Ухвала

від 29.09.2016 по справі 826/5424/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5424/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про застосування (фінансових) санкцій №000073/26-57-21-30 від 16 грудня 2015 року, №000074/26-57-21-30 від 16 грудня 2015 року і №000075/26-57-21-30 від 16 грудня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «СВ БУД ЛТД», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 18 листопада 2015 року по 26 листопада 2015 року працівниками Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 17 листопада 2015 року №1340 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 18 листопада 2015 року за №2137/26-15-21-01-29 і №2138/26-15-21-01-29 була проведена фактична перевірка господарської одиниці ТОВ «СВ БУД ЛТД» (код ЄДРПОУ 37922356) - кафе «Росинка», розташованого за адресою: м. Київ, просп. Л. Курбаса та вул. Гната Юри у торгівельному центрі «Колібріс».

Результати перевірки відображено у акті від 26 листопада 2015 року №26/570/21/37922356.

Перевірка була проведена в присутності посадової особи товариства - продавця-касира ОСОБА_3, про що зазначено безпосередньо в тексті акта перевірки, та не заперечується позивачем.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено здійснення в кафе «Росинка», що використовується ТОВ «СВ БУД ЛТД» для ведення підприємницької діяльності, роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зокрема, на місці перевірки встановлено наступне:

- факт реалізації алкогольного напою, а саме пива «Чернігівське» (світле) місткістю 0,5 л без видачі розрахункового документу (фіскального чеку), натомість продавцем був виданий рахунок офіціанта на суму 20 грн., чим, на думку перевіряючих, порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР;

- факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою, відомості щодо якого наведені в додатку № 2 до акта перевірки, без наявності марки акцизного податку встановленого зразка, чим, на думку перевіряючих, порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР;

- факт ненадання суб'єктом господарювання на час здійснення перевірки ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР. Перелік продукції, що знаходиться на реалізації за відсутності відповідної ліцензії наведений у додатку №1 до акта перевірки.

На підставі вищезазначеного працівники Головного управління ДФС у м. Києві прийшли до висновків про порушення позивачем вимог п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 11 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (розд. 3 «Висновок перевірки» акта фактичної перевірки).

16 грудня 2015 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій:

- за № 000073/26-57-21-20, яким згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 1 грн.;

- за № 000074/26-57-21-30, яким згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17 000 грн.;

- за № 000075/26-57-21-30, яким згідно з абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до ТОВ «СВ БУД ЛТД» фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17 000 грн.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, ст. ст. 80, 81 передбачено порядок та підстави проведення фактичної перевірки платника податків.

В свою чергу, ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим, з досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що перевірка належного ТОВ «СВ БУД ЛТД» кафе за адресами: просп. Л. Курбаса та вул. Г.Юри у торгівельному центрі «Колібріс» у місті Києві проводилась на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17 листопада 2015 №1340 та направлень на перевірку від 18 листопада 2015 року за №2137/26-15-21-01-29 і №2138/26-15-21-01-29.

Правовою підставою для видачі наказу від 17 листопада 2015 року №1340 визначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Працівники контролюючого органу 18 листопада 2015 року були допущені посадової особою товариства до проведення фактичної перевірки.

Направлення на перевірку від 18 грудня 2015 були пред'явлені, а копія наказу про проведення перевірки №1340 від 17 листопада 2015 року вручена перед початком перевірки посадовій особі товариства - продавцю касиру ОСОБА_3, про що свідчать розписки ОСОБА_3 у направленнях на перевірку.

Після закінчення фактичної перевірки та складання акта перевірки 26 листопада 2015 року ОСОБА_3, ознайомившись з текстом акта про результат фактичної перевірки, відмовилась від підписання та отримання примірника такого акта, про що було зазначено в тексті акта від 26 листопада 2015 року №26/570/21/37922356 та окремо працівниками ГУ ДФС у м. Києві, відповідальними за проведення фактичної перевірки, складений акт відмови від підписання та отримання акта перевірки.

Також, зі змісту акта перевірки вбачається, що суб'єкту господарської діяльності (позивачу) було запропоновано 04 грудня 2015 року прибути до податкової інспекції за місцем реєстрації для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті. Одночасно попереджено, що у разі неявки керівника або особи, що його заміщує, питання про розгляд матеріалів перевірки та застосування фінансових санкцій будуть розглянуті за відсутності останніх.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що товариство було позбавлене можливості надати заперечення на висновки акту перевірки та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевірка позивача проведена на підставі в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством. У зв'язку з чим в діях працівників податкового органу стосовно проведення перевірки та оформлення її результатів порушень не вбачається.

Стосовно правомірності спірних рішень про застосування фінансових санкцій від 16 грудня 2015 року, яким позивачу застосовано суми штрафів у розмірах 1 грн., 17 000 грн. і 17 000 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для прийняття зазначених рішень про застосування фінансових санкцій стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - у зв'язку із здійсненням розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, або проведення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки, ст. 11 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - у зв'язку із здійсненням реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Нормами п. 1 і п. 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (ст. 2 Закону № 265).

Стаття 8 Закону № 265 зазначає, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Зокрема, згідно п. 3.1. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №105/5296 та діяв до 11 березня 2016 року), фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Також, згідно положень п. 3.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 219 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 09 жовтня 2006 року №309), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 680/6968, у закладах (підприємствах) самообслуговування й магазинах кулінарних виробів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається споживачеві після оплати вартості продукції готівкою.

У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми.

Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Таким чином, документом, підтверджуючим фактом розрахунку у закладі (підприємств) ресторанного господарства, до яких відносяться кафе, є фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій.

Випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій визначені у ст. 9 Закону №265.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів, на підставі яких приймалося рішення про застосування фінансових санкцій на суму 1 грн., під час перевірки з'ясовано, що розрахунки позивачем проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункових документів встановленої форми, про що вказано в акті перевірки, а саме - при проведенні розрахункової операції при реалізації пива працівником товариства був наданий лише рахунок офіціанта на суму 20 грн.

Однак, вказаний документ не є розрахунковим документом, оскільки не відповідає вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів.

Згідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону - за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У п.п. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) міститься наступне визначення «маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Абзацами другим і третім п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251, (далі - Положення) визначено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналогічно п. 19 Положення передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Крім того, ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Зокрема, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ч. 6 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно ч. 20 ст. 15 зазначеного Закону ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

Зі змісту акта фактичної перевірки та додатків до нього вбачається, що на момент проведення перевірки в кафе позивача знаходилися на реалізації алкогольні напої (вермут, шампанське та пиво) за відсутності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пляшка вермуту десертного білого «Маренго» ємкістю 1 л. за відсутності на ній наклеєної марки акцизного податку встановленого зразка.

Доказів, які б спростовували наведені висновки акту позивачем до суду не надано.

Згідно ч. 1, абз. 5 і 15 ч. 2 ст.17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень;

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим судовою колегією не приймаються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ БУД ЛТД» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.