Рішення

від 21.07.2016 по справі 921/361/16-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2016 р.Справа № 921/361/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Тернопіль

до відповідача: Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль

про cтягнення 5905,39грн заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Тернопіль, звернувся 23.06.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№397 від 23.06.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль, про стягнення 5905,39грн заборгованості за надані телекомунікаційні послуги згідно договору про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти №256 від 24.03.2016р., з яких: 5549,72 грн основного боргу, 214,11грн пені, 108,67грн інфляційних втрат та 32,89грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 29 червня 2016 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.07.2016р. з подальшим відкладенням судового засідання, згідно приписів статті 77 ГПК України, на 21.07.2016р., у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом документів та з урахуванням неявки представника відповідача в судове засідання.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 12.07.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, визначених у позовній заяві. Щодо підстави нарахування суми пені на прострочку грошового зобов'язання представник позивача зазначив, що дана вимога ґрунтується на приписах ст.36 Закону України "Про телекомунікації", оскільки умовами договору №256 від 24.03.2016р. сторони не забезпечили неустойкою (пенею) невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Крім того, згідно поданого 11.07.2016р. клопотання №10-03/05 від 11.07.2016р. позивач повідомив про неможливість надання доказів надіслання відповідачу рахунків на оплату послуг, оскільки такі рахунки направлялися простою поштовою кореспонденцією.

Між судовими засіданнями представником позивача до матеріалів справи долучено додаткові письмові пояснення №10-09/104 від 19.07.2016р. (вх.№13795 від 22.07.2016р.), згідно яких зазначено, що відповідно ч.3 ст.631 ЦК України, п.7.2 договору №256 від 24.03.2016р., його умови застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами даного спору, починаючи з 01.01.2016р. В обґрунтування нарахування пені на суму простроченого грошового зобов'язання позивач покликається на умови договору №256 від 24.03.2016р. (п.п.1.1, 6.1, 8.6), ст.36 Закону України "Про Телекомунікації", Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, Умови та порядок надання Телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" (долучено до матеріалів справи).

Також, представником позивача 20.07.2016р. подано клопотання №10-09/105 (вх.№13766) про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні. При цьому, згідно даного клопотання позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши дане клопотання та зважаючи, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, вважає за можливе розглянути дану справу без участі представника позивача.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення ухвали суду від 29.06.2016р. про порушення провадження у справі та від 12.07.2016р. про відкладення розгляду справи.

Натомість, 21.07.2016р. (вх.№13795) від відповідача надійшло клопотання №11/517-04.01 від 21.07.2016р. про відкладення розгляду справи по причині неможливості забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні з підстав знаходження юрисконсульта Департаменту у декретній відпустці, а тому з метою надання можливості скористатися правовою допомогою шляхом укладення відповідної угоди, просить відкласти судове засідання після 03.08.2016р.

Дане клопотання судом відхиляється, виходячи з такого.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом, а не обов'язком, сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Участь уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні по розгляду даної справи судом обов'язковою не визнавалася (ухвала від 29.06.2016р. та від 12.07.2016р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді даної справи частину 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Судом приймається до уваги, що відповідачу було надано достатньо часу для використання права на правову допомогу та залучення у зв'язку з розглядом даного спору відповідних фахівців у галузі права, надати суду письмовий відзив на позовну заяву, а також забезпечити подання документів, які витребовувалися ухвалами суду від 29.06.2016р. та 12.07.2016р. Однак, відповідач без поважних причин не виконав вимог суду щодо надання витребуваних документів і заявив необґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки обставини, на які посилається Департамент, не підтверджено документально.

За таких обставин, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

24 березня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Укртелеком", як Виконавцем, та Департаментом розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, як Замовником, укладено договір №256 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався організувати підключення Замовника до послуг та надавати йому у 2016 році послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, технологічно пов'язані з телекомунікаційними послугами (далі - послуги), перелік, опис, порядок надання, вартість, а також місця надання яких визначено сторонами даного договору у додатку А та угоді №1 до договору, додатку 1.1 до угоди №1, угоді №2 до договору та додатку А до угоди №2, додатку 2.1 до додатку №2, додатку №3 та додатках 3.1, 3.2 до договору, додатку №1 до додаткової угоди №3, які є невід'ємними частинами договору, а Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору, Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком", опублікованих на офіційному веб-сайті ПАТ "Укртелеком": http://www.ukrtelecom.ua (далі - Умови), які є складовою частиною договору (п.п.1, 1.2, 2.5, 4.1, 4.3, 5.1.2, 8.8, 8.6, 8.10 договору).

Договором та Умовами сторонами узгоджено правила надання, користування послугами, їх обліку та порядок проведення розрахунків.

Відповідно до п.2.1 договору ціна договору становить 23560грн, котра за взаємною згодою сторін, може бути зменшена або змінена шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Вартість послуг, що надаються, визначається відповідно до тарифів, які діють на період надання послуг (п.п.2.4, 2.5 договору).

