Постанова

від 25.07.2016 по справі 820/2659/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 липня 2016 р. № 820/2659/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Харківхолодмаш" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.11.2014 року №0001542201, від 19.12.2014 року №0002972205 та №0002982205, від 26.05.2015 року №0001342205, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Теплов М.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Лук'янцев С.О. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області були проведені позапланові невиїзні документальні перевірки суб'єкта господарювання ПАТ «Харківхолодмаш» (код ЄДРПОУ 14307966) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Паралель В» (код ЄДРПОУ 39164173) за періоди з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. та з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р., за результатами яких були складені наступні акти перевірок:

- акт № 4106/20-38-22-01-04/14307966 від 30.10.2014 р.;

- акт № 5371/20-38-22-05-08/14307966 від 05.12.2014 р.;

- акт № 5492/20-38-22-05-08/14307966 від 15.12.2014 р.;

- акт № 1572/20-38-22-05-08/14307966 від 05.05.2014 р.

За наслідками вказаних актів перевірок відповідачем стосовно позивача були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 0001542201, відповідно до якого ПАТ «Харківхолодмаш» за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПКУ зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 096 125,00 грн., що складається з суми основного платежу 730 750,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 365 375,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. № 0002972205, відповідно до якого ПАТ «Харківхолодмаш» за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПКУ зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 769 500,00 грн., що складається з суми основного платежу 513 000,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 256 500,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. № 0002982205, відповідно до якого ПАТ «Харківхолодмаш» за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПКУ зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 812 250,00 грн., що складається з суми основного платежу 541 500,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 270 750,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 р. № 0001342205, відповідно до якого ПАТ «Харківхолодмаш» за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПКУ зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 168 321,00 грн., що складається з суми основного платежу 112 214,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 56 107,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

При судовому розгляді встановлено, що висновки податкового органу по заниженню позивачем податку на додану вартість, викладених в даних актах, базуються на податкових інформаціях по ТОВ «Паралель В» (код ЄДРПОУ 39164173) за періоди з 01.06.2014 по 30.07.2014; та з 01.09.2014 по 30.09.2014, що викладені у листах ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 10.09.2014 р. № 2071/7/20-31-22-03-11; від 23.10.2014 р. №2481/7/20-31-22-03-11 та від 05.01.2015 р. № 10/7/20-31-22-04-10, відповідно до яких начебто встановлено недодержання вимог ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України (враховуючи ст. 207 Господарського кодексу України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину здійсненому між ТОВ «Паралель В» та ПАТ «Харківхолодмаш».

Так, фахівцями податкового органу було визнано недійсними договірні документи, а саме: договір поставки від 27.06.2014 р. № 2706-2014, який було укладено між ТОВ «Паралель В» та ПАТ «Харківхолодмаш», оскільки в рамках договору ПАТ «Харківхолодмаш» отримує ТМЦ від ТОВ «Паралель В», та відносить до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ «Паралель В».

При цьому фахівцями не враховується припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу. Оскільки в акті перевірки не було наведено конкретних фактів порушення вказаних статей, то можна вважати, що фахівцями Міндоходів не доведена недійсність правочину, яка встановлена законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний тільки судом недійсним.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Даний висновок було озвучено й у постанові ВАСУ від 14.11.2012 р. №К/9991/50772/12.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань податкових органів Міністерства доходів і зборів є здійснення контролю за дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органів міністерства доходів і зборів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

А твердження в акті щодо господарської операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань взагалі є хибною, некомпетентною та особистою думкою державного податкового ревізора-інспектора так як термінологічно поняття господарської операції та правочину є синонімами. У Господарському кодексі України для цих цілей використовується поняття господарського зобов'язання (ст. ст. 173, 174). Однак, господарська операція за конкретним договором не може розглядатися окремо від самого договору, оскільки вони поєднані єдиною правовою і господарською метою.

Окрім того, в акті перевірки фахівцями встановлено порушення п.198.2, п. 198.3, п.198.6, ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу.

П.201.1 визначає порядок надання податкової накладної та обов'язкові реквізити податкової накладної.

При цьому акт перевірки не містить жодного факту порушення позивачем норм ПКУ.

П.198.2 визначає дату виникнення права на податковий кредит: або дата списання грошових коштів на оплату товарів, робіт, послуг, або отримання таких товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки фахівцями ДПІ не заперечується факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Паралель В» в серпні 2014 року, також в акті не визначено факт неотримання ТМЦ від ТОВ «Паралель В».

Відповідно до Інформаційного листа ВАСУ від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд доходить висновку, що ПАТ «Харківхолодмаш» на законних підставах скористалось своїм правом на віднесення сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Паралель В», що також узгоджується з приписом закону, що регулює спірні правовідносини.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскаржені та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42812,94 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.11.2014 року №0001542201, від 19.12.2014 року №0002972205 та №0002982205, від 26.05.2015 року №0001342205, прийняті щодо Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61035, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРППОУ: 14307966) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42812,94 (сорок дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 94 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.