Постанова

від 26.07.2016 по справі 826/4815/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2016 року 08:23 № 826/4815/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

11.04.2014 до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Профбудсервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Профбудсервіс») з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 № 0004232230 і № 0004242230.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.09.2013 № 983/26-51-22-03/35092413 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Профбудсервіс» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алатар-Техно» і ТОВ «Спрос Юей» за період з 01.07.2010 по 31.07.2013. На переконання позивача правочини (договори підряду та поставок), укладені між ТОВ «Профбудсервіс» і названими контрагентами є реальними, що підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, які наявні у позивача та були предметом перевірки. Таким чином, позивач вважає, що він підтвердив своє право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами вказаних операцій, як того вимагає чинне податкове законодавство.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 по справі № 826/4815/14 позов ТОВ «Профбудсервіс» задоволено, а саме - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 0004232230 і № 0004242230.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 вимоги апеляційної скарги ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 та прийнято нову - про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 № К/800/61229/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 у справі № 826/4815/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З тексту цієї ухвали суду касаційної інстанції вбачається, що за висновками Вищого адміністративного суду України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом касаційної інстанції встановлено, що під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували характер та зміст спірних операцій та не дослідили усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції. За наведених обставин матеріали справи № 826/4815/14 були скеровані на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2016 матеріали справи № 826/4815/14 прийнято до провадження суддею Кобилянським К.М.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проти позову від 25.04.2014, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Крім того, суд, керуючись нормою ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, замінив відповідача - ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві його правонаступником Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у вересні 2013 року працівником ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі до наказу від 02.09.2013 № 407-П була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Профбудсервіс» з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алатар-Техно» (код ЄДРПОУ 35619105) та ТОВ «Спрос Юей» (код ЄДРПОУ 36857386) за період з 01.07.2010 по 31.07.2013, за результатами якої складений акт від 13.09.2013 № 983/26-51-22-03/35092413.

Згідно висновків цього акта перевірки працівники ДПІ встановили, що в порушення норм пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач занизив податок на прибуток за період з 01.09.2011 по 31.05.2012 на загальну суму 429 473 грн., та занизив податок на додану вартість за звітні періоди вересень, листопад і грудень 2011 року, лютий і травень 2012 року всього на загальну суму 381 084 грн. - чим порушив п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 2010.10 ст. 201 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень перевіряючий пов'язує з фактом неправомірного формування ТОВ «Профбудсервіс» показників витрат і податкового кредиту шляхом включення до їх складу сум витрат на придбання товарів та підрядних робіт у контрагентів ТОВ «Алатар-Техно» (на підставі договорів на виконаня підрядних робіт від 27.04.2012 № 2704/12, і від 23.04.2012 № 2304/12-1ПД, договору поставки від 03.02.2012 № 1128) та ТОВ «Спрос Юей» (на підставі договору поставки від 10.01.2012 № 1001-12).

Такі висновки працівника контролюючого органу мотивовані наступним: 1) наявністю акта ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.10.2012 № 641/22-1/35619105 про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алатар-Техно» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.09.2012. Зокрема, в тексті цього акті наявні посилання на факт відібрання працівником ГВПМ ДПІ у Денснянському районі м. Києва пояснень у ОСОБА_1, який пояснив про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Алатар-Техно», підписання та подання звітних документів, підписання первинних та інших документів від імені товариства; 2) наявністю акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14.06.2013 № 75/22.8-15/36857386 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Спрос Юей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. В цьому акті зафіксовано наступне: в ході проведення досудового слідства в межах кримінального провадження № 32012110010000004, відкритого за матеріалами кримінальної справи № 71-00241 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України відносно ОСОБА_2, під час проведених обшуків були вилучені первинні бухгалтерські документи ТОВ «Спрос Юей». За результатами аналізу таких документів виявлено невідповідність придбаного товару реалізованому. Також встановлено відсутність цього товариства складських і виробничих приміщень, транспортних засобів, та за місцем реєстрації товариство відсутнє.

Зі змісту вказаних документів перевіряючий дійшов висновку, що надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам між позивачем і підприємствами ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей» не підтверджують реальність (фактичне здійснення) таких операцій.

27.09.2013 ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- за № 0004232230, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 452 504,25 грн., в тому числі 429 473 грн. - основний платіж, 23 031,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004242230, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 476 355 грн., в тому числі 381 084 грн. - основний платіж, 95 271 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 та діяв до 16.12.2011, та починаючи з 16.12.2011 - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, положеннями ПК України та Порядку заповнення податкової накладної визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента».

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори з іншими суб'єктами підприємницької діяльності щодо придбання підрядних робіт і товарно-матеріальних цінностей, а вартість по таких роботах і товарах включено до складу витрат і податкового кредиту у відповідних звітних періодах , а саме:

- договір № 2704/12 на виконання підрядних робіт від 27.04.2012 з ТОВ «Алатар-Техно», в особі директора ОСОБА_1 За умовами цього договору ТОВ «Алатар-Техно» (підрядник) зобов'язується за дорученням замовника (ТОВ «Профбудсервіс») виконати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціювання повітря при будівництві житлового будинку № 6, що входить до комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: між просп. Миколи Бажана та вул. Завальною. Підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів та устакування. Частково матеріали та обладнаня може придбаватись замовником із подальшою передачаю підряднику. Вартість матеріалів в такому випадку утримується з вартості виконаних робіт. Загальна вартість робіт за договором становить 44 270 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 378,33 грн.);

- договір № 2304/12-1ПД на виконання підрядних робіт від 23.04.2012 з ТОВ «Алатар-Техно», в особі директора ОСОБА_1 За умовами цього договору ТОВ «Алатар-Техно» (підрядник) зобов'язується за дорученням замовника (ТОВ «Профбудсервіс») виконати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціювання повітря при будівництві житлового будинку № 6, що входить до комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: між просп. Миколи Бажана та вул. Завальною. Підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів та устаткування. Частково матеріали та обладнання може придбаватись замовником із подальшою передачею підряднику. Вартість матеріалів в такому випадку утримується з вартості виконаних робіт. Загальна вартість робіт за договором становить 38 950 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 491,67 грн.);

- договору поставки № 1128 від 03.01.2012 з ТОВ «Алатар-Техно», в особі директора ОСОБА_1 За умовами цього договору постачальник (ТОВ «Алатар-Техно») зобов'язуєтся поставити у власність покупця (ТОВ «Профбудсервіс») матеріально-технічні цінності, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Вартість товару і строки поставки зазначаються у специфікаціях. Покупець приймає товар на складі постачальника. Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткових накладних;

- договору поставки № 1001-12 від 10.01.2012 з ТОВ «Спрос Юей», в особі директора ОСОБА_4 За умовами цього договору постачальник (ТОВ «Алатар-Техно») зобов'язуєтся поставити у власність покупця (ТОВ «Профбудсервіс») матеріально-технічні цінності, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Вартість товару і строки поставки зазначаються у специфікаціях. Покупець приймає товар на складі постачальника. Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткових накладних;

В якості доказів, що засвідчують правомірність формування ТОВ «Профбудсервіс» сум витрат і податкового кредиту за результатами виконання вказаних договорів, позивач додав до матеріалів позову копії таких документів: договірних цін, актів здачі-приймання виконаних будівельних робіт, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок.

За результатами дослідження наданих позивачем документів суд встановив, що договори поставок, акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт, видаткові та податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Алатар-Техно», були підписані директором цього підприємства ОСОБА_1, а зі сторони покупця договори, акти та видаткові накладні підписував директор ТОВ «Профбудсервіс» ОСОБА_5

При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «Алатар-Техно», які позначені як такі, що оформлені за формою № КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», не містили відомостей про витрати робітників, які виконували монтаж обладнання, як того вимагає затверджена форма вказаного первинного документу.

