Постанова

від 19.07.2016 по справі 813/903/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року Справа № 813/903/16

10 год. 54 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся позивач - В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28.03.2016 року за вх. № 7390 /а.с.84-86/, просить: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 01.03.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 133333,33 грн. в податковій декларації за жовтень 2015 року і 91944,10 грн. в податковій декларації за листопад 2015 року на загальну суму 225277,43 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_2 від 16.03.2016 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 22527,74 грн.

В судовому засіданні 07.06.2016 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в частині підстав адміністративного позову /Т.2, а.с.40-47/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 18.02.2016 року не відповідають фактичним обставинам, а прийняті на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення рішення є протиправними та слід скасувати. Зазначено, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року за формою і змістом не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, проте впливає на права та законні інтереси таке підлягає скасуванню як незаконне. З огляду на викладене, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави керуватися податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2016 року при обрахунку штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 року також слід скасувати.

Крім вказаного, позивач вважає висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Елан ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес», товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмережі», передчасними та необ'єктивними. Реальність відповідних господарських операцій підтверджено усією необхідною первинною документацією наданою до перевірки та долученою до матеріалів справи. Таким чином, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, в т.ч. і податкові накладні, позивач мав усі правові підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами. Також, усі господарські зобов'язання між позивачем і його контрагентами були спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Вважає, що суми, які включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно, а отже, позов слід задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 19.04.2016 року за вх. № 9692 /Т.1, а.с.99-101/, а також додаткових поясненнях /Т.2, а.с.93-103/. Зазначив, що порушення зафіксовані у акті перевірки позивача встановлені за рахунок проведення лише операцій з оформлення документів без реального отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг (робіт) від ТОВ «Елан ЛТД», ТОВ «Гермес», ТОВ «Львівбудмережі», безпідставно включено позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 264798,60 грн. В ході перевірки встановлено відсутність фактичного придбання товарів без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість від ТОВ «Елан ЛТД», що призвело до заниження податкового кредиту, від ТОВ «Гермес», що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з реалізації робіт, послуг покупцям, попередньо придбаних у ТОВ «Львівбудмережі», які є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать інтересам держави і є недійсними, а самі господарські операції по отриманню роботи по влаштуванню водопровідної мережі (переходів № 8 і № 9 водопровідної мережі; будівництво трамвайної лінії на житловий масив «Сихів» (від вул. Угорської до вул. ОСОБА_5) довжиною 3661,5 м на трамвайній лінії 4 (ЛОТ 1) від вищевказаного підприємства.

З врахуванням викладеного, оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті відповідно та у межах чинного податкового законодавства, а тому такі слід залишити в силі, а у задоволенні позову - відмовити.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Елан-ЛТД» за квітень 2015 року, ТОВ «ТВП «Гермес» за червень 2015 року, ТОВ «Львівбудмережі» за червень 2015 року, ТОВ «Корпорація КРТ» за серпень, вересень 2015 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, про що складено акт № 31/6/13-07-14-00/26579227 від 18.02.2016 року /Т.1, а.с.8-80/

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення позивача:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.2, 201.7, 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України, а саме:завищення податкового кредиту на загальну суму 225277,43, в т.ч. за квітень 2015 року на 133333,33 грн., за червень 2015 року на 9194,10 грн.. Зокрема, за квітень 2015 року - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення р. 19 декларації) на суму 133333,33 грн.; завищення суми до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення рядку 22 декларації) на суму 133333,33 грн., що призводить до завищення від'ємного значення наступного податкового періоду (р. 24 декларації травня 2015 року); за червень 2015 року - завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 19 декларації) на суму 91944,10 грн., завищення суми до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення рядку 22 декларації) на суму 91944,10 грн., що призводить до завищення від'ємного значення наступного податкового періоду (р.24 декларації липня 2015 року) /Т.1, а.с.79/.

У зв'язку з виявленням вище перелічених порушень податкового законодавства, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № НОМЕР_1 від 01.03.2016 року, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 225277,43 грн. /Т.1, а.с.7/.

Крім цього, 16.03.2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.03.2016 року за платежем податок на додану вартість на суму 22527,74 грн. (штрафні санкції (штраф)) /Т.1, а.с.87/.

