Рішення

від 31.03.2011 по справі 15/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.11 р. Справа № 15/43

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«Золотий скарабейВ» м. Горлівка (код ЄДРПОУ 34782450)

про стягнення основного боргу в сумі 14268,00 грн., пені в сумі 1024,00 грн., 3% річних у розмірі 201,70 грн., інфляції в сумі 739,34 грн., збитків в сумі 6400,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 648 від 19.02.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 77 від 29.11.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка до товариства з обмеженою відповідальністю В«Золотий скарабейВ» м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 14268,00 грн., пені в сумі 1024,00 грн., 3% річних у розмірі 201,70 грн., інфляції в сумі 739,34 грн., збитків в сумі 6400,00 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/43, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Представником відповідача було заявлено клопотання про ведення судового засідання із здійсненням технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2009 р. сторони уклали договір № 2, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору. Прийом товару по кількості здійснюється на підставі товарної накладної, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін. Товаром є українська картопля.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що оплата за отриману партію товару здійснюється покупцем продавцю в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Згідно п. 14.4 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до остаточного взаєморозрахунку сторін.

Спірний договір підписаний сторонами та скріплений печатками, завірена копія міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 2 від 03.01.2009 р. він передав відповідачу товар за період з 06.07.2010 р. по 06.08.2010 р. на загальну суму 14268,00 грн. за видатковими накладними: № 137 від 06.07.2010 р. на суму 7134,00 грн., № РН- 148 від 06.08.2010 р. на суму 7134,00 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „ОтримавВ» та відбитками печатки, а також податковими накладними № 137 від 06.07.2010 р., № 148 від 06.08.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 14268,00 грн. За вказаних обставин позивач направив відповідачу претензію від 23.11.2010 р. з вимогою погасити заборгованість за договором № 2 від 03.01.2009 р. на суму 14268,00 грн. Факт направлення даної претензії відповідачу підтверджується поштовою квитанцією від 25.11.2010 р. Завірені копії поштової квитанції та претензії містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив від 01.03.2011 р. на позовну заяву, пояснення від 15.03.2011 р. та додаткові пояснення від 17.03.2011 р., де проти позовних вимог заперечував наступним:

У видаткових накладних відсутнє зазначення прізвища, ім'я, по-батькові та посади осіб, які їх підписали з боку відповідача, тому на думку відповідача, такі накладні не підтверджують факт поставки товару. Крім того, довіреності на осіб, уповноважених з боку відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача за спірними видатковими накладними, позивачем до суду не надані. Відповідач вважає, що наявність на видаткових накладних відбитку його печатки не повинна братися судом до уваги, тому як печатка не замінює довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи заявок покупця, передбачених п. 3.1 договору. Факт поставки товару по спірним накладних на підставі договору № 2 від 03.01.2009 р. відповідач вважає недоведеним. Проти нарахування пені, інфляції, 3% річних та стягнення збитків відповідач також заперечує у зв'язку з недоведеністю позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність позову у зв'язку з перерахуванням позивачу коштів на загальну суму 169338,66 грн., що підтверджують платіжні доручення з відміткою банку. Вказана сума коштів значно перевищує загальну суму основного боргу по спірним накладним № 137 від 06.07.2010 р. та № РН-148 від 06.08.2010 р. Як додатковий доказ отримання позивачем вказаних коштів, відповідач надав до суду оригінал позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20.12.2010 р. до ТОВ В«Золотий скарабейВ» про стягнення заборгованості в сумі 22316,62 грн., в тому числі: 14268,00 грн. - основного боргу, яка підписана особисто ОСОБА_1 та скріплена її печаткою як приватного підприємця. У цій позовній заяві позивач сам вказував про передачу відповідачу на виконання договору купівлі-продажу від 03.01.2009 р. за видатковими накладним (конкретний перелік наведений у позові) у період з 14.03.2009 р. по 06.08.2010 р. товару на загальну суму 183606,66 грн. (в т.ч. по спірним накладним № 137 від 06.07.2010 р. на суму 7134,00 грн. та № РН-148 від 06.08.2010 р. на суму 7134,00 грн.). Також позивач підтвердив у цій позовній заяві факт отримання від відповідача часткової оплати за товар згідно платіжних доручень (конкретний перелік наведений у позові) за період з 10.04.2009 р. по 07.10.2010 р. на загальну суму 169338,66 грн. (в т.ч. за платіжними дорученнями № 706 від 06.07.2010 р. на суму 9000,00 грн., № 773 від 06.08.2010 р. на суму 6138,43 грн., № 778 від 06.08.2010 р. на суму 2400,00 грн.). Сам відповідач не може надати видаткові накладні у зв'язку з вилученням бухгалтерських документів правоохоронними органами під час обшуку 20.08.2009 р. (копія протоколу обшуку є в матеріалах справи).

Позивач надав до суду письмові пояснення від 04.03.2011 р., в яких вказує про те, що поставка товару між сторонами здійснювалася без оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що відповідає п. 5.6 спірного договору. Пунктом 5.6 договору передбачено, що товар вважається прийнятим по кількості місць згідно кількості місць, вказаних в накладній, при наявності відмітки представника покупця в накладній (підпис про прийом та штамп, печатка) або довіреності покупця. Товар поставлявся згідно усних заявок покупця, які узгоджувалися між сторонами в телефонному режимі та у розмовах при особистих зустрічах. Рахунки на оплату також позивачем не виписувалися, тому як чинним законодавством або умовами спірного договору такий обов'язок постачальника не передбачений. Заперечення відповідача позивач вважає безпідставними у зв'язку з тим, що до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували такі заперечення.

Ухвалою від 17.03.2011 р. суд зобов'язав позивача надати завірені належним чином копії видаткових накладних за період дії договору № 2 від 03.01.2009 р.; письмові пояснення щодо правомірності утримання до теперішнього часу коштів відповідача на загальну суму 169338,66 грн., перерахованих за платіжними дорученнями з призначенням платежу В«за товар згідно накладної 2 від 14.03.2009 р.В» . Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача надати бухгалтерську довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою відповідача, в якій відобразити факти отримання або неотримання ТОВ В«Золотий скарабейВ» товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за видатковими накладними у період з 14.03.2009 р. по 06.08.2010 р. на загальну суму 183606,66 грн. на виконання договору № 2 від 03.01.2009 р.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення від 28.03.2011 р., в яких вказує, що він не може підтвердити або спростувати факт отримання від позивача товару у період з 14.03.2009 р. по 06.08.2010 р. на загальну суму 183606,66 грн. у зв'язку з виїмкою правоохоронними органами документів, що характеризують його господарську діяльність. Спірний договір № 2 від 03.01.2009 р. нібито сторонами не виконувався, поставка товару здійснювалася на підставі усної домовленості, що на думку відповідача підтверджується відсутністю посилання з його боку на спірний договір в призначенні платежу під час здійснення часткових оплат. Крім того, відповідач зазначає, що директор та головний бухгалтер ТОВ В«Золотий скарабейВ» були звільнені в грудні 2010 р. за власним бажанням, тому будь-яких довідок видати на мають можливості. При цьому відповідач вказує на те, що видаткові накладні № 12 від 06.05.2009 р. на суму 11008,51 грн., № 78 від 11.01.2010 р. на суму 4263,70 грн. викликають у нього сумнів, тому він вважає необхідним проведення огляду оригіналів вказаних накладних в судовому засіданні. До додаткових письмових пояснень відповідач додав завірені копії наказу № 26/к від 14.12.2010 р. про звільнення директора ТОВ В«Золотий скарабейВ» - ОСОБА_4, наказу № 29/к від 27.12.2010 р. про звільнення головного бухгалтера ТОВ В«Золотий скарабейВ» - ОСОБА_5

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 30.03.2011 р. колишнього директора ТОВ В«Золотий скарабейВ» ОСОБА_4, в яких вказується, що протягом виконання службових повноважень ОСОБА_4 не підписував з позивачем договір № 2 від 03.01.2009 р. та підпис на вказаному договорі, виконаний з боку відповідача, йому не належить. Крім того, в письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що на підставі усної домовленості позивач поставляв товар на склад відповідача та передавав його комірникам, не вимагаючи від них при цьому довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Оплата здійснювалася по мірі реалізації або в день поставки, виходячи з наявних вільних грошових коштів. Письмові пояснення від 30.03.2011 р. підписані колишнім директором ТОВ В«Золотий скарабейВ» ОСОБА_4 та нинішнім директором ТОВ В«Золотий скарабейВ» ОСОБА_6

