Ухвала

від 26.07.2016 по справі 825/1158/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1158/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Щорської районної державної адміністрації, третя особа: Щорська районна рада про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Чернігівській області, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Щорської районної державної адміністрації, третя особа: Щорська районна рада, в якому просить: стягнути з відповідача до міського бюджету грошові кошти в сумі 85126,09 грн. за споживчі комунальні послуги.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року - відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. На думку апелянта, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з підстав, передбачених ст.204 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Щорської районної ради за період з 01.10.2012 по 28.02.2015 роки, за результатами якої складено Акт від 24.04.2015 року № 25-08-21/07. На адресу підконтрольної установи направлено Лист-вимогу від 30.04.2015 року № 25-08-18-14/3008 щодо усунення порушень законодавства.

Згідно Листа Щорської районної ради від 09.06.2016 року №01-21/170 вимога органу державного фінансового контролю в частині стягнення з Щорської РДА коштів у сумі 85126,09 грн. - на сьогоднішній день залишається не виконаною.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак застосував при вирішенні питання положення п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями ч. ч. 1 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ч.6 ст.109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Предметом даного спору є оскарження дій відповідача щодо невиконання ним вимоги органу державного фінансового контролю в частині стягнення грошових коштів.

Правовий статус органів державного фінансового контролю в Україні визначається Законом України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

Так, статтею 2 цього Закону передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі ? підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пункт 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», чинного як на момент формування позивачем вимоги, так і на момент звернення позивача до суду, закріплював право контролюючого органу пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позивачеві надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 35 Порядку, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 року у справі №К/9991/66334/11 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 року у справі №К/800/32651/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивач не здійснює відносно відповідача владних управлінських функцій, оскільки не наділений правом вимоги до цієї особи щодо усунення виявлених ревізією порушень, як наслідок даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції - є помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 41, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 29.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.