Позивач звернувся із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Львівській області, станом на момент розгляду справи у суді жодного рішення контролюючого органу щодо вказаного податкового повідомлення-рішення до матеріалів справи не долучено.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, значний вплив на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість мали господарські операції позивача з його контрагентами: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елан ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальнісю «Торгово-виробниче підприємство «Гермес», товариством з обмеженою відповідальністю «Львівводбудмережі» (далі - контрагенти, ТОВ «Елан ЛТД», ТОВ «ТВП «Гермес», ТОВ «Львівводбудмережі»), реальність господарських операцій з якими належить дослідити.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Так, Податковим кодексом України надано повноваження центральному органу виконавчої влади затверджувати форму та порядок заповнення податкової накладної.

У зв'язку з цим Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

У п. 3 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри).

В силу п. 12.1 Порядку до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було предметом розгляду Верховним Судом України (постанова від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15). Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у вказаній справі, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представник позивача пояснив, що між Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» (замовник) та позивачем (підрядник) укладено контрактний договір від 03.06.2013 року укладено контрактний договір /Т.1, а.с.144, 145/, відповідно до якого обумовлено наступне: оскільки замовник бажає, щоб підрядник виконав роботи по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львів, контракт № 39789/2, та акцептував пропозицію підрядника для виконання та завершення вказаних робіт і усунення в них усіх дефектів. Роботи виконуються по секціям, 6 секцій складають 6 лотів, зафіксованих у договорі за загальною ціною4819679,50 €.

Крім цього, до матеріалів справи долучено відомість об'ємів робіт по будівництву трамвайної лінії до житлового масиву «Сихів» по трамвайній лінії 4 /Т.1, а.с.152-159/.

Між цими ж сторонами укладено контрактний договір від 08.05.2014 року /Т.1, а.с.160/, відповідно до якого обумовлено наступне: оскільки замовник бажає, щоб підрядник виконав роботи по будівництву трамвайної лінії до житлового масиву «Сихів» по трамвайній лінії 4, Контракт № 39789/3, що складаються з: Лот 1: (Угорська - ОСОБА_5) довжиною 3661,5 метрів по трамвайній лінії 4; Лот 2: (ОСОБА_6 - Угорська) довжиною 1981,5 метрів по трамвайній лінії 4; і замовник акцептував пропозицію підрядника для виконання та завершення вказаних робіт і усунення всіх дефектів. Договір свідчить, зокрема, про наступне: згідно платежів, які замовник повинен виплатити підряднику, що будуть зазначені надалі, підрядник зобов'язується перед замовником виконувати, завершити і усувати в них будь-які дефекти у відповідності до усіх положень контракту. Таким чином, замовник зобов'язується оплатити за виконання та завершення робіт, а також усунення в них будь-яких дефектів ціну контракту, яка як базова визначено в сумі 7211433,43 €.

Крім цього, до матеріалів справи долучено відомість об'ємів робіт по будівництву трамвайної лінії до житлового масиву «Сихів» по трамвайній лінії 4 /Т.1, а.с.161-167/.

Таким чином, пояснив, що саме у зв'язку з необхідністю виконання вказаних робіт між позивачем та його контрагентами були укладені відповідні господарські договори.

Зокрема, судом встановлено, що 23.02.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Елан ЛТД» (постачальник) укладено договір № 51170 /Т.1, а.с.168-169/, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити провід контактний МФ-100 в кількості 13700,0 кг. Часткова поставка дозволяється Провід повинний бути упакований на 9-ти барабанах № 14Б. Кількість проводу може відрізнятися від зазначеної в п. 1.1 на +/- до 400,0 кг. Ціна 1 кг проводу МФ-100 - 243,00 грн., в т.ч. ПДВ. Ціна 1 шт. барабана №14Б з урахуванням ПДВ - 900,00 грн. Сума договору складає з ПДВ 3337200,00 грн., в т.ч. ПДВ 556200,00 грн.

Покупець по рахунку постачальника перераховує авансовий платіж на розрахунковий рахунок постачальника авансовий платіж в розмірі 50% від суми зазначеної попередньо. Постачальник отримавши вказані кошти закуповує необхідні матеріали для виготовлення проводу та виготовляє сам провід. Якість продукції повинна відповідати ГОСТу 2584-86 і засвідчується сертифікатом якості. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції і товарів по кількості № П-6 від 15.06.65 та якості № П-7 від 25.04.66. До товару надається наступна товарно-супровідна документація: видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат якості; рахунок.

Продукція виготовляється та постачається на протязі 10 - ти робочих днів з дати отримання авансового платежу. Постачання продукції здійснюється (відповідно до ІНОТЕРМС-2010) на умовах постачання СІР - м. Львів (доставка та страхування платежу за рахунок постачальника).