Розділом 3 договору сторонами узгоджено порядок здійснення розрахунків за надані та отримані відповідачем послуги.

Зокрема, відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.6 договору, п.2 Умов послуги надаються на умовах наступної оплати (оплата за отримані послуги після закінчення розрахункового періоду), а повний розрахунок за кожний розрахунковий період (період з першого до останнього числа включно календарного місяця) проводиться шляхом здійснення оплати послуг Замовником після пред'явлення/надсилання Виконавцем рахунка – акту на оплату послуг і, при цьому, такий рахунок-акт є одночасно актом прийому-передачі послуг.

Додатково, Умовами передбачено, що в разі здійснення розрахунків на умовах кредиту (наступної оплати) виставлений рахунок, який надається Замовнику на паперових носіях інформації та/або в електронному вигляді на поштову та/або електронну адресу, Замовник зобов'язаний оплатити не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не передбачено договором. В разі неотримання рахунку на оплату отриманих послуг, до десятого числа, що настає за розрахунковим періодом, Замовник вправі звернутися до Виконавця з метою отримання інформації про належну до сплати суму, а також отримати рахунок. Водночас, неотримання рахунка не звільняє Замовника від зобов'язання щодо оплати послуг (п.п.5.3, 5.5 Умов).

Усі розрахунки з Замовником ведуться з використанням одного або декількох особових рахунків (індивідуальний номер, зареєстрований за Замовником в автоматизованій системі розрахунків Укртелекому на підставі укладеного договору) та проводяться в національній валюті України (п.п.2, 5.1 Умов).

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи документів, облік обсягу наданих, оплачених послуг по Замовнику здійснюється згідно присвоєного особового рахунку №50256.

В силу п.7.2 договору даний договір набрав чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Одночасно, сторони договору, керуючись положеннями частини статті 631 Цивільного кодексу України, визначили, що умови даного договору поширюються на правовідносини, що склалися між ними, починаючи з 01.01.2016р.

Надаючи правову оцінку даній умові договору, суд констатує, що таке волевиявлення сторін відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України, приписам частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки в даному випадку (закупівля послуг за державні кошти по договору, загальна ціна якого становить 23560грн) сторони правочину погодили, підписавши повний текст договору з умовою, що даний договір застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (тобто, з 01 січня 2016 року).

Разом з тим, відповідно до п.п.8.6, 8.8 договору сторонами погоджено, що відносини сторін, які не врегульовані умовами договору, регулюються Умовами Укртелекому (Умови та порядок надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком"), що є складовою частиною договору, і з якими Замовник ознайомлений, відповідно, зобов'язаний виконувати їх в повному обсязі. Аналогічні умови містяться в п.1.4 Умов.

Окрім загальних умов порядку укладення договорів, надання послуг, прав та обов'язків сторін договору Умовами передбачено й відповідальність Замовника послуг за невиконання чи несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Зокрема, п.п.7.2.1, 7.2.2 Умов передбачено, що у разі затримки (невиконання чи неналежного виконання) оплати за надані послуги згідно договору, Замовник несе відповідальність у вигляді сплати на користь Виконавця штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України, в тому числі, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми неоплачених послуг, за кожен день прострочення.

Як стверджує позивач та це вбачається з матеріалів справи, зокрема рахунків-актів на оплату №№6133000000502560.1.2016, 6133000000502560.2.2016, 6133000000502560.3.2016, 6133000000502560.4.2016, 6133000000502560.5.2016, картки послуг Замовника за період з 01.01.2016р. по 06.06.2016р., сформованої 07.06.2016р., в період з січня по травень 2016 року ПАТ "Укртелеком" на виконання взятих на себе зобов'язань надано Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА телекомунікаційних послуг на загальну суму 5549,72грн, в тому числі, в січні - на суму 1297,62грн, лютому – 1307,71грн, березні – 1354,42грн, квітні – 1294,29грн, травні – 295,68грн.

Однак, відповідач у справі взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати вартості спожитих послуг, не виконав, а тому виходячи із обставин неналежного виконання відповідачем, як Замовником, договірних зобов'язань з оплати вартості спожитих послуг, крім суми основного боргу, товариством також нараховано 3% річних, інфляційні втрати, пеню, нараховану на суму невиконаного грошового зобов'язання, котрі просить стягнути в примусовому порядку з посиланням на приписи ст.625 ЦК України, ст.232 ГК України, Закон України "Про телекомунікаційні послуги", умови укладеного договору, положення Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком".

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову.

При цьому, суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає в обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та відповідачем у справі виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, який укладено сторонами шляхом приєднання до Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком", якими визначено права та обов'язки сторін договору, порядок надання послуг, строк їх оплати, форму розрахунків, відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань, тощо, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Водночас, правовідносини, що виникли між Споживачем телекомунікаційних послуг та Виконавцем додатково регулюються спеціальними нормами Закону України "Про телекомунікації", згідно п.5 ч.1 ст.33 якого споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Обов'язок своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на споживача цих послуг згідно пункту 6 п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 (далі - Правила).

Відповідно до п.68 Правил, розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов'язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату.

Як встановлено судом, згідно п.п.3.1, 3.2, 5.2.1 договору, п.5.3 Умов відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитих послуг з обраним їх переліком до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто з наступною оплатою після надання послуг.

В свою чергу, в пункті 5.6 Умов сторони погодили, що в разі неотримання рахунку, Департамент вправі звернутися до Укртелекому з метою його отримання. При цьому неотримання рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплати за спожиті ним послуги.

Дані положення договору відповідають приписам закону, зокрема, пункту 72 Правил, відповідно до якого розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Разом з тим, приписами ст.32 Закону України "Про телекомунікації" (пункт 16) споживачам під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг надано право на отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги, повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають. Дані приписи закону враховано сторонами при укладенні договору і такі узгоджуються з Умовами користування послугами зв'язку.

Отже, умовами договору та Умовами не передбачено безумовного обов'язку Укртелекому надсилати рахунки на оплату наданих послуг. Натомість, відповідачу у справі надано право отримати рахунки на оплату спожитих послуг чи іншу інформацію, що стосується послуг зв'язку, розшифровку.

Як свідчать матеріали справи відповідач не звертався до позивача щодо отримання інформації про надані послуги зв'язку та належну до сплати суму, а також письмово не заявляв про необхідність направлення йому рахунків на оплату.

За таких обставин, слід вважати, що Департамент був обізнаний про перелік отриманих (спожитих) послуг, їх вартість та належну до сплати суму.

На переконання суду, відповідачу було відомо про строки оплати спожитих ним послуг, оскільки замовляючи у позивача послуги, Департамент погодився на виконання Умов, якими чітко визначено порядок надання послуг та строки проведення розрахунків (до 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим).

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, виставленими рахунками, розрахунком суми боргу, за період з січня по травень 2016 року позивачем надано відповідачу послуги зв'язку на загальну суму 5549,72грн.

Факт користування послугами зв'язку, їх споживання та вартість відповідачем у встановленому законом порядку не оспорюється і матеріали справи таких доказів не містять.

Також, відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 5549,72грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача боргу в сумі 5549,72грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі №6-40цс11).

Згідно ст.229 ГК України, ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 32,89грн за період з 21.02.2016р. по 20.06.2016р. та інфляційних нарахувань в розмірі 108,67грн за період з березня по травень 2016 року включно, суд, виходячи з системного аналізу умов договору та Умов надання послуг, розміру прострочених платежів, здійснивши власний їх підрахунок, вважає заявлені вимоги правомірними, а тому підлягають до задоволення.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 214,11грн, нараховану за період з 21.02.2016р. по 20.06.2016р. помісячно на суму простроченого платежу в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, від суми неоплачених коштів.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено у разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" та п.72 Правил у разі затримки оплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Аналогічні приписи містяться в п.п.7.1, 7.2 Умов.

Погодившись та приєднавшись до Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг, відповідач таким чином, зобов'язався сплачувати пеню, у разі несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати використаних послуг зв'язку в порядку та розмірі, встановлених п.п.7.1, 7.2 Умов.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Оскільки умовами договору передбачено нарахування пені протягом всього періоду прострочення зобов'язань, то існують законні підстави для стягнення її суми у повному розмірі.

Таким чином, сторони передбачили строк нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Застосовуючи положення частини 2 ст.625 ЦК України в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов'язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч.3 ст.549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ((ч.2 ст.625 ЦК України) див. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постанови Верховного Суду України від 12.09.2011р. у справі №6/433-42/183, від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12).

Оцінивши доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок неустойки, за період з 21.02.2016р. по 20.06.2016р. окремо по кожному простроченому платежу (з 21.02.2016р. по 20.06.2016р. (121 день), з 21.03.2016р. по 20.06.2016р. (92 дні), з 21.04.2016р. по 20.06.2016р. (61 день), 21.05.2016р. по 20.06.2016р. (31 день)), що становить 214,11грн, здійснивши власні арифметичні підрахунки суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в заявленому розмірі за період, який наведено позивачем, відтак, дані вимоги підлягають до задоволення.

У зв'язку з вищенаведеним позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" як правомірний, документально обґрунтований, не спростований належними доказами відповідачем у справі, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації (м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8, ідентифікаційний код 39356826) - 5549 (п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять)грн 72коп. основного боргу, 32(тридцять дві)грн 89коп. 3% річних, 108(сто вісім)грн 67коп. інфляційних втрат, 214(двісті чотирнадцять)грн 11коп. пені та 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім)грн в повернення судового збору на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Тернопіль, вул.В.Чорновола, 1, ідентифікаційний код 01188052).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "25" липня 2016 року.

Суддя                                                                      Н.О. Андрусик