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2011 р. надав до суду клопотання від 31.03.2011 р., в якому вказує про те, що надати видаткові накладні за період дії договору № 2 від 03.01.2009 р. він не має можливості у зв'язку зі втратою всіх документів за період з 2009 р. по теперішній час. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірену копію довідки Микитівського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області від 10.03.2011 р. Враховуючи викладене, позивач стверджує, що у нього відсутня можливість надати до суду як оригінали, так і копії витребуваних судом документів. На підставі викладеного, позивач просив суд витребувати згідно ст. 38 ГПК України у органів МВС, які проводили виїмку на ТОВ В«Золотий скарабейВ» , оригінали або завірені належним чином копії видаткових накладних за період з 14.03.2009 р. по 09.06.2010 р. Крім того, позивач просив суд витребувати у Горлівської ОДПІ (Калінінське відділення) завірені копії додатків № 5 до податкових декларацій по ПДВ за період з початку 2009 р. по 2010 р., або витребувати інформацію по ТОВ В«Золотий скарабейВ» щодо сум операцій та вхідного ПДВ, отриманих у відповідних періодах від контрагента з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1, який має позивач.

Такі клопотання позивача суд відхиляє у зв'язку з наступним:

Статтею 38 ГПК України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Позивач не довів неможливість отримання ним за власною ініціативою інформації з ДПІ та органів МВС (відсутня відмова ДПІ та органів МВС у наданні інформації на запит позивача).

В письмових поясненнях від 31.03.2011 р. позивач також вказує про те, що грошові кошти на загальну суму 169338,66 грн. зараховувалися ним в рахунок погашення заборгованості відповідача по видатковим накладним, за якими товар був поставлений позивачем відповідачу в період дії договору раніше спірного періоду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін, суд не приймає до уваги заперечення відповідача у зв'язку з наступним:

Спірний договір № 2 від 03.01.2009 р. суд вважає укладеним, тому як він підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печаток.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами В« 1В» , В« 2В» і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Висновок стосовно того, що товар за видатковими накладними: № 137 від 06.07.2010 р. на суму 7134,00 грн., № РН- 148 від 06.08.2010 р. на суму 7134,00 грн. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2 від 03.01.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані у спірних видаткових накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в договорі. Предметом договору як і предметом поставки є українська картопля. В письмових поясненнях від 31.03.2011 р. позивач вказує про те, що будь-яких інших договорів, окрім договору № 2 від 03.01.2009 р., між сторонами укладено не було. Наявність між сторонами усної домовленості, що підтверджена оформленням накладних, позивачем спростовується. Будь-які листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, а також будь-який письмовий договір між позивачем та відповідачем, окрім спірного, в матеріалах справи відсутні. Крім того, підставою поставки у спірних видаткових та податкових накладних вказаний саме договір № 2 від 03.01.2009 р. Відповідач не довів належним чином позадоговірні відносини (тобто за рамками договору № 2 від 03.01.2009 р.) між сторонами.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, навіть у випадку підписання договору № 2 від 03.01.2009 р. з боку відповідача не директором підприємства, а іншою не уповноваженою особою з перевищенням повноважень, такий правочин був схвалений керівництвом відповідача проставленням відбитку печатки на підписі представника відповідача, який укладав правочин. Відповідач не довів належним чином обставини, які б підтверджували той факт, що він не здійснював дій, направлених на фактичне виконання спірного договору. З матеріалів справи вбачається, що спірний договір № 2 від 03.01.2009 р. фактично виконувався сторонами.

Будь-яких доказів про підроблення підписів та печаток на спірному договорі сторони до суду не надали (такими доказами згідно чинного законодавства можуть бути висновки експертів, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі).

Сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку, тобто видаткових накладних, вимогам чинного законодавства в частині зазначення прізвища, ім'я, по-батькові одержувача товару, не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими та податковими накладними. Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення податкових накладних, відповідач до суду не надав. Навпаки, представники відповідача підписали спірні видаткові накладні № 137 від 06.07.2010 р., № РН- 148 від 06.08.2010 р. без будь-яких заперечень, тим самим підтвердили факти отримання товару. Підписи представників відповідача на накладних скріплені відбитком печатки відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами. Крім того, такими діями відповідач надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару. Крім того, умовами договору сторонами не погоджена обов'язкова наявність письмової заявки, у зв'язку з чим відсутність письмових заявок покупця на отримання товару не є доказом невиконання сторонами умов договору № 2 від 03.01.2009 р.

Пояснення відповідача про неможливість надання довідки за підписом керівника та головного бухгалтера, скріпленої печаткою відповідача, в якій відображені факти отримання або неотримання ТОВ В«Золотий скарабейВ» товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за видатковими накладними у період з 14.03.2009 р. по 06.08.2010 р. на загальну суму 183606,66 грн. на виконання договору № 2 від 03.01.2009 р., у зв'язку зі звільненням директора та головного бухгалтера підприємства судом до уваги не приймаються на підставі наступного:

Письмові пояснення від 30.03.2011 р. підписані директором ТОВ В«Золотий скарабейВ» - ОСОБА_6 Даний підпис скріплений відбитком печатки. Вказане свідчить, що станом на 30.03.2011 р. на підприємстві діє директор як виконавчий орган, що наділений відповідними повноваженнями згідно статуту.

Посилання відповідача на підроблення позивачем видаткових накладних № 12 від 06.05.2009 р. на суму 11008,51 грн., № 78 від 11.01.2010 р. на суму 4263,70 грн. судом не приймається до уваги, тому як сам факт підроблення документів містить ознаки злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Такий факт повинен доводитися у межах кримінальної справи, бути встановлений обвинувальним вироком суду. Відповідач має право згідно закону звертатися до правоохоронних органів із заявою про злочин. Доказів реалізації такого права, порушення кримінальної справи за заявою відповідача та вироку суду не надано. Крім того, вказані видаткові накладні не були представлені сторонами до суду ні в оригіналах, ні в завірених копіях, також вони не є підставою спору у даній справі.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, тому не приймаються судом до уваги.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 2 від 03.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 2 від 03.01.2009 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 137 товар був отриманий відповідачем 06.07.2010 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 07.07.2010 р. по 05.08.2010 р. включно, а вже з 06.08.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару. За спірною видатковою накладною № РН- 148 товар був отриманий відповідачем 06.08.2010 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 07.08.2010 р. по 06.09.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів та ст. 254 ч. 5 ЦК України), а вже з 07.09.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості за спірними видатковими накладними № 137 від 06.07.2010 р. та № РН-148 від 06.08.2010 р. на загальну суму 14268,00 грн. у зв'язку з перерахуванням позивачу коштів на загальну суму 169338,66 грн. суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:

Вказана сума коштів значно перевищує загальну суму основного боргу по спірним накладним. В платіжних дорученнях в призначенні платежу вказана оплата згідно накладної № 2 від 14.03.2009 р. Посилання на здійснення оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними № 137 від 06.07.2010 р. та № РН-148 від 06.08.2010 р., в платіжних дорученнях відсутнє. Видаткова накладна № 2 від 14.03.2009 р. до суду не надана.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 14268,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач на підставі п. 12.1 договору нарахував відповідачу пеню окремо по кожній спірній видатковій накладній за загальний період з 06.08.2010 р. по 10.01.2011 р. в сумі 1024,00 грн., а також керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за цей же період інфляцію в сумі 739,34 грн. та 3% річних в сумі 201,70 грн. (розрахунки додані до позову).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що у випадку, якщо покупець в строк, вказаний в п. 6.2 даного договору, не оплатив отриманий товар, він зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний календарний день прострочення оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 739,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6-ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Перевіркою розрахунку позивача пені та 3% річних за загальний період з 06.08.2010 р. по 10.01.2011 р. судом встановлено, що при визначенні кількості днів прострочення оплати товару позивач допустив арифметичну помилку, визначивши період прострочення з 07.09.2010 р. по 10.01.2011 р. як 157 днів тоді, як фактично у вказаному періоді тільки 126 днів прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказана помилка призвела до збільшення суми пені та 3% річних в розрахунку позивача. Таким чином розрахунок позивача щодо пені та 3% річних є невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума пені за загальний період з 06.08.2010 р. по 10.01.2011 р. складає: (7134,00 грн. х 17% х 4 дні : 365 днів) + ( 7134,00 грн. х 15,5% х 28 днів : 365 днів) + (14268,00 грн. х 15,5% х 126 днів: 365 днів) = 861,56 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1024,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 861,56 грн. В частині стягнення пені на суму 162,44 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума 3% річних за загальний період з 06.08.2010 р. по 10.01.2011 р. складає: (7134,00 грн. х 3% х 32 дні : 365 днів) + (14268,00 грн. х 3% х 126 днів: 365 днів) = 166,52 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 201,70 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 166,52 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 35,18 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач нібито поніс додаткові витрати на оплату послуг фахівця, який надав юридичні консультації про можливість повернення заборгованості в судовому порядку, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляції та збитків, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 4 від 29.11.2010 р., актом від 30.11.2010 р. про надання послуг, рахунком на оплату № 4 від 29.11.2010 р., свідоцтвом про державну реєстрацію серії В03 № 629458, завірені копії яких додані до позову. Позивач вважає, що зазнав збитків, оскільки за надання вказаних послуг сплатив 6400,00 грн. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 згідно розписки від 30.11.2010 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача збитки, пов'язані з витратами, понесеними у зв'язку зі зверненням його до приватного юриста, в сумі 6400,00 грн.

Відповідач проти стягнення збитків заперечував у зв'язку з тим, що витрати на юридичну допомогу не є збитками згідно чинного законодавства.

Заперечення відповідача в цій частині суд вважає обґрунтованими у зв'язку з наступним:

Позивач в підтвердження факту понесення збитків надав до суду розписку від 30.11.2010 р. на суму 6400,00 грн. Позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № 626466 є фізично особою - підприємцем.

Згідно ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.8 договору про надання юридичних послуг № 4 від 29.11.2010 р. передбачено, що оплата здійснюється готівковими грошовими коштами, по факту оплати виконавець видає замовнику розписку або інший відповідний документ, що підтверджує факт отримання грошових коштів, в якості оплати за надання послуг.

Відповідно до п. 2.2 ОСОБА_8 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. ОСОБА_8 визначено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В ОСОБА_8 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, як платіжний документ, за допомогою якого здійснюються операції між юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, не вказана розписка.

Тому суд не приймає до уваги розписку як належний письмовий доказ згідно ст. 36 ГПК України по факту проведення розрахунку готівкою між двома приватними підприємцями. За таких обставин є недоведеними фактичні матеріальні витрати позивача, розмір збитків.

Крім того, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01- 8/164 від 18.03.2008 р. передбачено, що витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, тому вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви в порядку ст. 22 ГПК України не змінював.

Крім того, позивач не був позбавлений права звернутися за юридичною допомогою до адвоката в порядку ст. 28 ГПК України, а також права на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в порядку ст. 49 ГПК України.

Суд вважає вимоги в частині стягнення збитків в сумі 6400,00 грн. не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 44; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Золотий скарабейВ» (юридична адреса: 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 93; код ЄДРПОУ 34782450; рахунок 26001051806616 у Донецькому РУ „ПриватбанкВ» , МФО 335496) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: 84629, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рахунок 26000060362313 у Донецькому РУ „ПриватбанкВ» , МФО 335496) суму 16035,42 грн. (а саме: основний борг на суму 14268,00 грн., пеню в сумі 861,56 грн., інфляцію в розмірі 739,34 грн., 3% річних в сумі 166,52 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 160,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,21 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 162,44 грн., 3% річних в сумі 35,18 грн., збитків в сумі 6400,00 грн.

У судовому засіданні 31.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.