Постанова

від 28.11.2018 по справі 820/2659/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №820/2659/16

адміністративне провадження №К/9901/25024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСхідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 (суддя - В.В. Самойлова) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (колегія у складі суддів: О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко, Н.В. Шевцова) у справі №820/2659/16 за позовомПублічного акціонерного товариства Харківхолодмаш доСДПІ проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Харківхолодмаш (далі - ПАТ Харківхолодмаш ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ОДПІ) від 28.11.2014 №0001542201, від 19.12.2014 №0002972205 та №0002982205 та від 26.05.2015 №0001342205, у зв'язку із тим, що висновки, які покладені в основу них не підтверджуються жодними належними доказами, тоді як підстави для їх винесення не обумовлені приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 28.11.2014 №0001542201, від 19.12.2014 №0002972205 та №0002982205, від 26.05.2015 №0001342205, прийняті щодо ПАТ Харківхолодмаш . Мотивами вказаних рішень, стали встановлені судами обставини реальності та товарності здійснених господарських операцій позивача з його контрагентом. При цьому судами зазначено, що визначені контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства позивачем вчинені не були, з урахуванням наявності оцінених первинних документів, наповненість яких відповідає загальновстановленим правилам до ведення таких. Посилання на ймовірне завишення позивачем податкового кредиту із господарських правочинів із відповідних контрагентом позивача будується відповідачем виключно із досліджених ним даних щодо необачної діяльності самого контрагента, що не відповідає приписам ПК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову. Вказується на те, що фактично діяльність контрагента пов'язана задля мети формування іншими товариствами, до числа яких входить сам позивач, податкової вигоди, про що вказує відсутність ряду бухгалтерських та логістичних документів, які формуються господарюючими суб'єктами за звичайних умов.

В запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення судів - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ були проведені позапланові невиїзні документальні перевірки суб'єкта господарювання ПАТ Харківхолодмаш з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Паралель В (код ЄДРПОУ 39164173) за періоди з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами яких були складені наступні акти перевірок: акт № 4106/20-38-22-01-04/14307966 від 30.10.2014; акт № 5371/20-38-22-05-08/14307966 від 05.12.2014; акт № 5492/20-38-22-05-08/14307966 від 15.12.2014; акт № 1572/20-38-22-05-08/14307966 від 05.05.2014.

За наслідками вказаних актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 28.11.2014 № 0001542201, відповідно до якого ПАТ Харківхолодмаш за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1096125,00 грн., що складається з суми основного платежу 730750,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 365375,00 грн.;

- від 19.12.2014 № 0002972205, відповідно до якого ПАТ Харківхолодмаш за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 769500,00 грн., що складається з суми основного платежу 513000,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 256500,00 грн.;

- від 19.12.2014 № 0002982205, відповідно до якого ПАТ Харківхолодмаш за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 812250,00 грн., що складається з суми основного платежу 541500,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 270750,00 грн.;

- від 26.05.2015 р. № 0001342205, відповідно до якого ПАТ Харківхолодмаш за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 168321,00 грн., що складається з суми основного платежу 112214,00 грн. і суми фінансової санкції у розмірі 56107,00 грн.

Судами також встановлено, що такі висновки контролюючого органу ґрунтувались на тому, що правочини укладені між позивачем та ТОВ Паралель В , не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки поставки товару позивачу не відбулися, в зв'язку з чим позивачем неправомірно завищено податковий кредит за червень, липень, вересень 2014 року та занижено податок на додану вартість за вказаними господарськими операціями.

За наслідками поданих ПАТ Харківхолодмаш на зазначені акти перевірок так і скарг на податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом рішень відмінних від спірних у даній справі прийнято не було, що зумовило позивача звернутись до суду.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента або контрагентів контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так судом апеляційної інстанції досліджено дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та його контрагентом, - ТОВ Паралель-В договорів поставки олії соняшникової від 27.06.2014 №2706-2014 та її зберігання від 27.06.2014 та 29.09.2014 №2706-14 та №2909-14, що зумовлене наявністю сформованих по ним похідними документами (специфікації, акти приймання-передач; платіжні доручення та інше).

Верховний Суд вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальні документи, на відсутність яких посилається відповідач, в даній справі, не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладених угод позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб'єктами не пов'язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару та його зберігання. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що транспортування товару здійснювалось згідно умов договору продавцем - ТОВ Паралель-В .

Також за час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій, СДПІ не було надано доказів на підтвердження відсутності у ТОВ Паралель-В потужностей для можливості зберігання проданого позивачу товару, а тому доводи в цій частині не підлягають до задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період за операціями із контрагентом, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі чотирьох податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду