Постанова

від 25.07.2016 по справі 910/17784/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа№ 910/17784/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Захарченко О.В., довіреність № 23 від 04.04.2016;

від відповідача - Перепелиця С.О., довіреність № б/н від 14.11.2014, Мороз В.В., довіреність № б/н від 14.11.2014,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №910/17784/15 (суддя Пригунова А.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" про розірвання договору та стягнення 76 500, 00 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" про стягнення 24 556,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" про розірвання договору про надання послуг № 160513 від 16.05.2013 р. та стягнення сплачених грошових коштів в розмірі 76 500, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" про стягнення основної суми боргу в розмірі 13 500, 00 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 10 219, 50 грн. та суми 3 % річних в розмірі 836, 63 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що роботи за договором №160513 від 16.05.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" зобов'язано здійснити їх оплату.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. у справі №910/17784/15 первісний позов задоволено повністю; розірвано договір про надання послуг № 160513 від 16.05.2013 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Біохімінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс"; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест" суми боргу в розмірі 76 500, 00 грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. у справі №910/17784/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. у справі №910/17784/15 скасовано, справу передано на новий розгляд.

При цьому, суд касаційної інстанції у постанові зазначив, зокрема, наступне.

Приписи частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України регулюють різні правовідносини, які виникають з різних правових підстав та є взаємовиключними, оскільки приписами частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право на відмову від договору підряду, а приписами частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України право вимагати розірвання договору.

Проте, вказане було залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанції, розгляд даної справи був проведений без з'ясування та встановлення необхідних обставин для застосування приписів статей 849, 852 Цивільного кодексу України, виходячи з предмету та підстави позову.

Крім того, приймаючи рішення про розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, суди не звернули уваги та не встановили обставини, які є необхідними для застосування статті 651 Цивільного кодексу України.

За результатом нового розгляду 25.04.2016 господарським судом міста Києва прийнято рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, з огляду на недоведеність позивачем порушення відповідачем умов договору в частині виконання робіт; зустрічний позов задоволено повністю у зв'язку з тим, що місцевий господарський суд дійшов висновку про неправомірність невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" грошових зобов'язань в частині оплати виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" робіт за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №910/17784/15 скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю; у задоволенні зустрічного відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виконавцем не було дотримано п. 3.1 договору, а саме не надано замовленої документації, яка б містила особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка приймала участь у господарській операції.

Крім цього, позивач зазначає, що з отриманої в електронному вигляді документації не вбачається відповідей на необхідні питання.

Також, апелянт посилається на відсутність підписаного Акту, який є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Представник апелянта - позивача за первісним позовом у справі в судовому засіданні 25.07.2016 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (замовник) 16.05.2013 р. укладено договір на надання послуг №160513, за умовами якого (п.1.1) замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботи з проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ "Біохімінвест", результатом якої є техніко-економічна документація.

Відповідно до п. 1.2 договору вихідні дані та техніко-економічні особливості роботи, а також склад і терміни її виконання визначаються "Технічним завданням", відповідно до додатку № 1 даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 договору договірна ціна виконання роботи складає 90 000, 00 грн.

До початку виконання роботи, протягом п'яти робочих днів від дня підписання договору, замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 85 % від загальної вартості робіт, а саме 76 500, 00 грн., а після підписання замовником акту здавання-приймання виконаних робіт замовник сплачує виконавцю 15 % від загальної вартості робіт, а саме 13 500, 00 грн. (п.п. 2.2 та 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що початком виконання роботи є день надходження суми, зазначеної в п. 2.1 даного Договору на рахунок виконавця.

Згідно п. 3.1 договору після закінчення роботи за договором виконавець передає замовнику документацію та акт (2 примірники).

Відповідно до п. 3.2 договору замовник протягом 10 робочих днів від дня отримання документації та акту надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від підписання акту.

У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору якщо замовник не виконає умови п. 3.3 договору, акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

Договір, відповідно до п. 6.1, діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання умов і обов'язків по даному договору.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили Технічне завдання, а також склад та термін виконання роботи, а саме: передінвестиційне дослідження ринку біоетанолу України - 35 календарних днів після виконання умов п. 2.2. договору; розробка бізнес-плану для "Стартапа" проекту виробництва біоетанолу в т.ч.: - бюджетна оцінка інвестицій проекту, - розробка техніко-економічний моделі проекту в середовищі Excel - 42 календарних дні після виконання умов п. 2.2. договору.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" перерахувало на рахунок відповідача за первісним позовом 76 500, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" зазначає, що виконавцем не було дотримано умов договору та не надано в друкованому (паперовому) варіанті дослідження ринку біоетанолу України, Бізнес-плану по виробництву біоетанолу на виробничих потужностях товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" та акту здавання-приймання виконаних робіт у встановлений договором строк.

Наведене, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", є істотним порушенням умов вказаного договору.

При цьому, нормативно обґрунтовуючи позов (т. 3, а.с. 184), товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" посилається на норми ст. 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість розірвання договору в судовому порядку у разі істотного порушення його умов, а також норми на ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України, за змістом яких за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

В свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" звернулось до суду із зустрічним позовом з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" основної суми боргу у розмірі 13 500, 00 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 10 219, 50 грн. та суми 3 % річних у розмірі 836, 63 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що роботи за договором № 160513 від 16.05.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" зобов'язано здійснити їх оплату.

Судом першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовлено з огляду на недоведеність позивачем порушення відповідачем умов договору в частині виконання робіт; зустрічний позов задоволено повністю у зв'язку з тим, що місцевий господарський суд дійшов висновку про неправомірність невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" грошових зобов'язань в частині оплати виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" робіт за договором.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" про розірвання договору про надання послуг № 160513 від 16.05.2013 р. та стягнення сплачених грошових коштів в розмірі 76 500, 00 грн., слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на норми ст. 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість розірвання договору в судовому порядку у разі істотного порушення його умов, а також на норми ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України, за змістом яких за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Позивач зазначає, що виконавцем не було дотримано п. 3.1 договору, а саме не надано замовленої документації, яка б містила особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка приймала участь у господарській операції.

Крім цього, позивач зазначає, що з отриманої в електронному вигляді документації не вбачається відповідей на необхідні питання.

Разом з тим, наведені доводи апелянта не підтверджують наявності у роботі відповідача істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між замовником та виконавцем велося електронне листування з використанням електронних адрес товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" ("Gyluzinskyy@techinservice.com.ua") та товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" ("chts@biohim.com", "ovdii@glycerin.com.ua", "pozdnyakovm@yandex.ru") стосовно змісту договору № 160513 від 16.05.2013 р. та у подальшому погоджувались окремі пункти документації, що є предметом договору - проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (роздруківка електронного листування сторін міститься в матеріалах справи).

Обумовлена договором документація була розроблена товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" та надіслана електронною поштою на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" у 2013 році, а саме: 19.06.2013 р. - надіслано результат дослідження ринку, 07.07.2013 р. - надіслано бізнес-план і акт виконаних робіт.

При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" факт отримання вказаних документів електронною поштою не заперечує, однак стверджує, що направлені проекти ним не узгоджені, є проміжними, містять численні недоліки та, крім того, не містять ані особистого, ані електронного підпису, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу, яка приймала участь у господарській операції.

Статтею 7 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Слід заначити, що договором № 160513 від 16.05.2013 р. не встановлений конкретний порядок передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" документації та акту приймання-передачі (направлення поштою, передача особисто тощо).

Разом з тим, у процесі відносин між сторонами склалась практика обміну листами з відповідними пропозиціями та їх обговорення за допомогою електронної пошти, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищенаведене, направлення відповідачем за первісним позовом результатів дослідження ринку та бізнес-плану на електронну пошту товариству з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" не суперечить як умовам договору № 160513 від 16.05.2013 р., так і загальним засадам цивільного законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що договором № 160513 від 16.05.2013 р. не визначено відповідного оформлення результатів дослідження та форми бізнес плану, а також не вказано обов'язкових реквізитів зазначених документів, які б надавали їм юридичну значимість та обов'язковість, зокрема, наявність підпису уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" та/або печатки юридичної особи.

Стосовно доводів апелянта про наявність у виконаних відповідачем роботах недоліків, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник протягом 10 робочих днів від дня отримання документації та акту надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від підписання акту.

У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору якщо замовник не виконає умови п. 3.3 договору, акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

Як вже було зазначено, відповідачем за первісним позовом 07.07.2013 р. було надіслано на електронну адресу позивача бізнес-план і акт виконаних робіт.

З наявних у матеріалах справи роздруківок електронного листування сторін вбачається, що отримавши від відповідача за первісним позовом документи та акт товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" продовжило листування з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" з приводу доцільності та варіантів виробництва біоетанолу в Україні.

При цьому, наявні у справі роздруківки з електронної пошти свідчать про уточнення товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" певних відомостей, вказаних у переданих відповідачем за первісним позовом дослідженнях та наявність додаткових запитань щодо об'єкту дослідження.

Вказані листи не містять мотивованої відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" від прийняття направлених товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" результатів дослідження та бізнес-плану.

Також, у листуванні сторін відсутні заперечення товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" щодо підписання акту приймання - передачі робіт.

Як вже зазначалось договором передбачено, що у випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання.

У даному випадку, мотивована відмова замовника від підписання акту, так само як двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання, відсутні.

Згідно п. 3.4 договору якщо замовник не виконає умови п. 3.3 договору, акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

За наведених обставин, посилання апелянта на недоліки у виконаних відповідачем роботах є необґрунтованими.

При цьому, також слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Із переписки сторін вбачається, що позивачем відповідачу ставилися уточнюючи питання стосовно об'єкту дослідження, жодних посилань на недоліки у підготовленій відповідачем документації, позивачем не висловлювалось.

Отже, матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем за первісним позовом товариству з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" передбаченої договором № 160513 від 16.05.2013 р. документації та акту приймання-передачі робіт, тоді як доказів мотивованої відмови позивача за первісним позовом від прийняття виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" робіт у передбачений договором № 160513 від 16.05.2013 р. строк матеріали справи не містять.

Виходячи з вищенаведених обставин, позивачем за первісним позовом не доведено істотного порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" умов договору № 160513 від 16.05.2013 р. та позбавлення товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" у зв'язку з таким порушення того, на що останнє розраховувало укладаючи спірний договір.

Також, позивачем за первісним позовом не доведено наявності істотних відступів від умов договору № 160513 від 16.05.2013 р., не надано доказів наявності у нього будь-яких збитків або інших втрат внаслідок такого порушення.

З огляду на викладене, підстави для розірвання договору та стягнення сплачених за ним коштів у розмірі 76 500, 00 грн. відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні первісного позову.

Щодо заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У даному випадку, оскільки судом відмовляється у задоволенні вимог за первісним позовом з підстав їх необґрунтованості, позовна давність не підлягає застосуванню.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим задоволення вимог за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, предметом зустрічного позову є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" про стягнення 13 500, 00 грн. заборгованості за виконані за договором № 160513 від 16.05.2013 р. роботи.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що роботи за договором № 160513 від 16.05.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" зобов'язано здійснити їх оплату.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До початку виконання роботи, протягом п'яти робочих днів від дня підписання договору, замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 85 % від загальної вартості робіт, а саме 76 500, 00 грн., а після підписання замовником акту здавання-приймання виконаних робіт замовник сплачує виконавцю 15 % від загальної вартості робіт, а саме 13 500, 00 грн. (п.п. 2.2 та 2.3 договору).

Як вже було зазначено, замовником оплачено виконавцю суму авансу у розмірі 76 500, 00 грн.

В свою чергу, обумовлена договором документація була розроблена товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" та надіслана електронною поштою на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" у 2013 році, а саме: 19.06.2013 р. - надіслано результат дослідження ринку, 07.07.2013 р. - надіслано бізнес-план і акт виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем за первісним позовом товариству з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" передбаченої договором № 160513 від 16.05.2013 р. документації та акту приймання-передачі робіт, тоді як доказів мотивованої відмови позивача за первісним позовом від прийняття виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" робіт у передбачений договором № 160513 від 16.05.2013 р. строк матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник протягом 10 робочих днів від дня отримання документації та акту надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від підписання акту.

У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору якщо замовник не виконає умови п. 3.3 договору, акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

Враховуючи відсутність мотивованої відмови замовника під підписання акту, він вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

Положеннями п. 2.3 договору передбачено, що після підписання замовником акту здавання-приймання виконаних робіт замовник сплачує виконавцю 15 % від загальної вартості робіт, а саме 13 500, 00 грн.

Враховуючи виконання робіт товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс", замовником необґрунтовано не здійснено їх оплату.

З огляду на викладене, станом на день подачі зустрічного позову строк виконання замовником грошового зобов'язання з оплати виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" робіт настав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" 13 500, 00 грн. заборгованості за виконані за договором № 160513 від 16.05.2013 р. роботи.

Також, окрім суми основного боргу, товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 836, 63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 219, 50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" прострочило виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 836, 63 грн. та інфляційних в сумі 10 219, 50 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №910/17784/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача за первісним позовом у справі.

3. Матеріали справи №910/17784/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко