Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/5424/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

Київ

справа №826/5424/16

адміністративне провадження №К/9901/25984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) по справі №826/5424/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень про застосування (фінансових) санкцій від 16.12.2015 №000073/26-57-21-30, №000074/26-57-21-30 та №000075/26-57-21-30.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю прийняття оскаржуваних рішень з огляду на встановлений факт порушення позивачем касової дисципліни та законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Суди спростували доводи позивача про порушення контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки порядку та процедури її проведення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 по справі №826/5424/16, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 55 Конституції України, статті 1 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування то послуг , підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 86.1 статті 86, пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, статей 2, 11, 72, 102, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, не досліджено та не надано належної оцінки доказам наявних в матеріалах справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки та ненадання (невручення) товариству акта такої перевірки, а також вказує на безпідставності прийняття спірних рішень від 16.12.2015 №000073/26-57-21-30, №000074/26-57-21-30 та №000075/26-57-21-30 з огляду на відсутність в діях позивача ознак складу податкового правопорушення.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не скористалася своїм правом та не подала заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД у справі №826/5424/16.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/5424/16 (К/9901/25984/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 17.05.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/5424/16 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 21.05.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 18.11.2015 по 26.11.2015 на підставі наказу від 17.11.2015 №1340 Про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 18.11.2015 за №2137/26-15-21-01-29 та №2138/26-15-21-01-29 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД - кафе Росинка , розташованого за адресою: м. Київ, просп. Л. Курбаса та вул. Гната Юри у торгівельному центрі Колібріс , за результатами якої складено акт від 26.11.2015 №26/570/21/37922356. Перевірку було проведенло в присутності посадової особи позивача - продавця-касира ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем.

В ході проведення перевірки встановлено здійснення в кафе Росинка , що використовується позивачем для ведення підприємницької діяльності, роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке виявилося у реалізації алкогольного напою, а саме пива Чернігівське (світле) місткістю 0,5л. з видачею рахунку офіціантом на суму 20,00грн. без видачі розрахункового документу (фіскального чеку); статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке виявилося у зберіганні з метою подальшої реалізації алкогольного напою, відомості щодо якого наведені в додатку №2 до акта перевірки, без наявності марки акцизного податку встановленого зразка; статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке виявилося у ненаданні суб`єктом господарювання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (перелік продукції, що знаходиться на реалізації за відсутності відповідної ліцензії наведений у додатку №1 до акта перевірки).

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято рішення від 16.12.2015:

№000073/26-57-21-20 про застосування до позивача на підставі пункту 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 1,00грн.;

№000074/26-57-21-30 про застосування до позивача на підставі абзацу 5 частини п`ятої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 17000,00грн;

№ 000075/26-57-21-30 про застосування до позивача на підставі абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 17000,00грн.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, перевірка господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД - кафе за адресами: просп. Л. Курбаса та вул. Г. Юри у торгівельному центрі Колібріс у місті Києві проводилась на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.11.2015 №1340 та направлень на перевірку від 18.11.2015 за №2137/26-15-21-01-29 і №2138/26-15-21-01-29. Правовою підставою для видачі наказу від 17.11.2015 №1340 визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Направлення на перевірку були пред`явлені, а копія наказу про проведення перевірки №1340 від 17.11.2015 вручена перед початком перевірки посадовій особі позивача - продавцю-касиру ОСОБА_1 , про що свідчить підпис вказаної особи у направленнях на перевірку.

Також судами встановлено, що 18.11.2015 посадовою особою позивача ОСОБА_1 працівники контролюючого органу були допущені до проведення фактичної перевірки. Після закінчення проведення перевірки та складання акта 26.11.2015 Портна В.В. ознайомившись з текстом акта про результат фактичної перевірки, відмовилась від підписання та отримання примірника такого акта, про що було зазначено в тексті акта від 26.11.2015 №26/570/21/37922356. До того ж працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідальними за проведення фактичної перевірки, було складено акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки від 26.11.2015 №26/570/21/37922356.

Також, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачу було запропоновано 04.12.2015 прибути до податкової інспекції за місцем реєстрації для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті.

Враховуючи вищевикладене висновок судів попередніх інстанцій про відсутність в діях контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки позивача, порушень підстав та порядку її проведення визначеного чинним законодавством є правильним.

Доводи позивача стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД було позбавлене можливості надати заперечення на висновки викладені в акті перевірки від 26.11.2015 №26/570/21/37922356 обґрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки вказані посилання спростовуються матеріалами справи.

Щодо правомірності прийняття спірних рішень від 16.12.2015 №000073/26-57-21-30, №000074/26-57-21-30 та №000075/26-57-21-30 про застосування до позивача суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, підставою для прийняття вказаних рішень про застосування до позивача фінансових санкцій, став висновки контролюючого органу про порушення позивачем: пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із здійсненням позивачем розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, або проведення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки; статей 11 та 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із здійсненням позивачем реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Відповідно до статті 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (стаття 2 вказаного Закону).

Стаття 8 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначає, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Зокрема, згідно пункту 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Також, відповідно до положень пункту 3.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968, у закладах (підприємствах) самообслуговування й магазинах кулінарних виробів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається споживачеві після оплати вартості продукції готівкою.

У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Таким чином, документом, підтверджуючим факт розрахунку у закладі (підприємств) ресторанного господарства, до яких відносяться кафе позивача, є фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій.

Судами встановлено та не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД , що позивачем при проведенні розрахункової операції при реалізації товару (пива), вказану операцію було проведено без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункових документів встановленої форми, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного рішення від 16.12.2015 №000073/26-57-21-20 про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої 4 статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Частиною першою статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Абзацами другим та третім пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, (далі - Положення) визначено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналогічно пункту 19 Положення передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Крім того, частиною першою 1 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Зокрема, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (частина шоста статті 15 вказаного Закону).

Згідно з частиною 20 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

Частиною першою, абзацом 5 та 15 частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів з(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за порушення норм згаданого Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

Як встановлено судами та підтверджується актом перевірки та додатками до нього, на момент проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача - кафе, у вказаному закладі на реалізації знаходилися алкогольні напої (вермут, шампанське та пиво) за відсутності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пляшка вермуту десертного білого Маренго ємкістю 1 літр за відсутності на вказаній ємкості наклеєної марки акцизного податку встановленого зразка. При цьому доказів, які б спростовували встановлені під час перевірки обставини, позивачем в процесі розгляду справив обох судових інстанція надано не було.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень про застосування (фінансових) санкцій від 16.12.2015 №000073/26-57-21-30, №000074/26-57-21-30, №000075/26-57-21-30 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.

Оскільки, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВ БУД ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 по справі №826/5424/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду