Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/23795/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року 16:16 № 826/23795/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Мажари О.Є.,

представника відповідача - Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003412204 від 04.06.2015 р.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003412204 від 04.06.2015 р., прийнятого Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки ревізорів щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту товариства сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Нью», ТОВ «Українська компанія «МОДУС» є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки спростовуються належною у позивача первинною документацією.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 2.04.2015 по 06.05.2015 працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 10.04.2015 №715 та направлень №801, №759, №802, №783 від 21.04.2015 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37445458) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №454/26-54-22-4/37445458 від 21.05.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення: ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП»:

-п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 481822 грн., в тому числі по періодах: грудень 2012 року на суму 69995 грн., січень 2013 року на суму 9500 грн., лютий 2013 року на суму 55450 грн., березень 2013 року на суму 139723 грн., квітень 2013 року на суму 49678 грн., травень 2013 року на суму 90251 грн., листопад 2013 року на суму 67225 грн.;

-п.п.16.1.7 п.16.1 ст. 16, п.п. «б» 176.2 п.176.2 ст. 172 Податкового кодексу України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року №46/18784 щодо неповідомлення:

у Податкових розрахунках (форма №1 ДФ) за 2-4 квартали 2012 року про суми виплаченої ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» безвідсоткової споживчої позики у загальному розмірі 22164,46 грн. робітнику підприємства за реєстраційним номером облікової картки платника податку НОМЕР_1;

у Податковому розрахунку (форма №1 ДФ) за 1 квартал 2012 року про нараховану та виплачену суму в розмірі 2800,00 грн. фізичній особі-підприємцю за реєстраційним номером облікової картки платника податку НОМЕР_2;

п.п.169.2.2 п.169.2 ст. 169, п.п. «а» 176.2 п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо застосування податкової соціальної пільги у періоді з січня по липень 2012 року без отримання заяви робітника підприємства за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_3, внаслідок чого, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету у періоді з січня по липень 2012 року податок на доходи фізичних осіб у розмірі 552,95 грн.

Згідно з п.п.129.1.3 п.129.1, п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України за неперерахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52,95 грн., підлягає сплаті пеня у розмірі 152,30 грн.;

-ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - порушення термінів розрахунків по імпортній операції по контракту №2001060 від 06.02.2013 року на суму 347,44 євро на 12 днів;

-п.2.8 п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637. Відповідальність: п. 1 абз. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

04.06.2015 року ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за №0003412204 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 481822,00 грн. за основним платежем, 120457 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014, діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлений факт укладення між ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУПП» та ТОВ «Дельта Нью» (код за ЄДРПОУ 38463111), ТОВ «Українська компанія «МОДУС» (код за ЄДРПОУ 38161150) письмових договорів, а саме:

- договір №1/05-1 купівлі-продажу відходів полімерів від 07.05.2013 року, укладений між ТОВ «ДЕЛЬТА НЬЮ» до ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП», згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору відходи полімерів. При передачі кожної товарної партії продавець зобов'язується надати покупцю товарно-супровідні документи. Видаткова накладна, рахунок-фактура та податкова накладна передаються покупцю після приймання товару по кількості та якості на складі покупця. Сплата за товар, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30-и днів з дати відвантаження товару.

Виконання умов даного договору підтверджується відповідними видатковими накладними : №РН-0000008 від 07.05.2013 року - 59377,50 грн., № РН-0000009 від 14.05.2013 року - 59547,60 грн., №РН-0000010 від 14.05.2013 року - 59881,50 грн., № РН-0000011 від 17.05.2013 року - 46638,90 грн., № РН-0000012 від 20.05.2013 року - 57336,30 грн., № РН-0000013 від 21.05.2013 року - 59982,30 грн., № РН-0000014 від 21.05.2013 року - 59868,90 грн., № РН-0000015 від 21.05.2013 року- 47835,90 грн., № РН-0000016 від 21.05.2013 року - 44887,50 грн., № РН-0000017 від 21.05.2013 року- 46147,50 грн., № РН-0000041 від 01.11.2013 року - 57342,60 грн., № РН-0000042 від 05.11.2013 року - 57046,50 грн., № РН-0000043 від 06.11.2013 року - 59377,50 грн., № РН-0000044 від 07.11.2013 року- 57336,30 грн., № РН-0000045 від 08.11.2013 року - 57878,10 грн., № РН-0000046 від 11.11.2013 року - 56907,90 грн., №РН-0000047 від 12.11.2013 року - 57462,30 грн.

Крім того, за поставлений товар виписано наступні видаткові накладні: №8 від 07.05.2013 року - 59377,50 грн., №9 від 14.05.2013 року - 59547,60 грн., №10 від 14.05.2013 року - 59881,50 грн., № 11 від 17.05.2013 року - 46638.90 грн., №12 від 20.05.2013 року - 57336,30 грн., №13 від 21.05.2013 року- 59982,30 грн., № 14 від 21.05.2013 року - 59868,90 грн., №15 від 21.05.2013 року - 47835,90 грн., № 16 від 21.05.2013 року - 44887,50 грн., №17 від 21.05.2013 року - 46147,50 грн., №41 від 01.1 1.2013 року- 57342,60 грн., №42 від 05.11.2013 року - 57046,50 грн., №43 від 06.11.2013 року- 59377,50 грн., №44 від 07.11.2013 року - 57336,30 грн., №45 від 08.11.2013 року - 57878.10 грн., №46 від 11.11.2013 року - 56907,90 грн., №47 від 12.11.2013 року - 57462,30 грн.

Відповідно до умов даного договору (п. 3.2.) витрати по перевезенню товару покладаються на продавця. Товар доставляється продавцем на склад товариства (п. 1.4. договору).

На виконання договору продавець доставив товар товариству, на підтвердження чого надано суду товарно-транспортні накладні : АБ №121512 від 07 травня 2013 року; АБ №121531 від 14 травня 2013 року; АБ №121533 від 14 травня 2013 року; АБ №121545 від 17 травня 2013 року; АБ №121555 від 20 травня 2013 року; АБ №121557 від 21 травня 2013 року; АБ №121558 від 21 травня 2013 року; АБ №121559 від 21 травня 2013 року; АБ №121560 від 21 травня 2013 року; А Б №121561 від 21 травня 2013 року; АБ №121659 від 01 листопада 2013 року; АБ №121663 від 05 листопада 2013 року; АБ №121665 від 06 листопада 2013 року; АБ №121667 від 07 листопада 2013 року; АБ №121669 від 08 листопада 2013 року; АБ №121675 від 11 листопада 2013 року; АБ №121677 від 12 листопада 2013 року.

Крім того, за отриманий товар товариство сплачувало грошові кошти на банківський рахунок продавця, підтвердженням чого є копії банківських виписок, що містяться в матеріалах справи.

-договір №03/03012 купівлі-продажу від 03.12.2012 року, укладений між ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» та ТОВ «Модус», згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору обладнання згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Право власності на товар переходить від продавця покупцеві в момент відвантаження товару. При передачі кожної товарної партії продавець зобов'язується надати покупцю товарно-супровідні документи. Видаткова накладна, рахунок-фактура та податкова накладна передаються покупцю після приймання товару по кількості та якості на складі продавця. Постачання здійснюється автотранспортом продавця.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду видаткові накладні: № РН-0001463 від 31.12.2012 року - 419970,00 грн., № РН-0000074 від 17.01.2013 року - 57000,00 грн., № РН-0000099 від 01.02.2013 року - 54000,00 грн., № РН-0000545 від 05.02.2013 року - 60000,00 грн., № РН-0000606 від 07.02.2013 року - 48000,00 грн., № РН-0000752 від 12.02.2013 року - 51000,00 грн., № РН-0000813 від 15.02.2013 року - 60000,00 грн., № РН-0000914 від 21.02.2013 року - 59700,00 грн., № РН-0000330 від 01.03.2013 року - 59970,00 грн., № РН-0000516 від 04.03.2013 року - 59802,00 грн., № РН-0000551 від 05.03.2013 року- 59808,00 грн., № РН-0000578 від 06.03.2013 року - 59850,00 грн., № РН-0000592 від 07.03.2013 року - 59886,00 грн., № РН-0000685 від 11.03.2013 року - 59778,00 грн., № РН-0000771 від 12.03.2013 року - 59952,00 грн., № РН-0000808 від 14.03.2013 року - 59898,00 грн., № РН-0000825 від 15.03.2013 року - 59814,00 грн., № РН-0000857 від 18.03.2013 року - 59850,00 грн., № РН-0000908 від 20.03.2013 року - 59730,00 грн., № РН-0000396 від 29.03.2013 року - 180000,00 грн. № РН-0000389 від 03.04.2013 року - 59256,00 грн., № РН-0000618 від 08.04.2013 року - 59802,00 грн., № РН-0000841 від 12.04.2013 року - 59808,00 грн., № РН-0000892 від 15.04.2013 року - 59850,00 грн., № РН-0001248 від 24.04.2013 року - 59352,00 грн.

Крім того, за поставлений товар виписано податкові накладні: № 1463 від 31.12.2012 року - 419970,00 грн., № 74 від 17.01.2013 року - 57000,00 грн., № 99 від 01.02.2013 року - 54000,00 грн., №545 від 05.02.2013 року на суму 60000,00 грн., №606 від 07.02.2013 року на суму 48000,00 грн., №752 від 12.02.2013 року на суму 51000,00 грн., №813 від 15.02.2013 року на суму 60000,00 грн., №914 від 21.02.2013 року на суму 59700,00 грн., №330 від 01.03.2013 року на суму 59970,00 грн., №516 від 04.03.2013 року на суму 59802,00 грн., №551 від 05.03.2013 року на суму 59808,00 грн., №578 від 06.03.2013 року на суму 59850,00 грн., №592 від 07.03.2013 року на суму 59886,00 грн., №685 від 11.03.2013 року на суму 59778,00 грн., №771 від 12.03.2013 року на суму 59952,00 грн., №808 від 14.3.2013 року на суму 59898,00 грн., №825 від 15.03.2013 року на суму 59814,00 грн., №857 від 18.03.2013 року на суму 59850,00 грн.

Оскільки, відповідно до умов укладених договорів (п. 3.3.) постачання товару здійснюється автотранспортом продавця, то на підтвердження виконання договору в частині доставки товару позивачу надано товарно-транспортні накладні : №31121 від 31.12.2012 р., №01021 від 17.01.2013 р., №14032 від 14.03.2013., №12031 від 12.03.2013 р., №15031 від 15.03.2013 р., №18031 від 18.03.2013 р., №20033 від 20.03.2013 р., №29031 від 29.03.2013 р., №03041 від 03.04.2013 р., №08045 від 08.04.2013 р., №12041 від 12.04.2013 р., №15041 від 15.04.2013 р., №24041 від 24.04.2013 р., №07031 від 07.03.2013 р., №06032 від 06.03.2013 р., №05034 від 05.03.2013 р., № 04031 від 04.03.2013 р., №01031 від 01.03.2013 р., №21021 від 21.02.2013 р., №15025 від 15.02.2013 р., №12013 від 12.02.2013 р., №07022 від 07.02.2013 р., № 05022 від 05.02.2013 р., № 11032 від 11.03.2013 р.

Крім того, до суду надано докази сплати позивачем грошових коштів на банківський рахунок продавця, підтвердженням чого є копії банківських виписок, що містяться в матеріалах справи.

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ДЕЛЬТА НЬЮ» та ТОВ «Українська компанія «Модус».

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Товар, який постачався ТОВ "ДЕЛЬТА НЬЮ" та ТОВ " Українська компанія «МОДУС", відповідно до видаткових накладних було отримано працівником позивача - завідувачем складу ОСОБА_3. Вказана особа на посаді завідувача складу працює в ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» з 01.02.2012 року і несе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання матеріальних цінностей. Зазначені обставини підтверджуються штатним розписом від 02.01.2013 року, Наказом №3-0120-к від 01.02.2012 року, договором про повну матеріальну відповідальність від 02.01.2013 року.

Крім того, здійснивши купівлю у ТОВ "ДЕЛЬТА НЬЮ" та ТОВ "Українська компанія «МОДУС» відходів полімерів, товариство відобразило вказану операцію у власному бухгалтерському обліку, підтвердженням чого є оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) та 201 (сировина і матеріали).

При цьому, куплене у ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ МОДУС" обладнання було прийняте на баланс підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та карткою рахунку 104 (необоротні активи) та в подальшому використовувалося в господарській діяльності позивача для переробки полімерів.

З відходів полімерів, куплених у ТОВ "ДЕЛЬТА НЬЮ" та ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС", позивачем було виготовлено вторинну гранулу, яку було продано наступним покупцям: Сімферопольському учбово-виробничому об'єднанню "КРИМПЛАСТ" Українського товариства сліпих. Спільному Ірано-Українське підприємству "БЕГЛЕНД", виробничо-комерційній фірмі "НІКА-ПЛАСТ" (приватне підприємство), товариству з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна", що підтверджується укладеними договорами, підписаними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та банківськими виписками щодо оплати купленої у позивача вторинної гранули, копії яких наявні в матеріалах справи.

Тобто, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» на придбання товарно-матеріальних цінностей і здійсненням ним господарської діяльності.

При цьому суд вважає, що посилання відповідача на обставини, зафіксовані в отримані податковій інформації по суб'єктах господарювання ТОВ "ДЕЛЬТА НЬЮ" та ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС" та їх контрагентів-постачальників, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено жодними іншими доказами відсутність у названих контрагентів позивача достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та і відповідного складу і обсягу майна, засобів на момент укладення та вчинення спірних правочинів та/або неможливість цими підприємствами залучити на договірних засадах до процесу виконання певних робіт (надання послуг) інших юридичних/фізичних осіб та використання орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів про надання послуг, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між позивачем і продавцями-контрагентами а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів купівлі-продажу та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП», ТОВ «ДЕЛЬТА НЬЮ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП», ТОВ «ДЕЛЬТА НЬЮ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС», що віднесені до складу податкового кредиту за перевіряємі періоди, та як наслідок про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015 №0003412204.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.06.2015 №0003412204.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37445458) судові витрати у розмірі 9034,18 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов