.07.2014р., №50922772 від 12.07.2014р., №51013340 від 14.07.2014р., №51013316 від 14.07.2014р., №51112647 від 16.07.2014р., №51112654 від 16.07.2014р., №51112662 від 16.07.2014р., №51112720 від 16.07.2014р., №51112779 від 16.07.2014р., №51112795 від 16.07.2014р., №51112811 від 16.07.2014р., №51112860 від 16.07.2014р., №51112571 від 16.07.2014р., №51112605 від 16.07.2014р., №51112613 від 16.07.2014р., №51112621 від 16.07.2014р., №51112639 від 16.07.2014р., №51229425 від 18.07.2014р., №51229474 від 18.07.2014р., №51229458 від 18.07.2014р., №51229540 від 18.07.2014р., №51229532 від 18.07.2014р., №51229573 від 18.07.2014р., №51229565 від 18.07.2014р., №51229672 від 18.07.2014р., №51229656 від 18.07.2014р., №51229508 від 18.07.2014р., №51229441 від 18.07.2014р., №51112522 від 16.07.2014р., №51305985 від 20.07.2014р., №51306017 від 20.07.2014р., №51305944 від 20.07.2014р., №51306025 від 20.07.2014р., №51305928 від 20.07.2014р., №51305951 від 20.07.2014р., №51306009 від 20.07.2014р., №51305977 від 20.07.2014р., №51305936 від 20.07.2014р., №51305993 від 20.07.2014р., №51460319 від 23.07.2014р., №51460236 від 23.07.2014р., №51460483 від 23.07.2014р., №51460558 від 23.07.2014р., №51460772 від 23.07.2014р., №51460392 від 23.07.2014р., №51460277 від 23.07.2014р., №51460871 від 23.07.2014р., №51460186 від 23.07.2014р., №51621308 від 27.07.2014р., №51621282 від 27.07.2014р., №51621233 від 27.07.2014р., №51621217 від 27.07.2014р., №51621225 від 27.07.2014р., №51621209 від 27.07.2014р., №51621191 від 27.07.2014р., №51621324 від 27.07.2014р., №51621167 від 27.07.2014р., №51622033 від 27.07.2014р/том 1 а.с.170-250, том 2 а.с.1-56/.

У відповідності до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 - накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

У залізничних накладних, на підставі яких транспортувалась продукція у графі 1 вантажовідправником вказувалось ТОВ «ВП ЦЗФ «Чумаківська», у графі 4 вантажоотримувачем ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», а власником вугільного концентрату ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ».

Відповідно до приписів п. 3.1 Договору №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 року Покупець повинен повідомити Постачальнику реквізити вантажоодержувачів продукції за два робочих дні до початку відвантаження. Саме по вказаним реквізитам, і саме на адресу ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», Постачальник мав поставляти вугільну продукцію обумовлену специфікаціями.

По факту поставки продукції Постачальником і Покупцем складалися Акти передачі відвантаженої вугільної продукції із вказанням у ньому відповідного місця поставки вугільного концентрату - ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», а саме Акти:

- за лютий 2014р.: від 01.02.2014р., від 03.02.2014р., від 05.02.2014р., від 08.02.2014р., від 13.02.2014р., від 16.02.2014р., від 21.02.2014р., від 24.02.2014р., від 25.02.2014р., 26.02.2014р., від 27.02.2014р., від 28.02.2014р.,

- за березень 2014р.: від 03.03.2014р., від 04.03.2014р., 05.03.2014р., від 06.03.2014р., від 07.03.2014р., 08.03.2014р., 09.03.2014р., від 10.03.2014р., від 15.03.2014р., від 16.03.2014р., від 17.03.2014р., від 18.03.2014р., від 19.03.2014р., від 21.03.2014р., від 24.03.2014р., від 26.03.2014р., від 28.03.2014р., від 30.03.2014р.

- за липень 2014р.: від 01.07.2014р., від 03.07.2014р., від 04.07.2014р., 06.07.2014р., 08.07.2014р., від 10.07.2014р., від 12.07.2014р., 14.07.2014р., 16.07.2014р., від 18.07.2014р., від 20.07.2014р., від 23.07.2014р., від 27.07.2014р /том 2 а.с.143-186/.

Виходячи з цього податковим органом зроблено невірно висновок про те, що залізничними накладними не підтверджується факт постачання ТОВ «КЛАРКСОН» вугільної продукції в місце доставки, визначене Покупцем у відповідності до п. 3.1 Договору №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 року (ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ»).

Факт постачання товару ТОВ «КЛАРКСОН» за Договором №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 року у місце доставки підтверджується як залізничними накладними, оформленими у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, так і підписаними сторонами Актами передачі відвантаженої вугільної продукції, які оформлені згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають необхідні реквізити первинного документа.

Для підтвердження виконання договору поставки, позивачем надано наступні документи: специфікації, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки-фактури, акти передачі відвантаженої вугільної продукції, посвідчення якості, платіжні доручення, банківські виписки, накладні на відпуск вугільних концентратів у виробництво /том 1 а.с.170-250, том 2 а.с.1-250, том 3 а.с.104-117,118-191/

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що операції позивача, щодо постачання вугільного концентрату через ТОВ «КЛАРКСОН» не мали реального товарного характеру, а були спрямовані лише на отримання податкової вигоди та відповідно робить висновок про те, що вказані господарські операції фактично не відбулись, є безтоварними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування податкового кредиту у зв?язку із відображенням їх змісту у первинних документах.

Така позиція ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС не ґрунтується на нормах діючого законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи.

У відповідності до укладеного Договору №0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010 року ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» зобов'язувався постачати ПАТ «МК «Азовсталь» вугільні концентрати (п. 1.1 Договору) на умовах, викладених у цьому Договорі /том 1 а.с.157-167/.

Відповідно вугільну продукцію, яку Позивач придбавав у ТОВ «КЛАРКСОН» він надалі реалізовував своєму покупцеві по Договору №0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010 року - ПАТ «МК «Азовсталь».

ПАТ «МК «Азовсталь» вказані вугільні концентрати були використані у своїй господарській діяльності для виготовлення коксу доменного, який застосовується як технологічне паливо в доменних печах при виготовленні чавуна. Сировиною для виробництва коксу являється вугільна шихта, яка виготовляється з вугільних концентратів, шляхом їх змішування в заданій пропорції і дроблення до заданого рівня вмісту фракції 0-3 мм. В даному випадку використання вугільного концентрату виробничо-необхідно, оскільки без нього не забезпечується кінцевий результат - виготовлення чавуна.

Факт використання вугільного концентрату поставленого ПАТ «МК «Азовсталь» підтверджується Накладними на відпуск вугільного концентрату у виробництво, що наявні в матеріалах справи. З вказаних документів вбачається, що у виробничому процесі по виготовленню вугільної шихти в тому числі були використані і вугільні концентрати, виробником яких являється ТОВ «ВП ЦЗФ «Чумаківська». Саме вугільна продукція ТОВ «ВП ЦЗФ «Чумаківська» поставлялась на ПАТ «МК «Азовсталь» Позивачем по Договору №0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010 року.

За період лютий, березень та липень 2014 року ПАТ «МК «Азовсталь» у своїй господарській (виробничій) діяльності використовувалась продукція поставлена Позивачем, що підтверджується накладними на відпуск вугільних концентратів /том 3 а.с.118-191/.

Також, позивачем до матеріалів справи надані копії посвідчень якості , якими підтверджується якість товару, що постачався за Договором №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012 року /том 4 а.с. 27-62/.

Слід також зауважити, що постачання вугільного концентрату марки К (0-100) здійснювалося у тому числі на підставі ТУ У 10.1-30962337-008:2010 «Концентраты угля каменного для коксования» (надалі - ТУ) про що зазначено у посвідченнях якості.

Якість вугільного концентрату, який постачався Позивачу за Договором повинна відповідати як ТУ так і умовам специфікацій, які мають пріоритет над умовами Договору та гарантуватися відповідним посвідченням якості, а не сертифікатом чи паспортом якості.

Для такої марки вугільного концентрату, яка до того ж постачалась за технічними умовами, а не за ДСТУ не передбачається виготовлення сертифікатів чи паспортів якості, оскільки якість гарантується виготовлювачем продукції шляхом надання посвідчень якості, про що чітко вказується як у ТУ (згідно ТУ в посвідченнях якості вказується і виготовлювач товару), так і в специфікаціях до Договору.

За наслідками господарських операцій ТОВ «КЛАРКСОН» видало позивачу податкові накладні/том 3 а.с.17-103/, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту лютий-березень, липень 2014 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «КЛАРКСОН»/том 1 а.с.100-139/.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договір поставки, специфікації, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки-фактури, акти передачі відвантаженої вугільної продукції, посвідчення якості, платіжні доручення, банківські виписки, накладні на відпуск вугільних концентратів у виробництво, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операції за договором поставки із ТОВ «КЛАРКСОН» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору поставки вугільної продукції із ТОВ «КЛАРКСОН». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Щодо сумнівів податкового органу, стосовно можливостей ТОВ «КЛАРКСОН» здійснювати господарську діяльність, а саме поставку вугільної продукції на адресу ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» не можуть буду підставою для висновків про те, що господарські операції між ТОВ «КЛАРКСОН» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» фактично не здійснювались, з огляду на наступне.

Як вказано в акті перевірки, податковий орган використовує як джерело отримання інформації (доказів) по вчиненню господарських операцій з постачання вугільного концентрату ТОВ «КЛАРКСОН» автоматизовану систему АІС «Податковий блок», шляхом співставлення

Такий підхід суперечить правовим позиціям ВАСУ, викладеним в ухвалі по справі № К/9991/17470/11 від 08.07.2014 року в якій судом зазначено, що будь-яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними, оскільки програмне забезпечення АІС «Податковий блок», за допомогою якого податковим органом було здійснено аналіз ланцюга постачання вугільного концентрату через ТОВ «КЛАРКСОН» до первинних або інших документів, які зафіксовано в бухгалтерському або податковому обліку платника податків не відносяться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та ТОВ «КЛАРКСОН». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню вугільної продукції за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання ТМЦ у його власній господарській діяльності та отримання фінансового ефекту.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних ТМЦ у ТОВ «КЛАРКСОН» із господарською діяльністю ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ».

Суд не приймає до уваги використані податковим органом Акти перевірок ТОВ «КЛАРКСОН» по взаємовідносинам з його постачальниками по ланцюгам поставки, а саме з ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «Мегаопт ХХІ», ТОВ «ВІП», ТОВ «Інтер-Метал», ТОВ «Торговий дом Фаворит груп», ТОВ «Східенергоальянс» та ТОВ «Донецьквуглезабезпечення», оскільки дана інформація не може вважатися доказом нікчемності укладеного договору поставки із ТОВ «КЛАРКСОН» з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, вказана податкова інформація фактично стосується перевірки взаємовідносин між ТОВ «КЛАРКСОН» та ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «Мегаопт ХХІ», ТОВ «ВІП», ТОВ «Інтер-Метал», ТОВ «Торговий дом Фаворит груп», ТОВ «Східенергоальянс» та ТОВ «Донецьквуглезабезпечення», позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ТОВ «БК «Гранд Білдінг», ТОВ «Мегаопт ХХІ», ТОВ «ВІП», ТОВ «Інтер-Метал», ТОВ «Торговий дом Фаворит груп», ТОВ «Східенергоальянс» та ТОВ «Донецьквуглезабезпечення».

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктами 201.4, 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» права на формування податкового кредиту у лютому-березні, липні 2014р., за наслідками господарських операцій з ТОВ «КЛАРКСОН» підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий-березень, липень 2014 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем від'ємного значення податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 143190,06(сто сорок три тисячі сто дев'яносто гривень шість копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» до ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721- задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9 546 003,75грн. у тому числі 7 636 803грн. за основним платежем, 1 909 200,75грн. за штрафними (фінансовими)санкціями.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (ЄДРПОУ 34093721) судові витрати у розмірі 143190,06(сто сорок три тисячі сто дев'яносто гривень шість копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 21 липня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.