До матеріалів справи долучено додаток № 1 до Договору № 51170 від 23.02.2015 року від 22.06.2015 року /Т.1, а.с.170/, відповідно до якого сторони домовилися про нижчевикладене, зокрема: за договором виготовлено та поставлено 9032,0 кг проводу МФ-100 на 6-ти барабанах № 14Б. До постачання залишилось 4668,0 кг проводу МФ-100 на 3-х барабанах №14-Б. кількість проводу, що залишилась до постачання, може відрізнятись на +/- 200 кг від зазначеної кількості з причини особливості технологічного процесу виготовлення проводу. Ціна проводу, що залишились до постачання складає: 200,04 грн. за 1 кг. Проводу МФ-100 з урахуванням ПДВ; 1080,00 грн. за 1 барабан № 14Б з урахуванням ПДВ. Сума поставки складає 937026,72 грн., в т.ч. ПДВ 156171,12 грн. Загальна сума договору змінюється та складає 3137202,72 грн., в т.ч. ПДВ 522867,12 грн.

На виконання вказаного договору до матеріалів справи долучено: копію рахунку-фактури № СФ-026 від 23.02.2015 року; копію платіжного доручення № 8621 від 09.04.2015 року; копію податкової накладної № 4 від 09.04.2015 року; копію квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.04.2015 року; копію видаткової накладної № РН-016 від 16.04.2015 року; копію сертифікату якості № 080 від 16.04.2015 року; копію накладної Міст Експрес; копію акту № 00000015991 від 20.04.2015 року здачі-прийняття робіт; копію картки субконто за березень 2015 року - травень 2015 року по контрагенту ТОВ «Елан ЛТД», договір № 51170 від 23.02.2015 року /Т.1, а.с.171-179/.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію витягу з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо контрагента позивача ТОВ «Елан ЛТД», відповідно до якого відомостей щодо перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, в процесі припинення, державної реєстрації припинення не значиться /Т.1, а.с.180-181/.

Представник позивача пояснив, що з метою забезпечення виконання відповідних робіт за контрактами № 39789/2 та № 39789/3 здійснено пошук виготовлювачів та постачальників відповідного товару - провід контактний МФ-100 та визначено найкращу пропозицію ТОВ «Елан ЛТД», оскільки таке має багаторічний досвід співпраці з підприємствами електротранспорту України, пропонує широкий спектр кабельно-провідникової продукції високої якості.

Між ТОВ «ТВП «Гермес» (постачальник) і Представництвом (покупець) укладено договір поставки № 15 від 26.02.2015 року /Т.1, а.с.182-183/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару, строки поставки узгоджуються сторонами і визначаються специфікаціями, рахунком-фактурою та видатковими накладними, що є невід'ємною частиною цього договору.

Товар, який поставляється за договором сплачується за погодженими сторонами ціною згідно рахунком-фактури або специфікації по кожній партії товару окремо. Загальна сума договору визначається як загальна вартість всього поставленого покупцеві товару відповідно до рахунків, видаткових накладних або актів виконаних робіт (специфікацій) за весь період дії договору.

Розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати протягом 5 банківських днів (якщо інше не оговорено специфікаціями, додатковими угодами) з моменту виставлення рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Товар покупцю відвантажується зі складу підприємства у м. Дружківка на умовах СРТ, якщо інше не узгоджено у специфікаціях до договору. Покупець зобов'язується вжити всіх належних заходів, що забезпечують прийняття товару, поставленого постачальником відповідно до умов договору як безпосередньо на адресу покупця, так і в адреси одержувачів, зазначених покупцем в заявці.

При отриманні поставленого товару від перевізника, покупець або одержувач за його дорученням зобов'язуються перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у товарно-супровідних документах, а також прийняти цей товар від перевізника з дотриманням порядку і правил, передбачених нормативними документами, регулюючими діяльність перевізника.

Товар, який поставляється за даним договором по своїй якості повинен відповідати ТУ та ГОСТам, затвердженим законодавством України. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідно до інструкцій з приймання продукції за якістю і кількістю, затвердженими постановами ГА СРСР від 15.06.65 № П-6 і від 25.04.66 № П-7.

До матеріалів справи долучено: копію специфікації № 1 від 26.02.2015 року (зокрема, зазначено, що транспортування здійснюється транспортно-експедиторською фірмою або транспортними засобами покупця, витрати по транспортуванню несе покупець); копію специфікації № 2 від 05.05.2015 року /Т.1, а.с.184, 185/.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію додаткової угоди від 10.06.2015 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору поставки від 26.02.2015 року № 15 в частині зміни назви покупця, голови Представництва, фактичної та поштової адреси покупця /Т.1, а.с.186/ та від 01.09.2015 року в частині зміни юридичної адреси місцезнаходження постачальника /Т.1, а.с.187/.

