КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2016 року 810/1140/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,
за участю:
представника позивача - Філоненка А.О.,
представника відповідача - Богів Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЕЙР" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЕЙР" (далі - Товариство, позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 19.05.2016 №000012/10-08-21-00/38256467.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2015 проведено фактичну перевірку Товариства, за результатами якої ДПІ складено акт, а в подальшому прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 19.05.2015 №00012/10-08-21-00/38256467, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 17000 грн. Позивач зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки не було дотримано приписів Податкового кодексу України, тому вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими, а рішення - незаконним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позову не визнав. На обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому, рішення є правомірними.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, що викладені в письмовому запереченні проти позову.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно з Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.04.2016, Товариство 28.05.2012 було зареєстроване як юридична особа з ідентифікаційним кодом 38256467. Зокрема, видами діяльності Товариства є: роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, постачання готових страв для подій, постачання інших готових страв, обслуговування напоями (том 1, а.с. 38-40).
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Київській області про проведення фактичних перевірок від 31.03.2015 №114, направлень на перевірку від 24.04.2015 №1394 та №1395, головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами вказаної перевірки складено акт (довідка) від 27.04.2015 №664/10-36-21/38256467 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 71, 72, 73, 75-77, 15-18).
Актом перевірки встановлено, що Товариство здійснювало зберігання пляшки настоянки Златогор "Зубрівка" 0,5 л., 40% об., виробництва ТОВ "Золотонішський ЛГЗ "Златогор", виготовленої на замовлення ресторану "Веселий Заяц", 29.06.2014 розливу, по ціні 300 грн., яка маркована маркою акцизного податку (23 ААБН 000863 04/13) з зазначенням сплати акцизного податку в розмірі 9,898 грн., що не відповідає сумі сплати акцизного податку з одиниці маркованої продукції визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а саме: на дату розливу 29.04.2016 настоянка 40% об. місткістю 0,5 л. повинна маркуватись маркою акцизного податку з зазначеною сумою сплати акцизного податку в розмірі 11,284 грн. У відповідності до пункту 20 Постави Кабінету Міністрів України №1251 від 27.12.2010, така продукція вважається немаркованою, чим порушено вимоги статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995.
На підставі акта перевірки, який зареєстрований у ДПІ 05.05.2015 №0091/1008/21/38256467, відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 19.05.2015 №000012/10-08-21-00/38256467. Відповідно до вказаного рішення, до Товариства застосовано фінансові санкції за порушення вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме, штрафу у розмірі 17000 грн. (том 1, а.с.13-14).
Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Окрім цього, судом встановлено, що згідно з видаткової накладної від 05.09.2014 №Б-БР025905 та податкової накладної від 05.09.2014 №1598, Товариство, на підставі договору поставки, придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" 35 штук настоянки Зубрівка "Веселий Заєць" 0,5 л. (том 1, а.с. 19, 20).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP).
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону №481/95-BP, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
За приписами пункту 226.1 статті 226 Податкового Кодексу України (далі - ПК), у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (п.п.14.1.109, п.14.1 ст. 14 ПК).
За приписами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (п.226.3 ст.226 ПК).
Згідно з пунктом 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №1251), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.
Отже, наявність марки акцизного збору є, зокрема, підтвердженням сплати акцизного податку.
За приписами підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 ПК, платниками акцизного податку, зокрема, є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Зі змісту положень вказаної правової норми випливає, що особи, які реалізують придбані у виробника товари (продукцію) не відносяться до платників акцизного податку.
Відповідно до підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК, суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.
Марки продаються суб'єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п.8 Положення №1251).
Згідно з пунктом 20 Положення №1251, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції (абз.2 п.20 Положення №1251).
Отже, за приписами пункту 20 Положення №1251, обов'язок з маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, в тому числі забезпечення маркування у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару, покладено на покупця марок, тобто, на виробника зазначеної продукції.
При цьому, для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари (абз.3 п.20 Положення №1251).
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Аналогічне визначення немаркованих алкогольних напоїв визначено і в пункті 20 Положення №1251.
За приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-BP, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Із вказаних норм законодавства випливає, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої, за які не було сплачено, або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок. Відповідно і відповідальність, передбачена частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР, встановлена з метою покарання підприємства, які виробляють або ввозять алкогольні напої за ухилення від сплати акцизного податку.
Як зазначено ДПІ у акті перевірки, пляшка настоянки Златогор "Зубрівка" 0,5 л., 40% об., на якій марка акцизного податку на момент розливу продукції не відповідала визначеній сумі акцизного податку, була виробництва ТОВ "Золотонішський ЛГЗ "Златогор".
Суд зазначає, що ні ПК, ні Законом №481/95-ВР не покладено на суб'єкта господарювання, який реалізує на загальних умовах алкогольні напої, виробником яких не являється, контрольні функції щодо перевірки правильності нанесення марок акцизного податку на придбані ним алкогольні напої.
Як було вставлено судом, Товариство не є ні покупцем марок акцизного податку, ні виробником товару, на яких законом покладаються відповідні зобов'язання щодо маркування товару (алкогольної продукції). Відтак, ДПІ необґрунтовано застосовано до Товариства відповідальність, передбачену частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., за порушення статті 11 цього Закону.
При цьому, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР, фінансові санкції є адміністративно-господарськими, а тому, їх застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. На підставі частини другої зазначеної правової норми, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, необхідно ураховувати, що елементами суб'єктивної сторони правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у даному випадку підстави для застосування до позивача штрафу відсутні.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 19.05.2016 №000012/10-08-21-00/38256467, а тому, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити.
За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1378,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав, тому, судові витрати щодо сплати судового збору в зазначеній сумі підлягають присудженню на користь Товариства.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій від 19.05.2015 №000012/10-08-21-00/38256467.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЕЙР" (07342, Київська область, Вишгородський район, село Пірнове, вул. Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 38256467) судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07300, Київська область, місто Вишгород, просп. Шевченка, 1-а, ідентифікаційний код 39466569).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Басай О.В.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2016 |
Оприлюднено | 03.08.2016 |
Номер документу | 59315243 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Басай О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні