Рішення

від 26.07.2016 по справі 906/429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2016 р. Справа № 906/429/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - доручення від 01.07.2016;

від відповідача-1: ОСОБА_2 - довіреність від 11.07.2016;

від відповідача-2: ОСОБА_3 - довіреність від 03.03.2016;

від третьої особи: не з'явився;

від прокурора: Вихристюк О.Л. - посвідчення №003867 від 13.09.2012;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Народичі Житомирська область)

до 1) ОСОБА_4 селищної ради Житомирської області (смт. Народичі Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (с. Сухарівка Народицький район Житомирська область)

За участю третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (Житомирська область, Народицький район, с. Межеліск)

про визнання незаконним та скасування рішення 37 сесії VI скликання від 09.09.2015 №222, визнання недійсним договору оренди від 22.09.2015 та зобов'язання звільнення земельних ділянок площею 153,5 га

Спір розглянуто у більш тривалий термін ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.07.2016 по 26.07.2016.

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 37 сесії Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області VI скликання від 09.09.2015 за № 222, яким надано дозвіл Базарському сільському голові на укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" тимчасового договору оренди на не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів площею 153,5 га; визнання недійсним договору оренди не витребуваних часток (паїв) із земель Базарської сільської ради від 22.09.2015, укладений між Базарською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Базарської сільської ради за № 6, відповідно до якого передано в оренду ТОВ "Поліська Нива" земельні ділянки, що знаходяться на території Базарської сільської ради Народицького району за межами населеного пункту загальною площею 153,5 га та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" звільнення вказаних земельних ділянок. Також просить стягнути з відповідачів судові витрати на користь органів прокуратури Житомирської області.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.ст.1,122 Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати розпорядження нерозподіленими (не витребуваними) земельними ділянками за межами населених пунктів на території Базарської сільської ради, є ОСОБА_4 районна державна адміністрація. Тому, приймаючи рішення від 09.09.2015 за №222 "Про надання згоди на укладення тимчасового договору оренди земельної ділянки, терміном на 11 місяців", яким надано дозвіл сільському голові ОСОБА_7 укласти з директором ТОВ "Поліська Нива" ОСОБА_8 тимчасовий договір оренди на не витребувані земельні ділянки (паї), розташовані за межами населених пунктів, у розмірі 153,5 га, які межують з земельними ділянками, наданими йому власниками земельних паїв, згідно переліку контурів не витребуваних земельних ділянок, терміном на 11 місяців, Базарська сільська рада перевищила свою компетенцію всупереч вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Посилається на ст.ст.203, ст.215 ЦК України.

У письмових додаткових поясненнях від 18.07.2015 прокурор, посилаючись на ч.3 ст.2 Земельного кодексу України, аналізуючи ч. 2 ст. 5 та ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", стверджує, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду, а повноваження щодо передачі в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок розподіляються між названими органами залежно від місця розташування таких ділянок. Зокрема, договір оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок в межах населених пунктів укладають відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Наголошує, що в даному випадку були порушені права позивача як розпорядника земельними ділянками, а також права щодо використання земельних ресурсів відповідно до положень земельного законодавства (а.с.141-144 т.1).

Прокурор з приводу посилання відповідача-2 (ТОВ "Поліська Нива") на те, що з 01 січня 2013 року внаслідок внесення відповідних змін до Земельного кодексу України районні державні адміністрації взагалі втратили повноваження передавати в оренду будь-які земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у т. ч. ті, що відносяться до нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок), зазначив, що в пунктах "а", "ж" ст. 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не обмежуються лише Земельним кодексом України, а можуть визначатися й іншими законами України. Вказує, що зміни до Земельного кодексу України, які внесено Законом України від 06.09.2012 №5245 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" щодо повноважень розпорядження землями не торкнулися не витребуваних земельних ділянок (часток (паїв)). Оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування залишились у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з врахуванням письмових пояснень від 15.07.2016, посилаючись на положення ст.ст.3,5,13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Щодо твердження відповідача-2 (ТОВ "Поліська Нива") про те, що повноваження передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення віднесено до компетенції Головного управління Держземагенства у Житомирській області, посилаючись на наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 року за № 852/21164, Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів та йому підпорядковане; Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 40 від 25.01.2013, пункт 4.32 Положення, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до Закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області, зазначив, що вищезазначені накази втратили свою чинність 16.02.2015 року на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №49. Наказ Держземагентства України від 28.02.2013 за №72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб (зі змінами згідно наказу від 09.04.2013 №142) втратив чинність згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 31.03.2015 року №83).

Представник відповідача-1 (ОСОБА_4 селищної ради) в судовому засіданні проти позову заперечив, письмового відзиву не надав.

Представник відповідача-2 (ТОВ "Поліська Нива") в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві від 04.07.2016 (а.с.102-107 т.1). Зокрема вважає, що повноваження по розпорядженню спірними земельними ділянками належить Головному управлінню Держземагентства у Житомирській області з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245 від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, ч.1 ст.116 та ч.4 ст.122 Земельного кодексу, ч.4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10.05.2012, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за №852/21164, яким затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є Територіальним органом Державною агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №40 від 25.01.2013, яким доповнено пункт 4 Положення новим підпунктом 4.32, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області, а також на наказ Держземагентства України від 28.02.2013 за №72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" (зі змінами згідно наказу Держземагентства України від 09.04.2013 за №142), яким затверджено Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та відповідачем, в судовому порядку, а також позивач не є стороною укладеного договору, у зв'язку з чим факти, викладені в позовній заяві, не можуть бути належними доказами наявності порушень відповідачем вимог ст.ст.203,215 ЦК України відносно того, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник третьої особи (ФОП ОСОБА_6М.) в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно на належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 18.07.2016.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2015 року Базарською сільською радою Народицького району Житомирської області прийнято рішення №222 "Про надання згоди на укладення тимчасового договору оренди земельної ділянки, терміном на 11 місяців" (а.с.27, т.1), яким вирішено, зокрема, надати дозвіл Базарському сільському голові укласти з директором ТОВ "Поліська Нива" тимчасовий договір оренди на не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів, у розмірі 153,5 га, які межують з земельними ділянками, наданими йому власниками земельних паїв, згідно переліку контурів не витребуваних земельних ділянок, терміном на 11 місяців, та встановлено орендну плату за використання земельної ділянки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю).

22.09.2015 на підставі прийнятого рішення між Базарською сільською радою та Tовариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" укладено договір оренди землі (а.с. 19-23 т.1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування не витребувані земельні ділянки (згідно доданого переліку - а.с.25-26 т.1) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, що знаходиться на території Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 153,5 га, у тому числі ріллі 153,5 га. Договір укладено на 11 місяців з дати його підписання. Строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно проекту землеустрою. Орендна плата сплачується орендарем один раз у рік у розмірі 3 (три) % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (паю). Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Базарської сільської ради за №6.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.09.2015 (а.с.24 т.1), земельні ділянки площею 153,50 га, в тому числі, ріллі 153,50 га, передані Базарською сільською радою Tовариству з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Житомирської області від 17.03.2016, земельні ділянки (не витребувані паї), які передані в користування ТОВ "Поліська Нива" на умовах оренди, знаходяться на території Базарської сільської ради за межами населеного пункту с. Базар Народицького району (а.с.30 т.1).

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст.2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

Також, в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05.06.2003р. (далі - Закон).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст. 3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.5 Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ст.13 зазначеного Закону нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004 №122 встановлено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом; відповідно до п. 12 цієї Методики - нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Із системного аналізу положень ст.ст. 5 і 13 Закону, п. п. 2, 12 Постанови КМУ від 04.02.2004 №122 вбачається, що розпорядження нерозподіленими (не витребуваними) земельними ділянками (паями), з метою надання їх в оренду, здійснюють сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (не витребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідача-2 про те, що прокурором не доведено правомірність набуття статусу позивача ОСОБА_4 районною державною адміністрацією.

Представник відповідача-2, вважаючи, що повноваження передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення віднесено до компетенції Головного управління Держземагенства у Житомирській області, посилається на наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 року за № 852/21164, яким затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів та йому підпорядковане; Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 40 від 25.01.2013 року, яким доповнено пункт 4 Положення новим підпунктом 4.32, згідно якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до Закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Слід зазначити, що вищезазначені накази втратили свою чинність 16.02.2015 року на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №49. Наказ Держземагентства України від 28.02.2013 за №72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб (зі змінами згідно наказу від 09.04.2013 №142) втратив чинність згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 31.03.2015 №83.

Отже, прокурором правомірно визначено позивачем ОСОБА_4 районну державну адміністрацію, як орган, який є розпорядником земельних часток (паїв) за межами населеного пункту відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Заперечення відповідача-2 (ТОВ "Поліська Нива") щодо визначення прокурором неналежного відповідача-1 у справі - ОСОБА_4 селищної ради спростовується наступним.

На виконання Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", рішенням 54 сесії VI скликання ОСОБА_4 селищної ради Житомирської області від 06.08.2015 № 536 "Про добровільне об'єднання територіальних громад" вирішено об'єднатися з територіальною громадою Базарської сільської ради в ОСОБА_4 селищну територіальну громаду з центром у селищі Народичі.

Повноваження селищної ради, селищного голови припинити з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування, селищним головою територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об'єднання (п. 3 Рішення). Правонаступником активів і пасивів (зобов'язань) селищної ради визнати ОСОБА_4 селищну раду, утворену внаслідок добровільного об'єднання (п. 4 Рішення).

ОСОБА_4 селищною радою Житомирської області 17.11.2015 прийнято рішення № 4 "Про припинення діяльності Базарської, Болотницької, В'язівської, Гуто-Мар'ятинської, Закусилівської, Заліської, Ласківської, Межиліської, Мотійківської, Радчанської, Новодорогинської, Норинцівської, Селецької, Стародорогинської, Сухарівської та ОСОБА_4 селищної ради, що увійшли до складу ОТГ" та припинено повноваження Базарської сільської ради, а юридичну особу - Базарську сільську раду ліквідовано.

Рішенням першої сесії VII скликання ОСОБА_4 селищної ради Житомирської області від 17.12.2015 № 15 внесено зміни до рішення ОСОБА_4 селищної ради від 17.11.2015 № 4, а саме вирішено припинити юридичну особу - Базарську сільську раду шляхом приєднання до ОСОБА_4 селищної ради.

На підставі цього рішення, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.03.2016 внесено запис № 12931120015000018 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04346497).

З 25.03.2016 ОСОБА_4 селищна рада Народицького району Житомирської області (адреса: 11401, Житомирська область, Народицький район, смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, ідентифікаційний номер 04346480) є правонаступником Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області.

Згідно вимог ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно та обов'язки переходять до правонаступників.

Виходячи з вище викладеного, відповідачем за позовом є правонаступник Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області, а саме - ОСОБА_4 селищна рада Житомирської області.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачами, що передані в оренду за спірним договором не витребувані земельні ділянки (паї) знаходяться на території Базарської сільської ради за межами населеного пункту с. Базар.

У зв'язку з тим, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (паї), які передані в оренду за спірним договором, знаходяться на території Базарської сільської ради, але за межами населених пунктів, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок (не витребуваних паїв) належать ОСОБА_4 районній державній адміністрації.

З огляду на зазначене, у відповідача 1 - Базарської сільської ради були відсутні повноваження на передачу не витребуваних земельних ділянок (паїв), що знаходяться за межами населеного пункту, у користування ТОВ "Поліська Нива" та, відповідно, укладення спірного договору оренди.

З приводу позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сесії Базарської сільської ради Народицького району від 09.09.2015 №222 "Про надання згоди на укладання тимчасового договору оренди земельної ділянки, терміном на 11 місяців" суд враховує таке.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У п.2 Роз'яснення президії ВГСУ №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідно до п.п.34,43 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Натомість, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо передання в оренду не витребуваних земельних ділянок (паїв) в залежності від їх місця розташування.

З огляду на зазначене, рішення 38 сесії 7-го скликання Базарської сільської ради Народицького району від 09.09.2015 №222 "Про надання згоди на укладання тимчасового договору оренди земельної ділянки, терміном на 11 місяців" прийняте всупереч вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Отже, спірне рішення Базарської сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Одночасно доводи відповідача-2 про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, з огляду на те, що передані в оренду, згідно з оскаржуваним рішенням, земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать до нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, спростовуються Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99, оскільки нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки, передані за спірним договором в оренду, знаходяться за межами населених пунктів, повноваження щодо їх передачі в оренду належать ОСОБА_4 районній державній адміністрації, а відтак спірний договір оренди порушує права та інтереси держави в особі ОСОБА_4 районної державної адміністрації, як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за межами населених пунктів.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Укладення договору оренди землі Базарською сільською радою при тому, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (паї) знаходяться за межами населеного пункту, суперечить положенням ст. ст. 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.13 Закону нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (паї) можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Натомість, як слідує з матеріалів справи, рішення про передачу в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок ТОВ "Поліська Нива" Базарською сільською радою не приймалось.

Суд враховує приписи ч. 2 ст.19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені, зокрема, Конституцією і законами України.

Таким чином, договір оренди землі від 22.09.2015 слід визнати недійсним, так як укладений з порушенням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а Базарська сільська рада, укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася не витребуваними земельними частками (паями), що знаходяться за межами населених пунктів, перевищивши свої повноваження.

Відповідно до положень ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.4 ст.216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

На підставі викладеного, у зв'язку із скасуванням рішення №222 від 09.09.2015 "Про надання згоди на укладення тимчасового договору оренди земельної ділянки, терміном на 11 місяців", визнанням недійсним договору оренди землі від 22.09.2015, правові підстави користування ТОВ "Поліська Нива" земельними ділянками загальною площею 153,5 га, що розташовані за межами населеного пункту с. Базар Народицького району, відсутні, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про зобов'язання їх звільнення.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідачів спростовуються вище викладеним.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. До того ж, судом враховується абз.3 пп. 4.1 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., згідно якого у разі якщо позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, судові витрати розподіляються між відповідачами порівну.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним рішення Базарської сільської ради Народицького району Житомирської області від 09.09.2015 №222 "Про надання згоди на укладення тимчасового договору оренди земельної ділянки терміном на 11 місяців".

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.2015, укладений між Базарською сільською радою Народицького району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Базарської сільської ради за №6, щодо оренди не витребуваних часток (паїв) загальною площею 153,5 га.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Постишева, 35, код ЄДРПОУ 37843704) звільнити не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 153,5 га, передані за договором оренди №222 від 22.09.2015.

5. Стягнути з ОСОБА_4 селищної ради Житомирської області (11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул.1-го Травня, буд.15, код ЄДРПОУ 04053565)

- на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул.1-го Травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 2067,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Постишева, 35, код ЄДРПОУ 37843704)

- на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул.1-го Травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 2067,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29 липня 2016 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - третій особі (рек. з повід.)