На підтвердження виконання робіт за договором до матеріалів справи долучено: копію платіжного доручення № 47 від 17.06.2015 року; копію податкової накладної № 59 від 17.06.2015 року; копію видаткової накладної № РН-0000390 від 22.06.2015 року, № РН-0000397 від 23.06.2015 року; копію транспортної № 10018128955, № 10018129854, № 10014244942, № 10018128900 ТОВ «Нова пошта»; копію акту № НП/7-0018075 здачі-прийняття робіт від 30.06.2015 року; копії виписок з посвідчення якості № 08/03, № 08/05; копію сертифікату якості № 002177, № 003613, № 004689; копію картки субконто за травень 2015 року - липень 2015 року по контрагенту ТОВ «ТВП «Гермес», договір № 15 від 26.02.2015 року /Т.1, а.с.184-201/.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію витягу з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо контрагента позивача ТОВ «ТВП «Гермес», відповідно до якого відомостей щодо перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, в процесі припинення, державної реєстрації припинення не значиться /Т.1, а.с202-203/.

Судом встановлено, що між ТОВ «Львівбудмережі» (субпідрядник) та Представництвом укладено договір субпідряду від 17.04.2015 року /Т.1, а.с.204, 205, 206-220/ на виконання робіт по влаштуванню водопровідної мережі (переходів № 8 і № 9 водопровідної мережі) будівництво трамвайної лінії на житловий масив «Сихів» (від вул. Угорської - вул. ОСОБА_5) довжиною 3661,5 м на трамвайній лінії 4 (Лот 1)). Проект виконується у відповідності з вимогами Головного підряду, специфікацій, креслень, відомості об'ємів робіт та додатків, разом - «Документи підряду». Зокрема, будівельно-монтажні та інші будівельні роботи виконуються субпідрядником відповідно до робочого проекту, затвердженого інженером. Склад та обсяги робіт, доручених на виконання субпідряднику визначаються проектно-кошторисною документацією. Склад та об'єми робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва при чому такий перегляд підлягає затвердженню інженером.

Вартість комплексу робіт включаючи вартість самих робіт, накладні витрати, податки та збори визначено ціновою відомістю об'ємів.

Так, до матеріалів справи представлено відомості об'ємів робіт загальною вартістю 257763,01 грн. (в т.ч. ПДВ 42960,50 грн.) /Т.1, а.с.221-239/.

На виконання робіт (надання послуг) за договором до матеріалів справи долучено наступні копії документів: платіжного доручення № 8791 від 28.04.2015 року; податкової накладної № 4 від 28.04.2015 року; платіжного доручення № 9013 від 25.05.2015 року; податкової накладної № 5 від 25.05.2015 року; розрахунків вартості виконаних робіт за 18.06.2015 року; розрахунку сплати ПДВ (підсумків проміжного платіжного сертифікату по виконаним роботам), платіжного сертифікату № 1; податкової накладної № 6 від 18.06.2015 року; платіжного доручення № 131 від 20.06.2015 року; платіжного доручення № 1453 від 20.10.2015 року; копію картки субконто за січень 2015 року - жовтень 2015 року по контрагенту ТОВ «Львівбудмережі», договір від 17.04.2015 року /Т.1, а.с.184-201, Т.2, а.с.1-22/.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію витягу з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо контрагента позивача ТОВ «Львівбудмережі», відповідно до якого відомостей щодо перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, в процесі припинення, державної реєстрації припинення не значиться /Т.1, а.с202-203/.

Особливу увагу представник позивача звернув на той факт, що контрагент позивача ТОВ «Львівбудмережі» володіє ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України Серії АЕ № 260222 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) з 20.02.2013 року по 20.02.2016 року /Т.1, а.с.240-243/.

На підтвердження факту відповідності робіт виконуваних відповідним контрагенту проектній документації до матеріалів справи долучено копії листів вимірів /Т.2, а.с.56-87/.

Зауважив, що факт реальності виконання робіт з вказаним контрагентом підтверджується також копіями актів № 1 та № 2 від 15.05.2015 року та від 04.06.2016 року відповідно про проведення приймального гідравлічного випробування напірного трубопроводу на міцність та герметичність, складеного за участю генерального підрядника, субпідрядника та ЛМКП «Львівводоканал», а також актом проведення промивки і дезінфекції трубопроводів (споруд) господарсько-питного водопостачання від 21.05.2015 року та від 12.06.2015 року, хімічними аналізами води /Т.2, а.с.85-92/

Представник позивача надав пояснення, що представництвом правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з переліченими контрагентами та правильно відображено такий у податковому обліку позивача.

Зокрема, зазначив, що 09.04.2015 року ТОВ «Елан ЛТД» по факту «першої» події склало і зареєструвало в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 09.04.2015 року, що відображено в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ.

Платіжним дорученням № 47 від 17.06.2015 року представництвом сплачено на користь ТОВ «ТВП «Гермес» 400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), які отримано згідно з видатковими накладними від 22.06.2015 року та 23.06.2015 року, а тому суму ПДВ сплаченого Представництвом в ціні товару, на підставі вказаної накладної віднесено до податкового кредиту позивача за червень 2015 року, що відображено в додатку № 5 до декларації з ПДВ за червень 2015 року.

Щодо ТОВ «Львівбудмережі» зазначено, що оскільки у червні 2015 року поставлено робіт (послуг) на суму, що була частково оплаченою в квітні цього ж року, - по факту передачі робіт послуг, що є першою подією в цьому випадку, складено податкову накладну № 6 на суму 151664,66 грн. (в т.ч. ПДВ 25277,44 грн.) Вказану суму ПДВ віднесено до податкового кредиту представництва за червень 2015 року та відображено в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень, червень 2015 року, з квитанціями про їх прийняття контролюючим органом /Т.2, а.с.25-36/.

В той же час представником відповідача в обґрунтування заперечень зазначено наступне:

- щодо ТОВ «Елан ЛТД»: транспортування ТМЦ не підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, а надана до перевірки квитанція щодо здійснення перевезення не ідентифікує товар та не співпадає по номенклатурі, ціні, вазі фактично отриманих ТМЦ;

- щодо ТОВ «ТВП «Гермес»: згідно з наданими до перевірки товарно-транспортними накладними (нова пошта), акта № НП/7-0018075 здачі-прийняття робіт встановлено, що в повному обсязі не співпадає номенклатура товару, а саме: номенклатура згідно з актом здачі-прийняття робіт не відповідає номенклатурі, визначеній у виписаних видаткових накладних; відсутня дата одержання товару, прізвище підпис одержувача, згідно опису товару вантаж складається - не читабельно; оголошена цінність відправлення не читабельно. Таким чином не представлено документи, які підтверджують взаєморозрахунки з ТОВ «Нова пошта» з відповідним їх відображенням у бухгалтерському та податковому обліку. Крім цього не представлено документів з технічної та технологічної документації на поставлені ТМЦ (свідоцтва, сертифікати відповідності…), а у журналі довіреностей не зареєстровані довіреності на придбання відповідних ТМЦ. Крім того, вказаним контрагентом не відображено відповідні податкові зобов'язання за результатами господарських операцій з позивачем.

- щодо ТОВ «Львівбудмережі»:відповідні операції є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і є недійсними, а самі операції по отриманню роботи по влаштуванню водопровідної мережі довжиною 3661,5 м. на трамвайній лінії 4 (лот 1) від вищевказаного підприємства носять безтоварний характер.

Таким чином, на переконання представника відповідача, вищевикладене свідчить про порушення податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 225277,43 грн.

Крім цього зазначив, що згідно з податковою інформацією щодо контрагентів позивача, господарська діяльність таких має ознаки фіктивної та спрямована на надання податкової вигоди третім особам.

Щодо вищевказаного суд керується наступним.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_7 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд, під час розгляду справи, повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші дані, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, які повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. №1936/11/13-11.

Право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків;підтвердження необхідними первинними документами ( у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13.

Щодо квитанції ТОВ «ТД «Міст Експрес» від 16.04.2015 року № 012-0052905 від ТОВ «Елан ЛТД» представник відповідача пояснив, що така не містить дати одержання товару, прізвище підпис одержувача, згідно з описом відправлення вантаж складається з 1 пакету, фактично згідно накладної було відправлено 3030,00 кг проводу МФ-100, 2 барабана № 14Б; оголошена цінність відправлення - 200000,00 грн. фактична ж вартість ТМЦ - 738090,00 грн. /Т.1, а.с.16/.

Щодо наданих що перевірки та долучених до матеріалів справи накладних (Нова пошта) встановлено, що в повному обсязі в повному обсязі не співпадає номенклатура товару; відсутня дата одержання товару, прізвище, підпис одержувача, згідно опису відправлення вантаж складається - не читабельно, оголошена цінність відправлення - не читабельно /Т.1, а.с.38/.

На переконання суду, відсутність у зазначених накладних перелічених відомостей не може спростовувати факт поставки. Зміст документів про надані послуги визначається сторонами договору та з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт надання послуг між сторонами підписані, претензії у сторін відсутні.

Крім того, вказані документи складались представниками за відсутності позивача, який не міг внести будь-які застереження щодо вказаних документів.

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалах № К/800/20004/15 від 28.07.2015 року, № К/800/17289/13 від 07.12.2015 року.

Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвали ВАСУ №К/800/31740/13 від 26.01.2015 р., №К/800/24305/14 від 15.07.2014 р.).

Відсутність у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей також логічно обґрунтована, оскільки виписані довіреності передаються постачальнику, а відповідно до пункту 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318) відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Зокрема, суд відхиляє як необґрунтовані докази нікчемності, такі як відсутність сертифікату відповідності. При цьому, вказується на те, що не виконання постачальником обов'язків щодо "передачі покупцю сертифікату відповідності на товар, є підставою для відмови покупця від договору постачання, однак не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Зокрема лише відсутність ТТН та/або довіреностей на отримання ТМЦ не може беззаперечно свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції (ухвала ВАСУ №К/800/31740/14 від 26.01.2015 р.).

Крім того, одним з аргументів, на які покликався контролюючий орган були відомості викладені в податковій інформації, описаній в акті перевірки щодо контрагентів позивача, відповідно до якої встановлено, що в квітні 2015 року господарська діяльність ТОВ «Елан ЛТД», а також в червні 2015 року господарська діяльність ТОВ «ТВП «Гермес» та ТОВ «Львівводбудмережі» мають ознаки нереальності здійснення, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій у вказаних підприємств; відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою; відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів тощо.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу контролюючого органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача (подання ними податкової звітності, не знаходження за юридичною адресою тощо), і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Отже, відповідач позбавив підприємство позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на витрати та податковий кредит.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Відповідачем не спростовується факт наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, висновки таких актів не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагентів Представництва станом на момент ведення господарської діяльності позивача з його контрагентами, та, зокрема, під час розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення відповідних контрагентів.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентам позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.

Щодо покликань позивача на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 року у зв'язку з невідповідністю такого за формою та змістом чинному податковому законодавству суд зазначає наступне.

Так, за універсальним принципом розгляду податкових спорів, викладеним в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №375/11/14-14 від 28.03.2014 року, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Однак, для цього такі дефекти не повинні змінювати суті спірного рішення, а з його змісту, навіть за наявності окремих недоліків, повинна існувати можливість чітко встановити зміст цього рішення. Таким чином, при розгляді спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Зокрема, позивач покликається на те, що 16.02.2016 року набрав чинності Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (зареєстровано в Мністерстві юстиції 2.01.2016 року за № 124/28254), який визначає порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платника податків, яким затверджено, зокрема, нову форму «В4» для податкових повідомлень-рішень. Однак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року прийняте ще на підставі попередньо діючого порядку.

Так, відповідно до ст.58 ПК України , податкове повідомлення-рішення, зокрема, повинно містити підставу для нарахування податкового зобов'язання; посилання на норму цього Податкового кодексу України та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку.

Проаналізувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що таке порушення є формальними, позаяк відповідні дефекти не змінюють суті спірного рішення .

В той же час, суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у зв'язку з не підтвердженням відповідної суми грошового зобов'язання визначеного у такому податковому повідомленні-рішенні.

Крім того, оскільки позивачем спростовано завищення ним розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, не підлягають до застосування штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2016 року № НОМЕР_2.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентами. Крім того, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у зв'язку з веденням такої саме з вказаними контрагентами, а отже, і про відсутність факту заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету .

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з переліченими вище юридичними особами, як це зазначено в акті перевірки від 18.02.2016 року.

Таким чином, сукупність вищевикладених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 258 від 15.03.2016 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 3379,18 грн. а також № 411 від 14.04.2016 року в сумі 337,90 грн. (загальна сума сплаченого судового збору 3717,08 грн.), що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000181400 від 01.03.2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 16.03.2016 року.

4. Стягнути на користь В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво В«ОСОБА_3 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_4 ШиркетіВ» (ЄДРПОУ 26579227) з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39507898), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 3717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 08 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.