Факт проведення розрахунків та/або обліку в бухгалтерському обліку сум кредиторської заборгованості за договорами підряду з ТОВ «Алатар-Техно» позивач документально не підтвердив та пояснень про причини відсутності відповідних розрахункових документів (платіжних документів, прибуткових касових ордерів, банківських виписок, тощо) не повідомив.

Також в матеріалах справи наявна копія вироку Деснянського районного суду м. Києв від 11.04.2013 по справі № 754/5110/13-к, винесена за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження, відкритого відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України, з відміткою про набрання ним законної сили з 014.05.2013.

З тексту цього вироку від 11.04.2013 вбачається, що в ході розгляду обвинувального акта Деснянський районний суд м. Києва встановив, що 26.08.2011 в денний час доби ОСОБА_1, знаходячись в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, з метою придбання фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, не маючи на меті займатись підприємницькою діяльністю, на прохання невстановленої досудовим слідством особи підписав від свого імені статут ТОВ «Алатар-Техно» (код ЄДРПОУ 35619105), після чого 27.08.2011, реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись у невстановленому слідством місці на території м. Києва підписав надані йому невстановленою слідством особою документи - договір про відступлення шляхом купівлі продажу корпоративних (в т.ч. майнових) прав на частку у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Алатар-Техно» від 27.08.2011, наказ № 3 від 27.08.2011 щодо призначення його на посаду директора ТОВ «Алатар-Техно» з 27.08.2011, протокол № 3 від 26.08.2011 загальних зборів учасників ТОВ «Алатар-Техно», статут ТОВ «Алатар-Техно» від 26.08.2011, які передав невстановленій слідством особі для здійснення державної реєстрації змін, про що в книзі Державної реєстрації юридичних осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації зроблено запис за № 10661050016005501 від 01.09.2011 про перереєстрацію ТОВ «Алатар-Техно» по вул. Червоноткацькій, 93 в м. Києві. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 надав документи для відкриття та забезпечення функціонування поточних рахунків підприємства ТОВ «Алатар-Техно» 13.09.2011 в денний час доби в ПАТ «Український Бізнес Банк» (МФО 334969) та 23.04.2012 в денний час доби в Філію АТ Банку «Меркурій» в м.Києві (МФО 300755). Виконавши зазначені дії, направлені на придбання суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Алатар-Техно» з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 отримав за виконані дії від невстановленої досудовим слідством особи грошову винагороду в розмірі 3000 грн.

Крім того, в період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою, знаходячись на території Деснянського району м. Києва та в інших невстановлених слідством місцях на території адміністративно-територіальної одиниці Київської області, здійснив підписання документів господарської діяльності підприємства ТОВ «Алатар-Техно», що надають право на формування податкових зобов'язань, складених на паперових носіях невстановленою слідством особою, які містили завідомо для ОСОБА_1 недостовірні відомості про начебто вчинені підприємством ТОВ «Алатар-Техно» господарські операції, які в дійсності не відбувались. Після підписання податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «Алатар-Техно», податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алатар-Техно» та додатків до них, ОСОБА_1 передав вказані документи невстановленій слідством особі, яка їх надала до ДПІ у Деснянському районі м. Києва по вул. Закревського, 41 в м. Києві. Після підписання первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Алатар-Техно», в тому числі: договорів, додаткових угод, додатків до них, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг); податкових накладних; платіжних документів про начебто вчинені підприємством ТОВ «Алатар-Техно» господарські операції, які в дійсності не відбувались щодо продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, в тому числі ТОВ «Профбудсервіс» (код ЄДРПОУ 35092413), ОСОБА_1 надавав вказані документи невстановленій слідством особі, яка здійснювала їх збут шляхом передачі представникам та службовим особам вказаних суб'єктів господарювання для формування податкової звітності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив, що в серпні 2011 року його знайомий ОСОБА_8 запропонував йому зареєструвати на себе фірму, на що він погодився, після чого 26.08.2011р. в денний час доби в офісі приватного нотаріуса по АДРЕСА_1 він на прохання ОСОБА_8 підписав від свого імені статут ТОВ «Алатар-Техно», 27.08.2011 він також підписав надані йому ОСОБА_8 документи по ТОВ «Алатар-Техно», а саме договір щодо купівлі продажу прав на частку у статутному капіталі, наказ щодо призначення його на посаду директора, протокол загальних зборів, які разом з раніше підписаним ним статутом передав ОСОБА_8 для державної реєстрації ТОВ «Алатар-Техно» по вул. Червоноткацькій, 93 в м. Києві в Деснянській РДА м. Києва. Після цього, він також надав ОСОБА_8 документи для відкриття поточних рахунків підприємства ТОВ «Алатар-Техно», а саме 13.09.2011 в денний час доби в ПАТ «Український Бізнес Банк» та 23.04.2012 в денний час доби в Філію АТ Банку «Меркурій» в м.Києві. Виконавши зазначені дії щодо придбання ТОВ «Алатар-Техно», він отримав за виконані дії від ОСОБА_8 грошову винагороду в розмірі 3000 грн. При цьому, він не мав на меті займатись підприємницькою діяльністю, усвідомлював, що його дії носять протиправний характер, що ним було створено фіктивне підприємство шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, в період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року він, діючи за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_8, на території Деснянського району м. Києва та в інших місцях Києва та Київської області, підписав документи господарської діяльності підприємства ТОВ «Алатар-Техно», що надають право на формування податкових зобов'язань, які були складені ОСОБА_8, в яких були зазначені недостовірні відомості про начебто вчинені підприємством ТОВ «Алатар-Техно» господарські операції, які в дійсності не відбувались. Після підписання податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «Алатар-Техно», податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алатар-Техно» та додатків до них, він передав вказані документи ОСОБА_8, який їх надав в подальшому до ДПІ у Деснянському районі м.Києва. Після підписання первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Алатар-Техно», в тому числі договорів, додаткових угод, додатків до них, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг); податкових накладних; платіжних документів про начебто вчинені підприємством ТОВ «Алатар-Техно» господарські операції, які в дійсності не відбувались щодо продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, а саме тих суб'єктів підприємницької діяльності, які зазначені в його обвинуваченні, він надавав вказані документи ОСОБА_8, який передавав їх представникам та службовим особам вказаних суб'єктів господарювання для формування податкової звітності.

За результатами розгляду цієї кримінальної справи Деснянський районний суд м. Києва визнав ОСОБА_1 винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України та призначив йому покарання у вигляді обмеження волі до трьох років.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Водночас у постанові від 26.01.2016 № 21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: «первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними».

Таки чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України, та враховуючи встановлений в судовому порядку факт як фіктивності ТОВ «Алатар-Техно», так і документально оформлених ним господарських операцій з ТОВ «Профбудсервіс», Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, підписані від імені ТОВ «Алатар-Техно», як такі, що мають нелегальних характер, а тому приходить до висновку про те, що вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій з виконання підрядних робіт та поставки будівельних матеріалів і обладнання на користь позивача.

Дослідивши та проаналізувавши первинні та інші документи позивача, надані на підтвердження факту здійснення ТОВ «Алатар-Техно» і ТОВ «Спрос Юей» поставок товарів (видаткових накладних і банківських виписок), суд встановив, що такі документи не підтверджують факт реального надходження та оприбуткування на товаристві відповідних товарно-матеріальних цінностей (зокрема, відсутні оборотно-сальдові відомості та картки рахунків 28 «Товари» і 20 «Виробничі запаси», які б засвідчували рух товарно-матеріальних цінностей) та проведення позивачем повного розрахунку за придбані товари.

Також суд зважає на відсутність у матеріалах справи без поважних причин документально пітверджених письмових пояснень позивача з питання порядку та способу перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Алатар-Техно» і ТОВ «Спрос Юей», та жодних документальних доказів використання результатів робіт і товарів у своїй господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з висновками податкового органу про завищення ТОВ «Профбудсервіс» задекларованих показників витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Алатар-Техно» і ТОВ «Спрос Юей», та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 № 0004232230 і № 0004242230.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Профбудсервіс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський