Постанова

від 24.01.2019 по справі 810/1140/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №810/1140/16

адміністративне провадження №К/9901/27579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у складі судді Басая О.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

у справі № 810/1140/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рест-Ейр

до Вишгородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рест-Ейр (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19 травня 2015 року №000012/10-08-21-00/38256467 за порушення Товариством статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (надалі - Закон № 481/95-ВР) - зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка в ресторані за адресою с. Пірново, вул. Київська, 1, з мотивів безпідставності його прийняття.

19 травня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій від 19 травня 2015 №000012/10-08-21-00/38256467.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувались на відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 11 Закону № 481/95-ВР, оскільки Товариство не є ні покупцем марок акцизного податку, ні виробником товару, на яких законом покладаються відповідні зобов'язання щодо маркування товару (алкогольної продукції), а законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, який реалізує на загальних умовах алкогольні напої, виробником яких не являється, здійснювати контрольні функції щодо перевірки правильності зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції.

У грудні 2016 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на незаконність судових рішень внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Касаційна скарга утримує цитування норм Податкового кодексу України та Закону № 481/95-ВР, викладення фактичних обставин справи щодо проведення перевірки Товариства та встановлення під час неї правопорушення, при цьому у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права відповідач не зазначає. Порушенням норм процесуального права судами попередніх інстанцій податковий орган зазначив не врахування та не дослідження ними доказів, які є у матеріалах справи.

10 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з суду першої інстанції справу № 810/1140/16.

26 січня 2017 року справа № 810/1140/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа № 810/1140/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/27579/18 в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач своїм правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону вони відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСТ-ЕЙР зареєстроване як юридична особа з ідентифікаційним кодом 38256467. Згідно з Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 квітня 2016 року, видами діяльності Товариства є: роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, постачання готових страв для подій, постачання інших готових страв, обслуговування напоями.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Київській області про проведення фактичних перевірок від 31 березня 2015 року №114, направлень на перевірку від 24 квітня 2015 року №1394 та №1395, головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт (довідка) від 27 квітня 2015 року №664/10-36-21/38256467 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював зберігання пляшки настоянки Златогор Зубрівка 0,5 л., 40% об., виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю Золотонішський ЛГЗ Златогор , виготовленої на замовлення ресторану Веселий Заяц , 29 червня 2014 року розливу, по ціні 300 грн., яка маркована маркою акцизного податку (23 ААБН 000863 04/13) з зазначенням сплати акцизного податку в розмірі 9,898 грн., що не відповідає сумі сплати акцизного податку з одиниці маркованої продукції визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а саме: на дату розливу 29 квітня 2016 року настоянка 40% об. місткістю 0,5 л. повинна маркуватись маркою акцизного податку з зазначеною сумою сплати акцизного податку в розмірі 11,284 грн. У відповідності до пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України №1251 від 27 грудня 2010 року, така продукція вважається немаркованою, чим порушено вимоги статті 11 Закону №481/95-ВР.

19 травня 2015 року на підставі акта перевірки та відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000012/10-08-21-00/38256467, яким до позивача застосовано фінансові санкції (штраф) у розмірі 17000 грн. за порушення вимог статті 11 Закону №481/95-ВР.

Зазначені фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанції не є спірним між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пункту 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць.

Згідно з пунктом 19 Положення № 1251 наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка, зокрема, на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 8 Положення №1251 встановлено, що марки продаються суб'єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Положення №1251 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Абзацом 3 пункту 20 Положення №1251 передбачено, що для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно з підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

За змістом пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Висновуючись на сукупному аналізі наведених норм суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що обов'язок з маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів покладено на виробника зазначеної продукції (або імпортера), а чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, який реалізує на загальних умовах алкогольні напої, виробником яких не являється, здійснювати контрольні функції щодо перевірки правильності зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції.

Недоведеність відповідачем складу інкримінованого позивачу правопорушення з огляду на відсутність суб'єктивної сторони (вини та причинного зв'язку) обумовлює безпідставність прийняття податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При розгляді та вирішенні справи суди попередніх інстанції надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам. Жодні доводи скаржника не спростовують правильності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 810/1140/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер