Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/5424/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року 10:53 № 826/5424/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Білоус Т.А.,

представника відповідача - Шелест Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» (надалі - позивач або ТОВ «СВ БУД ЛТД») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування (фінансових) санкцій №000073/26-57-21-30 від 16.12.2015, №000074/26-57-21-30 від 16.12.2015 і №000075/26-57-21-30 від 16.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №000073/26-57-21-30 від 16.12.2015, №000074/26-57-21-30 від 16.12.2015 і №000075/26-57-21-30 від 16.12.2015 на підставі акта від 26.11.2015 №26/570/21/37922356 у зв'язку з допущенням порушень порядку проведення фактичної перевірки (непред'явлення перед проведенням перевірки працівниками контролюючого органу посвідчень і направлень на перевірку, ненадання копії наказу про призначення перевірки) та ненадання (неврученням) товариству акта такої перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 27.05.2016, в яких зазначено про правомірність та обґрунтованість висновків акта перевірки, та про законність прийнятих на його підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 18.11.2015 по 26.11.2015 працівниками Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 17.11.2015. №1340 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 18.11.2015 за №2137/26-15-21-01-29 і №2138/26-15-21-01-29 була проведена фактична перевірка господарської одиниці ТОВ «СВ БУД ЛТД» (код ЄДРПОУ 37922356) - кафе «Росинка», розташованого за адресою: м. Київ, просп. Л. Курбаса та вул. Гната Юри у торгівельному цетрі «Колібріс», - за результатами якої складений акт від 26.11.2015 №26/570/21/37922356 (далі - акт фактичної перевірки).

Дана фактична перевірка була проведена в присутності посадової особи товариства - продавця-касира ОСОБА_4, про що зазначено безпосередньо в тексті акта перевірки, та не заперечується позивачем.

В ході проведення фактичної перевірки перевіряючими встановлено здійснення в кафе «Росинка», що використовується ТОВ «СВ БУД ЛТД» для ведення підприємницької діяльності, роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зокрема, на місці перевірки встановлено наступне:

- факт реалізації алкогольного напою, а саме пива «Чернігівське» (світле) місткістю 0,5 л без видачі розрахункового документу (фіскального чеку), натомість продавцем був виданий рахунок офіціанта на суму 20 грн., чим, на думку перевіряючих, порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР;

- факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою, відомості щодо якого наведені в додатку №2 до акта перевірки, без наявності марки акцизного податку встановленого зразка, чим, на думку перевіряючих, порушено ст. 11 Закону України «Про державше регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- факт ненадання суб'єктом господарювання на час здійснення перевірки ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державше регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР. Перелік продукції, що знаходится на реалізації за відсутності відповідної ліцензії наведений у додатку №1 до акта перевірки.

На підставі вище викладеного працівники Головного управління ДФС у м. Києві прийшли до висновків про порушення позивачем вимог п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 11 і 15 Закону України «Про державше регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (розд. 3 «Висновок перевірки» акта фактичної перевірки).

16.12.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта фактичної перевірки прийняла спірні рішення про застосування фінансових санкцій

- за № 000073/26-57-21-20, яким згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 1 грн.;

- за №000074/26-57-21-30, яким згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17 000 грн.;

- за №000075/26-57-21-30, яким згідно з абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17 000 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних рішень від 16.12.2015 позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у ст. 80 цього Кодексу.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених п. 80.2 цієї статті Кодексу обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Така перевірка, відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Одночасно згідно з п. 80.4 ст. 80 Кодексу перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій може бути проведена контрольна розрахункова операція. При цьому товари, які були отримані посадовими особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В свою чергу ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 ПК України).

А саме п 86.5 ст. 86 ПК України, передбачено, що акт про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як вбачається з наявних матеріалі справи, перевірка належного ТОВ «СВ БУД ЛТД» кафе за адресами: просп. Л. Курбаса та вул. Г.Юри у торгівельному центрі «Колібріс» у місті Києві проводилась на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17.11.2015 №1340 та направлень на перевірку від 18.11.2015 за №2137/26-15-21-01-29 і №2138/26-15-21-01-29.

Правовою підставою для видачі наказу від 17.11.2015 №1340 визначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, та працівники контролюючого органу 18.11.2015 були допущені посадової особою товариства до проведення фактичної перевірки.

Вказані направлення на перевірку від 18.12.2015 були пред'явлені, а копія наказу про проведення перевірки №1340 від 17.11.2015 вручена перед початком перевірки посадовій особі товариства - продавцю касиру ОСОБА_4, про що свідчать розписки ОСОБА_4 у направленнях на перевірку.

Після закінчення фактичної перевірки та складання акта фактичної перевірки 26.11.2015 ОСОБА_4, ознайомившись з текстом акта про результат фактичної перевірки, відмовилися від підписання та отримання примірника такого акта, про що було зазначено в тексті акта від 26.11.2015 №26/570/21/37922356 та окремо працівниками ГУ ДФС у м. Києві, відповідальними за проведення фактичної перевірки, складений акт відмови від підписання та отримання акта перевірки.

Також, зі змісту акта перевірки вбачається, що суб'єкту господарської діяльності (позивачу) було запропоновано 04.12.2015 прибути до податкової інспекції за місцем реєстрації для ознайомлення з матерілами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті. Одночасно попереджено, що у разі неявки керівника або особи, що його заміщує, питання про розгляд матеріалів перевірки та застосування фінансових санкцій будуть розглянуті за відсутності останніх.

В своєму позові позивач вказує на те, що не отримав акт фактичної первіки та не реалізував своє право на надання заперечень проти цього акта. Разом з тим, позивач не повідомив суду про обґрунтовані причини неявки посадових осіб товариства 04.12.2015 до ДПІ для отримання примірника акта фактичної перевірки та надання пояснень (зауважень) по суті виявлених фактичною перевіркою правопорушень.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що в діях працівників контролюючих органів (ГУ ДФС ум. Києві та ДПІ) не вбачається порушень діючого законодавства.

Стосовно правомірності спірних рішень про застосування фінансових санкцій від 16.12.2015, яким позивачу застосовано суми штрафів у розмірах 1 грн., 17 000 грн. і 17 000 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття зазначених рішень про застосування фінансових санкцій стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - у зв'язку із здійсненням розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, або проведення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки, ст. 11 і 15 Закону України «Про державше регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - у зв'язку із здійсненням реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та здісненням роздрібної торгівлі алкогодльними напоями за відсутності ліцензії.

У відповідності до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Згідно ст. 15 закону №265 контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Нормами п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону №265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому, абз. 17 ст 2 вказаного Закону визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Стаття 8 Закону № 265 зазначає, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Зокрема, згідно п. 3.1. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 та діяв до 11.03.2016), фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Також, згідно положень п. 3.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 №309), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968, у закладах (підприємствах) самообслуговування й магазинах кулінарних виробів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається споживачеві після оплати вартості продукції готівкою.

У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми.

Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Пунктом 2.1. Положення про форму та зміст розрахункових документів визначено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Таким чином, документом, підтверджуючим фактом розрахунку у закладі (підприємств) ресторанного господарства, до яких відносяться кафе, є фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій.

Випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій визначені у статті 9 Закону №265.

Проаналізувавши зміст наведеної статті Закону суд дійшов висновку, що позивач з урахуванням специфіки господарської діяльності та асортименту реалізуємої продукції, не підпадає під дію зазначеної статті Закону, а тому повинен здійснювати розрахункові операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у відповідності до Закону.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів, на підставі яких приймалося рішення про застосування фінансових санкцій на суму 1 грн., під час перевірки з'ясовано, що розрахунки позивачем проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункових документів встановленої форми, про що вказано в акті перевірки, а саме - при проведенні розрахункової операції при реалізації пива працівником товариства був наданий лише рахунок офіціанта на суму 20 грн.

Вказаний документ не є розрахунковим документом, оскільки не відповідає вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів.

Нормативно та документально обґрунтованих пояснень на спростування факту порушення вимог п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону № 265 позивач в ході судового розгляду не надав.

За приписами стаття абз. 1 і 2 п. 1 ст. 17 зазначеного Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Також суд враховує, що законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Статтею 11 цього Закону передбачено маркування алкогольних і тютюнових напоїв. Зокрема, абз. 3 ч. 4 вказаної статті Закону №481 встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) міститься наступне визначення «маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Абзацами другим і третім п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, (далі - Положення) визначено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно абз. 8 п. 17 Положення у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або сплати податку не в повному обсязі товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

Пунктом 226.2 ст. 226 ПК України встановлено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Аналогічно п. 19 Положення передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Крім того, ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Зокрема, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ч. 6 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно ч. 20 ст. 15 зазначеного Закону ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

Зі змісту акта фактичної перевірки та додатків до нього вбачається, що на момент проведення перевірки в кафе позивача знаходилися на реалізації алкогольні напої (вермут, шампанське та пиво) за відсутності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пляшка вермуту десертного білого «Маренго» ємкістю 1 л за відсутності на ній наклеєної марки акцизного податку встановленого зразка.

Нормативно та документально обґрунтованих пояснень на спростування факту порушення вимог ст. 11 і 15 ст. 3 Закону №481 позивач в ході судового розгляду не надав.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 16 Закону №481 та положень п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи доходів і зборів.

Згідно ч. 1, абз. 5 і 15 ч. 2 ст.17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Приймаючи до уваги вимоги законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржувані рішення застосування фінансових санкцій діяла у законний спосіб, на підставі та в межах визначених повноважень, а тому в даному випадку підстави для скасування таких рішень у суду відсутні.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов