Рішення

від 08.02.2012 по справі 33/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.12 р. Справа № 33/207

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Сич Ю.В., судді Попкова Д.О., судді Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Корпорації «Майкрософт», м.Редмонд, штат Вашингтон, США

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Топограф», м.Донецьк (код ЄДРПОУ 24464359)

про стягнення 88650грн.00коп. у якості компенсації за порушення авторського права.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 12.12.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 15.09.2011р.

В судовому засіданні 10.01.2012р.

оголошено перерву до 24.01.2012р.,

24.01.2012р. оголошено перерву

до 08.02.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Корпорація «Майкрософт», м.Редмонд, штат Вашингтон, США звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «Топограф», м.Донецьк про стягнення 88650грн.00коп. у якості компенсації за порушення авторського права.

Ухвалою від 07.11.2011р. господарський суд Донецької області прийняв зазначену позовну заяву та порушив провадження у справі №33/207.

Ухвалою від 10.01.2012р. господарський суд Донецької області за клопотанням представника позивача продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу №33/207 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Попкова Д.О., судді Гриник М.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 08.02.2012р. суддю Гриник М.М. у зв'язку із її завантаженістю замінено на суддю Левшину Г.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем майнового авторського права, зокрема, останній неправомірно відтворював, зберігав на своїх комп'ютерах та використовував у своїй діяльності контрафактні примірники комп'ютерних програм Microsoft Windows XP (2 примірники), Microsoft Windows 98 (2 примірника), Microsoft Office 2000 (3 примірники), Microsoft Office XP (2 примірники), внаслідок чого у позивача виникли підстави для стягнення грошової компенсації у розмірі 88650грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії листів №866 від 16.01.2006р., №56/6/4-1535нт від 26.04.2010р., фотокопії обкладинок «коробкових» ліцензійних примірників комп'ютерних програм Microsoft Windows XP, Microsoft Windows 98, Microsoft Office 2000, Microsoft Office XP.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 22, 433, 443, 437, 1107 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 23, 35, 54, 57, 61 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 18, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито».

19.12.2011р. представником відповідача надано заперечення проти позовної заяви, за якими останній просить суд відмовити у задоволення позовних вимог, та зазначає наступне: позивачем не доведено той факт, що він є власником виключних прав інтелектуальної власності на комп'ютерні програми Microsoft Windows XP, Microsoft Windows 98, Microsoft Office 2000, Microsoft Office XP; позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розміру завданих йому відповідачем збитків чи розміру незаконно отриманого відповідачем доходу внаслідок використання комп'ютерних програм; позивачем не доведено факту існування та правоздатності юридичної особи - Корпорації Майкрософт та не встановлено факту порушення авторського права з боку відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 1 Закону України „Про авторське право та суміжні праваВ» комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

За приписами ч. 1 ст.50 Закону України „Про авторське право та суміжні праваВ» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Статтею 52 Закону України „Про авторське право та суміжні праваВ» встановлені способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжні права.

Так, з метою встановлення наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством, суду необхідно з'ясувати наявність авторського права, визначення суб'єктів такого права і підтвердження порушення авторського права.

Позивач посилається на виявлення фактів неправомірного використання комп'ютерних програм позивача, які викладені у листі Управління служби безпеки України в Донецькій області №56/6/4-1535нт від 26.04.2010р., адресованому ТОВ Юридична фірма «Лексфор».

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави звільнення від доказування. Зокрема, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вказаний вище лист Управління служби безпеки України в Донецькій області №56/6/4-1535нт від 26.04.2010р. не є належним доказом в розумінні чинного законодавства, який підтверджує факт порушення авторського права позивача. Оскільки обставини викладені у вищевказаному листі не є загальновідомими та такими, що не потребують доведення в розумінні приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факт порушення відповідачем авторський прав позивача повинен доводитись позивачем шляхом подання доказів в порядку передбаченим чинним законодавством України. Крім того, свої вимоги позивач повинен доводити не тільки шляхом подання відповідних доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Інших доказів, що підтверджують факт порушення авторського права позивача відповідачем, зокрема, неправомірного відтворювання, зберігання на своїх комп'ютерах та використання у своїй діяльності контрафактних примірників комп'ютерних програм Microsoft Windows XP (2 примірники), Microsoft Windows 98 (2 примірника), Microsoft Office 2000 (3 примірники), Microsoft Office XP (2 примірники), позивач суду не представив.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідного клопотання позивачем заявлено не було.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Пленума Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 88650грн.00коп. у якості компенсації за порушення авторського права є недоведеними та необґрунтованими, відповідно не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті витрат на проведення експертизи, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Корпорації «Майкрософт», м.Редмонд, штат Вашингтон, США до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «Топограф», м.Донецьк про стягнення 88650грн.00коп. у якості компенсації за порушення авторського права.

В судовому засіданні 08.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Левшина Г.В.