Рішення

від 31.08.2011 по справі 33/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.11 р. Справа № 33/108

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкуновій Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» , м.Ялта (код ЄДРПОУ 36331149)

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення основного боргу в сумі 600грн.00коп., пені в сумі 57грн.56коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.60коп., 3% річних у розмірі 23грн.82коп., збитків в сумі 2 300грн.00коп. та розірвання договору №062-07-02 від 02.12.2009р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» , м.Ялта звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 600грн.00коп., пені в сумі 57грн.56коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.60коп., 3% річних у розмірі 23грн.82коп., збитків в сумі 2 300грн.00коп. та розірвання договору №062-07-02 від 02.12.2009р.

Ухвалою від 07.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/108, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 600грн.00коп. та підстави для нарахування пені в розмірі 57грн.56коп., 3% річних в сумі 23грн.82коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.60коп., збитків у розмірі 2 300грн.00коп., у зв'язку із чим позивач просить розірвати договір про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р., доповнення №1 до договору про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р., актів приймання-передачі наданих послуг б/н від 28.12.2009р., б/н від 28.01.2010р., № ОУ-0000208 від 26.02.2010р., описів вкладення до пакету від 20.01.2011р., від 13.05.2011р., договору №1 про надання послуг (виконання робіт) від 01.07.2009р., акту №М/3112 приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), платіжного доручення №274 від 14.01.2010р., договору (угоди) про надання правової допомоги б/н від 04.05.2011р., рахунку №33 від 06.05.2011р., платіжного доручення №465 від 06.05.2011р., свідоцтва №1548 від 05.08.2009р., калькуляції вартості послуг, квитанцій від 14.07.2011р., банківської виписки від 14.01.2010р., листа №11-04/2011-1 від 11.04.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 188, 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 610, 611, 612, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судові засідання не з'явився, надав клопотання б/н від 19.07.2011р., відповідно до якого просив здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами без участі представника позивача.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які надсилались на юридичну адресу, зазначену відповідно до витягу з ЄДРПОУ, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:

02.12.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №062-07-02 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за письмовим завданням замовника (доповнення №1 до цього договору) надати наступні рекламні послуги з розробки, виготовленню, розповсюдженню (розсилання) флаєрів у фірмових конвертах, а також публікації реклами - розміщення на сайті, в обсягах, в строки та за ціною, встановленими цим договором та доповненням №1 до нього, а замовник зобов'язується своєчасно та повністю приймати та сплачувати рекламні послуги згідно умов цього договору (п.1.1. Договору).

Доповненням №1 до Договору визначено карта покриття, замовлення, перелік та вартість послуг, що надаються.

За п.3.2. Договору розрахунки за послуги здійснюються замовником передплатою - шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця 100% суми в строк 5 (п'яти) днів з дати отримання акту приймання-передавання наданих послуг.

Так, сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000208 від 26.02.2010р. на суму 600грн.00коп. Відповідно до чого, суд робить висновок, що послуги відповідачем прийняті, про що свідчить підпис у зазначеному акті в графі „замовник ОСОБА_2Е.В» .

Отже, кінцевий строк оплати за вказаним актом становить 03.03.2010р.

Дослідивши зазначений Договір, судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, за твердженням представника позивача та як вбачається з матеріалів справи, у зазначений строк оплата наданих за Договором послуг у лютому 2010р. здійснена не була. У зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем з 04.03.2010р. виникла заборгованість у розмірі 600грн.00коп.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 600грн.00коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 23грн.82коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.60коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним, відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 23грн.82коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при здійсненні вищевказаного розрахунку.

Здійснивши самостійно перерахунок інфляційних витрат за період з березня 2010р. по квітень 2011р., який заявлений позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 60грн.54коп.

Позивачем відповідно до позовної заяви заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 57грн.56коп.

Відповідно до п.4.3. Договору у випадку прострочення замовником встановлених строків оплати, несплати, часткової оплати наданих послуг виконавцем згідно п.3.1. та 3.2. цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як встановлено судом, вказаний позивачем період нарахування пені перевищує шість місяців.

Здійснивши розрахунок пені самостійно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 56грн.80коп.

Також позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 300грн.

За твердженням позивача, для належного виконання свого зобов'язання з розробки макету флаєру позивачем були понесені витрати у розмірі 500грн.00коп., які він сподівався компенсувати за рахунок виконання відповідачем умов Договору з оплати за надані рекламні послуги.

На підтвердження зазначеного, позивачем долучено до справи копії договору №1 від 01.07.2009р. про надання послуг (виконання робіт), укладений між позивачем та ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_3, акт №М/3112 від 31.12.2009р., платіжного доручення №274 від 14.01.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 500грн.00коп. з розробки макету флаєрів підлягають задоволенню.

Також позивачем зазначено, що останній поніс збитки у розмірі 1 800грн.00коп. у вигляді не отриманих доходів (упущеної вигоди), у зв'язку із тим, що останнім відповідачу зроблено знижку 50% .

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Однак, зазначена знижка, надана позивачем відповідачу не є упущеною вигодою в розумінні норм чинного законодавства. Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 800грн.00коп. є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту позовної заяви останній просить суд розірвати спірний Договір.

Частина 1 статті 907 Цивільного кодексу України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Умовами спірного Договору сторони передбачили, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. При цьому, сторона яка бажає розірвати договір, направляє письмове повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) робочих днів від дати розірвання цього Договору (п.7.5. Договору). Даний договір вважається розірваний з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено додатковою угодою, цим договором або чинним законодавством України (п.7.6. Договору).

Позивачем на адресу відповідача надісланий лист №11-04/2011-1 від 11.04.2011р., яким позивач повідомляє відповідача про розірвання спірного Договору.

Підстави зміни або розірвання договору встановлені ст. 651 Цивільного кодексу України. Так, частиною 2 зазначеної статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати наданих послуг, суд вважає позовні вимоги щодо розірвання договору про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за надсилання позовної заяви із доданими до неї документами в сумі 12грн.96коп., витрати понесені позивачем на отримання витягу із ЄДРПОУ щодо позивача в сумі 52грн.70коп. та 5грн.10коп., витрати на оплату банківської комісії за здійснення платежу в сумі 5грн.00коп., витрати понесені позивачем на отримання витягу із ЄДРПОУ щодо відповідача в сумі 61грн.20коп..

Зазначені витрати не були заявлені у даній справі як фактичні збитки для позивача.

Такі витрати не є судовими витратами згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02- 5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» зазначається, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи згідно ст. 30 Господарського процесуального кодексу України. Крім того до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, витрати на проведення огляду та дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі.

У зв'язку із чим, заявлені позивачем витрати за надсилання позовної заяви із доданими до неї документами в сумі 12грн.96коп., витрати понесені позивачем на отримання витягу із ЄДРПОУ щодо позивача в сумі 52грн.70коп. та 5грн.10коп., витрати на оплату банківської комісії за здійснення платежу в сумі 5грн.00коп., витрати понесені позивачем на отримання витягу із ЄДРПОУ щодо відповідача в сумі 61грн.20коп. не підлягають стягненню з відповідача.

Також позивач просить покласти судові витрати за оплату послуг адвоката у розмірі 500грн.00коп. покласти на відповідача.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи копії договору (угода) про надання правової допомоги б/н від 04.05.2011р., рахунка №33 від 06.05.2011р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1548 від 05.08.2009р., платіжне доручення №465 від 06.05.2011р.

За таких обставин, суд вважає, що зазначені витрати є обґрунтованими та такими, що підлягають покладенню на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, 549, 610, 612, 625, 651, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 224, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» , м.Ялта до відповідача, ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 600грн.00коп., пені в сумі 57грн.56коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.60коп., 3% річних у розмірі 23грн.82коп., збитків в сумі 2 300грн.00коп. та розірвання договору №062-07-02 від 02.12.2009р. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (83047, м.Донецьк, вул.Антропова, б.4, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» (98612, АРК, м.Ялта, вул.Ленінградська, б.15, код ЄДРПОУ 36331149, п/р 2600301187965 у Центральній філії ПАТ „КредобанкВ» , відділення №7 у м.Ялта, МФО 325365) суму основного боргу в сумі 600грн.00коп., пені в сумі 56грн.80коп., інфляційних витрат у розмірі 60грн.54коп., 3% річних у розмірі 23грн.82коп., збитків в сумі 500грн.00коп., судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 204грн.01коп., державне мито у розмірі 126грн.62коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 96грн.29коп.

Розірвати договір про надання рекламних послуг №063-07-02 від 02.12.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДілпекВ» та ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 31.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >